Головуючийсуду 1інстанції - Чернік А.П.

Доповідач -Карташов О.Ю,

Справа № 417/9685/19

Провадження № 22-ц/810/1/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Коновалова В.А., Луганська В.М.

за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області

відповідач ОСОБА_1

третя особа - приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Єпіфанцева Наталія Вікторівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області

на рішення Марківського районного суду Луганської області від 26 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Чернік А.П., в залі судових засідань Марківського районного суду Луганської області в смт. Марківка

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, третя особа: приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Єпіфанцева Наталія Вікторівна,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позов мотивовано тим, що приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Єпіфанцевою Наталією Вікторівною 21.09.2017 року відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1323 після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві вказано, що спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманих щомісячних страхових виплат, які становлять 24334,58 грн та які належали ОСОБА_2 на підставі довідки № 01/309, виданої Фондом соціального страхування, управлінням виконавчої дирекції Фонду у Луганській області, 04.08.2017 року.

ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Стаханові Луганської області, яке не здійснило переміщення у населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Тому з 01.12.2014 року було припинено видатки на забезпечення діяльності відділення у м. Стаханові та припинено нарахування і виплату страхових виплат потерпілим у цьому відділенні. Управління виконавчої дирекції Фонду не є правонаступником прав та обов`язків відділення у м. Стаханові. Щомісячні страхові виплати за період з 01.12.2014 року по 14.12.2016 року та доплата по перерахунку щомісячних страхових виплат з 01.03.2014 року на суму 19992,72 грн могли б бути нараховані ОСОБА_2 , проте потерпілий за життя не скористався своїм правом на отримання призначених страхових виплат та не звернувся із відповідною заявою для продовження страхових виплат до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що здійснюють свою діяльність на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Позивач вважає, що нотаріусом безпідставно включено до складу спадщини недоотримані щомісячні страхові виплати за період з 01.12.2014 року по 14.12.2016 року та доплату по перерахунку щомісячних страхових виплат з 01.03.2014 року на суму 19992,72 грн, оскільки потерпілий за життя не скористався своїм правом на отримання призначених страхових виплат відповідно до чинного законодавства України, тому щомісячні страхові виплати з 01.12.2014 року і по день смерті потерпілому не нараховувались, у розумінні ст. 1227 ЦК України спадкодавцю не належали, а тому не можуть передаватись членам сім`ї чи входити до складу спадщини.

Позивач просить суд визнати недійсним вказане свідоцтво про право на спадщину в частині включення до складу спадщини щомісячних страхових виплат за період з 01.12.2014 року по 14.12.2016 року та доплати по перерахунку щомісячних страхових виплат з 01.03.2014 року на суму 19992,72 грн.

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 26 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що померлий ОСОБА_2 не повинен був переміщуватися з тимчасово окупованої території України для звернення про продовження здійснення йому страхових виплат, відсутність такого звернення не є підставою припинення виплат.

Склад спадщини, визначений державним нотаріусом у свідоцтві про прийняття спадщини за заповітом, є правильним, нотаріус відповідно до вимог статті 1228 ЦК України правомірно видав відповідачу свідоцтво про право на спадщину за законом, у тому числі на недоотримані страхові виплати, оскільки його зміст повністю кореспондується зі змістом інформації, наданої Фондом про наявність заборгованості перед померлим ОСОБА_2 за страховими виплатами.

Не погодившись з вказаним рішенням, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Марківського районного суду Луганської області від 26.11.2020 у справі № 417/9685/Л9 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до ОСОБА_1 щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.09.2017 № 1323 в частині включення до складу спадщини щомісячні страхові виплати за період з 01.12.2014р. по 14.12.2016р., враховуючи доплату по перерахунку щомісячних страхових виплат з 01.03.2014 року на суму 19922,72 грн задовольнити в повному обсязі;

стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (код ЄДРПОУ 41313100) сплачений судовий збір у сумі 1921,00 грн за подання позовної заяви;

стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (код ЄДРПОУ 41313100) сплачений судовий збір у сумі 2881,50 грн за подання апеляційної скарги на рішення Марківського районного суду Луганської області від 26.11.2020 у справі І №417/9685/19.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати за період з 01.12.2014 року по 14.16.2016 року спадкодавцю нараховані не були, а відтак у розумінні ст.1227 ЦК України не можуть належати спадкодавцю та не можуть входити до складу спадщини.

ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кадіївка (Стаханов) Луганської області. У зв`язку з тим, що відділення у м. Кадіївка (Стаханов) не здійснило переміщення у населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі відповідно до Постанови КМУ № 595, з 01 грудня 2014 року було припинено видатки на забезпечення діяльності відділення у м. Кадіївка (Стаханов) та відповідно припинено нарахування та виплату страхових виплат потерпілим у відділенні у м. Кадіївка (Стаханов).

З витягу реєстру потерпілих вбачається, що потерпілому ОСОБА_2 01.12.2014 року по 14.16.2016 року щомісячні страхові виплати не нараховані.

