open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2021 р. м. Рівне

Справа № 918/15/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до фізичної особи-підприємця Пасічника Андрія Миколайовича

про стягнення штрафу в сумі 24 146 грн 81 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТзОВ "РОЕК", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Пасічника Андрія Миколайовича (далі - Підприємець, відповідач) про стягнення штрафу в сумі 24 146 грн 81 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на дострокове припинення Підприємцем дії договору на постачання електричної енергії споживачу від 29 грудня 2018 року № 16074-ВЦ, зважаючи на що останній зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований договірний обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору, а саме: 24 146 грн 81 коп.

Ухвалою суду від 11 січня 2021 року позовну заяву ТзОВ "РОЕК" 31.12.2020 р. № 3067 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 8 лютого 2021 року на 10:00 год.

29 січня 2021 року від представника Підприємця на адресу суду надійшли відзив на позовну заяву від 27.01.2020 р., заява про застосування спеціальної позовної давності від 27.01.2020 р., заява від 27.01.2020 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та клопотання про забезпечення судових витрат від 27.01.2020 р. (а.с. 41-68). У відзиві на позовну заяву від 27.01.2020 р. представник відповідача проти позовних вимог заперечив та зазначив, що укладаючи договір на постачання електричної енергії споживачу від 29 грудня 2018 року № 16074-ВЦ, сторони передбачили право споживача у будь-який час змінити постачальника, наслідком чого є дострокове припинення діючого договору. Також представник Підприємця зазначив, що самим договором на постачання електричної енергії споживачу від 29 грудня 2018 року № 16074-ВЦ не передбачені штрафні санкції за дострокове припинення дії договору у зв`язку із зміною електропостачальника. Крім того представник відповідача зазначив, що відповідно до п. 14 Комерційної пропозиції "Фіксована Б - плановий" від 10.06.2019 р. у разі дострокового припинення (розірвання) договору на постачання електричної енергії за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі вартості електричної енергії, замовленої споживачем, як прогнозований договірний обсяг споживання в місяці, в якому постачальником було отримано повідомлення про дострокове припинення (розірвання) договору. В той час, як зазначив представник відповідача, позивач нараховує штрафні санкції Підприємцю у розмірі вартості прогнозованого договірного обсягу споживання в липні 2019 року. Як зазначив представник відповідача ТзОВ "РОЕК" не отримувало жодного повідомлення про припинення (розірвання) договору, а лист, який надійшов позивачу від ПрАТ "Рівнеобленерго", це повідомлення про фактичні показники чинного електропостачальника електричної енергії, яке позивачем отримано не у липні 2019, а у серпні 2019 року. Відтак Підприємець вважає доводи позивача у позовній заяві необґрунтованими та безпідставними. Крім того представник відповідача вважає, що позивачем пропущений строк пред`явлення позовної заяви про стягнення штрафу більш ніж на шість місяців. Зокрема, представник Підприємця зазначив, що позивач надав суду повідомлення від 02.08.2019 р., з якого йому стало відомо про зміну електропостачальника Підприємцем, та на якому міститься резолюція посадових осіб ТзОВ "РОЕК" від 09.08.2019 р., а відтак позивачу стало відомо про порушення (на думку позивача) свого права не пізніше 09.08.2019 р. В той час, як зазначив представник Підприємця, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення штрафу 31.12.2020 р. Крім того у відзиві на позовну заяву представник відповідача просить стягнути з ТзОВ "РОЕК" на користь Підприємця судові витрати.

У заяві про застосування спеціальної позовної давності від 27.01.2020 р. представник Підприємця просив застосувати спеціальну позовну давність в один рік до вимог позивача про стягнення штрафу з відповідача за дострокове розірвання договору на постачання електричної енергії споживачу від 29 грудня 2018 року № 470049842 (16074-ВЦ) та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У клопотанні про забезпечення судових витрат від 27.01.2020 р. представник Підприємця просив зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу). До відзиву представником відповідача долучено попередній розрахунок судових витрат відповідача, згідно якого загальна сума орієнтовних витрат становить 10 000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 1 лютого 2021 року заяву представника фізичної особи-підприємця Пасічника Андрія Миколайовича від 27.01.2020 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 3 лютого 2021 року у задоволенні клопотання представника фізичної особи-підприємця Пасічника Андрія Миколайовича від 27.01.2020 р. про забезпечення судових витрат відмовлено.

