Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 753/1203/18

провадження № 61-44217св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крістал-Сіті»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року у складі суддів: Кравець В. А., Лапчевської О. Ф., Волошиної В. М., та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістал-Сіті» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року у складі судді Гальонкіної Ю. С. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року у складі суддів: Кравець В. А., Лапчевської О. Ф., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістал-Сіті» (далі - ТОВ «Крістал-Сіті»), в якому, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь суму коштів у розмірі 195 434,64 грн та вирішити питання розподілу судових витрат, зокрема, стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 69 087,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14 січня 2015 року між ним та ТОВ «Крістал-Сіті» укладено попередній договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тімоновим Є. І. та зареєстрований у реєстрі за № 13.

На забезпечення виконання умов за попереднім договором між сторонами того ж дня укладено договір про забезпечення виконання зобов`язань за № 995/5/2/26, згідно з яким позивач сплатив відповідачу 268 981,89 грн, та сторони зобов`язалися укласти основний договір протягом третього кварталу 2016 року, але не раніше отримання товариством правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна.

ОСОБА_1 зазначав, що виконав взяті на себе зобов`язання та сплатив обумовлену договором суму, проте відповідач взятих на себе зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу не виконав, з вини відповідача у встановлений попереднім договором строк основний договір так і не був укладений, що свідчить про припинення зобов`язань за попереднім договором та наявність підстав для повернення сплачених позивачем грошових коштів.

Також вказував на те, що на неодноразові вимоги грошові кошти позивачу повернуті лише частково, при цьому решта коштів безпідставно перебуває на рахунках відповідача, а тому позивач просив стягнути суму боргу (відповідний залишок коштів) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.

11 квітня 2018 року представник позивача подала до суду додаткові пояснення та новий розрахунок боргу, з урахуванням часткової сплати коштів відповідачем, визначивши загальну суму, що підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 149 218,39 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Крістал-Сіті» на користь ОСОБА_1 68 981,89 грн коштів, сплачених позивачем на виконання попереднього договору та договору про забезпечення виконання зобов`язань, 69 555,88 грн індексу інфляції за весь час прострочення та 10 680,62 грн - три проценти річних від простроченої суми, а всього 149 218,39 грн. Стягнуто з ТОВ «Крістал-Сіті» на користь ОСОБА_1 1 492,18 грн судового збору та 69 087,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката). Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві повернути ОСОБА_1 частину судового збору, сплаченого ним при поданні позовної заяви, а саме 1 857,82 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Cуд першої інстанції виходив з того, що представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги, що відповідає також позиції ТОВ «Крістал-Сіті», викладеній у відповіді на вимогу позивача про повернення коштів, де товариство вказує про те, що визнає заборгованість та зобов`язується повернути кошти найближчим часом. Також судом першої інстанції зазначено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, умовам договору та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд першої інстанції без з`ясування і дослідження усіх обставин справи ухвалив рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених позивачем на забезпечення виконання зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу квартири, у зв`язку з тим, що відповідач не виконав умов попереднього договору купівлі-продажу та не уклав з позивачем основний договір у відповідний строк (протягом третього кварталу 2016 року), а тому зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти (стаття 526 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що з ТОВ «Крістал-Сіті» на користь ОСОБА_1 потрібно стягнути, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової сплати коштів та додаткових пояснень представника позивача з цього приводу і наведених ним розрахунків, 68 981,89 грн залишку коштів, сплачених позивачем на виконання попереднього договору купівлі-продажу та договору про забезпечення виконання зобов`язань, 69 555,88 грн індексу інфляції за весь час прострочення, починаючи з 01 жовтня 2016 року, та 10 680,62 грн - три проценти річних від простроченої суми, як передбачено статтею 625 ЦК України.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Крістал-Сіті» витрат на правничу допомогу (гонорар адвоката) в розмірі 69 087,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача надано детальний розрахунок з приводу наданих юридичних послуг відповідно до умов укладеного договору від 10 грудня 2016 року, а відповідачем, у свою чергу, не надано доказів, які б спростовували, що зазначені стороною позивача витрати не є співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін.

Клопотання представника відповідача про зменшення розміру цих витрат у десять разів не задоволено судом першої інстанції, оскільки, на думку останнього, не надано доказів того, що ці витрати не є співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін, як передбачено частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), натомість клопотання ґрунтується тільки на припущеннях, які не спростовують наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Крістал-Сіті» задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року змінено шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката) з 69 087,00 грн до 32 000,00 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що умовами пункту 1.2 укладеної додаткової угоди про умовний гонорар визначено оплату не лише наданих юридичних послуг, а ще й факту досягнення позитивного для особи, в інтересах якої укладено договір, результату судового розгляду цивільної справи. Колегія суддів дійшла висновку, що до суми гонорару адвоката не може входити сума коштів, що присуджена судом першої інстанції, адже сума гонорару в даному випадку відповідно до умов договору та додатково укладених до нього додаткової угоди про умовний гонорар та специфікації має бути розрахована, виходячи з 20 % від тієї суми, що була добровільно сплачена відповідачем.

Отже, на думку апеляційного суду, оскільки ТОВ «Крістал-Сіті» добровільно сплачено 160 000,00 грн, тому гонорар адвокатського бюро має складати 32 000,00 грн (160 000,00 грн х 20,0 % = 32 000,00 грн).

Рішення суду першої інстанції оскаржувалося в апеляційному порядку лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу (гонорару адвоката) в сумі 69 087,00 грн, в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалось.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи

У вересні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року у справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга також містить клопотання заявника про зупинення дії оскаржуваної постанови та забезпечення розгляду його касаційної скарги за участю позивача та/або його уповноваженого представника.

Заявник у касаційній скарзі вказує на допущені апеляційним судом порушення, зокрема: зміна рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону; суд апеляційної інстанції помилково відніс до малозначних справу, яка не відповідає критеріям малозначних справ і яку первісно суд першої інстанції розглядав у загальному позовному провадженні; прийняття апеляційної скарги від особи, яка не мала права її подавати; відкриття апеляційного провадження за наявності підстав для повернення апеляційної скарги; за наявності підстав для закриття апеляційного провадження судом не закрито таке провадження та прийнято судове рішення на користь особи, яка не вправі була подавати апеляційну скаргу; здійснено вихід за межі апеляційних вимог; протиправний та безпідставний розгляд у порядку спрощеного (письмового провадження) справи, яка підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження, що призвело до порушень прав позивача, зокрема позбавлення його можливості брати участь у апеляційному розгляді справи, у тому числі шляхом надання пояснень, позбавлення його можливості ознайомлення із додатковими доказами, які лише в апеляційному провадженні надано адвокатом Новіковим Я. А. та про які позивачу не було відомо, позбавлення можливості надання заперечень щодо таких нових доказів, позбавлення законного права на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції; неправильно застосовано норми матеріального права; застосовано висновки Верховного Суду у справі, яка не є подібною і не має відношення до цього спору.

У вересні 2018 року ТОВ «Крістал-Сіті» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач просить змінити оскаржувані судові рішення та виключити зі складу присуджених ОСОБА_1 судових витрат витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що:

- помилково ставити оплату послуг адвоката в залежність не від виконаної адвокатом роботи, а від обставин і подій, які перебувають в залежності з діями третіх осіб, адже залежність оплати послуг адвоката від сторонніх, для оцінки об`єму його послуг, обставин, є протиправною та недійсною, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 червня 2018 року у справі № 462/9002/14-ц, пунктах 1, 48 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»;

- немає правових підстав до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки судами установлено, що позивач на дату їх ухвалення таких витрат не поніс і вимагає стягнути з відповідача лише «гонорар успіху адвоката» - 20 відсотків від суми фактично отриманої позивачем від відповідача суми грошових коштів за предметом спору;

- судові витрати згідно зі статтею 133 ЦПК України включають в себе лише фактично понесені сторонами на дату постановлення відповідного судового рішення витрати, пов`язані з розглядом справи, які позивачем понесені не були.

У лютому 2019 року до Верховного Суду від ТОВ «Крістал-Сіті» надано відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому, посилаючись на безпідставність її доводів, відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю.

Станом на дату розгляду справи інших відзивів на касаційні скарги до Верховного Суду не надходило.

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшло повторне клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року, а також додаткові пояснення щодо отриманого від адвоката Новікова Я. А. відзиву на касаційну скаргу позивача (з повторним клопотанням про розгляд касаційної скарги за участі ОСОБА_1 та/або його уповноваженого представника).

Зважаючи на надані адвокатом Новіковим Я. А. документи щодо представництва інтересів ТОВ «Крістал-Сіті» та загальнодоступні відомості з Єдиного реєстру адвокатів України, достатні для підтвердження його повноважень, підстав для неприйняття відзиву на касаційну скаргу за його підписом, про що просить представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у додаткових поясненнях, у суду касаційної інстанції немає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ТОВ «Крістал-Сіті» призначено судді-доповідачу Штелик С. П.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи № 753/1203/18 із Дарницького районного суду м. Києва, відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 рокута надано сторонам строк для подачі відзиву на касаційні скарги.

У лютому 2019 року матеріали справи № 753/1203/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до судового розгляду у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення та зупинено виконання постанови Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року зупинено касаційне провадження до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 904/4507/18.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року № 3104/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 8 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2020 року касаційні скарги та матеріали справи передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

З огляду на межі апеляційного перегляду справи та зміст касаційних скарг Верховним Судом переглядаються в касаційному порядку оскаржувані рішення лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката).

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та касаційної скарги ТОВ «Крістал-Сіті», які подані у вересні 2018 року, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційних скарг) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України(у редакції, чинній на дату подання касаційних скарг) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Крістал-Сіті» підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 грудня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Фокс» Марини Миклуш» (далі - Адвокатське бюро) в особі керуючого Миклуш М. І. укладено договір № 17/2016 про надання юридичних послуг (правової допомоги) (далі - Договір).

Предметом і метою Договору є надання за плату фірмою клієнту юридичних (у тому числі адвокатських) послуг щодо захисту прав та інтересів клієнта в порядку та на умовах, що визначаються договором (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що перелік та ціна юридичних послуг, які складають предмет цього договору, визначаються сторонами у додаткових угодах або специфікаціях до Договору.

10 грудня 2016 року між позивачем та Адвокатським бюро «Фокс» Марини Миклуш» укладено специфікацію (далі - Специфікація) та додаткову угоду про умовний гонорар до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) (далі - Додаткова угода про умовний гонорар).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що юридичні послуги за Договором надаються фірмою на умовах їх передплати клієнтом за цінами, що встановлені Договором. У разі надання фірмою клієнту юридичних послуг без передплати, клієнт здійснює оплату за надані послуги на підставі виставленого фірмою клієнту рахунку-фактури (або вимоги), протягом двох днів від дати його виставлення. Оплата юридичних послуг за Договором здійснюється клієнтом шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок фірми, що зазначений у Договорі чи у рахунку-фактурі (або у вимозі), виставленому фірмою клієнту.

Підтвердженням сплати судових та інших державних і подібних мит та зборів, які підлягають сплаті у зв`язку з виконанням умов цього Договору, є документ, виданий отримувачем таких коштів, що підтверджує їх отримання, або платіжний документ, виданий банківською та/або іншою фінансовою установою, з відмітками цих установ про зарахування таких коштів на поточний рахунок їх отримувача (пункт 3.5 Договору).

Пунктом 1.2 Додаткової угоди про умовний гонорар встановлено, що у разі досягнення мети Договору та Додаткової угоди про умовний гонорар повністю або частково, клієнт сплачує фірмі гонорар у строк, що не перевищує 10 днів з дня настання події, яка свідчить про повне або часткове досягнення мети Договору та набуття фірмою права на отримання гонорару, у тому числі (але не виключно), з дня застосування клієнтом розроблених фірмою проектів документів та/або схем (процедур, порядків тощо) діяльності, з дня набрання законної сили рішенням суду, яке прийнято на користь клієнта, або з дня укладення мирової угоди чи добровільної сплати коштів боржником, або з дня отримання клієнтом коштів, які підлягають стягненню на його користь, або зменшення розміру заборгованості клієнта, яка існувала до укладення Договору та/або додаткової угоди про умовний гонорар, або зменшення розміру податків, виплат, збитків та/або будь-яких інших витрат клієнта, або з дня вчинення правочину, або будь-яке інше застосування інформації, отриманої клієнтом від фірми, для отримання майнової вигоди тощо. Розмір гонорару розраховується у відсотках від розміру майнової вигоди клієнта, пов`язаної з предметом цього Договору та Додаткової угоди про умовний гонорар, яку клієнт отримає після їх укладення, та складає 20,0 %.

Пунктами 5 та 6 Специфікації визначено, що об`єм юридичних послуг, які надаються за Договором, визначається та розраховується в годинах на підставі звітів та рахунків-фактур фірми про заплановану та/або фактично проведену роботу за Договором. Ціна юридичних послуг за Договором визначається із розрахунку 100 євро за одну годину роботи одного працівника фірми.

У рахунку від 21 лютого 2018 року № 79-17/2016 представником позивача наведено обсяг виконаних робіт та розрахунок погодинної оплати із зазначенням виду робіт, кількості годин, витрачених на роботу, вартості послуг за одну годину, а саме 100 євро/година, та кінцева сума до сплати у розмірі 90 180,00 грн.

