ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року м.Харків Справа № 913/651/20

Провадження №33/913/651/20

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул.Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01601

до відповідача Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючог підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради, вул.Іванова, 157, м.Рубіжне, Луганська область, 93010

про стягнення 24 040 357 грн 15 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Чигрина Є.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача в режимі відеоконференції: Єфременко О. О., адвокат за довіреністю №14-13 від 15.01.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6537/10 від 23.03.2018 року;

від відповідача: повноважний представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Коммунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради з вимогами про стягнення грошових коштів за договором постачання природного газу №5388/18-БО-20 від 11.10.2018, з урахуванням укладених додаткових угод, у сумі 24 040 357 грн 15 коп., з яких: 21 924 741 грн 93 коп. - сума основного боргу; 1 087 083 грн 90 коп. - сума нарахованих 3% річних; 943 626 грн 14 коп. - інфляційних втарат, 84 905,18 грн - збитки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу №5388/18-БО-20 від 11.10.2018 він передав у власність відповідачу протягом жовтня 2018 року - квітня 2019 року природний газ на суму 21 924 741 грн 93 коп. Однак, відповідач в порушення п. 6.1 договору не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання в частині внесення оплати за природний газ, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість за поставлений природний газ у вказаному розмірі.

У зв`язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК України позивачем були нараховані 3% річних у сумі 1 087 083 грн 90 коп., розраховані за загальний період з 27.11.2018 по 13.10.2020, інфляційні втрати у сумі 943 626 грн 14 коп., розраховані за період з 01.12.2018 по 30.09.2020. Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача збитки в сумі 84 905,18 грн, обраховані на підставі п.3.13, п.5.7. договору в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 за березень 2019 року оскільки фактичний обсяг використаного відповідачем газу більше ніж на 5% відрізнявся від замовленого обсягу природного газу на відповідний період.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.12.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.01.2021; встановлено учасникам строки для подання заяв по суті.

В судове засідання 18.01.2021 сторони повноважних представників не направили, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Разом з тим, від відповідача 28.12.2020 надійшов відзив на позовну заяву за вих.№924 від 24.12.20, в якому останній зазначає, що позовні вимоги визнає частково, зокрема, визнає тільки основний борг у сумі 21 924 741 грн 93 коп. та просить зменшити штрафні санкції, а саме зменшити нарахування 3% річних, інфляційні втрати на 90 %. У відзиві відповідач зауважує про те, що згідно пунктів 1.3-1.4 Статуту підприємства, відповідач є комунальним підприємством, яке засноване на власності територіальної громади м.Рубіжне, основними споживачами його послуг є об`єкти соціальної інфраструктури, що фінансуються з бюджету. Відповідно до положень Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 у разі надходження коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, не відповідач, а саме банк здійснює перерахування коштів.

Відповідно до пп.2 п.5 договору купівлі-продажу природного газу №5388/18-БО-20 споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ згідно п.5.1 цього договору. Однак, відповідач не мав можливості добровільно виконувати вказаний пункт договору, оскільки на примусовому виконанні Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебуває зведене виконавче провадження №12391274 від 16.04.2009 про стягнення коштів з боржника. З метою погашення заборгованості по виконавчим документам, державним виконавцем 09.03.2011 був накладений арешт на кошти на банківських рахунках відповідача; а постановами державного виконавця від 14.02.2020 ВП №61235480 та від 20.02.2020 ВП №61286313, накладено арешт на всі розрахункові рахунки підприємства, окрім рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до постаном КМУ.

Арешт коштів на рахунках відповідача унеможливив проведення розрахунків, всупереч встановленим законодавством вимогам, оскільки усі кошти, що поступають на рахунки підприємства, відділом виконання рішень примусово направляються на погашення боргу за відповідними рішення суду. У зв`язку з чим фінансовий стан підприємства є критичним (а.с.69-70).

Також відповідач подав окремо клопотання про зменшення штрафних санкцій, зокрема 3% річних, інфляційні втрати на 90 % з посиланням на положення ч.2 ст.233 ГПК України, обґрунтовуючи його неможливістю провести своєчасно розрахунок з позивачем у зв`язку із блокуванням рахунків згідно постанов державного виконавця від 14.02.2020 ВП №61235480 та від 20.02.2020 ВП №61286313 (а.с.82).

Від позивача 08.01.2021 на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив за вих.№39/5-73-21 від 06.01.2021 (а.с.87-94). Доказів направлення відповідачу відповіді на відзив позивачем наразі не надано; зазначено що відповідь на відзив була направлена відповідачу на електронну адресу. За вказаних обставин суд вирішив надати позивачу додатково строк для подання відповідних доказів.

