Справа № 214/7445/20

2/214/312/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 березня 2021 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:головуючого - судді Гриня Н.Г.,

секретаря судового засідання - Кушнерук Ю.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи служби у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної у місті Кривому Розі ради - Шульц С.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 29.10.2020 року, в якій просив суд: зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином; визначити наступні способи її участі у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1: побачення з дитиною тричі на тиждень, та можливість ночівлі за його адресою реєстрації; проводити разом з дитиною час під час його відпустки строком від 7 до 21 дня, з правом виїзду за кордон на оздоровлення та екскурсії; половину осінніх, зимових весняних та літніх канікул проводити разом з дитиною за його фактичним місцем проживання або за кордоном з метою оздоровлення; побачення з дитиною у дні народження дитини, позивача, бабусі чи інших родичів; необмежене спілкування з дитиною особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною; у разі, якщо святкові дні припадають на день його побачення з дитиною або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні син проводить з батьком; в день його побачення з сином, він має право забирати його з дому/школи особисто; зобов`язати ОСОБА_3 за два дні до дня його зустрічі з сином, надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, його хвороби чи неможливості зустрічі, а у разі настання таких змін, повідомити його особисто в цей або наступний день з дня настання таких обставин.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 22.02.1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, який на теперішній час офіційно розірваний. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з відповідачем. Відповідачка користуючись тим, що дитина проживає з нею, перешкоджає його зустрічам з дитиною та участі в її вихованні. Вона не дозволяла вихователям у дитячому садочку віддавати йому дитину, погрожуючи викликати поліцію і зараз не дозволяла забрати дитину зі школи, говорить дитині, що бачитись з батьком не можна, що дружина батька погана дитина, а його мати хоче отруїти його і бажає йому зла. Тим самим відповідач порушує його права, як батька дитини, а також бабусі та інших родичів. У зв`язку із чим, віг був змушений звернутися до Саксаганської районної у місті ради з проханням визначити спосіб його участі у вихованні сина та знаючи, що він мешкає у м. Київ рішення виконавчого комітету вирішили: три рази на тиждень забирати сина зі школи після занять та до 19.00 повертати до місця його проживання; забирати на 2 тижні під час літніх канікул в межах міста Кривого Рогу, за попередньою домовленістю з матір`ю. Після засідання повідомили, що підставою для визначення такого способу у вихованні дитини є те, що дитина є інвалідом, але дитина ходила у садочок і до школи як всі діти та те, що у м. Київ він проживає в орендованій квартирі строк оренди закінчується у грудні цього року, однак вони будуть продовжувати строк оренди. Вважає рішення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради несправедливим та без жодних законних підстав, на що можливо вплинула подруга відповідач ОСОБА_5 , яка була у складі комісії та могла вплинути на рішення. Він зобов`язаний брати участь у вихованні дитини і має право на особисте спілкування з нею, а ОСОБА_3 та інші особи не мають права перешкоджати йому спілкуватись з сином, у зв`язку з чим за захистом своїх батьківських прав він вимушений звернутися до суду.

