ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.03.2021Справа № 910/18860/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліборесурс"

про стягнення 50 000,00 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Полтавська державна сільськогосподарська дослідна станція ім. М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліборесурс" про стягнення 50 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору №25/11/19 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 25.11.2019 відповідачем в частині оплати отриманого товару, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

28.12.2020 до канцелярії суду позивач подав супровідний лист з доданими документами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.12.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 30.12.2020 р. отримана відповідачем 14.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 01054 74290537.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

25.11.2019 року між Полтавською державною сільськогосподарською дослідною станцією ім. М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (виробник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавахліборесурс" (споживач) укладено договір №25/11/29 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору виробник в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов`язується передати у власність споживача сільськогосподарську продукцію, а споживач зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п.1.2 договору найменуванням товару є пшениця у кількості 81,33 т, загальною вартість з ПДВ 341 586,00 грн.

Загальна ціна договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару споживачем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається виробником в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п.3.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного проведення (п.7.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору товар поставляється у відповідності із рахунком-фактурою на відвантаження товару. Відвантаження товару підтверджується видатковими накладними на товар, підписаними представниками обох сторін.

Строк відвантаження товару - протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати надходження коштів на розрахунковий рахунок розробника (п.4.2 договору).

Право власності на товар виникає у споживача з моменту фактичного отримання товару споживачем відповідно до умов цього договору (п.4.3 договору).

На виконання умов договору відповідачем отримано товар на загальну суму 341 586,00 грн., що підтверджується накладними, а саме:

- №354 від 26.11.2019 року на суму 210 084,00 грн. (пшениця у кількості 50,020 т),

- №365 від 27.11.2019 року на суму 131 502,00 грн. (пшениці у кількості 31,310 т).

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.2 договору споживач зобов`язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100% (в тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній в рахунках-фактурах, наданих виробником, до дати бажаного відвантаження товару.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок виробника (п.3.3 договору).

Як зазначено позивачем в позовній заяві відповідачем частково здійснено оплату в розмірі 291 586,00грн., що підтверджується банківськими виписками (платіжні доручення), а саме:

- №1628 від 27.12.2019р в сумі 130 000,00 грн. (часткова оплата по договору 25/11/2019 від 25.11.2019р. в розмірі 81 586,00 грн.),

№1626 від 27.12.2019р. в сумі 70 000,00 грн.;

№20 від 14.01.2020р. в сумі 40 000,00 грн.;

№32 від 22.01.2020р. в сумі 30 000,00 грн.;

№48 від 05.02.2020р. в сумі 20 000,00 грн.;

№81 від 12.02.2020р. в сумі 10 000,00 грн.;

№85 від 18.02.2020р. в сумі 10 000,00 грн.;

№105 від 25.02.2020р. в сумі 10 000,00 грн.;

№177 від 31.03.2020р. в сумі 5 000,00 грн.;

№177 від 31.03.2020р. в сумі 5 000,00 грн.;

№208 від 14.04.2020р. в сумі 5 000,00 грн.;

№257 від 04.06.2020р. в сумі 5 000,00 грн.;

№268 від 10.06.2020р. в сумі 5 000,00 грн.

В матеріалах справи наявний лист вих. №28 від 15.06.2020 року товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліборесурс" адресований директору позивача, в якому відповідач просить надати відстрочку по оплаті заборгованості у сумі 50 000,00 грн. за поставлений товар, а саме поставку зерна пшениці. Та, зазначено, що зобов`язується до 01 липня 2020 року виплатити всю заборговану суму.

Як зазначено позивачем, 01.07.2020 року відповідач на розрахунковий рахунок позивача коштів в розмірі 50 000, 00 грн. не перерахував.

В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази оплати.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №25/11/29 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 25.11.2019 року у відповідача перед позивачем в сумі 50 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліборесурс" (04053, м. Київ, вулиця Володимира Винниченка, будинок 7, офіс 11, ідентифікаційний код 39997453) на користь Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (36014, м. Полтава, вул. Шведська, буд 86, ідентифікаційний код 00729534) заборгованість в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий