Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р. м. Рівне Справа № 918/906/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп"

до відповідача Фізичної особи - підприємця Шабаровського Юрія Володимировича

про стягнення заборгованості в сумі 24 898, 65 грн.

за зустрічним позовом

Фізичної особи - підприємця Шабаровського Юрія Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп"

про стягнення грошових коштів в розмірі 65 623, 58 грн.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін:

Від позивача (за первісним позовом): не з`явився;

Від відповідача (за первісним позовом): не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Шабаровського Юрія Володимировича про стягнення заборгованості в сумі 24898,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 29.04.2020 між ТОВ "Брокінвест Груп" (надалі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Фізичною особою - підприємцем Шабаровським Юрієм Володимировичем (надалі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено Договір-заяву №29-1/04/2020/АК на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Ціна перевезення становила 850 євро в гривневому еквіваленті на курсу НБУ на день розвантаження.

На виконання взятих на себе зобов`язань, 07.05.2020 позивачем було доставлено вантаж до місця призначення.

Проте, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання та не оплатив вартість надання послуг перевезення, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 24 736,00 грн. Крім того, у поданій позовній заяві, ТОВ "Брокінвест груп" просить стягнути 3% річних в розмірі 162,65 грн.

Ухвалою суду від 16.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 13.10.2020.

12.10.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.

13.10.2020, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження процесуального строку на подання відзиву.

Ухвалою суду від 13.10.2020 розгляд справи відкладено на 03.11.2020. Продовжено відповідачу процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву до 03.11.2020 включно.

Ухвалою суду від 03.11.2020 розгляд справи відкладено на 12.11.2020.

05.11.2020 (02.11.2020 відправлений засобами поштового зв`язку) від представника ФОП Шабаровського Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі.

Представник відповідача зазначає, що Amcor Specialty Cartons Polska Sp. z.o.o. зробило замовлення ECL 198, відповідно до якого Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o. здійснило перевезення з Teresin (Польща) до м. Дергачі (Харківська область, Україна) у період з 05 травня 2020 року по 07 травня 2020 року. Однак, Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o. для здійснення перевезення найняло ФОП Шабаровського Ю.В.

Також, представник відповідача вказує, що 29.04.2020 між позивачем та відповідачем було укладено Договір-заявку №29-1/04/2020/АК, за якою ТОВ "Брокінвест Груп" мало здійснити перевезення вантажу за маршрутом Teresin (Польща) - Дергачі (Харківська обл., Україна), місце розвантаження - Amcor Specialty Cartons Ukraine. Загальна вартість вантажу, який перевозився становила 11601,28 Євро.

Проте, що під час перевезення вантаж було пошкоджено на загальну суму 1973,79 Євро, що є предметом розгляду зустрічної позовної заяви. Відтак, у зв`язку з тим, що розмір завданої шкоди вищий, ніж вартість наданих послуг перевезення, просить в задоволенні позову відмовити.

Крім того, 05.11.2020 (02.11.2020 відправлена засобами поштового зв`язку) до суду надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи - підприємця Шабаровського Юрія Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп" про стягнення грошових коштів в розмірі 65623,58 грн. за пошкодження вантажу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що при перевезенні вантажу відповідачем (за зустрічним позовом) було пошкоджено товар на загальну суму 1973,79 Євро, що станом на 02.11.2020 становить 65623,58 грн.

Зазначає, що вказане підтверджується: актом №07052020 від 07.05.2020; міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 20200505/ТЕ1; претензією від 08.05.2020; рекламацією №1026973 від 26.06.2020; нотою (бухгалтерською приміткою) №1/2020/21 від 16.07.2020; нотою від Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o. на ім`я ФОП Шабаровський Ю.В. від 03.07.2020.

Ухвалою суду від 10.11.2020 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 12.11.2020 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2020.

23.11.2020 до суду від представника позивача (за первісним позовом) надійшла відповідь на відзив за первісним позовом та відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 03.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/906/20 на 30 днів до 10.02.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 12.01.2021.

11.12.2020 до суду від представника Фізичної особи - підприємця Шабаровського Юрія Володимировича надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом.

28.12.2020 на офіційну електронну пошту суду від представника позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 12.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.02.2021.

02.02.2021 на офіційну електронну пошту суду від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 02.02.2021 розгляд справи по суті відкладено на 18.02.2021.

