Справа № 185/4171/20

Провадження № 2/185/297/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 березня 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Киричок Г.О., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідачів адвоката Маньковського В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу рухомого майна (автотранспорту)

В С Т А Н О В И В

22.06.2020 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі - продажу, укладених за допомогою довідок - рахунків між ОСОБА_2 та його донькою ОСОБА_3 з відчуження майна: а) автобуса IKARUS-366 2002 року випуску державний номер НОМЕР_1 шасі НОМЕР_2 , за довідкою - рахунком ААЕ №244621 виданою 13.08.2015 року ТОВ «Автоскай»; б) автобуса KAROSA-734 1988 року випуску державний номер НОМЕР_3 шасі НОМЕР_4 , за довідкою - рахунком ААЕ №348398 виданою 15.09.2015 року ТОВ «Автоскай», що належало ОСОБА_2 , на користь його дочки ОСОБА_3 на підставі їх фіктивності та здійснення процесу реституції відносно майна переданого на виконання фіктивних, на думку позивача, договорів купівлі - продажу, здійснених за допомогою довідок - рахунків між продавцем ОСОБА_2 і покупцем його донькою ОСОБА_3 , з обов`язковою перереєстрацією цього майна на нового власника ОСОБА_2 , тобто із зобов`язанням кожної із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання недійсних, на думку позивача, правочинів згідно частини 1 статті 126 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що стосовно зазначених правочинів існують довідки - рахунки ААЕ №244621 датовані 13.08.2015 року видані ТОВ «Автоскай», та ААЕ №348398 датовану 15.09.2015 року видану ТОВ «Автоскай», за якими були укладені між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 угоди купівлі - продажу зазначених двох автотранспортних засобів ( автобусів ). Позивач зазначає про свої сумніви про фактичну укладеність цих угод у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_3 , на його думку, не мала на момент укладення договорів достатніх грошових коштів для їх здійснення, що гроші за вказаними договорами покупцем продавцю передані не були, автотранспорт покупцеві фактично не переданий.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Киричок Г.О., кожен окремо, заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами викладеними в позові.

Відповідач ОСОБА_2 , представник відповідачів адвокат Маньковський В.П., кожен окремо, заявлені позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні таких відмовити, в тому числі і за спливом строку позовної давності.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Киричок Г.О., пояснення відповідача ОСОБА_2 , представника відповідачів адвоката Маньковського В.П., дослідивши письмові матеріали, додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.08.2015 року та 15.09.2015 року ОСОБА_2 відчужено на користь ОСОБА_3 два автотранспортні засоби: автобус IKARUS-366 2002 року випуску державний номер НОМЕР_1 шасі НОМЕР_2 та автобус KAROSA-734 1988 року випуску державний номер НОМЕР_3 шасі НОМЕР_4 , що підтверджено у судовому засіданні копіями довідки - рахунку ААЕ №244621 та довідки - рахунку ААЕ №348398 відповідно.

Позивач та його представник у судовому засіданні пояснили, що вважають, що автотранспортні засоби фактично ОСОБА_3 не отримані, договори фактично не укладені, гроші за придбаний автотранспорт покупець не передав, а продавець не отримав, що має місце неукладення правочину з метою уникнути у майбутньому накладення арешту на зазначене майно через наявність цивільного судового спору за позовом щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди як з власника джерела підвищеної небезпеки.

Відповідач та представник відповідачів у судовому засіданні пояснили, що вказаний автотранспорт наявно переданий родині ОСОБА_3 у зв`язку з реєстрацією нею шлюбу та початком здійснення підприємницької діяльності, тоді як ОСОБА_2 у зв`язку з різким погіршенням здоров,я припинив займатись підприємницькою діяльністю.

В судовому засіданні встановлено, не оспорювалось та навіть підтверджено стороною позивача, що зазначений автотранспорт перебуває на території домоволодіння АДРЕСА_1 , тобто за адресою реєстрації та фактичного місця проживання ОСОБА_3 .

Позивач не був присутній при укладенні правочинів про перереєстрацію транспортних засобів і не надав у судовому засіданні доказів про свою беззаперечну обізнаність про обставини їх укладення, тому його припущення про відсутність передачі грошових коштів, про недотримання інших умов правочину не підтверджені доказами.

