Справа № 359/2528/20

Провадження №2/359/488/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2021р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Рожковій Ж.Р.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кошицького А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), Державної казначейської служби про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди завданої бездіяльністю органи державної влади.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що на підставі виконавчого листа №2/359/1675/2014 та заяви ОСОБА_2 від 18.11.2014 року 03.12.2014 головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 154 354,54 доларів США та судовий збір у сумі 3654 грн. 00 коп. Позивач у вищевказаній заяві про відкриття виконавчого провадження від 18.11.2014 року просив накласти арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 21.01.2015 року відповідач виявив у власності боржника ОСОБА_3 квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що відповідачем не були виконані дії передбачені ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження», що надало змогу боржнику ОСОБА_3 здійснити продаж вищевказаної квартири ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 09.02.2016 року та уникнути виконання судового рішення.

Вищевикладене, призвело до того, що на квартиру Боржника не було вчасно накладено арешт в межах ВП 45659868, розшук та виявлення будь-якого іншого майна Боржника не здійснювався, розшук самого Боржника не здійснювався, що призвело до ігнорування відповідача здійснення своїх повноважень на примусове стягнення боргу.

Таким чином, вказані дії відповідача свідчать про те, що в період з 2014 по 2019 рік не здійснювалися виконавчі дії, які були направлені на виявлення майна боржника, а навпаки направлені на затягування виконання судового рішення, його ігнорування та як результат повернення виконавчого листа позивачу не виконаним, а результаті чого позивачу, як стягувану завдано матеріальної шкоди на суму стягнення, а саме 154 354,54 долара США.

А тому позивач просить суд, стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 154 354, 54 долара США у відшкодування матеріальної шкоди завданої бездіяльністю Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Київській області.

Ухвалою судді від 30.03.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Державною казначейською службою України було подано відзив на позовну заяву (а.с.45-48) у якому просить відмовити повністю у задоволенні вказаного позову. Відповідач зазначає, що Державна казначейська служба України прав та інтересів позивача не порушувала, жодної шкоди позивачеві не завдала, а тому не може нести відповідальність за шкоду заподіяну Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби.

Зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодуванням шкоди. Зазначає, що за відсутності такого рішення, державний орган неможливо притягнути до відповідальності та зобов`язати відшкодувати шкоду, тому посилання позивача на норми статті 1173, 1174 ЦК України є безпідставним.

Позивачем на адресу суду було направлено відповідь на відзив у якому позивач підтримав поданий позов та просив суд його задовольнити, як такий що підтверджується доказами, які не спростовані відповідачами.

Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на адресу суду направлено відзив на позовну заяву у якому відповідач з позовною заявою не погоджується у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні вказаного позову.

Ухвалою суду від 19.08.2020 року закрито підготовче судове засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав поданий позов та просив суд його задовольнити пославшись на обставини викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача Бориспільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Державна казначейська служба України в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином про час та місце слухання справи, причини неявки не повідомляли.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши наявні докази в сукупності і кожен окремо дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.10.2014 року Бориспільським міськрайонним судом видано виконавчий лист №359/5247/14-ц про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на загальну суму 154 354,54 доларів США (а.с.10).

03.12.2014 року головним державним виконавцем органу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Прус О.М. на підставі виконавчого листа №2/359/1675 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.9).

18.11.2014 року представник стягувача ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби Бориспільського МРУЮ Київської області із заявою у якій просив: прийняти до виконання виконавчий лист та відкриття виконавче провадження за місцем знаходження боржника; накласти арешт на виявлені кошти, рахунки та на все майно Боржника у сумі боргу в розмірі 154 354,54 дол. США та судового збору в сумі 3 654 грн. 00 копійок (а.с.11).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна порядку доступу державних виконавців №83981211 від 21.12.2005 державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника ОСОБА_3 та було виявлено об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., за змістом якого згідно державного реєстру іпотек на вищевказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано іпотеку, а також заборону на нерухоме майно на підставі договору іпотеки 2794 від 10.10.2007 року, приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є., іпотекодержатель ПАТ «Дельта Банк», підстав обтяження - договір купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» №2949 від 08.12.2011 (а.с.12-14).

09.02.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . За умовами вказаного договору ОСОБА_3 продав та зобов`язується передати у власність, а громадянин ОСОБА_4 купив та зобов`язується прийняти у власність належну продавцю вищевказану квартиру (а.с.15).

Постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження ВП №45659868 від 28.07.2017 року, винесеної виконуючим обов`язки начальника Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сергієнком О.М., визнано дії головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прус О.М. такими, що вчинені з порушенням статей 6, 11, 57 ЗУ «Про виконавче провадження», визнано дії головного державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Григорян О.О. такими, що вчинені з порушенням статей 6, 11, 57 ЗУ «Про виконавче провадження»; зобов`язано державного виконавця Пільтяй Г.В. провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом, спрямовані на повне та фактичне виконання виконавчого листа №2/259/1625 від 01.10.2014, виданого Бориспільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 154354,54 доларів США, а також судового збору 3654 грн (а.с.17-21).

З акту державного виконавця ВП №45659868 від 27.07.2017 року вбачається, що державним виконавцем Пільтяй Г.В. не було виявлено майно боржника на яке можливо звернути стягнення. Крім цього, боржник за вказаною адресою у виконавчому документі не розшуканий (а.с.22).