Ухвалою суду від 8 лютого 2021 року розгляд справи відкладено на 1 березня 2021 року на 11:20 год.

8 лютого 2021 року від представника Підприємця на електронну адресу суду надійшла заява від 08.02.2021 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 79), в якій останній просив забезпечити проведення судових засідань по справі № 918/15/21, у тому числі, яке відбудеться 01.03.2021 р. об 11:20 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, зокрема, за допомогою системи відеоконференції "EasyCon" за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/, за участі представника відповідача адвоката Паламарчук Катерини Миколаївни (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1).

Ухвалою суду від 9 лютого 2021 року заяву представника Підприємця від 08.02.2021 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

8 лютого 2021 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зокрема представник позивача зазначив, що враховуючи дострокове припинення договору на постачання електричної енергії споживачу від 29 грудня 2018 року № 16074-ВЦ за ініціативи Підприємця, останній відповідно до пункту 13.3. договору на постачання електричної енергії споживачу від 29 грудня 2018 року № 16074-ВЦ зобов`язаний сплатити на користь ТзОВ "РОЕК" штрафні санкції, передбачені комерційною пропозицією. Також представник позивача зазначив, що враховуючи умови договору, за дострокове припинення (розірвання) договору відповідачу нарахований штраф в сумі 24 146 грн 81 коп. у чіткій відповідності до п. 14 Комерційної пропозиції. Щодо заяви представника відповідача про застосування спеціальної позовної давності представник позивача зазначив, що відповідно до пункту 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину, який діє починаючи з 12.03.2020 р. та наразі триває до 28.02.2021 р. А відтак, як зазначив представник позивача строк позовної давності станом на звернення з даним позовом не закінчився і до тепер, та є продовженим на строк дії такого карантину. Також представник відповідача зазначив, що відповідачем не доведено понесення заявлених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп., а відтак відсутні підстави для відшкодування таких витрат за рахунок ТзОВ "РОЕК".

8 лютого 2021 року від представника Підприємця на адресу суду надійшов оригінал заяви від 08.02.2021 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з доказами надіслання ТзОВ "РОЕК" (а.с. 102-105).

25 лютого 2021 року від представника Підприємця на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення з додатками (а.с. 108-114), до яких долучено копію повідомлення про обрання іншого електропостачальника від 04.07.2019 р., клопотання про зменшення штрафних санкцій від 24.02.2021 р., копію заяви про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та копію наказу про скорочення діяльності. В письмових поясненнях представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та сягнути судові витрати, а в разі прийняття рішення про задоволення позову - зменшити розмір штрафних санкцій на рівні 357 грн 00 коп. Зокрема представник відповідача зазначив, що Підприємець повідомляючи ТзОВ "РОЕК" про обрання іншого електропостачальника на наступний розрахунковий період, зазначив, що обирає другого електропостачальника. Також представник відповідача зазначив, що Підприємець просив не розривати договір про постачання електричної енергії споживачу № 470049842 та вказав, що ним буде повідомлено про відновлення постачання електричної енергії електропостачальником ТзОВ "РОЕК" не пізніше ніж за 21 день. Також представник відповідача зазначив, що постачальник у липні 2019 року, виходячи із замовленої споживачем електричної енергії, як прогнозований обсяг споживання отримав би прибутку у розмірі 357 грн 00 коп. без ПДВ. На думку представника відповідача, нарахування та стягнення з Підприємця штрафних санкцій у розмірі 24 146 грн 81 коп. не є співрозмірним, з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язання. Також представник відповідача зазначив, що Підприємець є суб`єктом малого підприємництва, від діяльності - виробництво хлібо-булочних виробів. У зв`язку із карантином та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі та потребує фінансової підтримки з боку держави.

