Ухвала

Іменем України

05 березня 2021 року

м. Київ

справа № 310/7082/17

провадження № 51-2494 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2018року, а також його клопотання пропоновлення строку касаційного оскарження,

встановив:

Засуджений звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою про перегляд зазначених судових рішень, а також з клопотанням про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.

Зазначене клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку засуджений обґрунтовує порушенням його права на захист й тим, що тривалий час йому ненадавали копію ухвали апеляційного суду, яку він отримав, як він зазначає у клопотанні, лише 09 вересня 2019 року.

Зокрема він вказує, що захисник ОСОБА_5 , який захищав його в суді першої інстанції, не вживав достатніх заходів для складання апеляційної скарги на надання йому належної правової допомоги.

Надалі захисник ОСОБА_6 , яка захищала його в апеляційному суді, також відмовилась від надання йому належної правової допомоги у складанні касаційної скарги.

Він був змушений неодноразово звертатись доРегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій таЗапорізькій областях з вимогою призначити йому захисника для складання касаційної скарги.

Лише 24 лютого 2019 року, як вказує ОСОБА_4 у своєму клопотанні, йому було призначено захисником адвоката ОСОБА_7 , однак і вона після єдиної зустрічі з ним самоусунулась від захисту, невивчивши матеріали справи, не узгодивши з ним позицію щодо захисту, недопомогла у складанні касаційної скарги.

При цьому засуджений наголошує на тому, що ним до касаційного суду двічі подавалась касаційна скарга, однак через неотримання належної правової допомоги він не зміг скласти касаційну скаргу, яка б відповідала вимогам кримінального процесуального закону.

На думку ОСОБА_4 , вказані причини пропуску строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень є поважними, у зв`язку з чим він просить поновити цей строк.

Відповідно до вимог ст.116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.

Згідно з ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебуватиу стані невизначеності.

Відповідно до ч.1 ст.117КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Оскільки засуджений ОСОБА_4 тримається під вартою, строк на касаційне оскарження потрібно рахувати здня вручення йому копії рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до наданої у якості додатку до касаційної скарги копії ухвали Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2018року вбачається, що ОСОБА_4 копію цієї ухвали отримав 09 вересня 2019 року, про що він вказує і в своєму клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, тому строк на подання ним касаційної скарги тривав до 09 грудня 2019 року включно.

Згідно зі штампом поштового конверту касаційна скарга датована скаржником 23 лютого 2021 року, була направлена до Верховного Суду 24 лютого 2021 року, отримана Верховним Судом 02 березня 2021 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

При цьому, заявляючи клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, засуджений ОСОБА_4 як на причини пропуску процесуального строку вказує на надання йому неякісної правової допомоги попередніми захисниками, які призначалися йому регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях, та тривале невручення йому копії ухвали апеляційного суду.

Стосовно доводів про тривале невручення копії ухвали апеляційного суду, вони не можуть вважатися поважними причинами для поновлення строку на касаційне оскарження, адже така ухвала, як указує сам ОСОБА_4 , була йому вручена 09 вересня 2019 року, у зв`язку з чим з цієї дати у нього було достатньо часу для реалізації свого права на оскарження, що він і робив.

Зокрема, як вбачається з наявних у Верховному Суді матеріалів судового провадження № 51-2419ск19, ОСОБА_4 раніше звертався до Верховного Суду зі скаргами на указані вище рішення місцевого та апеляційного судів.

Зокрема, ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 28 жовтня 2019 року його касаційна скарга на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року була йому повернута.

Аналогічно ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 11 лютого 2020 року касаційна скарга ОСОБА_4 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року була йому також повернута.

Крім цього, ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 14 вересня 2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2018 року та ухвали Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року, а касаційну скаргу засудженого на вказані судові рішення було йому повернуто. В цій ухвалі колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду було вказано, що посилання засудженого на те, що він пропустив строк на подачу касаційної скарги, яка б відповідала вимогам закону, через те, що був позбавлений можливості скористатися допомогою захисника при її написанні, є безпідставними.

Аналізуючи на даний час доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, зокрема про те, що поважними причинами пропуску строку потрібно визнати неналежне надання засудженому правової допомоги з боку адвокатів, які були залучені для нього з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій таЗапорізькій областях, колегія суддів вбачає наступне.

Як вбачається зі змісту самого клопотання та доданих до нього документів, зокрема з листа Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій таЗапорізькій областях № 2664103 від 30 грудня 2020 року, дорученням вказаного центру від 29 серпня 2018 року № 028-0007877 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_4 було призначено адвоката ОСОБА_6 , яка вказана в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду як його захисник.

В цьому ж листі директор центру ОСОБА_8 зазначає, що на пропозицію адвоката ОСОБА_6 щодо касаційного оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду ОСОБА_4 відповів відмовою. Також у листі директор центру вказує, що ОСОБА_4 відмовився скласти заяву про свою відмову від касаційного оскарження або підписати таку заяву, у зв`язку з чим адвокатом ОСОБА_6 був складений відповідний акт.

Надалі директор центру в цьому ж листі зазначає, що на підставі заяви ОСОБА_4 від 18 лютого 2019 року наказом № 22 від 24 лютого 2019 року № 028-0001658 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_4 було призначено адвоката ОСОБА_7 .

Й ще пізніше на підставі заяви ОСОБА_4 від 16 березня 2020, яка була отримана центром 14 травня 2020 року, наказом № 38 від 17 травня 2020 року № 028-0003914 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_4 було призначено адвоката ОСОБА_9 .

Таким чином, на період часу, коли у засудженого було право, а потім й виникла можливість після отримання 09 вересня 2019 року копії оскаржуваної ухвали Запорізького апеляційного суду оскаржити рішення місцевого та апеляційного судів, у нього з 29 серпня 2018 року Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій таЗапорізькій областях була призначена захисником адвокат ОСОБА_6 , а з 24 лютого 2019 року - адвокат ОСОБА_7 .

Посилаючись на те, що вказані адвокати неналежно виконували свої обов`язки, не надавали якісну правову допомогу, зокрема щодо написання та подання касаційної скарги, ОСОБА_4 на підтвердження цього не надає даних, які б указували на його звернення в порядку, передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про встановлення ознак неналежного надання певними адвокатами правової допомоги в межах процедури притягнення адвокатів до передбаченої законом відповідальності чи даних про таке фактичне притягнення з указаних ним підстав. Не випливають дані про це й зі змісту листів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій таЗапорізькій областях на ім`я ОСОБА_4 , долучених ним до касаційної скарги.

Встановити самостійно цей факт на цій стадії провадження суд також не має повноважень.

Враховуючи це, колегія суддів вбачає, що посилання засудженого на надання йому неякісної правової допомоги певними захисниками належним чином не підтверджені.

Враховуючи викладене, а також те, що засудженим не наведено інших підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів не знаходить поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження та вважає необхідним повернути касаційну скаргу засудженого, у зв`язку з тим, що вона подана після закінчення строку касаційного оскарження й суд касаційної інстанції за заявою особи не знайшов підстав для його поновлення.

Таким чином, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційну скаргу, подану після закінчення строку касаційного оскарження, потрібно повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 429 КПК України, Суд,

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку касаційного оскарження вироку Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03березня 2018 року та ухвали Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2018року щодо нього, а його касаційну скаргу йому повернути.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3