Нещасний випадок з сином відповідача стався 20 листопада 2013 року. Угоди по відчуженню свого майна здійснені відповідачем 13 серпня 2015 року та 15 вересня 2015 року відповідно, тобто через тривалий проміжок часу після трагічного випадку з сином позивача. На момент укладення правочинів будь - яких передбачених законодавством України заборон, обмежень на здійснення угод щодо свого майна для ОСОБА_2 , не існувало, він нічим не був обмежений у реалізації своїх прав щодо свого майна. Не існувало будь - яких обмежень, заборон для відповідача ОСОБА_3 у прийнятті цього майна у свою власність.

З цивільним позовом щодо стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 звернувся до суду у квітні 2015 року. На той час, як вбачається із судового рішення, він отримував професійного правничу допомогу адвоката, але будь - яких клопотань, заяв про забезпечення позову зі сторони ОСОБА_1 не надходило, хоча він мав реальну можливість зробити це на протязі всього періоду розгляду справи, що відбувалось тривалий час.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено документально, що відповідач ОСОБА_2 виконує свої зобов`язання по відшкодуванню шкоди позивачу. Це підтверджується наданими до суду доказами, а саме графіком погашення заборгованості та даними про фактичні суми відшкодування. З наданих документів видно, що значна частина коштів позивачу вже відшкодована відповідачем ОСОБА_2 .. Окрім того на користь позивача перераховані грошові кошти, отримані виконавчої службою від реалізації майна відповідача ОСОБА_2 , а саме:

- Автобуса KAROSA LC735 державний номерний знак НОМЕР_5 ;

- Легкового автомобіля Opel ASTRA державний номерний знак НОМЕР_6 ;

Зазначені обставини вказують на відсутність намірів відповідача приховати своє майно від стягувача, а вчинені ним угоди про перереєстрацію двох належних йому автобусів слід розцінювати як укладену відповідно до сімейних обставин.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ ( майно ), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На безпідставність припущень позивача вказує і те, що відповідач ОСОБА_2 не одночасно уклав правочини щодо свого майна, а саме одна угода була здійснена більш ніж через місяць після іншої ( 13 серпня 2015 року та 15 вересня 2015 року відповідно ) та через тривалий час після трагічних подій з сином позивача, маючи реальну можливість разом позбутися свого майна у будь - який період після трагедії, що сталася з сином позивача.

Припущення позивача про інші, а не викликані сімейними обставинами наміри ОСОБА_2 щодо реалізації свого майна, спростовуються тим, що відповідач відчужив на користь доньки ОСОБА_3 не всю техніку. Частина рухомого майна відповідача, а саме автобус KAROSA LC735 державний номерний знак НОМЕР_5 , легковий автомобіль Opel ASTRA державний номерний знак НОМЕР_6 , були описані та реалізовані виконавчою службою, а кошти від реалізації передані позивачу та його колишній дружині, що підтверджується офіційною відповіддю на запит з виконавчої служби.

Позивач, зазначаючи у своєму позові та у судовому засіданні, що фактично угоди по відчуженню майна відповідача ОСОБА_4 на користь відповідачки ОСОБА_3 не відбулись, що вони є неукладеними, фіктивними, звернувся до суду з позовом про недійсність договорів купівлі - продажу. Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Правочин, який не вчинено ( договір, який не укладено ), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Довідки - рахунки, на підставі яких ОСОБА_2 передав право власності на своє майно ОСОБА_3 , не можуть розглядатись як договори відповідно до умов укладення та змісту договорів, встановлених ЦК України, оскільки не містять істотних умов, необхідних вважати даний правочин саме договором, а саме підписів сторін, ціни, строків та інших умов, що становлять зміст договору.

Разом з тим суд вважає недоведеною позицію відповідачів про відмову у задоволенні позову через пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивач дізнався про укладені правочини із письмового повідомлення виконавчої служби, датованого 15 березня 2019 року. Достовірних підтверджень того, що позивачу було відомо про здійснення правочинів щодо відчуження майна раніше сторона відповідачів не надала, тому у позові слід відмовити саме через недоведеність позивачем обставин, зазначених у позові, а не з підстав застосування за заявою представника відповідачів наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст..141 ЦПК України, витрати на судовій збір в сумі 1681.60 гривень слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу рухомого майна (автотранспорту) - відмовити.

Витрати на судовій збір в сумі 1681.60 гривень компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 07 березня 2021 року.

Суддя:В. О. Головін