Ухвалою суду 18.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, по 07.03.2021; відкладено підготовче засідання на 08.02.2021; встановлено позивачу строк для подання доказів направлення відповіді на відзив відповідачу, відповідачу - строк для подання заперечень.

25.01.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист б/н від 21.01.2021 з доказами направлення відповіді на відзив на адресу відповідача.

У відповіді на відзив за вих.№39/5-73-21 від 06.01.2021 позивач вказує, що сторони передбачили в договорі обов`язок відповідача також сплачувати власними коштами в строки, передбачені п.п.3 абз.2 п.6.2. договору, за умов відсутності коштів або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання. Таким чином, умови договору, а саме п. 6.2., прямо встановлюють, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунку (а.с.87-94).

Разом з тим, позивач зауважує про те, що вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності. Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії. Разом з тим, Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.

Аналіз приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 того Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником. Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Визначений Порядком №217 (пункти 8, 9,13,14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обоє 'язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

Отже, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (пункт 8.2. договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Вказана відповідь на відзив судом розглянута та долучена до матеріалів справи.

Заперечення на відповідь на відзив від відповідача не надходили.

Ухвалою суду від 08.02.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 25.02.2021.

11.02.2021 від позивача через електронну пошту суду надійшла заява б/н від 10.02.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних засобів зв`язку, з додатковими документами, яка була судом задоволена.

Ухвалою суду від 19.02.2021 також було задоволено клопотання відповідача про участь його представника в судовому засіданні, призначеному на 25.02.2021 року в режимі відеоконференції; доручено Рубіжанському міському суду Луганської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №913/651/20.

В судове засідання 25.02.2021, яке проводилося в режимі відеоконференції з використанням власних засобів зв`язку прибув лише представник позивача.

Як було встановлено судом, в судове засідання в режимі відеоконференції з Рубіжанським міським судом Луганської області від відповідача прибув неповноважний представник, який не був допущений судом для участі в судовому засіданні в якості повноважного представника відповідача; перебував на зв`язку як вільний слухач.

В судовому засіданні суд встановив фактичні обставини справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив подані учасниками докази.

В судовому засіданні 25.02.2021 за результатами розгляду справи проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради (відпоідач, споживач) укладено договір постачання природного газу №5388/18-БО-20 від 11.10.2018 (далі-договір), на підставі якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату укладання становить 7 907 грн 20 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9448 грн 64 коп.

В подальшому в договір №5388/18-БО-20 від 11.10.2018 постачання природного газу було внесено зміни додатковими угодами від 26.10.2018 №1, від 27.10.2018 №2, зокрема щодо обсягу газу, який підлягає поставці в жовтні 2018 року; додатковою угодою від 01.11.2018 №3 щодо обсягу поставки газу в листопаді 2018 року та його ціні (а.с.11-24).

Додатковою угодою від 23.11.2018 №4 сторони виклали договір, зокрема розділи 1-12 договору №5388/18-БО-20 від 11.10.2018 в новій редакції (а.с. 25-33).

Крім того, відповідіні зміни були погоджені сторонами шляхом укладення додаткових угод до договору №5388/18-БО-20 від 15.03.2018 №5, від 12.03.2019 №6, від 29.03.2019 №7, від 22.04.2019 №8 (а.с.34-37).

Згідно п. 1.2. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 до договору), природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями.

У п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди від 12.03.2019 №6, від 22.04.2019 №8 до договору) узгоджено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 2895,568 тис. куб. метрів, в т.ч. по місяцях: у жовтні 2018 - 49,431 тис. куб. м., у листопаді 2018 - 576,779 тис. куб. м., у грудні 2018 - 711,565 тис. куб. м., у січні 2019 - 696,108 тис. куб. м., у лютому 2019 - 454,685 тис. куб. м., у березні 2019 - 362,00 тис. куб. м., у квітні 2019 - 44,00 тис. куб. м.

В п.3 додаткової угоди від 12.03.2019 №6 сторони погодили, що дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.10.2018.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в п. 1.2 цього договору. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу (п.п. 3.8, 3.8.1, 3.8.2 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4).

Пунктом 3.13 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 до договору) сторонами узгоджено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. цього договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином:

3.13.2. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1. цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Згідно з умовами п. 4.2. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 до договору) ціна за 1 000 куб. м. газу на дату укладання цього договору становить 6 235 грн 51 коп., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482 грн 61 коп.