Не погоджуюсь з пред`явленими вимогами відповідач ОСОБА_3 подала відзив в якому вказала, що не відповідають дійсності твердження позивача про чинення перешкод спілкуватись з їх дитиною та про домовленість між ними щодо сплати аліментів у розмірі 5000 грн, а долучена ним «відомость виплат» жодного стосунку до аліментів не має. У зв`язку із систематичним ухиленням ОСОБА_1 від сплати аліментів на їх утримання вона була змушена звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу та судовим наказом Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу з нього стягнуто аліменти у розмірі ј частини усіх його доходів. З позовної заяви вбачається, що звернення позивача фактично обумовлено не є перешкодами, які чинить вона, його незгодою з рішенням №406 від 21.10.2020 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_4 » прийнятим на підставі його заяви. Вона вважає вказане рішення таким, що постановлене у відповідності до вимог законодавства. Так, дитині виповнилось 6 років, їх син є дитиною-інвалідом має захворювання (патологічний стан): посттравматична неврологія правого проміневого та ліктьового нервів зі стійкими руховими порушеннями, у зв`язку із потребує фізичної реабілітації та регулярного медичного нагляду і лікування. У квартирі, де вона мешкає із сином створені усі належні умови для його проживання, обладнане місця для навчання, син навчається у школі, яка розташована поряд з їх будинком. При цьому, позивач вказує, що проживає не за місцем реєстрації у м. Кривому Розі, а у м. Київ, де власного житла не має. За наведених обставин ночівля три рази за місцем реєстрації позивача, проведення часу відпустки позивача з дитиною разом з ним (незалежно від часу відпустка) проведення половини осінніх, зимових, весняних та літніх канікул з позивачем за місцем фактичного проживання не направлення на задоволення інтересів дитини. Задоволення таких вимог призведе до позбавлення дитини сталого, спокійного та стійкого середовища. , додаткових труднощів для дитини та фактичного позбавлення можливості навчання дитини. Крім того, позовні вимоги є нечіткими, не містять ні визначеного часу побачень позивача з дитиною, де буде знаходитись дитина. Що ж стосується виїзду за кордон, то такі вимоги не можуть бути задоволенні за жодних обставин. У зв`язку із вище викладеним просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з відзивом, позивач подав відповідь на відзив, в якому вказав, що час зустрічей з сином встановленні рішення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради її не влаштовують, тому що це рішення обмежує його права як батька дитини. Крім того, не перебування його в офіційному шлюбі з ОСОБА_6 ніяк не впливає на його ставлення до сина. І не зрозуміло, що поганого, що дитина буде відвідувати столицю країни, відвідувати музеї, виставки.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13.11.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 22).

Ухвалою суду від 03.02.2021 року постановленою на місці закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду (п.9 журналу с/з).

Присутні в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в позові та суду пояснив, що він хоче безперешкодно бачитись з сином, однак в цьому йому перешкоджає мати ОСОБА_3 , у подальшому надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - адвокат Радченко О.М. заперечував проти задоволення позовних вимог та підтримує спосіб участі у вихованні дитини визначений рішенням виконавчим комітетом Саксаганської районної у місті ради та вказав, що відповідач жодних перешкод у спілкуванні з сином не чинить, у подальшому надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Присутня в судовому засіданні представник третьої особи - спеціаліст служби у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради Шульц С.Й. заперечувала проти задоволення позовних вимог, у подальшому надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів судом не вживались.

Дослідивши письмові докази по справі, вислухавши покази свідків, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №214/559/18 (а.с. 10).

У період шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 від 05.01.2018 року (а.с.11).

Судовим наказом Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.10.2020 року (№214/6866/20) судом присуджено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітної плати (доходу) ОСОБА_1 , щомісяця, але не менш, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до повноліття сина.

Із матеріалів справи вбачається, що до конфлікту між батьками та припинення їх стосунків малолітній ОСОБА_4 з 14.01.2014 року значився зареєстрованим та проживав в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.33-34). Після припинення шлюбно-сімейних відносин між сторонами, їх дитина залишилась з матір`ю ОСОБА_3 та продовжили проживати за вказаною адресою.

З довідки №502 від 01.10.2020 року виданої Криворізькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №21 Криворізької міської ради ОСОБА_4 навчається у 1-В класі, як вказував позивач знаходиться поряд з їх місцем проживання (а.с. 35).

Згідно з медичного висновку №118 на дитину (підлітка) - інваліда віком до 18 років, ОСОБА_4 має захворювання (патологічний стан) - посттравматична невропатія правого променевого та ліктьового нервів зі стійким руховим порушенням.

З акту обстеження умов проживання від 29.07.2020 року вбачається, що за адресою: кв. АДРЕСА_1 , де проживає малолітній ОСОБА_4 разом з матір`ю створені всі належні умови для проживання дитини.

З Акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 від 22.09.2020 року - для виховання та розвитку дитини виділено окрему кімнату, яка облаштована місцем відпочинку, ігор та занять (а.с.8).

Згідно Акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 від 20.10.2020 року - для виховання та розвитку дитини: дитина буде проживати у кімнаті разом з сином дружини батька, буде мати окреме ліжко, шафу для одягу, стіл для навчання, іграшки (а.с.7).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач почала чинити йому перешкоди в здійсненні ним прав та обов`язків у відношенні їх дитини, а саме не дає змоги спілкуватися із сином та приймати участь у його вихованні, а з способом участі у вихованні сина визначеним Рішення №406 виконавчого комітету Саксаганської районної ради, не згодний, оскільки обмежує його права як батька. Перевіряючи обґрунтованість таких доводів позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року та рішенні у справі «Олссон проти Швеції» від 27.02.1992 року зазначив, що «…між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як визначено ст.ст.141, 153 СК України, яка кореспондує зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст.157 СК України, ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Чинним законодавством України встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і жоден із них не має будь-яких переваг.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради №406 від 21.10.2020 року (а.с.15) визначено спосіб участі батька - ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 : три рази на тиждень забирати зі школи сина після занять та до 19.00 години повертати до місця його проживання, завчасно попередивши про це матір; забирати на два тижні під час літніх канікул в межах міста Кривого Рогу за попередньою домовленістю з матір`ю.

З аналізу норм ст.ст. 158, 159 Сімейного кодексу України вбачається, що рішення ради опіки та піклування з цього питання є обов`язковим, як і обов`язковим є дотримання порядку щодо участі у вихованні дитини, який визначено цими статтями.

Як вказував позивач, він не згоден з рішенням органу опіки, оскільки воно обмежує його права як батька.

В ч.1 ст.159 СК України зазначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Оцінивши наявні в справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв`язку з чим загострились взаємовідносини між позивачем та відповідачем. Така ситуація не дає можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення порядку та способів спілкування з дитиною, який мав би влаштувати кожну із сторін та врахувати про цьому інтереси малолітньої дитини, тоді як для повного і гармонійного розвитку її особистості вона потребує любові і розуміння, та має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Крім того слід зауважити, що наявність даного спору, який розглядається в судовому порядку за позовом батька ОСОБА_1 , є прямим свідченням того, що батько дитини має намір приймати участь у її вихованні, адже факт звернення його до суду з даним позовом та прийняття участі в кожному судовому засіданні є свідченням заінтересованості ним у вирішенні спору.

В свою чергу, судом не встановлено жодних перешкод чи обставин для спілкування батька з дитиною, а також негативних фактів поведінки позивача, як б могли зашкодити дитині.

При цьому, долучений до матеріалів справи відеозапис, однак, вказаний відеозапис суд не може прийняти в якості належного та допустимого доказу у розумінні ст. ст. 77-79 ЦПК України, оскільки записи файлів, що містяться на диску, оскільки не містить необхідних реквізитів електронного доказу, зокрема фіксації дати та часу зйомки, місця події, ідентифікувати дитину, яка є на відео та кому належать голоси тощо.

Вирішуючи даний спір суд вважає, що спілкування батька з сином буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків - зі своїми дітьми служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Безпосередня участь батька у вихованні сина, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить дотримання батьківських прав позивача, а насамперед буде відповідати інтересам дитини. За даних обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача усунути йому перешкоди у спілкуванні з сина та прийнятті участі у її вихованні.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечать інтересам дитини.

