ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2021Справа № 910/21682/15 (910/16618/20)

За позовом Державного підприємства "Конярство України"

до Фермерського господарства "МАКСАГРО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

про визнання договорів недійсними

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України"

про банкрутство

суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від позивача Нестеришин Т.С. - представник

Від відповідача Сєрова О.О. - представник

За участю прокурора прокуратури м. Києва Лиховид О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

28.10.2020 Державне підприємство "Конярство України" (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Фермерського господарства "МАКСАГРО" (відповідач) про визнання договорів недійсними.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України", підготовче засідання призначено на 02.12.2020.

29.10.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про забезпечення позову.

25.11.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Міністерства економічного розвитку та торгівлі України про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

02.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Фермерського господарства "Батирсултанов Ахмед" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

02.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

02.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2020 задоволено клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про залучення до участі у справі третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та відкладено розгляд справи на 21.12.2020.

03.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2020 розгляд заяви призначено на 16.12.2020.

Судове засідання 16.12.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. у відпустці.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 відмовлено в задоволенні заяви Фермерського господарства "Батирсултанов Ахмед" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2020.

Також ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/21682/15 (910/16618/20) за позовом Державного підприємства "Конярство України" до Фермерського господарства "МАКСАГРО", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання договорів недійсними в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" до судового розгляду по суті на 03.02.2021.

05.01.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про зустрічне забезпечення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2021 задоволено клопотання відповідача про зустрічне забезпечення позову.

03.02.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2021 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 15.02.2021.

У судовому засіданні 15.02.2021 оголошено перерву до 22.02.2021.

Протокольною ухвалою від 22.02.2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.

У судовому засіданні 22.02.2021 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив.

Прокурор прокуратури м. Києва підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву Державного підприємства "Конярство України" до Фермерського господарства "МАКСАГРО" про визнання договорів недійсними, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2020 року між Державним підприємством "Конярство України" в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства "Конярство України" (продавець, далі позивач) та Фермерським господарством "МАКСАГРО" (покупець, далі відповідач) було укладено договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 відповідно до умов якого, в терміни, визначені договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця майбутній врожай сільськогосподарських культур 2020 року (далі Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно п. 2.1. договору купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року продавець передає покупцю Товар незавершеного виробництва (посіви) - врожаю товарного соняшника, 2020 року, що будуть повністю вирощені із завершенням технологічного циклу в 2020 році на полях продавця, що знаходяться на території в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області. Право постійного користування на землю у продавця не зареєстровано, землі перебувають в користуванні на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області загальною площею 3363,3436 га, в тому числі 2924,9358 га ріллі реорганізованого Новоолександрівського кінного заводу № 64 ДП «Конярство України».

В п. 3.2. договору купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року вказано, що ціни товару визначаються сторонами в специфікації до договору № 20 про виконання сільськогосподарських робіт від 5 травня 2020 року та актів виконаних робіт на момент продажу Товару.

Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Строк розрахунку за цим договором до 31 грудня 2020 року (п 3.3. даного договору).

Умови передачі Товару та виникнення права власності на Товар визначені п. п. 4.1. - 4.3. договору купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року:

- передача Товару за цим договором здійснюється за актом прийому-передачі, який сторони складають та підписують в строк до 15.06.2020;

- завершення технологічного циклу вирощування та збирання врожаю здійснюється за рахунок покупця;

- право власності на товар виникає у покупця з моменту підписання актів приймання передачі або видаткових накладних.

Умови про права та обов`язки сторін регламентовані розділом 5 договору купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року:

- покупець має право з моменту підписання акту прийому-передачі вживати будь-які заходи щодо охорони Товару; передавати Товар у заставу; залучати для охорони та збирання врожаю третіх осіб; за власний рахунок з урахуванням природних умов збирати врожай; відчужувати товар на користь третіх осіб (п. 5.1.);

- продавець зобов`язується передати товар за актом прийому-передачі в строки, визначені п. 4.1. цього договору; забезпечити покупцю або третім особам, доступ до полів для збирання врожаю (п. 5.2.).

Також 05 травня 2020 року між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем було укладено договір № 20 про виконання сільськогосподарських робіт, за умовами якого було передбачено, що виконавець зобов`язується на свій ризик та власними силами, засобами та матеріалами надати замовнику визначені в специфікаціях до цього договору послуги з виконання сільськогосподарських механізованих польових робіт у 2020 році на земельних площах замовника, власною сільськогосподарською технікою та реманентом, у суворій відповідності до агротехнічних вимог (надані Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти фактично надані послуги та сплатити їх вартість на умовах, визначених даним Договором. Земельні ділянки знаходяться в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області.

Послуги виконавцем надаються з використанням власних працівників та сільськогосподарської техніки, що призначена для надання передбачених Договором послуг. У разі необхідності виконавець має право без письмового погодження з змовником залучати інших осіб та техніку, що перебуває у власності інших фізичних та/або юридичних осіб, для виконання передбачених договором послуг.