У клопотанні про зменшення штрафних санкцій від 24.02.2021 р. представник відповідача просить, у разі прийняття рішення про задоволення позову, зменшити розмір штрафних санкцій на рівні 357 грн 00 коп. Зокрема представник відповідача зазначив, що позивачем застосовується штраф, який за своїм розміром є надмірно великим. також представник відповідача зазначив, що позивач у позовній заяві не вказує, які саме йому збитки заподіяні, чи погіршився матеріальний стан підприємства у зв`язку із зміною електропостачальника Підприємцем, а тому, на думку відповідача, будь-які збитки у ТзОВ "РОЕК" взагалі відсутні. Крім того представник відповідача зазначив, що зміною електропостачальника Підприємець не завдав збитків позивачу та не порушив права жодної третьої особи. Разом з тим, як зазначив представник відповідача і позивач не надає жодних доказів спричинення збитків йому та/або третім особам.

У судове засідання 1 березня 2021 року позивач не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301311192346 (а.с. 85). В той час, 1 березня 2021 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява, в якій останній просив розгляд справи провести без участі останнього. Також в даній заяві представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 115).

Крім того відповідач у судове засідання 1 березня 2021 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином. Однак, ухвала суду від 8 лютого 2021 року, відправлена Підприємцю на адресу: АДРЕСА_1, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 86-88).

Як було зазначено судом вище, 8 лютого 2021 року від представника Підприємця на електронну адресу суду надійшла заява від 08.02.2021 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 79), в якій останній просив забезпечити проведення судових засідань по справі № 918/15/21, у тому числі, яке відбудеться 01.03.2021 р. об 11:20 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, зокрема, за допомогою системи відеоконференції "EasyCon" за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/, за участі представника відповідача адвоката Паламарчук Катерини Миколаївни (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1).

Ухвалою суду від 9 лютого 2021 року заяву представника Підприємця від 08.02.2021 р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Зокрема даною ухвалою було роз`яснено представнику відповідача, що відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

В той час, судове засідання, призначене на 1 березня 2021 року об 11:20 год., в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", за участю представника відповідача адвоката Паламарчук Катерини Миколаївни не відбулося, у зв`язку із технічною неможливістю.

Враховуючи наведене вище, зважаючи на закінчення визначених ст. 248 ГПК України строків розгляду спору, беручи до уваги, подану 1 березня 2021 року заяву представника позивача (а.с. 115), та зважаючи на те, що в силу приписів чинного процесуального законодавства ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, що наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного, та обґрунтованого судового рішення, суд вважає за можливе розглянути спір по суті в даному судовому засіданні, за наявними у справі доказами, в звичайному режимі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 1 березня 2021 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - Постачальник), яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 429) та фізичною особою-підприємцем Пасічником Андрієм Миколайовичем (далі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 16074 - ВЦ (470049842) (далі - Договір; а.с. 10-13).

29 грудня 2018 року відповідач підписав заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є додатком 1 до Договору, згідно з положеннями якої приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції постачальника № 2.03/1-РОЕК (а.с.14).

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі, передбачені умовами цього договору.

За змістом підп. 10, 13 п. 6.1. договору Споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку. Перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника, у разі наявності договору Споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та відсутності припинення постачання електричної енергії; внаслідок наявності заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим Постачальником.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, відповідно до пункту 9.1. Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену Договором, його додатками та чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 10.1., 10.2. Договору Споживач має право в будь-який момент часу змінити Постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, за 21 календарний день да такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватися така зміна (початок дії нового Договору про постачання електричної енергії). Зміна постачальника електричної енергії здійснюється з порядком, встановленим ПРРЕЕ.

Пунктом 13.1. Договору передбачено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції (додаток 2 до договору), яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток 3 до договору) та укладається на строк до 31.12.2019 року але підлягає обов`язковому перегляду протягом 10 днів від дати вказаної в п. 2 Розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії".

За умови дострокового розірвання Договору за ініціативою Споживача, Споживач зобов`язаний сплатити Постачальнику передбачені обраною Споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення Договору (п.13.3. Договору).

Дія Договору також припиняється у наступних випадках: анулювання Постачальнику ліцензії на постачання; банкрутства або припинення господарської діяльності Постачальником; у разі зміни власника об`єкта Споживача; у разі зміни електропостачальника (пункт 13.5. Договору).

Пунктом 10 частини 7 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Отже, укладаючи договір сторони вправі включити до умов договору штрафні санкції за дострокове його розірвання, що також узгоджується із положенням підпункту 8 пункту 3.2.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 6.1.1. ПРРЕЕ споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.

Згідно п. 6.1.3. ПРРЕЕ зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

З огляду на викладені вище норми Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, вбачається, що чинним законодавством передбачається можливість застосування штрафних санкцій до споживача за дострокове припинення договору про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно зі ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ч.1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням від 2 серпня 2019 року оператор системи розподілу (ПрАТ "Рівнеобленерго") повідомив позивача про те, що відповідач змінює електропостачальника з 01.08.2019 року (а.с. 23). На зазначеному повідомленні міститься резолюція посадових осіб ТзОВ "РОЕК" від 09.08.2019 р.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не заперечують факту зміни Підприємцем електропостачальника з 01.08.2019 р.

Пунктом 13.5. Договору врегульовано, що дія цього договору припиняється, зокрема, у разі зміни електропостачальника.

Відповідно до умов пункту 13.1. Договору договір укладається на строк, визначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач.

В пункті 9 комерційної пропозиції № 2.03/1-РОЕК (додаток № 2 до договору), зазначено, що договір діє по 31.12.2019 року включно (а.с. 15-16).

Відтак, між сторонами у даній справі укладено договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим строком його дії.

За змістом п. 10.1. Договору споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

Відповідно до пункту 13.3. Договору, за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.

Пунктом 13.3. Договору передбачено безумовне право постачальника на застосування штрафних санкцій, виключно у випадку наявності однієї підстави - дострокового розірвання договору. Це ж положення договору відсилає до комерційної пропозиції виключно в частині виду штрафних санкцій, зазначених в ній.

Враховуючи положення пункту 13.3. Договору в усіх інших випадках, дострокове розірвання договору за ініціативою споживача тягне за собою виникнення у попереднього постачальника права на застосування штрафних санкцій до споживача.

Пунктом 8 комерційної пропозиції № 2.03/1-РОЕК (додаток № 2 до договору) передбачено сплату споживачем штрафної санкції, а саме штрафу у розмірі вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору.

Таким чином, умовами договору, передбачена відповідальність за дострокове розірвання договору (п. 13.3. Договору), а комерційною пропозицією визначено вид та розмір штрафної санкції, а саме штраф у розмірі вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що за змістом п. 13.3. Договору дострокове розірвання договору за ініціативи споживача, є безумовною підставою для застосування штрафних санкцій, і таке положення договору, в силу ст. 629 ЦК України, є обов`язковим до виконання.

Оскільки, відповідач реалізував своє право на зміну електропостачальника з 01.08.2019 р., у зв`язку з чим за його ініціативою було достроково розірвано договір про постачання електричної енергії споживачу, строк дії якого визначено до 31.12.2019 р., наведене є підставою для застосування попереднім постачальником електричної енергії до споживача штрафних санкцій.

Учасники господарських відносин, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Положеннями ч. 2 та ч. 4 ст. 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання за ініціативою учасників господарських відносин застосовуються господарські санкції у виді: відшкодування збитків, штрафні санкції та оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є, відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

У даному випадку постачальник просить суд стягнути із споживача штрафні санкції, передбачені договором та додатками до нього.

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено законом, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у визначеній грошовій сумі, тощо.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення, відповідно до ч. 3 ст. 232 ГК України, може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Враховуючи наведене, а також те, що судом було встановлено порушення відповідачем умов договору, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій передбачених п. 13.3. Договору та п. 8 комерційної пропозиції.

Пунктом 8 комерційної пропозиції № 2.03/1-РОЕК (додаток № 2 до договору) передбачено сплату споживачем штрафної санкції, а саме штрафу у розмірі вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору.

Прогнозований обсяг споживання відповідачем електричної енергії протягом липня 2019 року визначений у додатку № 3 до договору і становить 10 тис. кВт.год.

В липні місяці 2019 року ціна на електричну енергію для Підприємця становила 2,414681 грн/кВт.год., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання- передачі електричної енергії за липень 2019 року № А-8946238204 (24).

Вартість електричної енергії, заявленої відповідачем, як прогнозований обсяг споживання у липні 2019 року, визначається шляхом множення ціни для цього споживача на прогнозований обсяг купівлі електричної енергії цим споживачем, який наведений в додатку № 3 до договору, а саме: 2,414681 грн/кВт.год*10 000 кВт.год і становить - 24 146 грн 81 коп.

