В И Р О К

іменем України

Справа № 126/21/20

Провадження № 1-кп/126/71/2021

"01" березня 2021 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 120190200900000450 від 31.08.2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кобулети Аджарія, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, пенсіонер, з професійно-технічною освітою, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

30.08.2019 о 05 годині 22 хвилини, в темну пору доби, на автомобільній дорозі Т-0202 в населеному пункті м. Бершадь Бершадського району Вінницької області по вулиці Ю. Коваленка, біля ТЦ «Піраміда», водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2106», державний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 , рухаючись з увімкненим ближнім світлом фар, зі швидкістю 40-50 км/год в напрямку центру м. Бершадь Бершадського району Вінницької області, а саме базарної площі, не змінюючи напрямок руху, не помітив пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив автодорогу зліва направо відносно напрямку руху його автомобіля, здійснив наїзд на останнього, внаслідок чого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 згідно висновку експерта № 171/74 від 13.12.2019, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: перелому лобної кістки, забою головного мозку середнього ступеня, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критеріями небезпеки для життя, закритого перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до середнього ступеня важкості тілесних ушкоджень, за критеріями тривалості розладу здоров`я, забійно-рваної рани в ділянці правого ліктьового суглобу та ушкодження у вигляді численних саднин, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 762 від 18.12.2019 гальмівна система та рульове керування автомобіля «ВАЗ-2106», державний номер НОМЕР_3 знаходяться у працездатному стані. У деталях та вузлах гальмівної системи, рульового керування автомобіля на момент експертного

огляду експлуатаційних несправностей, які б виникли до ДТП та могли б впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП, не виявлено.

Відповідно до висновку судової комплексної транспортно-трасологічної експертизи № 743 від 22.11.2019, наїзд на пішохода ОСОБА_6 автомобілем ВАЗ-2106 державний номер НОМЕР_3 стався на проїзній частині вул. Ю. Коваленка м. Бершадь на відстані не менше ніж 4.7-5.9 м перед початком осипу скла на смузі по напрямку руху автомобіля ВАЗ-2106, тобто перед горизонтальної дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра». В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля ВАЗ-2106 державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 , з технічної точки зору регламентувалися вимогами п. 12.2. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, згідно якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, а також п. 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, згідно якого водій транспортного засобу, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об`єктивно спроможний виявити, повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах, вказаних в постанові про призначення експертизи та при умові, що пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду подолав відстань 3 м зі швидкістю 5 км/год, з технічної точки зору, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є виникнення небезпеки для руху на відстані більшій ніж необхідна для зупинки автомобіля ВАЗ-2106, а саме п. 12.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, згідно якого водій транспортного засобу у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об`єктивно спроможний виявити, повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння злочину, просив його суворо не карати та не позбавляти права керування.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, та його позиція не викликає сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованому йому злочину.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд дійшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 2 ЗУ «Про пробацію», досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.

Ч.1 ст. 368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Судом враховано зазначені в досудовій доповіді характеризуючі ознаки ОСОБА_4 та думку органу пробації стосовно визначення міри покарання.

Судом враховано, що обвинувачений позитивно характеризується по місцю проживання, його соціальне становище, те, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, пенсіонер, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності. Зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде достатнім призначення покарання згідно санкції ст. 286 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами та із застосуванням ст.75 КК України.

Саме таке покарання суд вважає необхідним, достатнім і справедливим для його виправлення та попередження нових злочинів й таким, що відповідатиме принципу індивідуалізації кримінального покарання.

Приймаючи до уваги ті обставини, що в судовому засіданні, стороною обвинувачення не виносилось питання про застосування запобіжних заходів щодо обвинуваченого, суд вважає, що підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не має.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1900 грн. 00 коп., про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн. 00 коп. та витрат на правову допомогу адвоката в сумі 8000 грн..

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_7 підтримали заявлені позовні вимоги.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 позов визнали частково, а саме в частині виплати моральної шкоди в мінімальному розмірі. Щодо відшкодування матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу адвоката, просили відмовити повністю, оскільки такі витрати не підтверджені жодними доказами.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 суд виходить з наступного.

Статтями 127, 128 КПК України передбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом її стягнення за судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За пунктом 3 частини 1 статті 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

У пункті 7 частини 1 статті 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Як передбачено у частині 1 статті 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги потерпілого в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки їх понесення не підтверджено належними і допустимими доказами, були подані після з`ясування обставин справи після з`ясування обставин справи.

Згідно ст. 1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 5 ст.1187 ЦК України особа, що здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4 роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тому враховуючи характер вчиненого ОСОБА_4 правопорушення, що він вчинив необережний злочин та ступінь його вини у вчиненому, матеріальне становище винної особи, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_6 , тривалість його страждань, істотність вимушених змін у способі його життя, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому відшкодуванню, а саме в розмірі 60000 тисяч гривень.

Крім того, потерпілим заявлено до стягнення процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн..

Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України. Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК України.

За правилами ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно ч. 1 ст. 124 того ж Кодексу, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення, як слушні, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 569/10915/17, судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відтак враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги потерпілого в частині компенсації судових витрат в частині витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, оскільки докази на їх понесення не підтверджено належними і допустимими доказами та були подані після з`ясування обставин та перевірки їх доказами.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

На підставі ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 2198 грн. 14 коп..

Керуючись ст. 323, 324, 327, 328, 333-335, 338, 343 КПК України, ст.65 КК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 3 (три) роки.

Відповідно до вимог ст. 76 ч.1 п.1, п. 2 КК України на ОСОБА_4 покласти обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) завдану злочином моральну шкоду в сумі 60000 (шістдесят тисяч грн.) 00 коп..

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальнівитрати запроведення судовихекспертиз всумі 2198грн.14коп. на користь держави.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 11.09.2019 року на автомобіль «ВАЗ 2106» д.н.з НОМЕР_3 білого кольору.

Речові докази: автомобіль «ВАЗ 2106» д.н.з НОМЕР_3 білого кольору, який передано на зберігання до ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області - передати ОСОБА_4 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення вироку.

Суддя ОСОБА_1