Справа № 509/2398/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Козирського Є.С.

при секретарі - Лисенко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора Демченко Сергія Олександровича, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району, ТОВ «ДЖИВВАЙП ФІНАНС», треті особи ПАТ «ВЕКТОР БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», про скасування рішення про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2019 року позивачка ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина, ОСОБА_2 звернулась з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що 13.08.2007 року її чоловік, ОСОБА_6 уклав із Двадцять другим Одеським відділенням ООД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рєка Л.А., за реєстровим № 2798, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передав в іпотеку Відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» належні йому на праві власності житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН : 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що в книзі реєстрації смертей 05 грудня 2011 року було зроблено відповідний актовий запис № 103. При житті ОСОБА_6 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , у нього народився син, ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на все його майно, в тому числі і на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, Орзіха Ю.Г. із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус не зареєстрував право власності на майно спадкодавця за спадкоємцем - ОСОБА_2 .

Далі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Позивач дізналась, що права вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6 , за договором іпотеки від 13.08.2007 року було відступлено Публічному акціонерному товариству «Вектор Банк» на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1430. В подальшому права вимоги ПАТ «Вектор Банк» до ОСОБА_6 , за договором іпотеки від 13.08.2007 року було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дживвайп Фінанс» за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30698246 від 29.07.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Немм Олени Володимирівни, що було прийнято в той самий день на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1432. Того ж дня, тобто 29.07.2016 року за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30698889 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Немм Олени Володимирівни, на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1434, права вимоги до ОСОБА_6 , за договором іпотеки від 13.08.2007 року було відступлено ТОВ «Дживвайп Фінанс» ОСОБА_5 . Також з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченко Сергієм Олександровичем , право власності на належні сину позивачки за правом спадщини земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_5 .

06.02.2019 року за договором купівлі-продажу № 307, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. вищевказане нерухоме майно було відчужено ОСОБА_8 . Як стало відомо в ході розгляду справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер. Після його смерті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Білик В.В., було заведено спадкову справу, за відкриттям якої звернулись ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, оскільки відступлення права вимоги за договором іпотеки ОСОБА_5 , державна реєстрація права власності на житловий будинок та земельну ділянку за ОСОБА_5 , та подальша продаж нерухомого майна ОСОБА_8 , перешкоджають неповнолітньому сину Позивача, ОСОБА_2 , отримати право власності на належні йому за правом на спадщину земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вона вимушена звернутись із відповідним позовом до суду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву суду не надавала.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву суду не надавав.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву суду не надавала.

Відповідач державний реєстратор Демченко Сергій Олександрович в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву суду не надавав.

Представник Відповідача, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району, в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву суду не надавав.

Представник Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИВВАЙП ФІНАНС», в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву суду не надавав.

Представник третьої особи, Публічного акціонерного товариства «ВЕКТОР БАНК» в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, пояснень до позову не надавав.

Представник третьої особи, Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ » в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду пояснення третьої особи, якими просив відмовити в задоволенні позовної заяви.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

У відповідності до ст.ст. 13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 13.08.2007 року між ОСОБА_6 та Двадцять другим Одеським відділенням ООД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Іпотечний договір, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рєка Л.А., за реєстровим № 2798, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передав в іпотеку Відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» належні йому на праві власності житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН : 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що в книзі реєстрації смертей 05 грудня 2011 року було зроблено відповідний актовий запис № 103 та видано відповідне свідоцтво, що підтверджується матеріалами справи.

При житті ОСОБА_6 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , у нього народився син, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження останнього.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на все його майно, в тому числі і на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

В інтересах ОСОБА_2 , до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, Орзіха Ю.Г. із заявою про прийняття спадщини, звернулась його мати, ОСОБА_1 але нотаріус так і не зареєстрував право власності на майно спадкодавця за спадкоємцем - ОСОБА_2 .

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, права вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6 , за договором іпотеки від 13.08.2007 року було відступлено Публічному акціонерному товариству «Вектор Банк» на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1430. За рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30697387 від 29.07.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Немм Олени Володимирівни, тобто того ж нотаріуса, яким було посвідчено Договір відступлення права вимоги, ПАТ «Вектор Банк» став іпотекодержателем житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому права вимоги ПАТ «Вектор Банк» до ОСОБА_6 , за договором іпотеки від 13.08.2007 року було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дживвайп Фінанс» за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30698246 від 29.07.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Немм Олени Володимирівни, що було прийнято в той самий день на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1432. Того ж дня, тобто 29.07.2016 року за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30698889 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Немм Олени Володимирівни, на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1434, права вимоги до ОСОБА_6 , за договором іпотеки від 13.08.2007 року було відступлено ТОВ «Дживвайп Фінанс» ОСОБА_5 . За рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченко Сергієм Олександровичем , право власності на земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_5 .

06.02.2019 року за договором купівлі-продажу № 307, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. вищевказане нерухоме майно було відчужено ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер. Після йогом смерті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Білик В.В., було заведено спадкову справу, за відкриттям якої звернулись ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1434, суд приходить до наступного:

З цього приводу висловила правову позицію Велика Палата Верховного Суду, та виклала її в Постанові від 10 листопада 2020 року по справі № 638/22396/14-ц, провадження № 14-16цс20, а саме:

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Зі статтей 1077 та 1079 Цивільного кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що договір факторингу зачіпає інтереси трьох сторін: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Фінансова установа - це юридична особа, яка згідно із законом надає одну або декілька фінансових послуг і внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку (пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 того ж Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг належить до фінансових послуг (пункт 11 частини 1 статті 4 Закону).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг є фінансовою послугою вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказана норма передбачає правило за яким фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором). У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Підстав для відступу від зазначених висновків Велика Палата Верховного Суду не вбачає, про що зазначено в Постанові від 10 листопада 2020 року.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (частина другої статті 1083 ЦК України). Іншими словами наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.

Фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін.

Згідно ч. 2 ст. 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

З вищевикладених підстав суд приходить до висновку, що договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ « ДЖИВВАЙП ФІНАНС» та ОСОБА_5 повинно бути визнано недійсним, оскільки укладений з порушенням частини третьої статті 512, статті 1054, частини третьої статті 1079, частини другої статті 1083 ЦК України, статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо скасування запису про державну реєстрацію речового права:

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме мано, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

заявник - зокрема, іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.

Ст. 33 Закону України «Про іпотеку» зазначає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статею 12 цього Закону.

Стаття 35 Закону України «Про іпотеку» визначає, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року № 112, в редакції, чинній на момент державної реєстрації речових прав, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, що додається до позову, вбачається, що підставою для прийняття рішення № 36658081 від 17.08.2017 року державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченко Сергієм Олександровичем про реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_5 стало, серед іншого, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 3500134925100 від 09.09.2016 року.

Отже вищезазначене повідомлення нібито належним чином було направлено боржнику, та зі спливом 30-тиденного строку його отримання було надано державному реєстратору, як того вимагає п. 61 Порядку.

Однак як вбачається з матеріалів справи, на момент, коли вимога про усунення порушень направлялась боржнику за іпотечним договором, тобто ОСОБА_6 , та на момент отримання такої вимоги рекомендованим листом, боржник вже помер майже як 5 років (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

З зазначених вище підстав, рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченка С.О. № 36658081 від 17.08.2017 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН : 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконним, оскільки стягнення накладалось на майно вже померлої особи без звернення до спадкоємців, в чому також не пересвідчився державний реєстратор, маючи доступ до всіх необхідних реєстрів, а тому підлягає скасуванню.

Також, 07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку»;, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Оскільки загальна площа житлового будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , становить 171,6 кв. м., такий будинок є єдиним житлом ОСОБА_2 , зазначений об`єкт підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

За наслідками прийнятого державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченко С.О. рішення про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а отже таке рішення є незаконним, та повинно бути скасовано.

Аналогічну думку викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року , справа № 644/3116/18.

Також, оскільки з підстав зазначених вище, ОСОБА_5 є неналежним іпотекодержателем за іпотечним договором від 13.08.2007 р. за реєстровим № 2798, відповідно до якого державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченка С.О. було прийнято рішення № 36658081 від 17.08.2017 року, суд вважає, що вказане рішення також необхідно скасувати.

Щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом:

На момент смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_2 .

Згідно ч. 4 ст. 1269 ЦК України заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Як було встановлено з матеріалів спадкової справи, ОСОБА_1 , звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, Орзіха Ю.Г. із заявою про прийняття спадщини від імені малолітнього сина. Оскільки між нею та померлим ОСОБА_6 не було офіційно зареєстровано шлюбу, до спадкоємців будь-якої черги за законом ОСОБА_1 не відносилась.

Частиною першою та третьою ст. 1268,частиною першою статті 1269,частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Отже на підставі вищевикладених вимог чинного законодавства, ОСОБА_2 належним чином прийняв спадщину, оскільки не відмовлявся від неї, однак право власності на належні йому земельну ділянку та житловий будинок було зареєстроване за ОСОБА_5 , та в подальшому продане ОСОБА_8 .

Згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Всупереч вищевикладеним вимогам законодавства, з моменту смерті ОСОБА_6 , тобто з 13.11.2011 року, жоден з кредиторів, які неодноразово змінювались за відповідними договорами відступлення права вимоги, не звертались із вимогами до ОСОБА_2 , однак все одно зареєстрували за собою право власності на майно, що входить до складу спадщини.

Відповідно до п. 3 Роз`яснень Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до ст.321 ЦКУ, право власності є непорушним.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦКУ).

З вищезазначених підстав та у зв`язку із тим, що жоден з кредиторів померлого ОСОБА_6 не визнає право власності на спірні земельну ділянку та житловий будинок за ОСОБА_2 , що підтверджується безпосередньо їх діями, а саме реєстрацією права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_5 та подальша продаж ОСОБА_8 , таке право підлягає захисту в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, та оскільки ОСОБА_2 завчасно звернувся через свого законного представника із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН : 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.

Щодо витребування майна від добросовісного набувача, суд вважає, що у задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити, оскільки, вказана вимога є передчасною.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст.2,5,19,76-81,141,258-259,264-265,274-275,279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позову заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора Демченко Сергія Олександровича, Єреміївської сільської ради Роздільнянського району, ТОВ «ДЖИВВАЙП ФІНАНС», треті особи ПАТ «ВЕКТОР БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», про скасування рішення про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності в порядку спадкування за законом -задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 29.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Немм О.В., за реєстровим № 1434, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дживвайп Фінанс» (ЄДРПОУ 39294917) та ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36658081 від 17.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Єреміївської сільської ради Розділянського району Одеської області, Демченко Сергієм Олександровичем щодо реєстрації за ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН : 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вилучити запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації заОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН : 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, номер РПВН : 15712821 та земельну ділянку, площею 0,243 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн. в рівних частках з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.03.2021 року.

Суддя: Є. С. Козирський