ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 рокуСправа № 912/4162/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л. С., за участю секретаря судового засідання Олійник В.В., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сергієнко Ярослава Григоровича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління державної казначейської служби України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області

про стягнення 2 270,25 грн

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи - участі не брали.

Встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Регіональне відділення) до Фізичної особи-підприємця Сергієнко Ярослава Григоровича (далі - ФОП Сергієнко Я.Г.) про наступне:

- стягнути з фізичної особи - підприємця Сергієнка Ярослава Григоровича на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України заборгованість у розмірі: 1975,57 грн основного боргу з урахуванням індексації, інфляція 8,87 грн, 3% річних 13,41 грн, 10% штрафу від суми заборгованості 197,56 грн та 74,89 грн пені, а всього: 2 270, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не перераховується орендна плата у встановленому розмірі за договором оренди №98-34 від 17.10.2016, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед орендодавцем.

Ухвалою суду від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; судовий розгляд призначено на 21.01.2021.

19.01.2021 на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління державної казначейської служби України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області (а.с. 37).

Ухвалою суду від 22.01.2021 клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача від 19.01.2021 №05-юр задоволено. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління державної казначейської служби України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області. Судове засідання відкладено на 02.03.2021.

У судовому засіданні 02.03.2021 представник позивача участі не брав, разом з тим, є таким, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

02.03.2021 у судовому засіданні представник відповідача участі не брав. Про поважність причин відсутності суд не повідомлено.

Ухвала від 22.01.2021, яка направлена на поштову адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуто органом поштового зв`язку із відміткою "адресат відсутній".

Однак, матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення Сергієнко ухвали суду від 04.01.2021 про відкриття провадження у даній справі (а.с. 35).

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99-2 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Поряд з цим, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з метою не затягування розгляду справи, та не порушення права позивача на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку, суд дійшов висновку, що не отримання ухвали суду від 22.01.2021 у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Господарський суд приймає до уваги, що ФОП Сергієнко Я.Г. мало можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень та, як зазначено вище, від засновника.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Разом з тим, суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.01.2020 відповідачу надано 15-денний строк з дня вручення такої ухвали для подачі відзиву на позов.

Станом на 02.03.2021 від відповідача відзиву на позов, як і заяви про продовження строку на подання відзиву на позов із зазначенням відповідних обставин, що унеможливлюють його подання, до суду не надходило.

На підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка в засідання суду обов`язковою не визнавалась, та є правом, а не обов`язком учасників справи, господарський суд, з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступні обставини справи.

На виконання доручення Прем`єр-міністра України від 13.12.2018 N 49773/0/1-18 щодо пріоритетних реформ на 2019 рік, презентованих на першому національному форумі "Партнерство заради розвитку" від 03.12.2018, відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України", Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України в районі, місті та Положення про представництво Фонду державного майна України від 15.05.2012 N 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2012 N 938/21247, наказом Фонду державного майна України від 17.01.2019 N 39 утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях, яке є правонаступником прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.

22.03.2019 визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях (далі Регіональне відділення) відповідно до наказу Фонду державного майна України від 22.03.2019 N 290 та Регіонального відділення від 22.03.2019 N 02/15-Н.

17.10.2016 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області, в особі начальника регіонального відділення Астаф`євої Л. Л. (Орендодавець) та Фізичною особою підприємцем Сергіенко Я.Г (Орендар) укладено договір оренди індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності (нежитлового приміщення) № 98-34 (далі - Договір) (а.с. 10-13).

Відповідно до п.1.2. Договору, майно передається в оренду з метою розміщення офісного приміщення.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

За умовами п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 N 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2016 року 375,78 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. Договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на вебсайті Фонду державного майна України ( п. 3.3. Договору).

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4 Договору).

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п.3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п.3.8. Договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж за три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Так, згідно п. 5.3. Договору, Орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Умовами п. 9.1 Договору передбачено, що за не виконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Договір укладено строком на два роки 11 місяців, що діє з 17.10.2016 по 16.09.2019 (п. 10.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

На виконання умов Договору сторонами підписано акт приймання - передачі від 17.10.2016, згідно якого майно, що належить до державної власності, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 16,6 кв. м., що знаходиться на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка вул. Соборна (Леніна), 43, що перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області (далі - Балансоутримувач), передано Орендарю у користування. Також погоджено вартість наданого приміщення визначеного за результатами незалежної оцінки згідно з висновком про вартість на 31.05.2016 і становить за незалежною оцінкою 25 203 грн без ПДВ (зворотній бік а.с. 13).

