Справа № 216/1794/19

Провадження 2/216/756/21

УХВАЛА

іменем України

10 лютого 2021 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

представника позивача - адвоката Колесника Д.Ю.,

представника відповідача - адвоката Лівшиць З.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду в місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства закритих стоянок транспортних засобів «Автомобіліст», про визнання недійсним рішення загальних зборів уповноважених членів товариства закритих стоянок транспортних засобів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », -

встановив:

У провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства закритих стоянок транспортних засобів «Автомобіліст», про визнання недійсним рішення загальних зборів уповноважених членів товариства закритих стоянок транспортних засобів « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

17.11.2020 позивачем було надано клопотання про витребування з ТЗСТЗ «Автомобіліст» протоколу № 01 від 11.04.2009; документів, що підтверджують повідомлення членів товариства про проведення зборів 09.02.2019; протоколу загальних зборів щодо обрання затвердження кандидатур уповноважених в кількості 11 осіб; переліку уповноважених членів; документи, якими підтверджуються повноваження членів ТЗСТЗ «Автомобіліст».

Суд, вислухавши учасників справи, ознайомившись із вказаними клопотаннями, приходить до висновку, що в його задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Позивач є членом товариства закритих стоянок транспортних засобів «Автомобіліст», про що вбачається з матеріалів справи та він особисто підтвердив під час підготовчого судового засідання, а тому він має право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити (стаття 12 Закону України «Про кооперацію»).

За таких обставин, враховуючи відсутність відомостей про заходи, вжиті заявником, для отримання вищевказаних доказів самостійно та не зазначення причин неможливості самостійного отримання цього доказу, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Суд, під час проведення підготовчого судового засідання, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства закритих стоянок транспортних засобів «Автомобіліст» та у своїх вимогах просив визнати загальні збори членів уповноважених ТЗСТЗ «Автомобіліст» від 09.02.2019 та прийняті на них рішення, оформлені протоколом №3 від 09.02.2019 - недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає, що господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 Господарського кодексу України).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83,85,86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2,23 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18; від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18; від 17.12.2019 у справі № 904/4887/18.

Більш того, в підготовчому судовому засіданні представник позивача надав пояснення, відповідно до яких ОСОБА_2 , будучі членом кооперативу, не погодився з рішенням загальних зборів, яке стосувалось питання управління кооперативом.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що спір про визнання недійсними загальних зборів членів уповноважених ТЗСТЗ «Автомобіліст» від 09.02.2019 та прийнятих на них рішень, оформлених протоколом №3 від 09.02.2019, -є корпоративним та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Пунктом 2 частини 2 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 , оскільки спір між юридичними особами не може розглядатися в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду за правилами господарського процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 19, 84, 200, п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 260 ЦПК України, суд -

постановив:

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_2 про витребування доказів - відмовити.

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства закритих стоянок транспортних засобів «Автомобіліст», про визнання недійсним рішення загальних зборів уповноважених членів товариства закритих стоянок транспортних засобів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 19 лютого 2021 року.

Суддя Р.О. Кузнецов