ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м.Харків Справа № 913/655/20

Провадження №5/913/655/20

За позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул.Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01601)

до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради (вул.Іванова, буд.157, м.Рубіжне Луганської області, 93000)

про стягнення 1 171 918 грн 61 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання-помічник голови суду Бережна Л.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Єфременко О.О. - адвокат за довіреністю від 17.05.2019 №14-192 (у режимі відеоконференції);

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою від 13.11.2020 №39/5-3191-20 до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради (далі - КСТП «РТКЕ», відповідач) про стягнення боргу у загальному розмірі 1 171 918 грн 61 коп., з яких: основний борг у розмірі 997 005 грн 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 35 416 грн 28 коп., 3% річних у розмірі 47 224 грн 87 коп. та збитки за неналежне виконання грошового зобов`язання у розмірі 92 271 грн 81 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 01.10.2018 між ним, та відповідачем укладено договір №5389/18-КП-20 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 997 005 грн 65 коп.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 997 005 грн 65 коп.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за умовами договору щодо оплати отриманого природного газу позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 35 416 грн 28 коп. та 3 % річних у розмірі 47 224 грн 87 коп.

20.05.2019 позивачем на адресу відповідача направлено акт-претензію №26-1417-19 щодо сплати збитків на підставі п.п.3.13, 5.7 договору та п.1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національного комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за різницю між замовленим у березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем природного газу у березні 2019 року за договором у сумі 92 271 грн 81 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 справа передана на розгляд судді Віннікову С.В.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 21.12.2020.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2020 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 28.12.2020 (включно); відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 25.01.2021.

Відповідач відзивом вимоги позову визнав частково в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 997 005 грн 65 коп. та просив зменшити розмір 3% річних і інфляційних нарахувань на 90%.

У клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач з посиланням на ч.2 ст.233 Господарського кодексу України просив зменшити розмір 3% річних та інфляційних нарахувань, у зв`язку із заблокованими рахунками на підставі постанови про арешт коштів від 20.02.2020 ВП №61286313 та постанови про арешт коштів від 14.02.2020 ВП №61235480.

06.01.2021 від позивача на адресу електронної пошти суду надійшла відповідь на відзив від 06.01.2021 №39/5-74-21, підписана кваліфікованим електронним підписом, у якій він заперечив проти зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 25.01.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження по 15.02.2021 (включно); закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2021.

Ухвалою суду від 15.02.2021 оголошено в судовому засіданні перерву на 01.03.2021.

У судове засідання 01.03.2021 представник відповідача не прибув, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яке в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та КСТП «РТКЕ» (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №5389/18-КП-20 з додатковими угодами, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

У п.2.1 договору, редакція якого неодноразово змінювалась, сторони визначали загальний об`єм (обсяг), природного газу, що постачальник передає споживачу.

У п.3.8 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в п.1.2 цього договору (пп.3.8.1 п.3.8 договору).

Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу (пп.3.8.2 п.3.8 договору).

Споживач зобов`язується подати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п.3.9 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (ГТС) (пп.3.9.1 п.3.9 договору); інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно: 1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до п.3.8.1 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді; 2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів постачальника (відповідно до п.3.8.2 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді (пп.3.9.2 п.3.9 договору); підписані споживачем два примірника акта приймання-передачі природного газу та зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням п.3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість (пп.3.9.3 п.3.9 договору).

Згідно з п.3.10 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

У відповідності до п.3.13 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п.5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином: якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п.п.3.13.1 п.3.13 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4); якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В=(Vф-Vп)хЦхК, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п.2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (п.п.3.13.2 п.3.13 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4).

Відповідно до п.4.1 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

У відповідності до п.4.2 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 ціна за 1 000 куб.м газу на дату укладення цього договору становить 6 235 грн 51 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482 грн 61 коп.

Оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.5.1 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4).

Відповідно до п.5.4 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотків річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.

Відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п.3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п.3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 ку.м) та замовлених обсягів, визначених п.2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до пп.3.13.1 або 3.12.2 п.3.13 цього договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунків збитків; споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України (п.5.7 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4).