Ухвалою суду від 18.02.2021 розгляд справи по суті відкладено на 25.02.2021.

22.02.2021 на офіційну електронну пошту суду від представник відповідача (за первісним позовом) надійшла заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.02.2021 у задоволенні заяви представника відповідача (за первісним позовом) відмовлено.

25.02.2021 на офіційну пошту суду від представника ТОВ "Брокінвест груп" надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Додатково вказав, що надані позивачем докази та пояснення у заявах по суті є достатніми для розгляду справи та прийняття рішення. Крім того, просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити.

25.02.2020 на офіційну електронну пошту суду від представника відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначає, що судом було відмовлено в проведенні засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим представник відповідача не має змоги бути присутнім під час судового засідання в призначену дату.

В судове засідання 25.02.2021 сторони не забезпечили явку уповноважених представників, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином у встановлений законом строк.

Щодо поданого клопотання про відкладення, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Обставини, що встановлені ч. 2 ст. 202 ГПК України та перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні, відсутні.

Представник відповідача (за первісним позовом) подане клопотання про відкладення обґрунтовує неможливістю бути присутнім під час розгляду справи у зв`язку з відмовою суду у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Суд не визнає поважними причини неявки представника Фізичної особи - підприємця Шабаровського Юрія Володимировича в судове засідання, оскільки клопотання не містить непереборних причин неможливості забезпечити явку уповноваженого представника для участі у судовому засіданні.

При цьому, суд виходить з того, що учасникам справи було надано достатньо часу скористатися правом подання клопотань, пояснень та письмових доказів на підтвердження власних доводів та заперечень.

Так, у встановлений судом строк відповідачем (за первісним позовом) подано відзив на позовну заяву та пред`явлено зустрічний позов, а позивачем (за первісним позовом) - відповідь на відзив та відзив на зустрічний позов.

Судом зазначається, що у даній справі не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

З огляду на належне повідомлення представників сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, беручи до уваги, що явка сторін не визнавалась обов`язковою, відповідно до ст. 202 ГПК, відсутні підстави для відкладення судового засідання, а неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи.

З метою уникнення необґрунтованого зволікання при розгляді справи та виконання завдання господарського судочинства, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також наявність правової позиції учасників справи щодо предмету спору, судом вирішено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити та проводити розгляд справи у відсутності представників сторін.

Крім того, представник позивача неодноразово просив не приймати до уваги пояснення, надані представником відповідача за первісним позовом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень представника ФОП Шабаровського Ю.В. - адвоката Шабаровського Б.В.

При цьому, суд зазначає наступне.

Статтею 16 ГПК передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Отже, представництво у суді першої інстанції має здійснюватися адвокатом. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

Судом встановлено, що Шабаровський Богдан Володимирович на час підписання та подання процесуальних документів у справі від імені Фізичної особи - підприємця Шабаровського Юрія Володимировича мав статус адвоката, що підтверджено наявною у матеріалах справи копією Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН №1397, виданого Радою адвокатів Рівненської області 25.05.2018.

Також судом встановлено, що при поданні процесуальних документів повноваження адвоката як представника ФОП Шабаровського Ю.В. підтверджено доданою та наявною у матеріалах справи довіреністю, виданою Фізичною особою - підприємцем Шабаровським Ю.В. на ім`я адвоката Шабаровського Богдана Володимировича.

Зміст довіреності від 12.10.2020 свідчить, що її видано адвокату Шабаровському Б.В. для представництва інтересів ФОП Шабаровського Ю.В. з наданням відповідного обсягу повноважень, включаючи право на пред`явлення зустрічного позову та відзиву на позов. Ця довіреність підписана безпосередньо Фізичною особою - підприємцем Шабаровським Юрієм Володимировичем.

Відповідно до частин 4 статті 60 ГПК повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з частинами 1, 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо неналежним чином завіреної Довіреності, представник позивача посилається на ч. 2 ст. 60 ГПК України, за якою довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально.

Проте, чинне законодавство розрізняє поняття "фізична особа" та "фізична особа - підприємець" та, відповідно, наділяє їх річними процесуальними правами та обов`язками.

