Справа № 357/368/21

2/357/1627/21

Категорія 82

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту зі спадкового майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою про звільнення майна з-під арешту, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_2 , а позивач, як спадкоємець першої черги, після смерті свого батька звернулася до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але 21.06.2019 року отримала від державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відмова вмотивована тим, що згідно Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 1255807 було накладено арешт на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та за реєстраційним номером обтяження №6214107 було накладено арешт на садовий будинок під АДРЕСА_2 , СТ «Домобудівельник»; земельну ділянку площею 0,0940 га, надану для ведення садівництва, що розташована в селі Чмирівка, Білоцерківського району, Київської області, СТ «Домобудівельник», земельну ділянку площею 1, 9424 га, надана для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, що розташована на території Поправської сільскої ради Білоцерківського району, Київської області. Позивач зазначає, що наведеними обтяженнями порушені її права на спадкування, а тому позивач просить суд звільнити вказане майно з-під арешту.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.01.2021 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач - Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), не направив в судове засідання свого представника, про день та час розгляду справи був повідомлений належно.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №1683 (а.с. 7).

Відповідно до витягу із Спадкового реєстру, Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області заведена спадкова справа за № 135/2018 щодо майна померлого ОСОБА_2 (а.с.11).

Постановою державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук М.В. відмовлено ОСОБА_1 в оформлені спадкових прав на майно, яке залишилось після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.8-9).

Відповідно довідки державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук М.В. від 16.05.2019 року №1068/02-14, спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ( а.с. 10).

При здійсненні перевірок нотаріусом було виявлено арешт, за реєстраційним номером обтяження 1255807, відповідно до ухвали Білоцерківського міського суду від 27.10.2003 року ВХ.2064. Об`єкт обтяження: частина домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . Згідно інформації арешт за реєстраційним номером обтяження 6214107 було накладено відповідно до постанови вх. 38../2-41 від 12.12.2007 ВДВС Білоцерківського МУЮ Київської області. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно.

Відповідно до відповіді від 07.05.2018 року, наданої Комунальним підприємством Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації», 18/100 частки будинку за адресою АДРЕСА_3 , належала померлому ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.1983 р. за реєстровим №1-4170, посвідченого Білоцерківською державною нотаріальною конторою, книна№1 реєстр №43. (а.с.13).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 6214107, зареєстрована 12.12.2007 року реєстратором Білоцерківської міської державної нотаріальної контори. Підстава обтяження вказана - постанова, вх. № 3800/2-41, 12.12.2007, ВДВС Білоцерківського МУЮ Київської області. Об`єкт обтяження невизначене майно, усе майно. (а.с.15).

Згідно відповіді начальника Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02.03.2021 року вих. № 170311, архівні матеріали виконавчого провадження відносно гр. ОСОБА_2 знищено, за терміном їх зберігання.

Згідно із постановою Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області від 21.06.2019 року про відмову у вчинені нотаріальної дії, арешт за реєстраційним номером обтяження 1255807 було накладено відповідно до ухвали від 27.10.2003 року Білоцерківського міського суду.

Як вбачається з ухвали Білоцерківського міського суду Київської області від 27.10.2003 року в цивільній справі № 2-416176 за 2003 рік, було забезпечено позов у вказаній справі, шляхом накладення арешту на частину будинку АДРЕСА_4 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.1983 р. 18/100 частини будинку в Білоцерківському МБТІ 20.04.1983 р. за №43 (а.с.32).

Копію даної ухвали було направлено для виконання в Білоцерківську міську державну нотаріальну контору.

06.04.2004 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області була затверджена мировою угода між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в справі про визнання права власності на частину будинку (а.с.33).

Після затвердження мирової угоди і закриття провадження у справі, суд не скасував забезпечення позову у цій справі, а отже обтяження продовжує існувати.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Підстави та порядок зняття арешту при виконанні рішень суду визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII).