При встановленні способу спілкування ОСОБА_1 суд дотримується розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини та доцільність прийняття батьком участі у вихованні сина постійно, а не тільки за домовленістю із матір`ю, інакше це може протиправно обмежити його участь у вихованні дитини, частково погоджуючись з висновком органи опіки та піклування, у зв`язку з чим вважає за необхідне визначити участь ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім сином та його виховання: три рази на тиждень забирати зі школи сина після занять та до 19.00 години повертати до місця його проживання, а у випадку, якщо дні випадають на вихідні та святкові дні з 12 год 00 хв до 20 год 00 хв повертати до місця його проживання, завчасно попередивши про це матір; після занять до 14 год. 00 хв. дня, наступного після народження малолітнього ОСОБА_4 кожного року, день народження батька, бабусі або дідуся після занять та до 19.00 години повертати до місця його проживання, якщо дні випадають на вихідні та святкові дні з 12 год 00 хв до 20 год 00 хв; першу половину канікулярного періоду (осінніх, зимових та весняних канікул) без участі матері; щорічний спільний відпочинок протягом трьох тижнів в один із літніх місяців завчасно попередивши про це матір в межах України без присутності матері ОСОБА_3 ; не перешкоджати спілкуванню дитини з батьком за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною; при виконанні цього графіку батькам брати до уваги стан здоров`я та зайнятість дитини.

Саме такий спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, відповідатиме можливості дитини в повній мірі сприйняти спілкування кожного з батьків, який не буде порушувати її інтересів, сприятиме встановленню контакту батька з дитиною та забезпечуватиме розумний баланс і рівність прав обох батьків.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині заявленого ним способу і порядку участі у вихованні сина та спілкуванні з ним підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині виїзду за кордон під час відпустки ОСОБА_1 без визначення конкретного період, слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Згідно статті 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», пунктів 16, 18 «Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» самостійний виїзд за кордон дітей, які не досягли вісімнадцятирічного віку, здійснюється за нотаріально засвідченою згодою батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим із батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) дійшла висновку про те, що дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон дитини у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання, за відсутності другого з батьків може бути наданий на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

У зв`язку із чим надати дозвіл на виїзд дитини за кордон без згоди матері без чітко визначеного періоду початку і закінчення виїзду за кордон є необґрунтованим.

Також, суд вважає недоречними та безпідставними вимоги щодо зобов`язання ОСОБА_3 за два дні до дня його зустрічі з сином, надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, його хвороби чи неможливості зустрічі, а у разі настання таких змін, повідомити його особисто в цей або наступний день з дня настання таких обставин, оскільки ОСОБА_1 як батько дитини повинен і так володіти такою інформацією про доньку без зобов`язання відповідача її надавати в окремому порядку. Крім того, самі по собі такі вимоги не стосуються спору про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та прийнятті участі в її вихованні, у зв`язку з чим підстав для їх задоволення суд не вбачає.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з підготовкою відповіді на відзив надано лише Акт приймання-передачі наданих послуг №22122008 від 29.12.2020 року, без надання договору про надання правової допомоги, квитанції тощо, у зв`язку із чим суд доходить висновку про необґрунтованість понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи.

Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, враховуючи положення ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 90, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровнаого за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради (код ЄДРПОУ юридичної особи 05410871, юридична адреса: вул. Володимира Великого 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні - задовольнити частково.

Визначити участь батька ОСОБА_1 , у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином:

- три рази на тиждень забирати зі школи сина після занять та до 19.00 години повертати до місця його проживання, завчасно попередивши про це матір, а у випадку, якщо дні випадають на вихідні та святкові дні з 12 год 00 хв забирати з місця проживання дитини за попередньою домовленістю з матір`ю та до 20 год 00 хв. повертати до місця його проживання;

- після занять до 14 год. 00 хв. дня, наступного після народження малолітнього ОСОБА_4 кожного року, у день народження позивача, після занять та до 19.00 години повертати до місця його проживання, а якщо дні народження випадають на вихідні та святкові дні з 12 год 00 хв до 20 год 00 хв;

- щорічний спільний відпочинок протягом трьох тижнів в один із літніх місяців завчасно попередивши про це матір в межах України без присутності матері ОСОБА_3 ;

- не перешкоджати спілкуванню дитини з батьком за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною; при виконанні цього графіку батькам брати до уваги стан здоров`я та зайнятість дитини.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Текст рішення складено 03.03.20201 року.

Суддя Н.Г. Гринь