Згідно з п. 4.3. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 до договору), загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.5.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 до договору).

В п.11.2 договору (в редакції додаткової угоди №4) сторони погодили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій підп.2 п.6.4 цього договору застосовуються з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в п.12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.

В подальшому, в п.1 додаткової угоди №5 від 15.03.2019 сторони визначили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій підп.2 п.6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року.

В п. 11.1. договору (в редакції додаткової угоди №4) сторони погодили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В п.3 розділу 11 додаткової угоди сторони визначили, що додаткова угода №4 від 23.11.2018 набуває чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє з 01.12.2018.

На виконання умов договору позивач за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 21 924 741 грн 93 коп.:

- за актом приймання-передачі від 31.10.2018 у жовтні 2018 року на суму 469 032 грн 96 коп. обсягом 49,431 тис.куб.м. (а.с.42);

- за актом приймання-передачі від 30.11.2018 у листопаді 2018 року на суму 4 315 813 грн 46 коп. обсягом 576,779 тис.куб.м. (а.с.43);

- за актом приймання-передачі від 31.12.2018 у грудні 2018 року на суму 5 324 364 грн 80 коп. обсягом 711, 565 тис.куб.м. (а.с.44);

- за актом приймання-передачі від 31.01.2019 у січні 2019 року на суму 5 208 706 грн 08 коп. обсягом 696,108 тис.куб.м. (а.с.45);

- за актом приймання-передачі від 28.02.2019 у лютому 2019 року на суму 3 402 231 грн 43 коп. обсягом 454,685 тис.куб.м. (а.с.46);

- за актом приймання-передачі від 31.03.2019 у березні 2019 року на суму 2 878 515 грн 94 коп. обсягом 384, 694 тис.куб.м. (а.с.47);

-за актом приймання-передачі від 30.04.2019 у квітні 2019 року на суму 326 077 грн 26 коп. обсягом 43,578 тис.куб.м. (а.с.48).

Вказані акти підписані сторонами, підписи яких засвідчені печатками підприємств.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не сплачував за поставлений йому позивачем природний газ протягом жовтня 2018 року - квітня 2019 року.

Борг відповідача за вказаними зобов`язаннями перед позивачем склав суму 21 924 741 грн 93 коп., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Крім того, відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі, більшому на 22,69400 тис. куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору в редакції додаткової угоди №6 від 12.03.2019.

За вказаних обставин постачальник направив споживачу акт-претензію від 17.05.2019 №26-1416-19, в якому вимагав сплатити збитки на підставі пунктів 3.13., 5.7. договору та п.1 розділу 4 Правил постачання природного газу в розмірі 84 905 грн 18 коп. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом спожитого відповідачем в березні 2019 природного газу за договором постачання природного газу №5388/18-БО-20 від 11.10.2018 (а.с.51-58).

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість та збитки не сплатив.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про порушення відповідачем вимог закону і умов укладеного договору, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого у жовтні 2018 року - квітні 2019 року природного газу, а також споживання природного газу з відхиленням узгодженого обсягу у березні 2019 року, і просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 24 040 357 грн 15 коп., з яких: 21 924 741 грн 93 коп. - сума основного боргу; 1 087 083 грн 90 коп. - сума нарахованих 3% річних; 943 626 грн 14 коп. - інфляційних втарат, 84 905,18 грн - збитки, згідно договору постачання природного газу від №5388/18-БО-20 від 11.10.2018.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п.5.1 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 №4 сторони передбачили, що оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідач у передбачений договором строк, тобто до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу, оплату поставленого природного газу не здійснював взагалі.

Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором постачання природного газу від №5388/18-БО-20 від 11.10.2018 на суму 21 924 741 грн 93 коп. підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 469 032 грн 96 коп.; від 30.11.2018 на суму 4 315 813 грн 46 коп.;від 31.12.2018 на суму 5 324 364 грн 80 коп.; від 31.01.2019 на суму 5 208 706 грн 08 коп., від 28.02.2019 на суму 3 402 231 грн 43 коп.; від 31.03.2019 на суму 2 878 515 грн 94 коп., від 30.04.2019 на суму 326 077 грн 26 коп.(а.с.42-48).

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідач не виконав зобов`язання в частині проведення своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений газ за договором постачання природного газу №5388/18-БО-20 від 11.10.2018 у визначений договором строк, чим порушив умови договору та закону.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем під час розгляду спору також не надано.