Окрім того, цього ж дня, 5 травня 2020 року, між позивачем, як заставодавцем та відповідачем, як заставодержателем, було укладено договір застави № 22, за яким сторони домовилися про виникнення застави, якою забезпечується вимога заставодержателя, що випливає з будь-яких господарських договорів, укладених протягом 2020 року (про виконання сільськогосподарських робіт), додатків, видаткових накладних, специфікацій до даних Договорів, згідно яких заставодавець у строк до листопада 2020 року зобов`язується сплатити заставодержателю грошову суму за зобов`язаннями, згідно Договорів, зазначених в пункті 1.1. даного Договору.

Для забезпечення належного виконання зобов`язань за вищевказаними Договорами заставодавець передає заставодержателю в заставу майбутній врожай сільськогосподарських культур (соняшника), що будуть повністю вирощені із завершенням технологічного циклу в 2020 році на земельній ділянці/ділянках, що знаходяться в адміністративних на території в адміністративних межах Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області, цільове призначення земельних ділянок; для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із періодом збору врожаю до 30 листопада 2020 року (надалі - Предмет застави).

Пунктами 1.3., 1.4. договору застави було визначено предмет застави: номери полів, площу: 2133 га, назву сільськогосподарської культури: соняшник, вартість за 1 га: 7 922,72 грн., загальну вартість предмета застави: 16 899 161,76 грн.

Договором застави № 22 від 5 травня 2020 року передбачено, що у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави заставодержатель має право звернути стягнення на весь предмет застави або на його частину, на власний розсуд, та задовольнити за рахунок предмету застави у повному обсязі усі вимоги, передбачені Договорами поставок.

Також п. 3.1. договору застави № 22 від 5 травня 2020 року надано право заставодержателю на збирання предмету застави, з залученням третіх осіб для здійснення таких робіт за власний рахунок в разі несвоєчасного грошового зобов`язання за Договорами постачання заставодавцем.

За переконанням позивача вказані договори купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року, про виконання сільськогосподарських робіт № 20 від 5 травня 2020 року, застави № 22 від 5 травня 2020 року, укладені між сторонами, в сукупності мають ознаки прихованих (удаваних) договорів оренди державної землі, яка перебуває в постійному користуванні позивача та яку останній не має права передавати в оренду іншим особам, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання даних договорів недійсними.

У відповідності до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЛГ 001322, зареєстрований за № 14.03.1997 за реєстровим № 1, володіє правом постійного користування земельними ділянками, на яких відповідно до оскаржуваних договорів виконувались сільськогосподарські роботи та знаходилось незавершене виробництво (посіви), відчужені відповідачу.

На підставі дослідження тексту позовної заяви та зважаючи на пояснення представника позивача у судових засіданнях, судом встановлено, що позивач звернувся за захистом свого права постійного землекористування визначеними у Державному акті земельними ділянками.

За нормою ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою і її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Як вбачається з умов договору купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 05.05.2020, серед іншого передбачено право покупця (відповідача) передавати ще не вирощений врожай, у заставу, залучати для охорони та збирання врожаю третіх осіб, за власний рахунок з урахуванням природних умов збирати врожай, відчужувати товар на користь третіх осіб, вживати будь-які заходів щодо охорони товару.

За умовами договору про виконання сільськогосподарських робіт № 20 від 5 травня 2020 року позивач не приймає участі в організації та проведенні закупівлі зерна для посіву, мінеральних добрив, і як наслідок не здійснює контроль за процесом вирощування сільськогосподарських культур.

Тобто в сукупності умови спірних договорів свідчать про те, що укладенням договорів про виконання сільськогосподарських робіт, купівлі-продажу незавершеного виробництва, застави була оформлена оренда землі оскільки відповідач самостійно здійснює обробіток, посів та збирання врожаю сільськогосподарських культур з земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні позивача, стає власником посівів та, як наслідок, врожаю, такі посіви, відразу стають обтяженими за договором застави.

При цьому, такі дії сторін суперечать принципам господарської діяльності, спрямованої на реальне настання правових наслідків укладених правочинів та отримання прибутку.

Наведені обставини дозволяють дійти висновку, що, фактично, між сторонами згаданих вище договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року, про виконання сільськогосподарських робіт № 20 від 5 травня 2020 року, застави № 22 від 5 травня 2020 року склалися відносини з оренди землі, адже позивач фактично передав відповідачу на платній основі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні позивача.

Тому положення оскаржуваних договорів повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Частиною 1 ст. 235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України визнає, що сторонами вчинено саме цей правочин, та застосовує норми, що регулюють цей правочин. Оскільки правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічні правові висновки наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 923/241/18 від 17 січня 2019 року.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що дійсна воля сторін оскаржуваних договорів була спрямована на укладення договору оренди земельної ділянки.

