Березівський районний суд Одеської області

09.03.2021

Справа № 494/1260/20

Провадження № 2/494/274/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2021 року м. Березівка Одеської області

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання - Козубенко О.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Березівського районного суду Одеської області цивільну справу №494/1260/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

09.12.2020 року до Березівського районного суду Одеської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 року, вказана справа передана до розгляду судді Березівського районного суду Одеської області Римарю І.А.

У своїй заяві позивач посилається на те, що з відповідачем вони зареєстрували шлюб 20.11.2015 року. Шлюб зареєстровано Березівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області , актовий запис №136. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказала, що спільне життя з відповідачем не склалося, на даний час вони припинили шлюбні відносини та перестали вести спільне господарство. Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що між ними втрачено почуття любові та поваги одне до одного. На протязі тривалого часу відбувалися сварки, які негативно впливали на позивача та сина. Родина фактично розпалася і її відновлення неможливо. Їх подальше сімейне життя суперечить інтересам позивача. У зв`язку з вищевказаним позивач просить суд задовольнити заяву та розірвати шлюб між ними.

Ухвалою суду від 10.12.2020 року відкрито спрощене провадження по вказаній справі.

Відповідно до наказу №5-од від 01.03.2021 року про організацією Березівського районного суду Одеської області на час дії карантину, постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з відповідними змінами), Постанови КМУ №392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантинуз метою запобігання поширенню на території України гострої гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» ( з подальшими змінам) та відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12.03.2020 року до 30.04.2021 року на усій території України карантин. Згідно з рекомендаціями МОЗ України громадянам серед інших заходів запропоновано залишатися вдома, тримати дистанцію, дбати про власну безпеку.

Позивач разом зі своїм представником у судове засідання 09.03.2021 року не з`явилися. Водночас, 09.03.2021 р подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, на позовних вимогах наполягають, час на примирення не потрібен, проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач у судові засідання 14.01.2021 року та 09.03.2021 року не зявився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать телефонограми. Причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв клопотань не надав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судові засідання, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 247 Цивільно-процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Дослідивши матеріали справи, врахувавши думку позивача, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року зі змінами та доповненнями (далі - СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Судом встановлено, що 20.11.2015 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб Березівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області , актовий запис №136 (а.с.7). Від їх спільного проживання у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Суд вважає за необхідне зазначити, що шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім`ї. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

За статтею 51 Конституції України від 28.06.1996 року шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Як вбачається з заяви позивача, зазначеної вільної згоди між сторонами по справі не має.

Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що між сторонами відсутні спільні погляди на сім`ю та спільне життя. Родина фактично розпалася і її відновлення неможливо при обставинах зазначених позивачем, їх шлюбний союз розпався, на примирення позивач не погоджуються.

Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування - значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.

Закріплені у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.

Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.

Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».

Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».

Відповідно до статей110, 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Приймаючи до уваги відсутність згоди позивача на примирення, суд вважає причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Спір про поділ майна та місце проживання дитини - відсутній.

Згідно частини 2 статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями110-112 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 200, 229, 265, 273 Цивільно-процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований20 листопада 2015 року Березівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в

Одеській області , актовий запис №136.

Після розірвання шлюбу визначити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 840 грн.80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: ( АДРЕСА_1 ).

Суддя І.А. Римар