ОСОБА_2 з 01 грудня 2014 року не звертався з заявою про поновлення раніше призначеної страхової виплати до робочих органів Фонду соціального страхування України на території підконтрольній владі України, за таких підстав спадкоємець - ОСОБА_1 не має права на отримання щомісячних страхових виплат, так як ці виплати не входять до складу спадщини.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач є спадкоємцем майна батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом. Ця обставина сторонами не оспорюється.

21.09.2017 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Єпіфанцевою Наталією Вікторівною відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1323 після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманих щомісячних страхових виплат, які становлять 24334,58 грн та які належали ОСОБА_2 на підставі довідки № 01/309, виданої управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, 04.08.2017 року.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, а саме ч. 1 глави 7 «Витребування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії», нотаріус відповідно до статті 46 Закону України «Про нотаріат» має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Як убачається із листа управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області «Про надання інформації» від 04.08.2017 року № 01/309, приватному нотаріусу Єпіфанцевій Н.В. на її запит позивач надав інформацію щодо недоотриманих сум страхових виплат ОСОБА_2 , зазначивши, що потерпілому ОСОБА_2 не виплачено: щомісячні страхові виплати за червень-листопад 2014 року на загальну суму 4411,86 грн. Також необхідно донарахувати потерпілому щомісячні страхові виплати з 01.12.2014 року по 14.12.2016 року та доплату по перерахунку щомісячних страхових виплат з 01.03.2014 року на суму 19922,72 грн. Загальна сума недоотриманих страхових виплат складає 24334,58 грн.

Отже позивачем однозначно, без будь-яких застережень, вказано загальну суму недоотриманих ОСОБА_2 страхових виплат 24334,58 грн.

Постанова Фонду про припинення страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутня.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1276-р «Про внесення змін у додатки 1 і 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085 внесено зміни до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. До складу визначених переліком населених пунктів увійшло м. Кадіївка (Стаханов) Луганської області.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що до складу спадщини входить сума страхових виплат, які були нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р. роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Як встановлено в судовому засіданні, та не заперечувалося представником позивача, постанова відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області в м. Кадіївка (Стаханов) Луганської області про припинення страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 відсутня.

За таких обставин, колегія суддів судової палати вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо відсутності підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, оскільки страхові виплати призначалися потерпілому ОСОБА_2 пожиттєво, постанова про припинення цих виплат відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області в м. Кадіївка (Стаханов) Луганської області не виносилася, а тому ці виплати увійшли до складу спадщини, право на яку має відповідач.

Аналогічні висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 15.07.2019 року справа № 426/20009/18, від 25.07.2019 року справа № 418/2433/18, від 10.02.2020 року справа № 408/9431/18, від 10.02.2020 року справа № 418/2435/18, від 12.02.2020 року справа № 642/6946/18, від 14.04.2020 року справа № 431/6282/18.

Довід скаржника про те, що ОСОБА_2 не перемістився з тимчасово окупованої території України, та не набув права на страхові виплати, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості; шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1,6).

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1V «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Як зазначено Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні (проживання за кордоном), на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я». Однак навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

На теперішній час Україна від зобов`язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала.

Отже, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутність у померлого ОСОБА_2 довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для не нарахування йому належних страхових виплат, оскільки останні є його майном в розумінні статті 1 Першого Протоколу та ввійшли до складу спадщини.

Довід скаржника про те, що відділення Фонду у м. Кадіївка (Стаханов) Луганської області не перемістилося з тимчасово окупованої території України, що є підставою для не нарахування страхових виплат, колегія суддів також до уваги не приймає виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 8 Тимчасового порядку (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2015 року № 239, від 26 серпня 2015 року № 636) особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік

Як зазначено в п. 2 Тимчасового порядку, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

Однак постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року у справі № 826/18826/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року, п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття, вказано, що він порушує права позивачів на отримання належної їм пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги.

Доводи апеляційної скарги про припинення забезпечення діяльності відділення у м. Кадіївка (Стаханов), та як наслідок припинення виплати страхового відшкодування потерпілому, не заслуговують на увагу, оскільки Європейський суд з прав людини зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (KECHKO v. UKRAINE, № 63134/00, § 26, ЄСПЛ, від 08 листопада 2005 року).

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент смерті спадкодавця щомісячні страхові виплати в разі частковою чи повної втрати працездатності за період з 01.12.2014 року по 14.16.2016 року спадкодавцю нараховані не були, а відтак у розумінні положень статті 1227 ЦК України не можуть належати спадкодавцю та не можуть входити до складу спадщини, не заслуговують на увагу, оскільки вказані доводи спростовуються довідкою, наданою Фондом на запит нотаріуса щодо наявності недоотриманих сум страхових виплат.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника скаржника на постанову Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі № 431/6232/18, оскільки обставини справи, які зазначені в цій справі не є тотожними з обставинами даної справи, так відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області в м. Кадіївка (Стаханов) Луганської області постанова про припинення страхових виплат потерпілому ОСОБА_3 не ухвалювалась.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому згідно ст. 375 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Марківського районного суду Луганської області від 26 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05 березня 2021 року.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.М. Луганська