Крім того, у відзиві відповідач також визнав суму основного боргу 21 924 741 грн 93 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений природний газ у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року в сумі 21 924 741 грн 93 коп.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки в сумі 84 905,18 грн, обраховані на підставі п.3.13, п.5.7. договору в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 за березень 2019 року оскільки фактичний обсяг використаного відповідачем газу більше ніж на 5% відрізнявся від замовленого обсягу природного газу на відповідний період.

Пунктом 3.13 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 до договору) сторонами узгоджено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. цього договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином:

3.13.2. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1. цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Відповідно до п. 5.7. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 до договору) відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13. договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9. цього договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. цього договору, розраховує збитки відповідно до пп.пп. 3.13.1. або 3.13.2. п.3.13. цього договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензїї, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 7.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 до договору).

Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України (п. 7.7. договору в редакції додаткової угоди №4 від 23.11.2018 до договору).

Відповідно до пункту 6.2 договору (п.п.8) в редакції додаткової угоди №4, споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.

Згідно пункту 6.3 договору (п.п.4), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Відповідно до п.2.1 договору в редакції додаткової угоди від 12.03.2019 №6 постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 362 тис.куб.м

Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу в обсязі 384,694 тис.куб.м

Таким чином відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі більшому на 22,69400 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами в п.2.1 договору.

20.05.2019 позивач направив відповідачеві акт-претензію від 17.05.2019 №26-1416-19 (а.с.51-57) з вимогою сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, в розмірі 84 905 грн 18 коп. як різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем.

Вказаний акт-претензія отриманий відповідачем 23.05.2019 (а.с.51-58).

Судом враховується, що докази визнання недійсним договору постачання природного газу №5388/18-БО-20 від 11.10.2018 з урахуванням укладених сторонами додаткових угод, повністю або в частині, що стосується права постачальника (позивача) нараховувати збитки за відхилення договірного споживання обсягу газу, наразі відсутні.

На час розгляду справи збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

У відзиві відповідач також не навів заперечень щодо стягнення заявлених позивачем збитків.

Суд, перевіривши розрахунок збитків (а.с.58), зазначає що він є арифметично правильним, зробленим у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього, з огляду на що вказана вимога про стягнення з відповідача збитків у сумі 84 905 грн 18 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена ст.625 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за загальний період з 27.11.2018 по 13.10.2020 у сумі 1 087 083 грн 90 коп. за зобов`язаннями жовтня 2018 року - квітня 2019 року.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.38-41) за зобов`язаннями жовтня 2018 року - квітня 2019 року, судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до умов договору та приписів діючого законодавства, з урахуванням вимог ст.ст.252-254 ЦК України, за умов правильного визначення дат виникнення прострочення по кожному зобов`язанню (з урахуванням вихідних та святкових днів).

Наразі відповідачем правильність розрахунку 3% річних не оспорюється, контррозрахунку не наведено.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат (а.с.38-41), обрахованих за загальний період з грудня 2018 року по вересень 2020 року в загальному розмірі 943 626 грн 14 коп., за зобов`язаннями жовтня 2018 року - квітня 2019 року, суд зауважує про наявність в ньому помилок, зокрема позивачем неправильно визначено (без заокруглення) величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).

Викладене відповідає висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 20.11.2020, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються наразі судом.

Враховуючи наведене, господарський суд наводить правильний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми "Законодавство", з урахуванням заокругленого значення індексу інфляції, що підлягає застосуванню у відповідному місяці/періоді.

Місяць надання послугиСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період прострочення %Заявлена сума інфляції, грнСума інфляції за розрахунком суду, грнСума інфляції, що підлягає стягненню, грн Жовтень 2018по 26.11.2018 (включно)469 032,96грудень 2018-вересень 2020106,672813 106,731 297,69 31 425,2131 297,69Листопад 2018по 26.12.2018 (включно)4 315 813,46січень 2019-вересень 2020105,826203 105,8251448,07 250317,18 250 317,18Грудень 2018по 25.01.2019 (включно)5 324 364,80лютий 2019-вересень 2020104,778419 104,8254 420,48 255 569,51254 420,48Січень 2019по 25.02.2019 (включно)5 208 706,08березень 2019-вересень 2020104,257133 104,3221 741,58 223974,36221 741,58Лютий 2019по 25.03.2019 (включно)3 402 231, 43квітень 2019-вересень 2020103,327188 103,3113198,67 112 273,64 112 273,64Березень 2019по 25.04.2019 (включно)2 878 515,94травень 2019-вересень 2020102,304147 102,366 325,25 66205,87 66 205,87Квітень 2019по 27.05.2019 (включно) 326 077,26червень 2019-вересень 2020101,592996 101,65 194,40 5 217,245 194,40 Всього:941 450,84

За зобов`язаннями місяців, в яких сума інфляційних втрат за правильним заокругленням індексу інфляції, застосованим судом, склало більшу суму ніж первісно заявлено позивачем, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат в загальному розмірі 941 450 грн 84 коп.

