Справа № 219/8359/20

Провадження № 2/219/382/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Петрейко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , до Бахмутської міської ради, місцезнаходження якої: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 44, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що за життя 02 жовтня 2010 року ОСОБА_2 склала заповіт на ім`я дочки ОСОБА_1 , яким заповіла їй усе своє майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Горлівка Донецької області ОСОБА_2 померла. ОСОБА_1 поховала мати та відразу поїхала додому до Дніпропетровської області, так як на той час доглядала за своєю донькою, яка вже тривалий час була інвалідом третьої групи, та тільки народила дитину після кесарева розтину. У зв`язку з тим, що позивач тривалий час не могла покинути доньку-інваліда та тільки народженого онука, пропустила строк вступу у спадщину після смерті матері, ОСОБА_2 , внаслідок чого вона звернулася до суду з зазначеною позовною заявою.

Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09 годину 00 хвилин 23 жовтня 2020 року.

В судове засідання позивач не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України - шляхом направлення судової повістки із розпискою рекомендованим листом з повідомленням на адресу, представник позивача подала до суду заяву, в якій просить слухати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання (у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) відповідач до судового засідання не з`явився. Представником надана відзив на позов, з якого вбачається, що вони просять відмовити у задоволені позову з тих підстав, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на спадкове майно у вигляді земельного паю. І взагалі відсутня інформація стосовно земельної ділянки для можливості ідентифікувати цю ділянку. Також просять розглянути справу у їх відсутності.

При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні дані.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9) ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 .

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 12 грудня 2019 року (а.с.10-11) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вийшла заміж за ОСОБА_5 , та після одруження отримала прізвище чоловіка - « ОСОБА_1 ».

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.12) серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 розірвав шлюб з ОСОБА_1 25 жовтня 2001 року, у обох після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_1 ».

Відповідно до копії заповіту (а.с.13) від 02 лютого 2010 року, ОСОБА_2 , все своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалось, взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповіла дочці - ОСОБА_1 . Даний заповіт зареєстрований у реєстрі.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.14) вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років.

Згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 12 грудня 2019 року (а.с.15) відмовлено ОСОБА_1 в отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері - ОСОБА_2 , оскільки вона пропустила строк звернення.

Так, у відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1222 ч. 1 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно із ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

В той же час, відповідно до ст.ст. 1273-1275 ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відповідно до ст.ст. 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

У зв`язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як спадкоємець за заповітом не зверталася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна у встановлений законодавством України строк.

Таким чином, жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач вчинив дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини за законом, вона не надала, тому слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за законом.

Позивач просить встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері.

Причиною пропуску строку на прийняття спадщини позивач вказує те, що вона поховала мати та відразу поїхала додому до Дніпропетровської області, так як на той час доглядала за своєю донькою, яка вже тривалий час була інвалідом третьої групи, та тільки народила дитину після кесарева розтину. У зв`язку з тим, що позивач тривалий час не могла покинути доньку-інваліда та тільки народженого онука, пропустила строк вступу у спадщину після смерті матері. Позивач вважає, що причини її пропуску для подачі заяви про прийняття спадщини є вагомими, та підлягають поновленню.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30травня 2008року № 07 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З відповіді завідувача Горлівської державної нотаріальної контори від 03 грудня 2020 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніхто не звертався та спадкова справа не заводилась.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем та її представником не доведено позовну вимогу що слід надати їй додатковий строк на прийняття спадщини за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , оскільки згідно свідоцтва про народження позивача її матір`ю є ОСОБА_2 , а тому слід задовольнити позовні вимоги в частині визначення додаткового строку на прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Що стосується доводів у відзиву відповідача з приводу того, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на спадкове майно у вигляді земельного паю. І взагалі відсутня інформація стосовно земельної ділянки для можливості ідентифікувати цю ділянку, то суд не приймає це до уваги, оскільки наразі судом не вирішується право власності, а лише вирішується питання щодо надання позивачу додаткового строку для реалізації свого права у подачі документів щодо спадщини за заповітом, і вже нотаріус при відкритті спадкової справи буде вирішувати вищевказані питання щодо того чи є підстави чи не має, і яка саме спадкова маса входить у цей заповіт в межах своєї компетенції та з суворим дотриманням вимог діючого законодавства України.

За зазначених обставин суд приходить до висновку про необхідність в частковому задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , додатковий строк для прийняття спадщини як спадкоємцю за заповітом ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , 6 (шість) місяців, який рахувати з дня набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.М. Медінцева

24.02.2021