Так, ст. 51 ЦК України встановлює, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

За приписами ч. 3 ст. 60 ГПК України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскільки Шабаровський Б.В. мав статус адвоката, довіреність від 12.10.2020 видана безпосередньо фізичною особою - підприємцем, при здійсненні господарської діяльності якої застосовуються норми, що регулюють діяльність юридичних осіб, то і процесуальні документи у справі підписано особою, яка мала право їх підписувати.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи та вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

22.10.2018 між Фізичною особою - підприємцем Шабаровським Юрієм Володимировичем (в подальшому - перевізник) та Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o. (в подальшому - замовник) підписано Договір перевезення вантажів в міжнародному сполучення №ECL02 (том 1 а.с. 134-139).

Згідно п. 1.1. зазначеного Договору, цей Договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між Перевізником та Замовником про організації та здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а також порядку взаємовідносин при розрахунках за ці перевезення.

За приписами п. 2.2. вказаного Договору, кількість перевезень, відомості про вантаж, терміни та вартість перевезення та інші умови одного безпосереднього перевезення в межах цього Договору визначаються в заявці. Заявки на перевезення вантажів, що являються невід`ємною частиною цього Договору, подаються Замовником по факсу або електронній пошті, але не пізніше ніж за 1 день до початку перевезення.

Так, 29.04.2020 Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o. подало для ФОП Шабаровського Ю.В. Договір-заявку №29-1/04/2020/АК (том 1 а.с. 140-141), згідно якої перевізник ФОП Шабаровський Ю.В. здійснює перевезення вантажу вагою до 22 т. за маршрутом Teresin (PL) - Dergachi (UA).

Поданою заявкою погоджено також інші істотні умови перевезення.

В подальшому, 29.04.2020 Фізична особа - підприємець Шабаровський Юрій Володимирович для виконання заявки залучив безпосереднього перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп" шляхом подання Договору - заявки №29-1/04/2020/АК на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (том 1 а.с. 7).

Ціна перевезення згідно Договору-заявки становила 850 євро в гривнях по курсу НБУ на день розвантаження.

Пунктом 12 Договору-заявки передбачено умови оплати наданих послуг перевезення, за яким здійснюється безготівковий розрахунок впродовж 7 банківських днів після отримання оригінальних документів. Впродовж 5 днів після розвантаження перевізник має надіслати скан CMR на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, зазначеним Договором-заявкою передбачені обов`язки перевізника.

Судом встановлено, що на виконання свого зобов`язання 07.05.2020 ТОВ "Брокінвест груп" доставило вантаж до місця призначення, що засвідчує відмітка вантажоотримувача в міжнародній накладній CMR № 20200505/ТЕ1 (том 1 а.с. 8).

Крім того, факт вчасної поставки позивачем (за первісним позовом) товару у місце призначення не заперечувалось відповідачем (за первісним позовом).

Відтак, враховуючи здійснення поставки вантажу 07.05.2020 та вимогу про направлення оригіналів документів протягом 14-ти днів з моменту розвантаження, останній день їх направлення відповідачу був 22.05.2020.

У поданій позовній заяві, ТОВ "Брокінвест груп" зазначає, що 04.06.2020 направило ФОП Шабаровському Ю.В. оригінали наступних документів: рахунок №217 від 07.05.2020 на оплату послуг в розмірі 24 736 грн.; акт №217 від 07.05.2020; CMR № 20200505/ТЕ1 та договір-заявку №29-1/04/2020/АК, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та чеком (том 1 а.с. 11).

Як вбачається з опису вкладення у цінний лист та квитанції про його відправку, зазначені оригінали документів були направлені на адресу фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2).

При цьому, судом враховується, що Договором-заявкою 29-1/04/2020/АК від 29.04.2020 передбачена поштова адреса для листування - Нова пошта - ОСОБА_1 (АДРЕСА_2).

Відтак, враховуючи умови договору, у відповідача (за первісним позовом) виник обов`язок оплати наданих послуг з перевезення.

16.07.2020 ТОВ "Брокінвест груп" направило Фізичній особі - підприємцю Шабаровському Ю.В. претензію вих. №1607 з вимогою сплатити заборгованість за Договором-заявкою №29-1/04/2020/АК від 29.04.2020.

