ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року справа №380/11926/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Ізьо М.І.

за участю:

представника позивача - Дмитришин М.П.

представника відповідача - Павліша О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Селянського фермерського господарства Торби Євгена Івановича до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Селянського фермерського господарства Торби Євгена Івановича до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2020 року №0008950709.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податкове повідомлення - рішення від 26.11.2020 №0008950709 винесене на підставі акту перевірки №974/13/22/РРО/22364464 від 05.11.2020, який був складений внаслідок неналежно проведеної перевірки та ґрунтується на неналежних доказах, а саме вказує, що при проведенні фактичної перевірки не було належним чином встановлено факт зберігання позивачем пального, з огляду на відсутність проведення будь-яких замірів залишків пального. Також позивач зазначає, що зазначений в акті перевірки залишок пального, яке він нібито зберігав, був встановлений на підставі відомості на списання паливно-мастильних матеріалів, яка містила помилки, а тому не може бути належним доказом.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно наданої відомості на списання ППМ за період з 01.01.2020 по 04.11.2020 залишок дизельного палива по СФГ Торби Є. І. становить 12780 л., що відповідає фактичним залишкам в баку для зберігання палива; таким чином, позивач порушив вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Вказує, що фактична перевірка проведена у присутності голови СФГ Торби Євгена Івановича та працівниками Головного управління ДПС у Львівській області було виявлено порушення, суть якого чітко описано в акті перевірки. Відповідач також зазначає, що акт перевірки підписаний без зауважень, що свідчить про визнання та згоду з тими фактами, які описані перевіряючими в акті перевірки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, письмових поясненнях, додаткових письмових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 16 лютого 2021 року судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду .

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, що подані сторонами суд встановив такі правовідносини та відповідне їм правове регулювання.

Суд встановив, що з 03.11.2020 по 05.11.2020 представниками контролюючого органу Громадою І. В. та Іваночко І. В. Головного управління ДПС у Львівській області було проведено фактичну перевірку Селянського фермерського господарства Торби Євгена Івановича (код ЄДРПОУ 22364464) на предмет дотримання законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Перевірку було проведено відповідно до направлення на перевірку від 29.10.2020 №6052 на підставі пп. 75.1.3 ст. 75, п. 80.2.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та Наказу від 29.10.2020 №4218-ПП.

За результатами проведення фактичної перевірки складено акт №974/13/22/РРО/22364464 від 05.11.2020, у якому зафіксовано порушення СФГ Торби Є. І. ч. 1, 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання» виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», тобто здійснення зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

На підставі акту перевірки №974/13/22/РРО/22364464 від 05.11.2020 було прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.11.2020 №0008950709, яким зобов`язано СФГ Торби Є. І. сплатити штраф за зберігання пального без ліцензії у розмірі 500 тис. грн.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 500 тис. грн., оскільки ним не здійснювалося зберігання пального без ліцензії, а дані зазначені в акті перевірки №974/13/22/РРО/22364464 від 05.11.2020 не відповідають дійсності, так як ґрунтуються на неналежних доказах та не відповідають фактичним обставинам, з огляду на які, позивач об`єктивно не міг здійснювати зберігати пальне. Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Закон України № 481/95-ВР визначає нормативні засади, на підставі яких здійснюється зберігання пального, норми пального, зберігання якого може здійснюватися без необхідності одержання ліценції та основні терміни, які стосуються правовідносин, які виникають на підставі цього Закону України.

Зокрема, стаття 1 Закону України № 481/95-ВР містить визначення основних понять і термінів, серед яких слід назвати наступні:

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

- Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

В акті перевірки №974/13/22/РРО/22364464 від 05.11.2020 року зазначено, що позивач порушив ч. 1, 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання» виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону України №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Згідно з ч. 21 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

З наведених положень законодавства слідує, що для встановлення у діянні особи порушення ч. 1, 8 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР уповноважені особи контролюючого органу зобов`язані:

- встановити факт наявності пального у ємності, яка належить особі;

- належним способом, відповідними засобами, приладами, інструментами тощо встановити факт того, що об`єм такого пального, яке зберігається становить більше 5 л;

- у порядку визначеному законодавством задокументувати факт зберігання пального без отримання ліцензії та описати на підставі, яких методик та за допомогою яких приладів було встановлено факт того, що розмір пального, яке зберігається, перевищує 5 л.

