________________________________________________________________________________

2/381/61/21

381/2256/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя посилаючись на те, що з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі з 01 вересня 1984 року. За час шлюбу за спільні кошти придбали нерухоме майно 17/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказане майно зареєстровано за відповідачем. Вважає, що дане майно є об`єктом спільної сумісної власністю подружжя в зв"язку з чим є підстави для його поділу шляхом визнання права власності на 17/40 частину вказаного житлового будинку.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

В судове засідання відповідач не з`явився, повідомлявся вчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило.

У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_2 , позивач по справі та ОСОБА_3 , - відповідач, перебувають в зареєстрованому шлюбі з 01 вересня 1984 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу виданого 01.09.1984 року Фастівським міським відділом ЗАГС Київської області, актовий запис № 257.

Згідно довідки Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівське БТІ» від 31.08.2020 року № 834, станом на 01.01.2013 року, 17/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 , на підставі Акту про передачу будинку у власність затвердженого Рішенням виконкому Фастівської районної ради 05.01.1985 року. Зареєстрованого в Фастівському БТІ в реєстрову книгу за № 68 під реєстровим № 8120.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування презумпції майна набутого у шлюбі.

Таким чином, спірні 17/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, як це визначено частиною четвертою статті 65 СК України. Таким чином, при розподілі майна подружжя між подружжям буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а і борги подружжя (кредити і т. д.) та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63, ч.1 ст. 65 СК.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя регулюється положеннями статті 65 СК України.

Так, статтею 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Позивачем в поданому позові ставиться вимога про визнання за нею права власності на 17/40 частин спільного майна подружжя без поділу його в натурі.

За таких обставин, враховуючи заявлені позовні вимоги, виходячи з принципу рівності часток у спільному майні подружжя, суд вважає можливим поділити спірний будинок, визнавши за позивачем право власності на 17/40 частин будинку.

Положеннями ст. 13 ЦПК України, передбачено що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Небажання відповідача надавати докази, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268,280-284 ЦПК України, 60,61,63,70, ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер - НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстр,: АДРЕСА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати 17/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 17/40 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , як частку в спільному майні подружжя.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Г.В.Соловей