При цьому, досліджуючи обґрунтованість розміру заявлених штрафних санкцій, з урахуванням обсягів постачання електричної енергії на липень 2019 року відповідно до додатку 3 до договору (а.с. 17) та ціни електричної енергії вказаної у комерційній пропозиції, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 24 146 грн 81 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензію від 27.03.2020 р. № 416 про відшкодування штрафної санкції за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 25-26), в якій повідомив про нарахування штрафу за дострокове розірвання договору в розмірі 24 146 грн 81 коп. Відповіді Підприємця на вказану претензію в матеріалах справи немає.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 24 146 грн 81 коп. обґрунтовані та підтверджені фактичним обставинам справи.

В той час, як було зазначено судом вище 29 січня 2021 року від представника Підприємця на адресу суду надійшла заява про застосування спеціальної позовної давності від 27.01.2020 р.

Так, згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом вказаних вище норм, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

При розгляді цієї справи судом встановлено наявність порушеного права позивача у частині стягнення з відповідача суми штрафу з в розмірі 24 146 грн 81 коп.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається із матеріалів справи право на позов про стягнення штрафу у позивача виникло 09.08.2019 року (резолюція посадових осіб ТзОВ "РОЕК" на повідомленні від 02.08.2019 р.), а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Щодо заяви представника відповідача про застосування спеціальної позовної давності представник позивача зазначив, що відповідно до пункту 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину, який діє починаючи з 12.03.2020 р. та наразі триває до 28.02.2021 р. А відтак, як зазначив представник позивача строк позовної давності станом на звернення з даним позовом не закінчився і до тепер, та є продовженим на строк дії такого карантину.

Пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача штрафу в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 р.

В подальшому строк карантину неодноразово продовжувався і діє до теперішнього часу.

Отже, суд дійшов висновку, що строк позовної давності в силу п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не сплинув, а в свою чергу, оскільки судом встановлено порушене право позивача, позовна вимога про стягнення штрафу за дострокове розірвання договору в розмірі 24 146 грн 81 коп. підлягає задоволенню.

Щодо зменшення штрафу, суд зазначає наступне.

У клопотанні про зменшення штрафних санкцій від 24.02.2021 р. представник відповідача просив, у разі прийняття рішення про задоволення позову, зменшити розмір штрафних санкцій на рівні 357 грн 00 коп. Зокрема представник відповідача зазначив, що позивачем застосовується штраф, який за своїм розміром є надмірно великим. також представник відповідача зазначив, що позивач у позовній заяві не вказує, які саме йому збитки заподіяні, чи погіршився матеріальний стан підприємства у зв`язку із зміною електропостачальника Підприємцем, а тому, на думку відповідача, будь-які збитки у ТзОВ "РОЕК" взагалі відсутні. Крім того представник відповідача зазначив, що зміною електропостачальника Підприємець не завдав збитків позивачу та не порушив права жодної третьої особи. Разом з тим, як зазначив представник відповідача і позивач не надає жодних доказів спричинення збитків йому та/або третім особам.

За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" вказано, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. З ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

У відповідності до п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно п. 6.4. Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04- 5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Отже, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафу. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку щодо відсутності обґрунтованих підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до фізичної особи-підприємця Пасічника Андрія Миколайовича про стягнення штрафу в сумі 24 146 грн 81 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У позовній заяві ТзОВ "РОЕК" просило стягнути з Підприємця 2 102 грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив стягнути з ТзОВ "РОЕК" на користь Підприємця судові витрати. До відзиву представником відповідача долучено попередній розрахунок судових витрат відповідача, згідно якого загальна сума орієнтовних витрат становить 10 000 грн 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 102 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

Витрати відповідача на професійну правничу допомогу залишаються за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Пасічника Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) штраф за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу № 470049842 (16074)-ВЦ від 29 грудня 2018 року в сумі 24 146 (двадцять чотири тисячі сто сорок шість) грн 81 коп. та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 9 березня 2021 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 71-Б);

3 - відповідачу рекомендованим (АДРЕСА_1).

Джерело: ЄДРСР 95379545
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку