Справа № 362/5414/19

Провадження № 2/362/304/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковбеля М.М.,

при секретарі - Сілецькій М.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у вихованні онуки, та встановлення способів участі баби та діда у вихованні онуки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просять зобов`язати зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити спосіб участі у вихованні дитини діду та бабі з онукою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином: щонеділі з 12 год. 00. до 15 год. 00 хв. та щосереди з 16 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. без присутності матері, за адресою проживання діда та баби в АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що відповідач категорично заперечує їхні права на спілкування з онукою, та зазначили, що з ОСОБА_4 позивачі зможуть спілкуватися лише у разі наявності рішення суду.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, подавши до суду письмову заяву про слухання справи у їх відсутності, вимоги позову підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надіславши до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що син позивачів ОСОБА_5 спілкується з ОСОБА_4 щосуботи з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., а тому позивачі можуть бачитися з онукою також в цей період.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадяни ОСОБА_5 , та відповідачка ОСОБА_3 .

Таким чином, судом встановлено, що позивачі є дідом і бабою малолітньої онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно Розпорядження Васильківської РДА від 28 листопада 2019 року № 287 "Про встановлення порядку побачень та надання можливості батькові ОСОБА_5 брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 ", встановлено порядок побачень та надано можливість батькові ОСОБА_5 брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щосуботи з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., не порушуючи режиму дня дитини та з урахуванням графіка роботи батька та в інші дні за домовленістю з матір`ю.

Відповідно до висновку Васильківської РДА від 21.12.2020 року №2154/6-23, враховуючи рекомендації Комісії, Васильківською районною державною адміністрацією рекомендовано зустрічі діда ОСОБА_1 та баби ОСОБА_2 з онучкою ОСОБА_4 щосуботи з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. та щосереди з 16 год.00 хв. до 19 год. 00 хв. з можливістю забирати малолітню ОСОБА_4 з дитячого садка за місцем свого проживання, а також з можливістю спільного відвідування культурно-розважальних заходів для дитини та інших заходів спрямованих на її розвиток.

Статтею 257 Сімейного кодексу України ( далі по тексту - СК України) передбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до ст. 263 СК України, спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Таким чином, згідно з вимог закону батьки мають переважне право при визначенні порядку та способу виховання дитини. Згідно з вимог закону баба чи дід також мають право брати участь у вихованні дитини, перешкоди чинитися батьками не можуть.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ст. 6 вказаної Конвенції, держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

За принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 р., дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння.

Згідно з ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1).

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини діти мають право на належне спілкування та допомогу.

Дані гарантії закріплені і в інших нормативних документах щодо охорони дитинства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У пункті 100 рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13) та у пункті 76 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383) зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Позбавлення позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права щодо їхньої участі у спілкуванні та вихованні малолітньої онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може позбавити останніх родинних зв`язків з рідними, любові та турботи з боку рідних, що суперечить приписам Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.

Тривалість часу, проведеного дитиною з бабою чи дідом може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12 липня 2016 року).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом не встановлено жодних умов, які б могли усувати позивачів від спілкування з їхніми онуками, які прагнуть спілкуватися з ними, підтримувати родинні стосунки, приймати участь у їхньому вихованні, не надано доказів негативного впливу бабусі та дідуся на онуків, при цьому судом враховано, що постійна присутність відповідача під час зустрічей позивачів з дітьми в подальшому не сприятиме перебуванню дітей у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на неприязні стосунки сторін у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи вимоги Конвенції про права дитини, положення статей 159, 257 СК України та що інтересам дитини буде відповідати спілкування зі своїми бабусею та дідусем, крім того, судом враховано вік та стан здоров`я ОСОБА_4 , щотижневий розпорядок дня дитини, індивідуальні потреби дитини даного віку, її особисту прихильність, а також, що до виникнення даного спору позивачі систематично та тривалий час спілкувалися з онуками, при цьому, суд виходить за межі висновку органу опіки та піклування, оскільки відповідно до частини шостої статті 19 СК України в першу чергу суд враховує інтереси дітей.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 19, 159, 257, 263 СК України, ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини,Закону України «Про охорону дитинства», суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши наступний спосіб участі у спілкуванні з онукою:

щонеділі з 12 год. 00. до 15 год. 00 хв. та щосереди з 16 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. без присутності матері, за адресою проживання діда та баби, а саме: АДРЕСА_1 , з можливістю забирати малолітню ОСОБА_4 з дитячого садка за місцем свого проживання, а також з можливістю спільного відвідування культурно-розважальних заходів для дитини та інших заходів спрямованих на її розвиток.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя М.М. Ковбель