Вказана претензія залишена відповідачем (за первісним позовом) без відповіді та задоволення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, ТОВ "Брокінвест груп" звернулись до Господарського суду Рівненської області із заявою про видачу судового наказу.

30.07.2020 Господарським судом Рівненської області видано судовий наказ №918/756/20 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Шабаровського Юрія Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп" заборгованості в розмірі 24736,00 грн. згідно договору-заявки № 29-1/04/2020/АК від 29 квітня 2020 року.

Не погоджуючись із виданим судовим наказом, ФОП Шабаровський Ю.В. подав заяву про скасування судового наказу та ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.08.2020 судовий наказ від 30.07.2020 скасований.

В подальшому, ТОВ "Брокінвест Груп" з метою захисту свого порушеного права звернулись до суду з даним позовом, в якому просить стягнути основний борг у розмірі 24736,00 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних за період з 20.06.2020 по 09.09.2020 у розмірі 162, 65 грн. Також позивач подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого останні складаються з 2102 грн. сплаченого судового збору та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини між сторонами виникли з Договору-заявки 29-1/04/2020/АК від 29 квітня 2020 року.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Згідно ч. 1 ст. 53 вказаного Закону, організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Одним з таких міжнародних договорів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.56 (надалі - Конвенція).

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 N 72/14- 612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами", ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частина 1 ст. 909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Як встановлено судом, згідно Договору-заявки 29-1/04/2020/АК від 29.04.2020, ТОВ "Брокінвест груп" надано ФОП Шабаровському Ю.В. транспортні послуги з перевезення вантажу, місце завантаження NTA Sp z o.o. / al. XX-lecia 23A / 96-515 Teresin (PL), розвантаження - AMCOR SPECIALTY CARTONS UKRAINE / 31 ZALIZNYCHNA STR. / DERGACHI, KHARKIV REGION / 62302 UKRAINE, вартість перевезення 850 євро (в грн по курсу НБУ на день розвантаження).

Відповідно до CMR №202000505/ТЕ1, розвантаження товару здійснено 07.05.2020.

Згідно п. 13 Договору-заявки, оплата за надані послуги мала бути здійснена впродовж 7 банківських днів після отримання оригінальних документів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 04.06.2020 ТОВ "Брокінвест груп" направило на адресу ФОП Шабаровського Ю.В. оригінали документів. Вказані документи отримані 09.06.2020.

При цьому, судом враховується, що приписами п. 18.1. Договору-заявки встановлено обов`язок перевізника надіслати оригінальні документи (рахунок, акт та два оригінали CMR) впродовж 14 днів після розвантаження. У випадку недотримання цього пункту залишаємо за собою право продовжити термін оплати до 60 днів.

Проте, сторонами не надано та матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили, що ФОП Шабаровський Ю.В. скористався наданим йому п. 18.1. Договору-заявки правом та продовжив строк оплати наданих послуг на 60 днів.

Відтак, останній день розрахунку відповідача (за первісним позовом) було 18.06.2020.

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що розмір збитків, завданих під час здійснення перевезення, перевищує вартість послуг з перевезення. З огляду на це, відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно зі до ст. 525, 526 ЦК України, що кореспондується з ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обставини справи свідчать, що предмет спору у даній справі становить заборгованість відповідача з оплати наданих позивачем транспортних послуг в розмірі 850 євро, що станом на 07.05.2020 згідно даних, що містяться на офіційному сайті Національного Банку України, еквівалентно 24 736,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

ФОП Шабаровський Ю.В. доказів погашення заборгованості за Договором-заявкою 29-1/04/2020/АК від 29.04.2020 до суду не надав, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

При цьому, в судовому засіданні 18.02.2021 представник відповідача (за первісним позовом) вказав, що ФОП Шабаровський Ю.В. не здійснив оплату наданих послуг з перевезення, оскільки сума завданих збитків перевищила вартість наданих послуг.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання на суму 850 євро, що еквівалентно 24 736,00 грн, а, відтак, позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Згідно з нормами статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, останнім днем оплати наданих послуг перевезення був 18.06.2020, відтак з 19.06.2020 настало прострочення платежу.

За приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, при перевірці вірності розрахунку 3% річних, суд враховує період, визначений позивачем.