Наразі відповідач у відзиві, а також в окремо поданому клопотанні просить суд на підставі ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних на 90 %, враховуючи наведене в клопотанні обгрунтування.

Суд зауважує про те, що вказаними статтями передбачена можливість зменшенням саме штрафних санкцій (пені, штрафу), а не інфляційних втрат та 3 % річних, які є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Однак в даному випадку необхідно врахувати конкретні обставини справи та відповідні критерії.

Наразі, обгрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач посилається на умови, викладені у п.5.3 договору (в редакції додаткової угоди №4) щодо проведення розрахунків, а також Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217.

Оцінюючи доводи відповідача, судом наразі враховані висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2021 у справі №905/1865/19.

Зокрема, у вказаних постановах Верховний Суд зауважив про те, що аналіз приписів ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку № 217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком № 217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.

Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Зазначене, зокрема відповідає умовам п. 6.3. договору та п.5.3. (договору в редакції додаткової угоди №4), укладеного між сторонами.

Визначений Порядком № 217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

Отже, положення Порядку № 217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору, у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, відповідач посилається на неможливість проведення своєчасного розрахунку із позивачем через накладення арешту на всі розрахункові рахунки підприємства згідно постанов державного виконавця від 14.02.2020 ВП №61235480 та від 20.02.2020 ВП №61286313.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Дослідивши обставини справи, суд зауважує про те, що заборгованість заявлена до стягнення з відповідача обліковується за зобов`язаннями ще жовтня 2018 року - квітня 2019 та складає 21 924 741,93 грн, що підтверджується самим відповідачем.

Разом з цим, протягом вказаного періоду, а також під час розгляду спору, жодних оплат від відповідача за вказаними зобов`язаннями взагалі не надходило.

Тоді як постанови державного виконавця від 14.02.2020 ВП №61235480 та від 20.02.2020 ВП №61286313, на які посилається відповідач, були прийняті значно пізніше, вже в 2020 році.

Наразі судом враховано не лише ступінь виконання зобов`язання боржником (а саме повне невиконання обов`язку щодо проведення розрахунків), а також загальний принцип дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора; розумний обсяг відповідальності, покладений на боржника, очевидну співмірність заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних наявному розміру основного боргу, який залишається досі не сплаченим відповідачем; відповідний розмір 3% річних та інфляційних втрат в даному випадку забезпечить належне відшкодування позивачу компенсації за допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановивши обставини справи та розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, позов визнається обґрунтованим та підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути основний борг у сумі 21 924 741 грн 93 коп., 3% річних у сумі 1 087 083 грн 90 коп.; інфляційні втрати у сумі 941 450 грн 84 коп., збитки у сумі 84 905 грн 18 коп. В іншій частині позову слід відмовити.

Крім того, згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 360 572 грн 73 коп.

Окремо суд зауважує про те, що при зверненні із позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 360 605 грн 40 коп., згідно платіжного доручення №0000011829 від 16.11.2020, тоді як необхідно було сплатити судовий збір в сумі 360 605 грн 36 коп., що відповідало б ціні позову та встановленим ставкам Законом України «Про судовий збір».

Отже, судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зазначене, на даний час існує необхідність повернення позивачу судового збору в розмірі 04 коп., який може бути повернуто останньому з Державного бюджету України на підставі ухвали суду у разі звернення позивача із відповідним письмовим клопотанням.

Керуючись ст.ст.129, 232 - 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради про стягнення 24 040 357 грн 15 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради (вул.Іванова, 157, м.Рубіжне, Луганська область, 93010, ідентифікаційний код 33515421) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 21 924 741 грн 93 коп., 3% річних у сумі 1 087 083 грн 90 коп.; інфляційні втрати у сумі 941 450 грн 84 коп., збитки у сумі 84 905 грн 18 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 360 572 грн 73 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення підписано 09.03.2021.

Суддя О.В. Драгнєвіч