З відповіді, наданої ПАТ «Дельта Банк» Державному, виконавцю Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області №5609 від 10.08.2017 року вбачається, що станом на 10.08.2017 року встановлено відсутність поточних/карткових рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_3 (а.с.23).

09.02.2017 року Державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пільтяй Ганною Василівною винесено постанову про арешт майна боржника. Згідно постанови накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 154 354,54 доларів США (а.с.24).

27.12.2018 року ОСОБА_1 направив на адресу Бориспільського ВДВС ГТУЮ у Київській області клопотання у якому просив: з метою встановлення власних рахунків боржника направити запити до 13 банківських установ; з метою встановлення спільної сумісної власності боржника, а саме рахунків дружини боржника ОСОБА_5 відкритих з 05.10.2003 по теперішній час, де Ѕ частини коштів належить боржнику, направити запити до 13 банківських установ; з метою отримання даних щодо юридичних осіб, з метою отримання даних щодо юридичних осіб, де боржник є керівником та/або засновником направити запит до Головного управління регіональної статистики; з метою встановлення наявності у Боржника закордонного паспорта направити запит до Державної міграційної служби; з метою отримання інформації щодо перетину кордону України боржником за період з 03.12.2014 по даний час, направити запит до Державної прикордонної служби України; у зв1язку з ухиленням Боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, в порядку п.19 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон Боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням; з метою встановлення відкритих Боржником рахунків та/або реєстрації в електронних фінансово-торгівельних мережах направити запит до компанії «Forex Club»; з метою виявлення майна боржника, а саме: об`єктів інтелектуальної власності, направити запит до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»; з метою встановлення спільної сумісної власності, Ѕ частка належить боржнику, направити запит до органів поліції щодо наявності автомобільного транспорту, зареєстрованого на дружину Боржника ОСОБА_5 ; на виявлене майно боржника та/або майно дружини Боржника, що є спільній сумісній власності і було придбане в період з 05.10.2003 по теперішній час, накласти арешт у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (а.с.26-29).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2020 року задоволено скаргу адвоката Шипілова О.В., в інтересах ОСОБА_2 ,. та визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Бориспільського міськрайонного міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пільтяй Ганни Василівни, в межах виконавчого провадження №45659868, визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пільтяй Ганни Василівни від 30.09.2019 року про повернення виконавчого листа стягувану, винесену в межах виконавчого провадження №45659868 та зобов`язано державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києва) поновити виконавче провадження №45659868 (а.с.7-8).

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Вказана норма кореспондується з ст.5 цього Закону, згідно якої державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній станом на 5.10.2016 року, збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Крім того, статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 за №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах. При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону "Про державну виконавчу службу", частини другої статті 87 Закону «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Як стверджує представник позивача постанова про арешт майна боржника винесена лише 09.02.2017, тобто через рік після відчуження майна боржника, а також, що бездіяльність відповідача призвела до того, що на майно та рахунки боржника не було вчасно накладено арешт, в межах виконавчого провадження, та у подальшому унеможливило стягнення боргу в сумі 154354 доларів США 54 центи, чим і було завдано матеріальної шкоди позивачу в сумі 154354,54 доларів США, які позивач могла отримати у разі реалізації майна боржника, в порядку встановленому законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Даючи оцінку дослідженим доказам та аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування завданої їй матеріальної шкоди в сумі 154 354,54 доларів США, не підлягає задоволенню, оскільки зазначена сума не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України, так, як сам лише факт відчуження боржником належного йому майна, за рахунок якого могло бути частково погашено суму заборгованості за виконавчим документом, не свідчить про те, що позивач зазнала втрат на вказану суму через знищення або пошкодження належного їй майна, або мусить зробити витрати для відновлення свого порушеного права в зазначеному розмірі, отже не є реальними збитками та не є упущеною вигодою.

Крім того, за змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить також з того, що факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач, як на підставу задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.

Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника, а тому невиплачені позивачеві кошти на виконання судового рішення, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №752/4100/17 від 23 грудня 2019 року.

Враховуючи наведене, позивачем не надано належних доказів на підтвердження спричинення їй бездіяльністю відповідачів, саме матеріальної шкоди, пов`язаної з невиконанням рішення суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім цього, згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

За статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» та Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98-ВР від 24 березня 1998 року шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Ретельний аналіз вказаних норм, дозволяє дійти висновку, що в справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди, заподіяної рішеннями, діями (бездіяльністю) державних виконавців відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Крім того, у статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Таким чином, аналізуючи вищевказані обставини, суд дійшов до висновку, що позивачем пред`явлений позов до неналежних відповідачів. Вказана обставина є додатковою підставою для відмови у задоволенні пред`явленого позову.

Позивач звільнені від сплати судового збору, інші витрати по справі не значаться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.22, 1173,1174 ЦК України, ЗУ «Про державну виконавчу службу», ЗУ «Про виконавче провадження», Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 2,12,13,81,82,89,141,223,258,259,263-265,266,267,273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), Державної казначейської служби про відшкодування шкоди залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 березня 2021 року.

Суддя Чирка С.С.