Справа № 643/1363/21

Провадження № 2/643/2682/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2021 року м.Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Кононенко Т.О.,

за участі секретаря судових засідань - Морозової О.Є

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

встановив:

Виклад позиції позивача:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразово в розмірі 112979,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.12.1993 між сторонами був укладений шлюб, він даного шлюбу сторони мають двох дітей сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.01.2018 шлюб розірвано, діти залишились проживати з позивачем.

23.05.2018 рішенням Московського районного судом м. Харкова з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .

Розмір аліментів, який встановлено судом позивачу не вистачає на утримання, виховання, навчання та оздоровлення дитини, у зв`язку із чим остання несе додаткові витрати на дитину у сумі 22559,30 грн.

Процесуальні дії у справі

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 28.01.2021, вищезазначену справу було передано в провадження головуючому судді Кононенко Т.О.

До суду 29.01.2021 надійшла інформація про зареєстроване місце проживання позивача, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 01.02.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, з підстав вказаних в ньому.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.12.1993. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.01.2019 шлюб між ними розірвано (а.с.16).

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні (а.с15).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.05.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки 4500,00 грн щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 30.01.2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.17-19).

Оцінка суду

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів».

Відповідно до ст. 5 ЦПК України «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Відповідно до ч 2,3 ст. 12 ЦПК України «Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.»

Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно до ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо)

Відповідно до ч. 2 ст. 185 Сімейного кодексу України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Верховний Суд України роз`яснив, що вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд України звернув увагу, що, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (постанова від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17).

Отже, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Положення ст.185 СК України стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Згідно з доданих до позовної заяви копій квитанцій позивач просить стягнути із відповідача витрати за харчування, за придбання одягу, медичне обстеження, витрати на іграшки та канцтовари, планшет, мобільний телефон, стартовий пакет, водонагрівач, за відвідування кінотеатрів, філармонії, кафе, суши- барів, цирку, витрати на придбання золотих прикрас, косметики та парфумів, спортивного інвентарю, витрати на придбання побутових речей (подушка в кількості 2-х штук, ) .

Суд зазначає, що дані витрати є такими, що не відносяться до додаткових в розумінні статті 185 СК України, а входять до складу аліментних платежів, які відповідач сплачує щомісячно та своєчасно.

Стосовно вимог про придбання , суд вважає, що стороною позивача не надані достатні і допустимі докази, які свідчать про вкрай необхідний та особливий характер таких витрат.

У справі від №522/6424/16-ц від 30.07.2018 року Верховний Суд зазначив, що придбання одягу та взуття не може вважатися витратами, викликаними особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України. Такі витрати забезпечуються за рахунок аліментних платежів.

Якщо позивач вважає розмір отримуваних аліментів недостатнім, Сімейний Кодекс надає їй можливості для правового вирішення вказаного питання.

Ураховуючи наведене, суддя вважає, що позовні вимоги щодо стягнення додаткових витрат не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258-263 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони та учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Т.О. Кононенко