У п.7.2 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.п.5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.11.1 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання вказаних умов договору позивач протягом листопада-грудня 2018 року, січня - квітня 2019 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 997 005 грн 85 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, який останній не оплатив.

Крім того, відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі, більшому на 24,66300 тис. куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.

Указані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором постачання природного газу від 11.10.2018 №5389/18-КП-20 підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 80 236 грн 04 коп., від 31.12.2018 на суму 100 858 грн 13 коп., від 31.01.2019 на суму 269 538 грн 65 коп., від 28.02.2019 на суму 200 302 грн 04 коп., від 31.03.2019 на суму 319 230 грн 67 коп., від 30.04.2019 на суму 26 540 грн 12 коп., усього на суму 997 005 грн 85 коп.

Приписами ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.5.1 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 сторони передбачили, що оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідач у передбачений договором строк, тобто до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу, оплату поставленого природного газу не здійснив, заборгованість за розрахунком позивача складає 997 005 грн 65 коп.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у період листопад-грудень 2018 року, січень - квітень 2019 року в сумі 997 005 грн 65 коп.

Крім того, згідно з п.2.1 договору в редакції додаткової угоди від 12.03.2019 №6 постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 18,00 тис.куб.м

Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу в обсязі 42,66300 тис.куб.м

Таким чином відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі більшому на 24,66300 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами в п.2.1 договору.

У відповідності до п.3.13 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п.5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином: якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п.п.3.13.1 п.3.13 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4); якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В=(Vф-Vп)хЦхК, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п.2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (п.п.3.13.2 п.3.13 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4).

Відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п.3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п.3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 ку.м) та замовлених обсягів, визначених п.2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до пп.3.13.1 або 3.12.2 п.3.13 цього договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунків збитків; споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України (п.5.7 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем (а.с.56) сума збитків за березень 2019 року згідно п.п.3.13, 5.7 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 складає 92 271 грн 81 коп.

20.05.2019 позивач направив відповідачеві акт-претензію від 17.05.2019 №26-1417-19 (а.с.49-50) з вимогою сплатити збитки в розмірі 84 905 грн 18 коп. як різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (а.с.56), суд вважає його арифметично правильним, зробленим у відповідності до умов договору та додаткових угоди до нього, з огляду на що вказана вимога про стягнення з відповідача збитків у сумі 84 905 грн 18 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Водночас суд зауважує наступне.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарський суд враховує, що помісячна поставки АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу є окремим зобов`язанням у розумінні приписів ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, яке має свій строк (термін) виконання, який встановлений у п.5.1 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4, тобто до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Суд бере до уваги, що прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 25.04.2018 у справі №803/350/17, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 08.10.2018 у справі №927/490/18, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що останнім днем, коли відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем природний газ у кожному місяці, є 25 число місяця, наступного за місяцем постачання газу, а початок прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг - 26 число місяця наступного за звітним.

Відтак, поставлений позивачем природний газ у листопаді 2018 року відповідач повинен був оплатити до 25.12.2018, початком періоду прострочення є 26.12.2018; у грудні 2018 року - оплатити до 25.01.2019, початком періоду прострочення є 26.01.2019; у січні 2019 року - оплатити до 25.02.2019, початком періоду прострочення є 26.02.2019; у лютому 2019 року - оплатити до 25.03.2019, початком періоду прострочення є 26.03.2019; у березні 2019 року - оплатити до 25.04.2019, початком періоду прострочення є 26.04.2019; у квітні 2019 року - оплатити до 25.05.2019, початком періоду прострочення є 26.05.2019.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних (а.с.37-40) за період з 27.12.2018 по 13.10.2020 у сумі 47 224 грн 87 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до умов договору та приписів діючого законодавства і відповідачем не оспорюється, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період з 27.12.2018 по 13.10.2020 у сумі 47 224 грн 87 коп. підлягає задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.37-40) за період з січня 2019 року по вересень 2020 року в сумі 35 416 грн 28 коп., суд зазначає, що позивачем неправильно визначено величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми «Законодавство»:

Місяць надання послугиСтрок оплатиСума заборгованості, в грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняЗаявлена сума інфляції, грнСума інфляції за розрахунком суду, грнСума інфляції, що підлягає стягненню, грнЛистопад 2018до 25.12.2018 (включно)80 236,04Січень 2019-вересень 2020105,84 674,714 653,694 653,69Грудень 2018до 25.01.2019 (включно)100 858,13Лютий 2019-вересень 2020104,84 819,424 841,194 819,42Січень 2019до 25.02.2019 (включно)269 538,65Березень 2019-вересень 2020104,311 474,6211 590,1611 474,62Лютий 2019до 25.03.2019 (включно)200 302,04Квітень 2019-вересень 2020103,26 664,436 609,976 609,97Березень 2019до 25.04.2019 (включно)319 230,67Травень 2019-вересень 2020102,37 355,547 342,317 355,54Квітень 2019до 25.05.2019 (включно)26 840,12Червень 2019-вересень 2020101,6427,56429,44427,56 Разом:35 416,2835 466,7635 340,80

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат за кожний місяць поставки природного газу (окремим зобов`язанням), стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за період з січня 2019 року по вересень 2020 року, нараховані за зобов`язаннями з поставки природного газу в період листопад 2018 року-квітень 2019 року, в сумі 35 340 грн 80 коп.

Відносно клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань на 90% суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що на території м.Рубіжне КСТП «РТКЕ» є підприємством, що має можливість здійснювати подачу тепла по місту й у випадку, якщо діяльність підприємства буде паралізована це призведе до створення надзвичайної ситуації в регіоні.

Відповідно до п.5.3 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги пп.2 п.11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.5.1 цього договору; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги пп.2 п.11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання.

У відповідності до ст.1 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Указаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання.

Таким чином, у разі надходження коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу не відповідач, а саме банк здійснює перерахування коштів.

Зазначив, що постановами державного виконавця Рекашової А.М. від 14.02.2020 ВП №61235480 та від 20.02.2020 ВП №61286313 накладений арешт на всі розрахункові рахунки КСТП «РТКЕ» (окрім розрахункових рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом).

Указаний арешт унеможливлює проведення розрахунків, оскільки усі кошти, що надходять на рахунки підприємства спрямовуються на погашення боргу за відповідними рішеннями суду.

Також відповідач посилається на приписи ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.

Статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.553 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз ст.233 ГК України і ч.3 ст.551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 14.04.2020 у справі №916/188/17, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Штрафними санкціями відповідно до ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена ст.625 ЦК України.

Так за ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 05.07.2018 у справі №905/600/18, від 16.02.2021 у справі №905/1302/18, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Відтак, інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника та не є штрафними санкціями, приписи ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, як і виключається можливість зменшення судом заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань.

Таким чином заявлене відповідачем клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань на 90% судом відхиляється.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір за платіжним дорученням від 16.11.2020 №0000011828 у розмірі 17 578 грн 80 коп., у той час як виходячи із розміру заявлених позовних вимог (1 171 918 грн 61 коп.) повинен був сплачений судовий збір у сумі 17 578 грн 78 коп. Таким чином, переплата судового збору складає 00 грн 02 коп., який у відповідності до приписів Закону України «Про судовий збір» може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір у сумі 17 578 грн 78 коп. покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, вул.Іванова, буд.157, м.Рубіжне Луганської області, 93000, ідентифікаційний код 33515421, на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул.Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720, заборгованість у сумі 997 005 грн 65 коп., збитки в сумі 92 271 грн 81 коп., 3% річних у сумі 47 224 грн 87 коп., інфляційні втрати в сумі 35 340 грн 80 коп. та судовий збір у сумі 17 577 грн 65 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

4. Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач: Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради (вул.Іванова, буд.157, м.Рубіжне Луганської області, 93000, ідентифікаційний код 33515421).

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.03.2021.

Суддя С.В. Вінніков