Згідно частин першої, другої статті 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Положеннями ч.ч. 4, 5 цієї статті передбачено, що підставами для зняття державним виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно ч. 4, ч.5 ст. 59 Закону № 1404-VIII, державний виконавець не має підстав самостійно зняти арешт з майна, який накладений за постановою ДВС, /реєстраційний номер обтяження обтяження 6214107/, оскільки згідно відомостей, які направив суду відповідач, архівні матеріали виконавчого провадження відносно ОСОБА_2 знищено за терміном зберігання.

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що мета застосування процедури арешту майна боржника, для забезпечення реального виконання виконавчого документу. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.

Згідно п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Як було з`ясовано судом, в Білоцерківському міському відділі ДВС відсутні виконавчі провадження де б боржником виступав ОСОБА_2 , а виконавче провадження, в рамках якого було накалдено арешт на все майно ОСОБА_2 за постановою державного виконавця від 12.12.2007 року, - знищено.

Відтак, наведені обставини свідчать, по-перше, про відсутність правових підстав у відповідача зберігати накладений ним арешт на майно, в силу неможливості виконавчого органу надати ВП чи виконавчий документ за яким відповідний арешт було застосовано, більш того, через неможливість цього органу конкретизувати виконавче провадження, в рамках якого він був накладений.

По-друге, існування арешту майна порушує саму мету застосування відповідної процедури. Так, наразі, механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження в рамках якого його було застосовано, відсутнє.

Відмова відповідача у знятті арешту, накладеного постановою від 12.12.2007 року є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», що позбавляє позивача можливості отримати правовстановлюючі документи на спадщину та вільно вчиняти дії щодо належного їй майна.

За ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 ст.16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Щодо обтяження майна ОСОБА_2 в рамках розгляду судом цивільної справи № 2-19/2004, то встановлено, що суд, затверджуючи мирову угоду по спарві і закриваючи провадження у справі, не скасував арешт, та наразі скасувати арешт можливо за вмотивованим клопотанням учасника справи, а бо з ініціативи суду (ч. 1 ст. 158 ЦПК України). Позивач ОСОБА_1 не є учасником справи № 2-19/2004, а отже, вона не має процесуального права звертатися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у справі де стороною спору був її батько ОСОБА_2 . Крім того, сама справа № 2-19 за 2004 рік вже знищена, в архіві Білоцерківського міськрайонного суду залишилися, лише, витяги з даної справи /ухвала про накладення арешту від 27.10.2003 року та ухвала від 06.04.2004 року про затвердження мирової угоди і закриття провадження /.

Згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

В даному випадку, суд вважає, що підлягають захисту права позивача, як спадкоємця, саме в спосіб - зняття арешту з майна, власником якого зазначений ОСОБА_2 та виключення з ЄДР заборону на відчуження нерухомого майна /номер обтяження 1255807/, з наведених вище підстав.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16.

Отже ефективний спосіб захист має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (пункт 67), «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» (пункт 45).

Таким чином, аналізуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, адже обтяження спадкового майна, необхідність у якому відпала, позбавляє позивача права отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно.

Позивач не ставить вимогу про відшкодування судових витрат.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 39, 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме: 18/100 часток житлового будинку АДРЕСА_4 , садового будинку під АДРЕСА_2 , СТ «Домобудівельник»; земельної ділянки площею 0,0940 га, надану для ведення садівництва, що розташована в селі Чмирівка, Білоцерківського району, Київської області, СТ «Домобудівельник», № 89; земельної ділянки площею 1, 9424 га, надана для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, що розташована на території Поправської сільскої ради Білоцерківського району, Київської області.

Виключити з Єдиного державного реєстру заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна запис за № 1255807 про арешт майна 18/100 часток житлового будинку АДРЕСА_4 , належного ОСОБА_2 .

Виключити з Єдиного державного реєстру заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна запис за № 6214107 про арешт майна : садового будинку під АДРЕСА_2 , земельної ділянки площею 0,0940 га, надану для ведення садівництва, що розташована в селі Чмирівка, Білоцерківського району, Київської області, СТ «Домобудівельник»,№89; земельної ділянки площею 1, 9424 га, надана для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, що розташована на території Поправської сільскої ради Білоцерківського району , Київської області, належного ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 03.03.2021 року.

СуддяО. Я. Ярмола