Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 214/8306/18

провадження № 61-20915св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Дніпрометробуд»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Дніпрометробуд» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2019 року у складі судді Чернової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (далі - ПАТ «Дніпрометробуд»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Дніпрометробуд» (далі - АТ «Дніпрометробуд», товариство), про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи.

На обґрунтування позову посилався на те, що він є сином ОСОБА_2 , з яким 08 червня 1987 року під час виконання посадових обов`язків прохідника тунельного загону № 26 Управління будівництвом «Мінськметробуд» (далі - УБ «Мінськметробуд»), правонаступником якого є АТ «Дніпрометробуд», стався нещасний випадок, внаслідок якого його батько отримав травми не сумісні з життям. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 28 жовтня 2016 року встановлений причинний зв`язок смерті потерпілого з наслідками нещасного випадку на виробництві. Зазначав, що внаслідок смерті батька йому завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він втратив батька, залишився без його турботи, любові та підтримки. Просив суд стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 384 200 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Дніпрометробуд» на користь ОСОБА_1 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що смерть ОСОБА_2 знаходиться у причинному зв`язку із нещасним випадком, що стався із ним на підприємстві УБ «Мінськметробуд», правонаступником якого є АТ «Дніпрометробуд», а тому суд поклав обов`язок на відповідача відшкодувати позивачу завдану смертю його батька моральну шкоду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріалами справи доведено, що відповідач АТ «Дніпрометробуд» є правонаступником усіх обов`язків УБ «Мінськметробуд», а тому воно зобов`язане компенсувати позивачу моральну шкоду.Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування правонаступництва, тому суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, яка несе відповідальність за відшкодування моральної шкоди сину загиблого.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У листопаді 2019 року АТ «Дніпрометробуд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не взяли до уваги той факт, що на момент нещасного випадку тунельний загін № 26 був у складі УБ «Мінськметробуд», який допустив порушення техніки безпеки на виробництві та мав відшкодовувати моральну шкоду позивачу. АТ «Дніпрометробуд» не є правонаступником УБ «Мінськметробуд», тому товариство не зобов`язане відшкодовувати шкоду.

У лютому 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Гузєв І. Г. просив касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про народження від 25 червня 1987 року є сином ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 працював прохідником в УБ «Мінськметробуд» тунельного загону № 26. 08 червня 1987 року під час виконання трудових обов`язків внаслідок обрушення ґрунту з верхньої частини груди забою, із ним стався нещасний випадок. Він отримав травми хребта з пошкодженням спинного мозку. Внаслідок зазначених травм ОСОБА_2 встановлено 100 відсотків втрати працездатності безстроково та І групу інвалідності. Згідно з пунктом 15 акта Форми Н-1 причиною нещасного випадку є порушення проєкту виробничих робіт; недостатній контроль за дотриманням проєкту виробничих робіт і паспорту кріплення при проходці лівого перегінного тунелю зі сторони гірничого майстра дільниці № 1.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24 березня 2016 року.

Висновком МСЕК від 28 жовтня 2016 року серії АА № 0000163 встановлено причинний зв`язок смерті потерпілого ОСОБА_2 з наслідками нещасного випадку на виробництві від 08 червня 1987 року.

Відповідно до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - ФССНВ) від 08 вересня 2001 року № 3і відділенням виконавчої дирекції ФССНВ прийнято рішення щодо продовження раніше призначеної страхової виплати ОСОБА_2 , який отримав ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 08 червня 1987 року за час роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпрометробуд» (далі - ВАТ «Дніпрометробуд»), у графі повна назва страхувальника, що спричинив шкоду зазначено ВАТ «Дніпрометробуд».

Згідно з актом приймання передачі особових справ потерпілих на виробництві від 10 липня 2001 року № 68.8 особову справу ОСОБА_2 передано до відділення виконавчої дирекції ФССНВ від ВАТ «Дніпрометробуд».