З огляду на викладене, перевіривши правильність нарахування 3 % річних, суд вважає вірним 166,26 грн, при заявлених 162,65 грн., відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., то суд враховує, що у поданій до суду 23.11.2020 відповіді на відзив представник позивача - адвокат Поліщук С.В. повідомив, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, остаточний розрахунок суми судових витрат ТОВ "Брокінвест груп" буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, судові витрати згідно статті 129 ГПК України за розгляд первісного позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Подана зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 29.04.2020 між сторонами підписано Договір-заявку №29-1/04/2020/АК, за якою ТОВ "Брокінвест Груп" мало здійснити перевезення вантажу за маршрутом Teresin (Польща) - Дергачі (Харківська обл., Україна), місце розвантаження - Amcor Specialty Cartons Ukraine. Загальна вартість вантажу, який перевозився становила 11601,28 Євро.

Проте, як зазначає позивач (за зустрічним позовом), що під час перевезення вантаж було пошкоджено на загальну суму 1973,79 Євро, що станом на 02.11.2020 (день подання зустрічної позовної заяви) становить 65623,58 грн.

Зазначає, що вказане підтверджується: актом №07052020 від 07.05.2020; міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 20200505/ТЕ1; претензією від 08.05.2020; рекламацією №1026973 від 26.06.2020; нотою (бухгалтерською приміткою) №1/2020/21 від 16.07.2020; нотою від Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o. на ім`я ФОП Шабаровський Ю.В. від 03.07.2020.

Укладений Договір-заявка 29-1/04/2020/АК від 29 квітня 2020 року за своєю суттю є Договором міжнародного перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічні приписи містить ст. 314 ГК України, якою встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Зазначені норми передбачають принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Зазначена відповідальність припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення ( ч. 3 ст. 310 ГК України).

Відповідно до пункту 1 ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 (надалі - Конвенція).

01.08.2006 Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу".

Як визначено ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Як передбачено ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 9 Конвенції ватажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ст. 23 Конвенції перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Крім того, піддягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає. Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або заявлена декларація про додаткову цінність вантажу під час доставки.

При поданні до суду зустрічної позовної заяви, представник ФОП Шабаровського Ю.В. долучив до матеріалів справи лист (довідку) від 16.10.2020, в якій товариство Республіки Польщі Amcor Specialty Cartons Polska Sp. z.o.o підтвердило, що ним здійснено замовлення ECL 198, за яким товариство Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o. здійснило перевезення з Teresin (Польща) до м. Дергачі (Україна) у період з 05 травня 2020 року по 07 травня 2020 року. В ході перевезення було пошкоджено вантаж на загальну суму 1973,79 Євро (том 1 а.с. 128).

При цьому, судом враховується, що Замовленням від клієнта №29-1/04/2020/АК від 29.04.2020, Amcor Specialty Cartons Polska Sp. z.o.o уповноважило Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o. на здійснення перевезення вантажу у міжнародному сполученні Тересін (Польща) - Дергачі (Україна) (том 1 а.с. 129-133).

В подальшому, між Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o. та Фізичною особою - підприємцем Шабаровським Юрієм Володимировичем підписано Договір-заявку 29-1/04/2020/АК від 29.04.2020, якою Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o. уповноважило Фізичну особу - підприємця Шабаровського Юрія Володимировича на здійснення зазначеного вище міжнародного перевезення (том 1 а.с. 140-141).

Також, 29.04.2020 між Фізичною особою - підприємцем Шабаровським Юрієм Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп" підписано Договір-заявку №29-1/04/2020/АК, за якою ТОВ "Брокінвест Груп" мало здійснити перевезення вантажу за маршрутом Teresin (Польща) - Дергачі (Харківська обл., Україна), місце розвантаження - Amcor Specialty Cartons Ukraine (том 1 а.с. 7).

Аналізуючи подані докази, суд приходить до висновку, що ТОВ "Брокінвест Груп" є перевізником по відношенню до ФОП Шабаровського Юрія Володимировича, який є перевізником по відношенню до Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o., яке, в свою чергу, є перевізником по відношенню до Amcor Specialty Cartons Polska Sp. z.o.o, яке є власником майна та якому завдано шкоду при здійсненні перевезенні вантажу у міжнародному сполученні.

