РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Провадження № 2/510/181/21

Справа № 510/2464/19

03.03.2021 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

при секретарі Пройка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 /третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконавчий комітет Ренійської міської ради Одеської області/ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -

встановив:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача /третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконавчий комітет Ренійської міської ради Одеської області/ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що позивач є власницею квартири АДРЕСА_1 .

Крім позивача у вказаному будинку зареєстрований, але не проживає, колишній власник квартири - відповідач по справі ОСОБА_2 .

Наявність реєстрації місця проживання відповідача за вищевказаною адресою обмежує позивача у вільному володінні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 , а також створює інші правові труднощі.

Позивач у судове засідання не з`явилася, до суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Златі Н.С., відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу за її відсутності та відсутності позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань, до судових засідань не з`являвся, доказів поважності своєї неявки, причин неявки та відзиву не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява, відповідно до якої він просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неодноразове неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача, задля недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволено з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, позивач є власницею квартири АДРЕСА_1 .

Крім позивача у вказаному будинку зареєстрований, але не проживає, колишній власник квартири - відповідач по справі ОСОБА_2 .

Наявність реєстрації місця проживання відповідача за вищевказаною адресою обмежує позивача у вільному володінні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 , а також створює інші правові труднощі.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що відповідач не відноситься до членів сім`ї позивача та не є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно із ч.1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 2 ст. 406 ЦК України передбачено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, наявність реєстрації місця проживання відповідача у вищевказаній квартирі позбавляє позивача можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конституцією України (ст.41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання /перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Таким чином, правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування особи за певною адресою.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, як випливає із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Тому, суд вважає, що є всі законні підстави для задоволення позову з метою недопущення порушення права власності.

Позивачем у позові та під час розгляду справи не заявлялись вимоги про відшкодування судових витрат, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладення цих витрат на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 53, 58, 81, 89, 133, 141, 247, 258, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 /третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконавчий комітет Ренійської міської ради Одеської області/ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.

Зняти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , як такого, що втратив право користування зазначеною квартирою.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова