ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.03.2021 Справа № 920/1336/20

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «АВМ»

до - Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-СПБ»,

про стягнення 6153 грн 60 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 29.12.2020 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 6153 грн 60 коп. боргу, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем укладеного договору виконання робіт у спрощений формі шляхом вчинення конклюдентних дій.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивач на замовлення відповідача виписав рахунок на друк каталогу. Позивач передав відповідачу результат робіт за актом виконаних робіт, однак відповідач частково сплатив позивачу, проте заборгував 6153 грн 60 коп.

Ухвалою суду від 30.12.2020 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала про відкриття провадження у справі, яка направлялась на адресу відповідача, 13.01.2021 була повернута на адресу суду.

18.01.2021 судом був зроблений Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яким була підтверджена адреса відповідача, зазначена позивачем у позовній заяві.

27.01.2021 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує. Відповідач зазначає, що заборгованість перед позивачем відсутня, оскільки відповідачем була сплачена.

Позивач 04.02.2021 надав до суду відповідь на відзив. Відповідач надав до суду 26.02.2021 заперечення на позовну заяву. Суд залучив зазначені документи до матеріалів справи. Суд звертає увагу, що про доводи сторін, які зазначені у відповіді на відзив та запереченні позивача буде зазначено в мотивувальній частині даного рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Позивач на замовлення відповідача виписав рахунок № 393 від 20.12.2019 на друк каталогу на загальну суму 27050 грн 40 коп. (а.с.19).

Позивач передав відповідачу результати робіт за актом виконаних робіт № 372 від 23.12.2019 (а.с.18). Суд звертає увагу, що акт підписаний відповідачем без заперечень та скріплений печатками сторін.

Відповідач частково розрахувався за роботи на суму 20896 грн 80 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: 23.12.2019 сплатив 15000 грн (платіжне доручення № 1727), а 28.09.2020 5896 грн 80 коп. (платіжне доручення № 2377) (а.с.16-17).

Згідно із частиною 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд погоджується з доводами позивача, що між сторонами укладено договір виконання робіт у спрощеній формі шляхом вчинення конклюдентних дій. Отже, наявне виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин з виконання робіт та надання послуг, регулювання яких здійснюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей притаманних даним правовідносинам.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.

Так як відповідач не сплатив позивачу 6153 грн 60 коп., то позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити протягом 7 днів позивачу, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, вказану суму (а.с.8-11,20). Відповідач отримав вимогу 24.06.2020. Однак відповідач заборгованість не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві стверджує, що 24.06.2020 отримав вимогу на суму 12050 грн 40 коп. про сплату заборгованості, яка є предметом даного спору.

Відповідач зазначає, що близько трьох місяців між сторонами велися переговори щодо погашення боргу, вказаного в вимозі. В кінці вересня сторони дійшли домовленості вважати, що борг у розмірі 6153 грн 60 коп., що є предметом позову, погашений за рахунок платежу, зробленого відповідачем на користь позивача згідно платіжного доручення № 1737 від 27 грудня 2019 року, за яким кошти сплачувались по рахунку позивача № 391 від 18.12.2019 за каталоги, але дана продукція до вересня 2020 року не була передана позивачем на користь відповідача і тому сторони домовились , що платіж на суму 30153 грн від 27.12.2019 № 1737 зарахувати, як оплату рахунку № 45 від 20.20.2020 на суму 24000 грн та оплату рахунку № 393 від 20.12.2019 на суму 6153 грн 60 коп., що і є предметом даного позову. Про факт зарахування відповідач написав позивачу лист від 25.09.2020, який отриманий позивачем (а.с.36-41).

Згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідач у відповіді на відзив заперечує вказані вище обставини та зазначає, що за рахунком № 391 від 18.12.2019 кошти сплачені відповідачем за господарську операцію, яка виконана позивачем. Між сторонами відсутні зустрічні вимоги. Крім того, на лист про зарахування зустрічних вимог позивач направив лист про заперечення проти зарахування (а.с.44-54).

Суд звертає увагу, що факт виконання зобов`язань по рахунку позивача № 391 від 18.12.2019 не є предметом дослідження по даній справі та може бути предметом окремого позову. Тому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, які надані до суду 26.02.2021.

На переконання суду, відповідачем не доведено факту зустрічного зарахування вимог на спірну суму.

Крім того, у разі, якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов`язання (наприклад, за відсутністю зобов`язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами 4, 5 статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом. Однак відповідачем таких доказів суду не надано.

Тому відповідачем не доведено, що здійснена оплата за рахунком № 393 від 20.12.2019 у повному обсязі, а тому не доведено, що зобов`язання виконано належним чином, тобто не припинилось, а лист про зарахування, як вже зазначалось, не є доказом оплати спірної суми боргу.

Отже, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому обставини наявності боргу є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.

Отже, згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір виконання робіт у спрощений формі шляхом вчинення конклюдентних дій. Позивач на замовлення відповідача виписав рахунок. Позивач передав відповідачу результат робіт за актом виконаних робіт, однак відповідач частково сплатив позивачу, проте заборгував 6153 грн 60 коп., чим порушив зазначені вище норми матеріального права.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 6153 грн 60 коп. заборгованості є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «АВМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-СПБ» про стягнення 6153 грн 60 коп. задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-СПБ» (вул. Кооперативна, буд. 3, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38396763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «АВМ» (вул. Кирилівська, буд. 86, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 41126053) 6153 грн 60 коп. боргу, 2102 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «АВМ» наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 09.03.2021.

СуддяО.Ю. Резніченко