Водночас, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами ст. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Проте, уповноваженими органами з розпорядження земельними ділянками рішень щодо передання в оренду відповідачу земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні позивача, не приймалось, земельні ділянки у позивача не вилучались для їх передання в користування відповідачу.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду земельних ділянок, які є об`єктами державної власності та перебувають в постійному користуванні позивача.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме висновку експерта, складеного судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Корецькою Ю.В. № 3057 від 01.12.2020 за результатами проведення економічної експертизи економічні збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) Державного підприємства "Конярство України" у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 05 травня 2020 року з Фермерським господарством «МАКСАГРО» документально підтверджується в розмірі 29 224 830,24 грн.

За приписами частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Окрім того, за частиною другої загаданої статті ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

На підставі встановлених обставин та наведених норм, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивача та наявності правових підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року, про виконання сільськогосподарських робіт № 20 від 5 травня 2020 року, застави № 22 від 5 травня 2020 року, як удаваних договорів оренди землі.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами обставини недійсності оскаржуваних договорів, як удаваних правочинів.

Щодо клопотання відповідача про визнання поважними причин неподання доказів у встановлені строки та приєднання доказів до матеріалів справи від 02.02.2021 (вх. № 01-37/8210/21 від 03.02.2021), яким до матеріалів справи приєднано лист Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 29.01.2021 № 29-12-0.233-835/2-21, на врахуванні судом якого наполягав представник відповідача в судовому засіданні суд визнає поважними причини неподання такого доказу у строк, встановлений ГПК України, долучає його до матеріалів справи та враховує його при розгляді позовної заяви.

Поряд з цим, зазначений доказ не спростовує доводів позивача щодо того, що станом на момент укладення спірних договорів на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЛГ 001322, зареєстрований від 14.03.1997 за реєстровим № 1 позивач володів правом постійного користування земельними ділянками, на яких відповідно до оскаржуваних договорів виконувались сільськогосподарські роботи та знаходилось незавершене виробництво (посіви), відчужені відповідачу.

Щодо доводів представника відповідача, наведених у судовому засіданні 22.02.2021, про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, і вірними позовними вимогами у даному випадку є визнання недійсним "прихованого" правочину - договору оренди земельних ділянок, суд з ними не погоджується з огляду на таке.

Незважаючи на неточність формулювання позовних вимог, враховуючи підстави позову, що розглядається, наслідком його задоволення фактично є саме визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, який було приховано сторонами шляхом укладення удаваних договорів, які оскаржуються у даній справі. У зв`язку з цим оскаржувані договори підлягають визнанню недійсними винятково як такі, що є удаваними та приховують правовідносини оренди землі.

З огляду на це, наслідками визнання такого правочину недійсним можуть бути лише наслідки недійсності договору оренди, а саме: зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку щодо якої склались орендні правовідносини, право "орендодавця" залишити за собою орендну плату та припинення орендних відносин на майбутнє. При цьому невиконані зобов`язання сторін за недійсним договором оренди, що виникли та існували до дати прийняття рішення судом про визнання його недійсним, повинні бути виконані сторонами.

Наведене підтверджується змістом ст. 216 Цивільного кодексу України та сталою практикою Верховного Суду України та Верховного Суду викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/24847/14, постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 924/778/17, Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 921/96/18) відповідно до якої фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним з моменту укладення, а зобов`язання за цим договором - припинятися на майбутнє.

При цьому правовідносини сторін, які є правовідносинами оренди, оформленими оскаржуваними договорами лише на майбутнє, невиконані зобов`язання сторін за недійсним договором оренди, що виникли та існували до дати прийняття рішення судом про визнання його недійсним, повинні бути виконані сторонами. Договір оренди визнається недійсним з моменту його вчинення, тоді як орендні зобов`язання по ньому - на майбутнє, що зумовлено правовою природою орендних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зважаючи на обґрунтованість та законність вимог позивача, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 21 від 5 травня 2020 року, укладений між Державним підприємством "Конярство України" в особі філії "Новоолександрівський кінний завод № 64" та Фермерським господарством "МАКСАГРО".

3. Визнати недійсним договір про виконання сільськогосподарських робіт № 20 від 5 травня 2020 року, укладений між Державним підприємством "Конярство України" в особі філії "Новоолександрівський кінний завод № 64" та Фермерським господарством "МАКСАГРО".

4. Визнати недійсним договір застави № 22 від 5 травня 2020 року, укладений між Державним підприємством "Конярство України" в особі філії "Новоолександрівський кінний завод № 64" та Фермерським господарством "МАКСАГРО".

5. Стягнути з Фермерського господарства "МАКСАГРО" (92323, Луганська обл., Новопсковський район, смт. Білолуцьк, вул. Слобожанська, 81; ідентифікаційний код 35126307) на користь Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 37404165) 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна, Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та прокуратурі м. Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.03.2021.

Суддя П.П. Чеберяк