Справа № 373/1605/20

Номер провадження 2/373/192/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне рішення)

09 березня 2021 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі

головуючого судді Залеської А.О.,

за участі секретаря судових засідань Руденко О.М.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором б/н від 31.10.2018 станом на 18.10.2020 у розмірі 14253 грн 19 коп., яка складається з наступного: 11086 грн 47 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3166 грн 72 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Також просить стягнути судові витрати в розмірі 2102 грн 00 коп. судового збору.

Справу просить розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Позов обґрунтовано тим, що 31.10.2018 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 в порядку ст. 207, ч.1 ст. 634 та ч.2 ст. 638, ч.2 ст. 642 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг в ПриватБанку шляхом підписання сторонами відповідної Анкети-заяви, в якій відповідач прийняв умови кредитування за допомогою платіжних карток. Підписавши Анкету-заяву відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, розміщених на офіційному вебсайті Банку з використанням інтернет-ресурсу - www.privatbank.ua та зобов`язався ознайомлюватись з їх зміною.

Відповідач користувався коштами Банку за допомогою кредитної платіжної картки, але Умови кредитування, які є складовою Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, розміщених на офіційному вебсайті Банку, щодо своєчасного повернення використаних кредитних коштів відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 18.10.2020 має заборгованість в загальному розмірі 14253 грн 19 коп.

Факт укладення кредитного договору шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку та умови кредитування позивач підтверджує Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаною позичальником та представником банку 31.10.2018 та Паспортом споживача від 31.10.2018 за підписом сторін, роздруківкою з офіційного сайту ПриватБанку «Тарифів» та «Умов та правил надання банківських послуг». Факт видачі позичальнику кредитної картки та користування кредитним лімітом позивач підтверджує довідкою про видачу кредитної картки НОМЕР_1 від 31.10.2018 зі строком дії 10/22, а також довідкою про встановлення 31.10.2018 кредитного ліміту на зазначену кредитну картку та випискою про грошові операції по картковому рахунку відповідача за період з 31.10.2018 по 01.08.2020. Наявність заборгованості та її розмір позивач підтверджує розрахунком станом на 18.10.2020.

Ухвалою суду від 22.01.2021 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2021.

В судові засідання 23.02.2021 та на 09.03.2021 відповідач не з`явився. Про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення кореспонденції та судового повідомлення засобами поштового зв`язку за останнім відомим місцем проживання, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Судової влади.

Відзив на позов відповідач не надав, заяв, клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Ляр Д.Ю. у своїй заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, позов підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

За таких обставин, суд за згодою позивача ухвалив проводити заочний розгляд справи відповідно до вимог ч.4 ст. 223, ст.ст. 280, 281 ЦПК України та вирішив її на підставі наявних матеріалів справи відповідно до ч.2 ст. 191 ЦПК України.

Судом встановлено наступні обставини.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», що відображено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 14.062018 під час державної реєстрації відповідних змін.

31.20.2018 відповідач ОСОБА_1 подав позивачу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) Анкету-заяву за встановленою Банком формою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. (а.с.13).

У формулярі підписаної відповідачем Анкети-заяви міститься заготовлений банком текст про те, що підписанням цієї анкети-заяви клієнт відповідно до т. 634 ЦКУ у повному обсязі приєднався до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого клієнт зобов`язується отримати шляхом самостійного роздрукування. Погодився зі збільшенням строку позовної давності, зазначеним в Умовах та правилах та з тим, що зміни до Умов та правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнта про внесені зміни шляхом використання визначених Умовами та правилами каналів зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та правил є підтвердженням згоди клієнта і безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил. Зі змінами Умов і правил надання банківських послуг зобов`язався ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua.

За змістом поданої позивачем Інформаційної довідки (Паспорт споживчого кредиту) відповідач ОСОБА_1 31.10.2018 був ознайомлений під підпис щодо основних умов кредитування з використанням картки «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД (а.с.14-15).

Відповідно до вищевказаної Інформаційної довідки за кредитною карткою «Універсальна», про видачу якої зазначається в позовній заяві, банком визначена фіксована процентна ставка 43,2 річних (3,6 % в місяць) та обов`язок позичальника вносити щомісячні платежі до 25 числа поточного місяця у розмірі 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн. В графі «додаткова інформація» міститься запис про незастосування пені та водночас про застосування процентної ставки в розмірі 86,4% (подвійна річна ставка) при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту (а.с.14,15).