Суд встановив, що Селянське (фермерське) господарство Торби Євгена Івановича зареєстроване 31.08.1993.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Згідно з п.2.1. Статуту Селянського (фермерського) господарство Торби Євгена Івановича предметом діяльності господарства є виробництво, виготовлення, переробка та реалізація товарної сільськогосподарської продукції на засадах підприємництва, здійснення інших видів діяльності, пов`язаних з аграрним виробництвом та не заборонених законодавством України.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Гостинцівської сільської ради Мостиського району Львівської області від 19 лютого 2020 року №472 СФГ Торби Євгена Івановича на території Гостинцівської сільської ради орендує земельні ділянки для ведення товарного сільського господарського виробництва загальною площею 134,4457 га (згідно договорів оренди).

З довідки від 01 січня 2021 року, виданої головою СФГ Торби Євгена Івановича вбачається, що у позивача наявні такі основні засоби: трактор колісний МТЗ-80, трактор колісний БЕЛАРУС 892, трактор колісний Т-150К, склад, зерноочистна машина СМ-4, агрегат УДА-3, 1-20, плуг ПЛН5-35, комбайн СК-5 «НИВА», сівалка СЗ-3,6, причеп 1ПТС-2, причеп 2ПТС-4, причеп 2ПТС-4, причеп 2ПТС-6, оприскувач ОП-2000, розкидач міндобрив МВУ-0,5 А.

Актом перевірки №974/13/22/РРО/22364464 від 05.11.2020 встановлено, що позивачем протягом липня-серпня 2020 року придбавалось дизельне паливо в значних обсягах згідно видаткових накладних: №1695 від 24.07.2020 - 4620 л (постачальник ТзОВ «Контанго Трейд», код ЄДРПОУ 36856141); №2109 від 27.08.2020 - 4620 л (постачальник ТзОВ «Контанго Трейд», код ЄДРПОУ 36856141); №494 від 28.08.2020 - 10000 л (постачальник ТзОВ «Маргінал», код ЄДРПОУ 43515449).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно з відомостями на списання ППМ за період з 01.01.2020 по 04.11.2020 залишок дизельного палива по СФГ Торби Є.І. становить 12780 л, що відповідає фактичних залишкам в баку для зберігання палива.

З наведеного слідує, що залишок дизельного пального особи, які здійснювали фактичну перевірку позивача, встановили на підставі відомості на списання паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01.2020 по 04.11.2020.

У вищевказаній відомості зазначено, що розхід дизельного пального у серпні 2020 року становив 3500 л, у вересні 2020 року - 2450 л, у жовтні 2020 року - 900 л; залишок пального станом на кінець жовтня 2020 року становив 12 780 л.

Однак з наявної в матеріалах справи відомості на списання паливно-мастильних матеріалів за серпень 2020 року, вбачається, що комбайном СК-5 «НИВА» здійснено збирання пшениці з 21,8 га, використано пального 1090 л; комбайном СК-5 «НИВА» здійснено збирання пшениці з 48,2 га, використано пального 2410 л; трактором колісним МТЗ-80 + прицеп здійснено транспортування пшениці з поля 70 га, використано пального 700 л; трактором колісним МТЗ-80 + бочка здійснено транспортування води та гербіцидів 70 га, використано пального 280 л; трактором колісним БЕЛАРУС 892 + оприскувач здійснено внесення гербіцидів 63,75 га, використано пального 1020 л. Загалом використано пального 5500 л.

Відомістю на списання паливно-мастильних матеріалів за вересень 2020 року підтверджується, що трактором колісним БЕЛАРУС 892 + оприскувач здійснено внесення гербіцидів 6,25 га, використано пального 100 л; трактором колісним Т-150К + УДА-3,1-20 здійснено дисковку по пшениці 2,15 га, використано пального 53,75 л; трактором колісним Т-150К + УДА-3,1-20 здійснено дисковку по пшениці 67,85 га, використано пального 1695,25 л; комбайном СК-5 «НИВА» здійснено збір сої з 40 га, використано пального 2000 л; трактором колісним БЕЛАРУС 892 + прицеп здійснено транспортування сої з 28 га, використано пального 280 л; трактором колісним БЕЛАРУС 892 + прицеп здійснено транспортування сої з 12 га, використано пального 120 л. Загалом використано пального 4250 л.

У відомості на списання паливно-мастильних матеріалів за жовтень 2020 року вказано, що трактором колісним БЕЛАРУС 892 + оприскувач здійснено внесення гербіцидів 65 га, використано пального 650 л; комбайном СК-5 «НИВА» здійснено збирання сої з 25 га, використано пального 1250 л; трактором колісним БЕЛАРУС 892 + прицеп здійснено транспортування сої з 25 га, використано пального 250 л; трактором колісним Т-150К + ПЛН 5-35 здійснено оранку під пшеницю 65 га, використано пального 1950 л; трактором колісним БЕЛАРУС 892 + культиватор здійснено культивацію 65 га, використано пального 1625 л; трактором колісним БЕЛАРУС 892 + сівалка СЗ-3,6 здійснено посів пшениці 65 га, використано пального 650 л; трактором колісним МТЗ-80 + прицеп здійснено транспортування пшениці під посів 65 га, використано пального 650 л; трактором колісним БЕЛАРУС 892 + РУМ здійснено внесення міндобрив 65 га, використано пального 650 л; трактором колісним Т-150К + ПЛН 5-35 здійснено оранку на зиму 65 га, використано пального 2205 л. Загалом використано пального 9880 л.

Довідкою від 10.11.2020 підтверджується, що при виготовленні відомості на списання паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01.2020 по 04.11.2020 (зведеної відомості) були допущені механічні та математичні помилки, про що свідчать окремі відомості на списання паливно-мастильних матеріалів за серпень 2020 року, вересень 2020 року та жовтень 2020 року.

Суд погоджується з твердженнями представника позивача про те, що допущені помилки могли бути спричинені подібністю цифрових позначень, які вказані у зведеній, та у щомісячних відомостях, зокрема у зведеній відомості в графі «серпень» вказано 3500, а з відомості на списання паливно-мастильних матеріалів за серпень 2020 року вбачається, що за серпень 2020 року використано 5500 л пального; у зведеній відомості в графі «вересень» вказано 2450, однак відомістю на списання паливно-мастильних матеріалів за вересень 2020 року підтверджується, що у вересні 2020 року використано 4250 л; у зведеній відомості в графі «жовтень» вказано 900, а з відомості на списання паливно-мастильних матеріалів за жовтень 2020 року слідує, що за жовтень 2020 року використано 9880 л.

З наведеного вбачається, що відомість на списання паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01.2020 по 04.11.2020, яка надавалась позивачем під час проведення перевірки, у графах «розхід» за «серпень», «вересень» та «жовтень» містить недостовірну інформацію у зв`язку з наявними описками, тому не є належним доказом в підтвердження залишку пального.

З системного аналізу видаткових накладних №1695 від 24.07.2020 року, №2109 від 27.08.2020 року, №494 від 28.08.2020 року, відомостей на списання паливно-мастильних матеріалів за серпень 2020 року, вересень 2020 року та жовтень 2020 року та відомості на списання паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01. по 04.11.2020, за винятком даних, зазначених в графах «серпень», «вересень» та «жовтень», слідує, що станом на 01.11.2020 залишок пального у позивача дорівнював 0. Наведене підтверджується математичним розрахунком: 5010 л (залишок на кінець липня згідно відомості на списання паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01. по 04.11.2020) + 4620 л (прихід згідно видаткової накладної №2109 від 27.08.2020) + 10000 л (прихід згідно видаткової накладної №494 від 28.08.2020) - 5500 л (розхід згідно відомості на списання паливно-мастильних матеріалів за серпень 2020 року) - 4250 л (розхід згідно відомості на списання паливно-мастильних матеріалів за вересень 2020 року) - 9880 л (розхід згідно відомості на списання паливно-мастильних матеріалів за жовтень 2020) = 0.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач стверджує, що ним не здійснювалося зберігання дизельного пального, оскільки належна йому ємність була пошкоджена. На підтвердження таких доводів, позивачем було надано наступні докази:

- три фотознімки ємності для зберігання пального, які зафіксували факт наявності пробоїни (пошкодження) у даній ємності;

- дефектний акт, виданий СФГ Торби Є. І. від 01.07.2020, згідно якого 01.07.2020 була виявлена несправність баку (бочки) для зберігання пального для власних потреб, яка унеможливлює зберігання пального;

- довідка, видана СФГ Торби Є. І. від 01.11.2020, з якої слідує, що станом на 01 листопада 2020 року бак (бочка) для зберігання пального не використовувалась за призначенням у зв`язку з пошкодженням, яке виявлено 01 липня 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд встановив на підставі аналізу акту перевірки №974/13/22/РРО/22364464 від 05.11.2020 та доказів, які були досліджені у судовому засіданні, що представниками контролюючого органу не було здійснено жодних замірів із використанням передбачених законодавством методик та сертифікованих приладів вимірювання, а також відсутність долучених до акту перевірки актів заміру палива чи будь-яких складених належним чином документів, які слугували б належними доказами зберігання позивачем палива у зазначеному відповідачем об`ємі.

Суд оцінює у сукупності докази надані позивачем, а також те, що відповідачем не було надано інших доказів, які б спростовували доводи позивача та приходить до висновку, що викладена акті перевірки №974/13/22/РРО/22364464 від 05.11.2020 інформація щодо фактичної кількості дизельного палива та самого факту наявності палива у ємності, яка належить позивачу, не може вважатись достовірною, відповідно і твердження відповідача про те, що позивач зберігав дизельне паливо без ліцензії не є доведеним.

Вказане узгоджується з правовим висновком, сформованим Верховним Судом у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 810/3247/16, від 05 квітня 2019 року у справі № 2а-3277/10/0370, від 05 березня 2019 року у справі № 806/2402/16.

Крім цього, представником позивача як доказ безпідставності та протиправності податкового повідомлення - рішення від 26.11.2020 №0008950709 було надано постанову Мостиського районного суду Львівської області від 22.12.2020 у справі №448/1465/20, яка набрала законної сили 05.01.2021. З вказаної постанови суду вбачається, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Торби Є.І. за ч.1 ст.164 КУпАП (порушення порядку провадження господарської діяльності, а саме: зберігання палива (виключно для власних потреб) без відповідної ліцензії) закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як наслідок, факт відсутності події адміністративного правопорушення та факт відсутності у діях Торби Є.І. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, має преюдиційний характер та не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Щодо доводів відповідача про те, що відсутність у позивача зауважень при проведенні фактичної перевірки та складенні акту перевірки свідчить про визнання обставин, які викладені у такому акту, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність зауважень до акту перевірки, не може слугувати доказом визнання тих фактів, які описані в акті перевірки. З пояснень представників позивача слідує, що позивач не володіє ні спеціальними знаннями у сфері податкового права, зокрема не обізнаний із порядком проведення фактичної перевірки, ні у сфері юриспруденції загалом, а відсутність зауважень до ревізорів спричинена надміру лояльним ставленням Торби Є.І. до осіб, які здійснювали фактичну перевірку. Однак після отримання податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2020 року №0008950709, яке було винесено на підставі акту перевірки №974/13/22/РРО/22364464 від 05.11.2020, позивач з метою захисту своїх охоронюваних законом прав, свобод та інтересів звернувся з позовною заявою до адміністративного суду. Саме на суд у даному випадку покладається обов`язок у сукупності дослідити всі обставини та докази надані сторонами, та встановити чи наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, що прийняте на підставі акту проведеної перевірки.

Крім того, суд наголошує, що в податковому повідомленні-рішенні від 26 листопада 2020 року №0008950709 зазначена дата Акта перевірки 6 листопада 2020, в той же час Акт перевірки Селянського фермерського господарства Торби Євгена Івановича складено 5 листопада 2020 року.

Таким чином, суд критично оцінює такі доводи відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши у сукупності всі докази, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.11.2020 №0008950709 не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме вимогам прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтованості; добросовісності; розсудливості.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2020 року №0008950709 було прийнято на підставі акту перевірки №974/13/22/РРО/22364464 від 05.11.2020 року, який складений із порушенням чинного законодавства та містить відомості, що не підтверджені належними доказами, а також те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2020 року №0008950709 є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позов слід задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 26 листопада 2020 року №0008950709.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок його бюджетних асигнувань 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн судового збору на користь Селянського фермерського господарства Торби Євгена Івановича (81100, Львівська область, Мостиський район, с. Гостинцеве, код ЄДРПОУ 22364464).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2021.

Суддя Р.М. Брильовський