На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем (за зустрічним позовом) долучено до матеріалів справи "Акт о фактическом качестве и комплектности доставленного груза" від 07.05.2020, яким ТОВ "Амкор СК Україна" (отримувач) виявило пошкодження товару, що був доставлений.

Бухгалтерською приміткою №1/2020/21 від 16.07.2020 замовник перевезення Amcor Specialty Cartons Polska Sp. z.o.o виставило претензію для Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o. зі сплати вартості пошкодженого товару в розмірі 1973,79 Євро (належним чином завірена копія нотаріально посвідченого перекладу примітки - том 1 а.с. 145-146).

В свою чергу, Europejskie Centrum Logistychne SP. z.o.o. 30.07.2020 виставило Претензію для перевізника ФОП Шабаровського Ю.В. з вимогою про сплату 1973,79 Євро за пошкодження вантажу (том 1 а.с. 147).

Відтак, позивач (за зустрічним позовом) вважає, що ТОВ "Брокінвест груп" як безпосередній перевізник зобов`язане відшкодовувати вартість пошкодженого вантажу в розмірі 1973,79 Євро, що еквівалентно станом на день подання зустрічного позову 65623,58 грн.

У даних спірних відносинах, ТОВ "Брокінвест груп" за умовами Договору-заявки №29-1/04/2020/АК від 29.04.2020 є безпосереднім перевізником, на якого, відповідно до приписів Конвенції, Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, що підлягають застосуванню, покладається обов`язок забезпечення схоронності вантажу під час перевезення, доставки вантажу до пункту призначення та видачі його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку є підставою для відповідальності перевізника за незбереження вантажу, крім випадків, коли він доведе наявність обставин, що за законом звільняють його від відповідальності.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Так, згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 1 ст. 1191 ЦК України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 ЦК України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 ЦК України).

За приписами ст. 228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов`язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб`єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Виходячи зі змісту статті 228 ГК України, що кореспондується зі ст. 1191 ЦК України, учасник господарських відносин, який вже відшкодував збитки, має право стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу, тобто право звернутися до третіх осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов`язання розглядається як похідне від іншого зобов`язання. У регресних зобов`язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, відтак обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

Докази на підтвердження відшкодування цієї шкоди ФОП Шабаровським Ю.В. в матеріалах справи відсутні.

Крім того, факт завдання збитків позивачу (за зустрічним позовом) на суму 65623,58 грн. матеріали справи не містять.

При цьому, суд бере до уваги, за приписами ст. 3 Конвенції перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Суд враховує, що у безпосереднього перевізника - ТОВ "Брокінвест Груп" відсутні будь-які договірні відносини з власником майна.

Оскільки позивач (за зустрічним позовом) не був власником (відправником або отримувачем) пошкодженого вантажу, ФОП Шабаровський Ю.В. отримає право на звернення до суду за захистом свого порушеного права лише після понесення збитків у розмірі вартості пошкодженого вантажу, відшкодованого на користь власника майна (чи іншої особи, згідно укладених Договорів між ними). До цього моменту у позивача в спірних правовідносинах збитків не існує, а відтак - не виникає права на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Наведене свідчить про помилковість висновків позивача щодо отримання ним права на звернення до суду з моменту пошкодження вантажу та виставлення йому претензій іншим товариством.

Відповідно до вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що норми ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, були створені належні умови та здійснені всі необхідні дії для надання сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на все вищевикладене, а також враховуючи, що позивачем (за зустрічним позовом) не було доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, беручи до уваги відсутність підтвердження відшкодування ним вартості пошкодженого товару, а відтак і завдання йому фактичної шкоди (збитків), суд дійшов висновку про необґрунтованість даного позову, в зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Судові витрати згідно статті 129 ГПК України залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп" до відповідача Фізичної особи - підприємця Шабаровського Юрія Володимировича про стягнення заборгованості в сумі 24 898, 65 грн. - задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шабаровського Юрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп" (02068, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 21-б, кв. 108, код ЄДРПОУ 39105267) заборгованість в розмірі 24736,00 (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять шість грн 00 коп.) грн., 3% річних у розмірі 162,65 (сто шістдесят дві грн 65 коп.) грн, судовий збір в розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи - підприємця Шабаровського Юрія Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвест Груп" про стягнення грошових коштів в розмірі 65623,58 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.03.2021.

Суддя А.М. Горплюк