Згідно довідки доданої до позову ОСОБА_1 31.10.2018 було видано картку № НОМЕР_1 з терміном дії до жовтня 2022 року включно (а.с.11).

За змістом вказаної довідки та довідки складеної представником позивача про обслуговування кредитної картки 31.10.2018 банк вперше встановив відповідачу кредитний ліміт у розмірі 2900,00 грн на картку № НОМЕР_1 та 01.03.2019 збільшив кредитний ліміт на цю ж картку - 10000,00 грн (а.с.10,12, звор.стор.а.с.9).

Вказані дати та суми кредитного ліміту перевірені судом згідно виписки про операції з використанням кредитної картки.

Разом з тим судом не знайдено підтвердження про встановлення, зазначених представником у довідці наступних кредитних лімітів: 10.03.2020 та 31.03.2020 на суму по 10000,00 грн, що не відображено у виписці про операції з використанням кредитної картки відповідача (а.с.12, а.с.9).

З наданої позивачем виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач користувався коштами банку за рахунок кредитного ліміту у споживчих цілях шляхом зняття готівки, здійснення покупок, оплати послуг, переказів, кредиту тощо. Водночас, він періодично у довільних розмірах та строки здійснював погашення тіла кредиту, сформованого банком як за рахунок позичених коштів так і за рахунок відсотків за користування ними, що також підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.7-10).

Детальний аналіз розрахунку заборгованості за договором та виписки по картковому рахунку свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 вперше скористувався коштами банку 01.11.2018 з використанням картки № НОМЕР_1 , здійснивши покупку продуктів на суму 50,00 грн. В подальшому відповідач продовжив користуватися коштами за рахунок кредитного ліміту та 26.04.2019 здійснив останнє безпосереднє користування кредитом, здійснивши покупку на суму 36,00 грн, а 01.01.2020 відбулось останнє договірне списання коштів з карткового рахунку на щомісячне погашення платежу 791,54 грн за договором 190030126585040 (а.с.7-10).

З розрахунку заборгованості чітко видно, що банк формував так зване «тіло кредиту» накопичувальним способом, включаючи до суми фактично використаних коштів нараховані щомісячні проценти за ставкою 3,6 %, а при невиконанні вимог банку про внесення мінімальної щомісячної суми на погашення заборгованості - за подвійною ставкою 7,2 %, що має ознаки пені. При цьому, в кожному наступному місяці проценти знову нараховувались на прострочене «тіло кредиту», до якого увійшли попередні відсоткові нарахування і т.д. Тобто в такий спосіб банк нараховує проценти не лише на фактично використані позичальником кредитні кошти, а й на проценти за користування ними та на проценти за прострочення виконання зобов`язання (а.с.7-8).

Відповідно до довідки про обслуговування кредитної картки 07.04.2020 на картку відповідача банк встановив кредитний ліміт - 0,00 грн і в такий спосіб позбавив позичальника можливості надалі користуватись кредитними коштами у власних потребах. При цьому, нарахування відсотків на поточну та прострочену заборгованість банк продовжив, що видно з розрахунку боргу та виписки по картковому рахунку (а.с.8,9,12).

Згідно Розрахунку заборгованості 01.08.2020 банк припинив кредитування відповідача повністю, в тому числі припинив нарахування відсотків та включення їх до тіла кредиту (а.с.9).

В підсумку, на дату 01.08.2020 Позивач нарахував та виставив відповідачу наступну заборгованість: 11086,47 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3166,72 грн - заборгованість за відсотками на рахованими на прострочку грошового зобов`язанням. А всього до стягнення - 14253,19 грн. (а.с.7,8).

За період кредитування - з 31.10.2018 по 01.08.2020, відповідач ОСОБА_1 фактично використав на свої споживчі потреби 19537,52 грн, а погасив борг на суму 12564,32 грн, що визначено судом простим арифметичним складанням сум у відповідних колонках розрахунку заборгованості та перевірено шляхом співставлення розрахунку з випискою по картковому рахунку.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Згідно з приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Встановивши зміст спірних правовідносин та дослідивши подані позивачем матеріали, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що Анкета-заява відповідача ОСОБА_1 подана ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 31.10.2018 за своїм змістом є заявкою фізичної особи на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку, тобто висловлення особою свого бажанням стати клієнтом Банку.

31.10.2018 Банк видав ОСОБА_1 кредитну картку на яку 31.10.2018 встановив кредитний ліміт. При цьому, 31.10.2018 відповідач під підпис був проінформований позивачем про основні умови кредитування з використанням картки «Універсальна», зокрема про необхідність щомісяця вносити мінімальну суму використаного ліміту та про розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами та щодо подвійної відсоткової ставки у випадку прострочення зобов`язанням.

Водночас, порядок нарахування відсотків та включення їх до тіла кредиту, в тому числі і у випадку прострочення внесення обов`язкового платежу у Інформаційній довідці не розкривається.

Виходячи з таких обставин, у суду є обґрунтовані сумніви, що саме додані до позову та розміщені на офіційному вебсайті АТ «КБ ПриватБанк» Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі яких позивачем здійснено розрахунок боргу, відповідач ОСОБА_1 розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 03 липня 2019 року при розгляді справи № 342/180/17 у подібних правовідносинах зазначила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

У вказаній постанові Верховний Суд також зробив висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 191/2648/17 також враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, та вказано, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на вебсайті позивача за відсутності доказів, про ознайомлення з ними позичальника не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з того, що згідно виписки по картковому рахунку відповідач ОСОБА_1 , користувався коштами Банку у споживчих цілях за допомогою кредитної картки та погашав кредитну заборгованість, розраховану відповідачем з застосуванням відсоткової ставки, з якою він був ознайомлений шляхом підписання Інформаційної довідки (Паспорта споживача) 31.10.2018, суд вважає, що ОСОБА_1 прийняв запропоновані банком умови, викладені виключно у цій довідці.

Надавши відповідачу кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом, позивач взяв на себе обов`язок здійснювати кредитування відповідача протягом строку дії кредитних карток, виданих позичальнику, а у відповідача, який користувався такими послугами банку, виник обов`язок повернути кредит та сплатити відсотки на умовах, визначених банком.

Як встановлено, судом банк кредитував відповідача в період з 31.10.2018 по 07.04.2020, після чого встановив на картку відповідача кредитний ліміт - 0.00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 31.10.2018 справа № 202/4494/16-ц та від 28.03.2018 справа 444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Виходячи з того, що згідно довідки про обслуговування кредитної картки відповідача та згідно виписки по картковому рахунку відповідач ОСОБА_1 з дня встановлення йому нульового кредитного ліміту (07.04.2020) не міг користуватись коштами банку, суд вважає, що у цю дату банк односторонньо змінив строк кредитування, а тому подальше нарахування, передбачених договором (Паспортом споживача) відсотків на поточну заборгованість та на прострочену заборгованість є необґрунтованим.

Зважаючи на вищевикладене, а також, що всього за час кредитування з використанням кредитної картки відповідач скористався коштами Банку в сумі 19537,52 грн, а погасив борг на суму 12564,32 грн, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню кредитна заборгованість в розмірі 11086,47 грн, що визначено позивачем як тіло кредиту на кінець розрахункового періоду.

Позовні вимоги в частині стягнення процентів - 3166,72 грн, нарахованих на прострочені вимоги після фактичного припинення кредитування відповідача задоволенню не підлягають по причині не доведення позивачем, погоджених сторонами умов договору по їх нарахуванню та сплаті у заявленому позивачем розмірі та порядку.

Інший висновок не відповідав би з`ясованим обставинам, а також принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар.

За правилами ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, як передбачено ст. 4 ЗУ «Про судовий збір». Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення - 14253,19 грн. Оскільки, суд частково задовольняє вимоги - на суму 11086,47 грн, що становить 77,78 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1634,93 грн судового збору (2102,00 х 77,78%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» кредитну заборгованість за договором №б/н від 31.10.2018 в розмірі 11086,47 грн ( одинадцять тисяч вісімдесят шість гривень 47 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 1634,93 грн (одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні 93 копійки).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, а відповідачем в той же строк з дати постановлення ухвали про відмову в перегляді заочного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХIIІ «Перехідні положення» ЦПК України до початку функціонування ЄСІТС апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570; рахунок для погашення боргу НОМЕР_2 , МФО 305299;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя А.О. Залеська