Згідно розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, який є невід`ємною і складовою частиною договору, орендна плата становить 375,78 грн на місяць (а.с. 14).

Додатковою угодою від 16.09.2019 до Договору сторонами погоджено внести зміни до Договору, зокрема, п. 10.1 Договору викладено в наступній редакції: "Цей договір продовжено на 2 роки 11 місяців: з 17.09.2019 по 16.08.2022 включно" (а.с. 15-16).

Позивач з метою досудового врегулювання питання щодо несплати заборгованості за договором оренди зверталось до ФОП Сергієнка Я.Г. з претензією від 01.07.2020 № 18/2-02-1541, якою повідомило, що за договором оренди від 17.10.2016 №98-34 існує заборгованість з орендної плати, у сумі 1 233,85 грн, яку необхідно негайно сплатити до державного бюджету (а.с. 18, 19).

Як відмічено позивачем у позові, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем не сплачено орендну плату у встановленому розмірі, станом на 03.09.2020 Регіональне відділення відповіді на претензії так і не отримало, вказані обставини і стали підставою для звернення з позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступні норми права.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України і ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (нежитлового приміщення) №98-34 від 17.10.2016 та додаткових угод до нього.

За правовою природою, укладені між сторонами договори, є договорами оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі орендованого нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час виникнення спору) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Сторони домовились, що Договір з урахуванням змін внесених відповідно до укладеної Додаткової угоди, діє до 16.08.2022 включно (п. 10.1).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем нараховано відповідачу заборгованість з орендної плати за Договором за період з березня по вересень 2020 року в сумі 1 975,57 грн на підставі умов Договору (а.с. 20).

Відповідачем не заперечено здійснені позивачем нарахування орендної плати та наявність заявленої до стягнення заборгованості за спірний період за умовами Договору. Контррозрахунку відповідачем суду не подано.

Таким чином, заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за Договором за період з березня по вересень 2020 року в сумі 1 975,57 грн є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за Договором 8,87 грн - інфляційні втрати, 13,41 грн - 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі N 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

За розрахунком суду, з урахуванням даних з розрахунку позивача (а. с. 20), інфляційні втрати за заборгованістю за Договором складають - 9,79 грн та 3 % річних - 27,85 грн. Проте приймаючи до уваги, що позивачем заявлено до стягнення менші суми нарахувань, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення за Договором інфляційних втрат в розмірі 8,87 грн та 3 % річних в розмірі 13,41 грн в межах заявлених позовних вимог.

Також позивач просить стягнути заборгованість за Договором пені у розмірі 74,84 грн (а.с. 21-21а).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд, перевіривши розрахунок пені позивача вважає його правильним, та заявлена позивачем вимога щодо стягнення пені за Договором у розмірі 74,84 грн підлягає задоволенню.

Вимога про стягнення 10 % штрафу в розмірі 197,56 грн від суми боргу 1 975,57 грн за Договором, на підставі п. 3.8. Договору, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, господарським судом враховано, що загальна сума заборгованості за Договором складає 2 270,30 грн, однак, позивачем заявлено до стягнення загальну суму заборгованості 2 270,25 грн, господарський суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в межах заявлених позивачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з ФОП Сергієнка Я.Г. заборгованості у сумі 2 270,25 грн з яких: 1 975,57 грн - основного боргу, 8,87 грн - інфляційні втрати, 13,41 грн - 3% річних, 197,56 грн - 10% штрафу та 74,89 грн - пені підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Сергієнка Ярослава Григоровича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) до Державного бюджету України заборгованість у розмірі 2 270, 25 грн, з яких: 1 975,57 грн основного боргу, 8,87 грн інфляційні втрати, 13,41 грн 3% річних, 197,56 грн штрафу, 74,89 грн пені, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати:

Регіональному відділенню Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на електронну пошту: dnipro@spfu.gov.ua;

Фізичній особі-підприємцю Сергієнко Ярославу Григоровичу за адресою: 27100, Кіровоградська обл. м. Новоукраїнка. вул. Фурманова, 68;

Третій особі у справі (Управління державної казначейської служби України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області) на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дата складення повного рішення 09.03.2021.

Суддя Л.С. Вавренюк