Справа №752/19694/20

Провадження № 2/752/3420/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.01.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Оджубейської Д.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державного житлово-комунального підприємства НАН України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 12330,34 гривень, а також стягнення судових витрат у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у справі є користувачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування позову, посилаючись на положення ст.ст. 66-68ЖК України, позивач зазначає, що відповідач, як наймач квартири, належним чином не виконала свої зобов`язання по оплаті комунальних послуг відповідно до укладеного договору між сторонами від 17.12.1997 р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.11.2019 року становить 12330,34 гривень, яку він просить стягнути в судовому порядку.

09.10.2020 р. ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач з заявами про розгляд справи в порядку загального позовного провадження або за участю сторін до суду не звертався.

20.01.2021 р. на адресу суду надійшла заява відповідача про застосування положень ст.267 ЦК України в зв`язку з пропуском строків звернення позивача до суду з вимогами про стягнення заборгованості з 01.02.2011 р. Крім того, відповідач заперечує наявність заборгованості по сплаті комунальних послуг.

На підставі ст..ст. 274-279 КПК України справа розглядається на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 17.12.1997 року.

Відповідно до умов Договору, власник будинку забезпечує обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також утримання прибудинкової території. Співвласник приймає участь у витратах на виконання названих робіт.

З договору вбачається, що зазначена квартира зареєстрована за відповідачем та в ній мешкає 2 особи.

Натомість, відповідно до розрахунку заборгованості комунальними послугами за даною адресою користується 3 особи.

Будь-яких доказів, що підтверджують право власності відповідача на дану квартиру та кількість мешканців в ній матеріали справи не містять.

Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що власник будинку зобов`язується забезпечити надання співвласнику комунальних та інших послуг за діючими розцінками і тарифами, в тому числі по обслуговуванню технічного обладнання квартири та ведення особистого рахунку(а.с.6).

Розпорядженням №291 Президії національної Академії наук України від 02.03.2000 року було визначено, що НАН України в порядку перерозподілу майна НАН України передала зі свого балансу на баланс Державного житлово-комунального підприємства НАН України житлові будинки та гуртожитки згідно з додатком 1, а саме: жилий будинок АДРЕСА_1 .(а.с.7).

Відповідно до наданої позивачем довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 у відповідача наявна заборгованість за період з 01.02.2011 року по 31.10.2019 року у розмірі 12330,34 гривень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст.19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відносини між учасниками правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, в частині надання послуг з центрального опалення врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин ) та положеннями Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.ст.19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов`язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Статтею ст. 648 ЦК України встановалено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Виходячи з вищевказаних норми закону, законодавцем було визначено особливості щодо укладення певного виду договорів про надання житлово-комунальних послуг, які передбачені типовими договорами, затвердженими Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 17.12.1997 року, укладений між сторонами, не містить в собі строку його дії, вичерпного переліку житлово-комунальних послуг, тарифів та їх складової на кожну з цих послуг, загальної вартості послуг; порядку оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядку перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості та інше.

Відповідно до ч.1 Розділ VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частин четвертої, п`ятої, сьомої і восьмої статті 31 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2005 року.

Договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року.

Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли на підставі договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, який було укладено між сторонами 17.12.1997 року. Оскільки позивачем не було дотримано вимог Закону щодо приведення діючого договору у відповідність, суд критично ставиться до даного доказу, яким позивач підтверджує наявність договірних правовідносин з відповідачем та обґрунтовує свої вимоги.

Статтями 20, 21 Закону визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

На підставі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Тобто, з огляду на зазначені вище норми чинного законодавства обов`язок у споживача оплатити послуги виникає з наявності факту надання таких послуг та їх споживання.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач заперечує наявність у неї заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги та зазначає про внесення плати на підставі наданих рахунків.

Згідно п.77 постанови ВСУ від 22.05.2019 у справі №642/8210/16, постановленої в подібних правовідносинах, зазначено, що судом першої інстанції не встановлені обставини, за яких відбувалося неповне надання послуг позивачем відповідачу, про яке заявив сам позивач. Не встановлено, якими доказами окрім тверджень самого позивача підтверджується надання повного обсягу житлово-комунальних послуг позивачем в інші місяці нарахування їх вартості, які входять до заявленого позивачем періоду. Враховуючи, що відповідач заперечує надання йому житлово-комунальних послуг, встановленню підлягає дійсний обсяг наданих послуг.

Матеріали справи не містять жодного доказу, що позивач фактично надає житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , а саме договори з постачальниками таких послуг, акти виконаних робіт, понесені витрати на їх оплату.

Розрахунок заборгованості не може підтверджувати факт надання будь-яких послуг, понесені позивачем витрати на утримання будинку, та наявність заборгованості.

Позивач, на виконання свого процесуального обов`язку, не надав суду належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а саме, доказів щодо надання відповідачу інформації про надані комунальні послуги, їх перелік, вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості, а також докази саме надання таких послуг.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу щомісячно нарахована оплата за житлово-комунальні послуги, при цьому, не зазначено складові щомісячно нарахованої суми, не зазначено, які саме послуги були надані, вартість кожної послуги.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують факт надання житлово-комунальних послуг, їх переліку, виду, обсягу, вартості, зважаючи на заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені в зв`язку з їх недоведеністю.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Державного житлово-комунального підприємства НАН України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя