Справа №461/8305/20
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2021 року суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М. з участю представника Галицької митниці Держмитслужби Лубоцького Б.І., розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 ,місце проживання- АДРЕСА_1 -
за ст.472 Митного Кодексу України,
В С Т А Н О В И В :
згідно протоколу про порушення митних правил, 03 вересня 2020 року в зоні митного контролю ММПО СП «Росан» митного поста «Львів-поштовий» Галицької митниці Держмитслужби, під час митного огляду міжнародного поштового відправлення № MGRMY0002499698YQ, яка надійшла із Китайської Народної Республіки, відправником якої, згідно митної декларації форми CN23 № MGRMY0002499698YQ є ОСОБА_1 яка проживає або перебуває у АДРЕСА_1 , отримувачем ОСОБА_1 , яка проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_2 , були виявлені незадекларовані у митній декларації форми CN23 № НОМЕР_1 товари: мобільний телефон з маркуванням Google Pixel 3 XL, Model G013C, 64 GB, IMEI НОМЕР_2 , в комплекті з аксесуарами, в заводській упаковці 1 шт., силіконовий чохол для мобільного телефона без маркувань 1 шт., захисне скло для мобільного телефону з маркуванням 9Н, screen protector Glass, Pixel3XL, в заводській упаковці 1 шт. Зазначені товари знаходились в посилці без будь-якого приховування. Згідно митної декларації форми CN23 № НОМЕР_1 ОСОБА_1 заявила, що у вказаній посилці пересилає ламинатор в кількості 1 шт.
Таким чином, гр. ОСОБА_1 , яка проживає або перебуває у АДРЕСА_1 , вчинила дії направлені на переміщення через митний кордон України шляхом недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню.
Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) статті 472 Митного кодексу України.
ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ст.526 МК України, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з`явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, а також дату, час, місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи, подала письмові пояснення, визнано можливим провести розгляд справи у її відсутності.
Разом з тим, в ОСОБА_1 скерувала на адресу суду письмові пояснення, згідно яких факт правопорушення заперечила, вказуючи, що докази надані митним органом не підтверджують факту вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.472 МК України. Пояснила, що у неї не було обов`язку декларувати переміщуваний товар, оскільки його вартість становить 77,79 євро та не перевищувала еквіваленту 150 євро, що підтверджується інвойсом від 01.09.2020 року №3311. Відтак, просила закрити провадження у справі у щвязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника Галицької митниці Держмитслужби, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ст.472 Митного Кодексу України.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).
Згідно ст.246, ч.1 ст.248 Митного кодексу України, з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію розпочинається митне оформлення метою якого є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:
1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;
2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;
3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;
4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;
5) відомості про товари:
а) найменування;
б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;
в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);
г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;
ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);
д) опис упаковки (кількість, вид);
е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;
є) фактурна вартість товарів;
ж) митна вартість товарів та метод її визначення;
з) відомості про уповноважені банки декларанта;
и) статистична вартість товарів;
6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати:
а) ставки митних платежів;
б) застосування пільг зі сплати митних платежів;
в) суми митних платежів;
г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3 1 цього Кодексу;
ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;
д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);
7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;
8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;
9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;
10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).
Згідно ч.8 ст.264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно ст.266 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Відповідно до ст.458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
У відповідності до вимогст.495 МК України,доказамиу справіпро порушеннямитних правил є будь-якіфактичні дані, на основі яких увизначеному законом порядку встановлюєтьсянаявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні таінші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі данівстановлюються: протоколомпро порушеннямитних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнямисвідків, поясненнямиособи, якапритягується довідповідальності; висновком експерта, іншими документами.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів ОСОБА_1 вчинила дії направлені на переміщення через митний кордон України товар шляхом недекларування, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню, що підтврджується дослідженими в ході розгляду справи:
-протоколом про порушення митних правил №1707/20900/20 від 03.09.2020 року, яким зафіксовано факт порушення;
-митною декларацією ОСОБА_1 , згідно якої остання заявила, що у вказаній посилці пересилає ламінатор - 1 шт.
-актом на розкриття перепакування поштового відправлення від 03.09.2020 року;
-описом предметів, вилучених у ОСОБА_1 ;
-листом директора Департаменту поштового зв`язку «Росан» ОСОБА_2 від 02.09.2020 року, згідно якого підпис відправника відсутній, оскільки відповідно до п.3 ст.РП125 (в старій редакції стаття РП 122) Регламенту поштових посилок Всесвітньої поштової конвенції (Конвенції (Конвенцію затверджено Указом Президента №316/2017 від 10.10.2017), якщо призначені оператори заздалегідь домовились, то митні дані, що вказуються відповідно до інструкції митної декларації форми CN23 можуть направлятися електронною поштою призначеному операторові країни призначення;
-висновком експертизи №1420003301-0779 від 28.09.2020 року, згідно якого вартість предметів порушення митних правил становить 12450,42 гривень.
Статтею 472 Митного кодексу України передбачена відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.
Товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, що переміщуються (пересилаються) на митну територію України на адресу одного одержувача в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях, а також товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, що переміщуються у несупроводжуваному багажі, підлягають усному декларуванню на підставі товаросупровідних документів та не є об`єктами оподаткування митними платежами (ч.6 ст.374 МК України).
Документами,які підтверджуютьмитну вартістьтоварів,є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу) (п.3 ч.2 ст.53 МК України).
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 надала суду інвойс №3311 від 01.09.2020 року, відповідно до якого вартість мобільного телефону з маркуванням Google Pixel 3 XL, Model G013C, 64 GB, IMEI НОМЕР_2 становить ?630,00,що згідноофіційного курсуНаціонального БанкуУкраїни станомна датускладання протоколускладає 77,79 євро.
Суд враховує, що затвердженої форми рахунку - фактури (invoice) чи рахунку - проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Відповідно до Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6 від 1983 року «Формуляр - зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі», рахунок-фактура має місце для підписів та інших видів підтвердження автентичності, коли вони необхідні. Тобто, міжнародною практикою допускається використання рахунків-фактури навіть без підпису особи, що його склала.
Докази по справі мають бути належними та допустимими. Належний доказом - це доказ, зміст якого відтворює фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв`язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів. Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання.
Однак, матеріали справи про порушення митних правил та вищевказаний інвойс не містять жодної інформації стосовно того, звідки, яким чином було отримано такий інвойс. Крім того, наданий суду інвойс ніким не засвідчений, а дата пересилання товарів різняться періодами. Даний інвойсне засвідчуєреальність операціїз придбаннямобільного телефонуза ціною?630,00,що згідноофіційного курсуНаціонального БанкуУкраїни станомна датускладання протоколустановить 77,79 євро. Більше того, суду не подано жодного платіжного чи банківського документа який засвідчує факт оплати за товар, тобто проведення даної платіжної операції. Таким чином у суду виникають обґрунтовані сумніви стосовно належності та допустимості вказаного доказу, оскільки на основі такого неможливо встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відтак, суд відхиляє даний доказ з наведених мотивів.
В свою чергу, вищеописані надані суду та досліджені в процесі судового розгляду докази у своїй сукупності свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ст.472 МК України, не містять розбіжностей та стосуються предмету доказування у справі. Вищенаведені докази доводять факт вчинення правопорушення, є належними та допустимими. Зокрема, такі встановлюють факт надсилання поштового відправлення, не зазначення у декларації точних відомостей про зміст поштового відправлення, засвідчують перелік виявлених товарів та їх вартість.
Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).
За даних обставин ОСОБА_3 умисно порушила митні правила, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачала їх шкідливі наслідки і свідомо допускала настання цих наслідків.
Аналізуючи подані докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України доведена повністю. Водночас, суд відхиляє заперечення ОСОБА_1 щодо відсутності у її діях складу порушення митних правил, оскільки такі спростовуються вище дослідженими доказами, які є допустимими та належними в процесі доказування. Відтак, вказані заперечення не знайшли свого підтвердження в процесі судвовго розгляду.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Така позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.
При вирішенні питання про призначення стягнення за вчинене порушення, суд також враховує положення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, у відповідності до яких, кожна фізична або юридична особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, відсутність відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, ступеня вини, способу вчинення правопорушення, враховуючи мету призначення покарання та співрозмірність покарання вчиненому правопорушенню, приходжу до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості предметів правопорушення, а товар, що був предметом порушення митних правил слід конфіскувати в дохід держави.
Також, з особи, яка притягається до відповідальності, на підставі 519 МК України, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил на складі митниці.
Крім цього, статтею 40-1КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 гривень.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 472, 486, 527, 528 МК України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товарів, що були предметом порушення митних правил, а саме 12450,42 грн.
Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №1707/20900/20 від 03.09.2020 року, а саме: мобільний телефон з маркуванням Google Pixel 3 XL, Model G013C, 64 GB, IMEI НОМЕР_2 , в комплекті з аксесуарами, в заводській упаковці 1 шт., силіконовий чохол для мобільного телефона без маркувань 1 шт., захисне скло для мобільного телефону з маркуванням 9Н, screen protector Glass, Pixel3XL, в заводській упаковці 1 шт. - конфіскувати в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Галицької митниці Держмитслужби 45,27 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 454,00 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Х.М. Мисько