Відповідно до довідки від 01 липня 2001 року про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого, сума заборгованості з виплати страхових виплат потерпілому станом на 01 липня 2001 року складала 1 055,22 грн, а сума відшкодування втраченого заробітку - 175, 87 грн. Зазначена довідка видана ВАТ «Дніпрометробуд», яке здійснювало облікування витрат про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат станом на 01 квітня 2001 року.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Частина друга статті 1168 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки незабезпечення роботодавцем безпечних умов праці призвело до нещасного випадку на виробництві та в подальшому смерті батька позивача. Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачу завдана моральна шкода, яку роботодавець зобов`язаний відшкодувати відповідно до зазначених норм права. При визначені моральної шкоди суди попередніх інстанцій врахували характер та обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних зі смертю його батька, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Щодо покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на АТ «Дніпропетробуд»

Згідно з частиною першою статті 37 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР у редакції, яка була чинною на час настання нещасного випадку) передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до статті 466 ЦК Української РСР в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї у зв`язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров`я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.

При ліквідації юридичної особи без правонаступника належні потерпілому або особам, зазначеним у частині другій статті 456 цього Кодексу, платежі повинні бути капіталізовані за правилами державного страхування і внесені його органам для виплати їх у розмірі і строки, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації юридичної особи позови про відшкодування шкоди, заподіяної ліквідованою юридичною особою, зв`язані з ушкодженням здоров`я чи смертю громадянина, пред`являються до вищої організації або до організації, зазначеної в рішенні про ліквідацію юридичної особи.

Вимога про збільшення або зменшення розміру одержуваного потерпілим відшкодування шкоди на підставах, передбачених у статтях 463 і 464 цього Кодексу, пред`являється до правонаступника або відповідно до організацій, зазначених у частині третій цієї статті, або відповідно правонаступника юридичної особи чи організації, зазначених в частині третій цієї статті, які провадять відшкодування за заподіяну шкоду.

Відповідно до пункту 32 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (у редакції, яка була чинною на час настання нещасного випадку) при ліквідації, банкрутстві або реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат провадиться правонаступником.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили що відповідно до постанови ФССНВ від 08 вересня 2001 року № 3і, акта прийому-передачі особових справ потерпілих на виробництві від 10 липня 2001 року № 68.8 та довідки про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат від 01 липня 2001 року ВАТ «Дніпрометробуд» визначено як страхувальника, що спричинив шкоду ОСОБА_2 . Зберігання та в подальшому передача уповноваженими особами ВАТ «Дніпрометробуд» органу ФССНВ особової справи потерпілого ОСОБА_2 , та виплата щомісячних платежів потерпілому через втрату працездатності підтверджує правонаступництво. Згідно з наказом Міністерства транспортного будівництва СРСР від 05 жовтня 1988 року № 160-ор до складу проєктно-будівельного об`єднання «Дніпрометробуд» (далі - ПБО «Дніпрометробуд»), правонаступником якого є відповідач, передано тунельний загін № 26 УБ «Мінськметробуд».

Тому, вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суди виходили з того, що нещасний випадок на виробництві з батьком позивача стався під час його перебування у трудових відносинах з УБ «Мінськметробуд», на якого законодавством було покладено обов`язок із забезпечення безпечних умов праці. З урахуванням наданих сторонами доказів суди дійшли правильного висновку, що правонаступником усіх майнових прав та обов`язків ліквідованого УБ «Мінськметробуд» є управління ПБО «Дніпрометробуд», правонаступником якого є відповідач.

Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вина відповідача відсутня, а тому помилково застосували статтю 1167 ЦК України, суд не бере до уваги, оскільки суди попередніх інстанцій встановили вину роботодавця у недотриманні безпечних умов праці, що стало причиною нещасного випадку на виробництві. Тому відповідач як правонаступник роботодавця має відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану смертю його батька.

Доводи заявника про те, що УБ «Мінськметробуд» ліквідовано без правонаступництва спростовуються матеріалами справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.

З урахуванням наведеного правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що нещасний випадок стався під час перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з УБ «Мінськметробуд», правонаступником якого є АТ «Дніпропетробуд», а отже, наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди ОСОБА_1 , з урахуванням глибини та тривалості його моральних страждань, яких він зазнав внаслідок смерті батька.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Дніпрометробуд» залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний