Справа №522/6762/20

Провадження №.6/522/249/21

УХВАЛА

9 березня 2021 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача (сторони у виконавчому документі, у виконавчому провадженні) по цивільній справі №522/6762/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

21.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме, стягувача ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_3 у справі №522/6762/20, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №12, згідно до п.1.1. якого ОСОБА_3 , як поручитель, поручається перед ОСОБА_1 , як кредитором, за виконання грошового зобов`язання ОСОБА_2 , як боржника, щодо сплати Кредитору заборгованості у загальному розмірі - 79725,60 грн. визначеному у відповідності до п.2 Договору. Заявник вважає, що на теперішній час він втратив право вимоги до ОСОБА_2 , у зв`язку з чим звернулася до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Ухвалою від 28.01.2021 року заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача (сторони у виконавчому документі, у виконавчому провадженні) прийнято до провадження та призначено судове засідання на 22.02.2021 року.

У судове засідання призначене на 22.02.2021 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 02.03.2021 року.

У судове засідання призначене на 02.03.2021 року сторони не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

02.03.2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_3 , в якій просив заяву ОСОБА_1 задовольнити та замінити стягувача ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_3 .

Суд вважає, щонеявка осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання з розгляду питання про заміну позивача (стягувача) не перешкоджає розгляду цього питання.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 09.03.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст заяви про заміну стягувача (сторони у виконавчому документі, у виконавчому провадженні), суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено,що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 62 008,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 6 036,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 11 681,60 грн., що складається з витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи 10 000,00 грн. та двох ставок судового збору за дві позовні вимоги - 840,80 гривень за стягнення матеріальної шкоди та стягнення моральної шкоди.

13.10.2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Ростомов Г.А. на електронну адресу суду надав заяву про видачу копії рішення суду.

21.01.2021 до суду року надійшла заява ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні, а саме, стягувача ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_3 відповідно до договору поруки №12 від 12.11.2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки №12, згідно п.1.1. якого ОСОБА_3 як поручитель, поручається перед ОСОБА_1 , як кредитором, за виконання грошового зобов`язання ОСОБА_2 , як боржника, щодо сплати Кредитору заборгованості у загальному розмірі - 79725,60 грн. визначеному у відповідності до п.2 Договору.

Відповідно до п.2. під зобов`язанням розуміється заборгованість ОСОБА_2 , що складається з матеріальної шкоди спричиненої пожежею у сумі 62 008,00 грн., моральної шкоди у сумі 6 036,00 грн. та судових витрат у розмірі 11 681,60 грн., що підтверджується рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06.10.2020 року по справі №522/6762/20.

Того ж дня, 12.11.2020 року ОСОБА_1 було вручено ОСОБА_3 вимогу щодо сплати заборгованості та виконання зобов`язань за договором, у якому ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_3 виконати обов`язок боржника - ОСОБА_2

13.11.2020 року ОСОБА_3 було надіслано вимогу щодо виконання ОСОБА_2 грошових зобов`язань перед ОСОБА_1 , однак, останній відмовився від прийняття даної вимоги.

12.12.2020 року, на виконання вимоги ОСОБА_1 - ОСОБА_3 погашено заборгованість ОСОБА_2 в порядку поручительства.

З представлених заявником документів вбачається, що ОСОБА_3 за результатами укладеного Договору поруки №12 від 12.11.2020 року набув право вимоги за судовим рішенням, ухваленим у даній справі з моменту виконання ним обов`язку сплати коштів у сумі 62 008,00 грн., моральної шкоди у сумі 6 036,00 грн. та судових витрат у розмірі 11 681,60 грн., встановлених заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06.10.2020 року по справі №522/6762/20.

Станом на момент звернення до суду з зазначеною заявою, заборгованість за судовим рішенням ОСОБА_2 не погашена, а ОСОБА_3 сплативши на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором поруки, набув право вимоги за судовим рішенням ухваленим у даній справі.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 2ст.556 ЦК України вказано, що до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно з ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

З врахуванням викладеного, заявник правомірно та обґрунтовано звернувся до суду з даною заявою, яка підлягає задоволенню з метою можливості виконання рішення суду та захисту законних прав та інтересів стягувача.

Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст.442 ЦПК).

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст.512 ЦК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з цих норм права, зокрема, п.п.1, 2 ч.1 ст.512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Згідно Правової позиції, висловленої Верховним Судом України в Постанові від 20.11.2013 року (справа №6-122цс13), виходячи зі змісту ст.ст.512, 514 ЦК України, ст.442 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Для правонаступника усі дії, вчиненні до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, в якій вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно ч.5 ст.442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду з даною заявою з метою можливості виконання рішення суду та захисту законних прав та інтересів стягувача.

Таким чином, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.ст.512, 514 ЦК України, ст.442 ЦПК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження».

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах ВС від 05.12.2018 року у справі №643/4902/14-ц, від 31.10.2018 року у справі №201/8548/16-ц та від 15.08.2018 року у справі №190/2119/14-ц.

Зі змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 6 Конвенції проголошує право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових аспектів до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось на шкоду однієї зі сторін. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення суду, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греціїї» (980-079) від 19 березня 1997 року). Права особи вважаються захищеними після повного виконання рішення суду.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, судові рішення ухвалюються судами України і є обов`язковими для виконання на всій території України.

Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги.

Зазначені доводи висловлені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 11.09.2018 року у справі №909/968/16 провадження №12-97гс18.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою, заявленою на законних підставах, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 12, 76-81, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 260,261, 263, 268, 353-354, 442 ЦПК України, ст.ст.11, 512, 514, 520, 556 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача (сторони у виконавчому документі, у виконавчому провадженні) по цивільній справі №522/6762/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 06.10.2020 року по справі №522/6762/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а саме: з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ).

Ухвала суду набирає законної сили із моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Повний текст ухвали суду виготовлено 09.03.2021 року.

Суддя Л.В.Домусчі