У цьому рахунку наведено також такий розмір гонорару: 20,0 % від майнової вигоди клієнта, отриманої внаслідок прийняття рішення суду або іншого державного органу про стягнення з ТОВ «Крістал-Сіті» або повернення ним грошових коштів, сплачених клієнтом згідно з попереднім договором купівлі-продажу квартири від 14 січня 2015 року та договором про забезпечення виконання зобов`язань від 14 січня 2015 року за № 995/5/2/26, виходячи з того, що 150 000,00 грн - це сума коштів, повернута відповідачем клієнту за результатом надання професійної правничої допомоги та в процесі судового розгляду, а 195 434,64 грн - сума коштів, заявлена стороною позивача до стягнення, що відповідно становить 69 087,00 грн, заявлених представником позивача до стягнення з відповідача в рахунок витрат на правничу допомогу (гонорар адвоката) та задоволених судом першої інстанції.

У суді першої інстанції представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги, що відповідає також позиції ТОВ «Крістал-Сіті», викладеній у відповіді на вимогу позивача про повернення коштів, де товариство вказує про те, що визнає заборгованість та зобов`язується повернути кошти найближчим часом.

Судом першої інстанції присуджено до стягнення з ТОВ «Крістал-Сіті» на користь ОСОБА_1 суму в загальному розмірі 149 218,39 грн, що складається з: 68 981,89 грн - кошти, сплачені позивачем на виконання попереднього договору та договору про забезпечення виконання зобов`язань, 69 555,88 грн - індекс інфляції за весь час прострочення та 10 680,62 грн - три проценти річних від простроченої суми.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Крістал-Сіті» добровільно сплачено на користь позивача 160 000,00 грн, на підставі яких апеляційним судом і розраховано гонорар Адвокатського бюро (20,0 % від 160 000,00 грн = 32 000,00 грн).

Нормативно-правове обґрунтування

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI (у редакції станом на дату розгляду судами справи та прийняття оскаржуваних рішень) видами адвокатської діяльності, зокрема, є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Щодо умовного гонорару Адвокатського бюро

Як убачається із матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 69 087,00 грн, що складаються зі 150 000,00 грн - сума коштів, що повернута ТОВ «Крістал-Сіті» позивачу за результатом надання професійної правничої допомоги та в процесі судового розгляду, та 195 434,64 грн - сума коштів, заявлена до стягнення (згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог), помножених на 20,0 % (розмір умовного гонорару згідно з пунктом 1.2 Додаткової угоди про умовний гонорар).

На підтвердження цих вимог позивач надав копії договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 10 грудня 2016 року № 17/2016, Додаткової угоди про умовний гонорар та Специфікації до нього, що укладені між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_2 , ордер на надання правової допомоги Адвокатським бюро позивачу та рахунок від 21 лютого 2018 року № 79-17/2016. Укладення між сторонами акта наданих юридичних послуг за Договором не передбачено.

Відповідач подавав до суду першої інстанції клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу у десять разів, також при апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції просив апеляційний суд його скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу (гонорару адвоката) в розмірі 69 087,00 грн та винести постанову, якою зменшити цей розмір витрат у десять разів (до 6 908,70 грн).

Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та матеріали справи, апеляційний суд неправильно застосував положення статей 137, 141 ЦПК України, дійшовши висновку, що до суми гонорару адвоката не може входити сума коштів, присуджена судом першої інстанції, а має бути розрахована тільки виходячи з 20,0 % від тієї суми, що була добровільно сплачена відповідачем.

Положення пунктів 1.1, 1.2 Додаткової угоди про умовний гонорар передбачають 20,0 % розміру умовного гонорару від розміру майнової вигоди клієнта (позивача), якою є отримання коштів, вчинення правочину, набуття права власності та/або будь-яких інших майнових прав, зменшення розміру податків, виплат, збитків та/або будь-яких інших витрат, а також будь-яка інша майнова вигода, що у свою чергу сплачується Адвокатському бюро клієнтом у строк, що не перевищує 10 днів з дня настання події, яка свідчить про повне або часткове досягнення мети договору та набуття фірмою права на отримання гонорару, у тому числі (але не виключно), з дня застосування клієнтом розроблених фірмою проектів документів та/або схем (процедур, порядків тощо) діяльності, з дня набрання законної сили рішенням суду, яке прийнято на користь клієнта, або з дня укладення мирової угоди чи добровільної сплати коштів боржником, або з дня отримання клієнтом коштів, які підлягають стягненню на його користь, або зменшення розміру заборгованості клієнта, яка існувала до укладення Договору та/або Додаткової угоди про умовний гонорар, або зменшення розміру податків, виплат, збитків та/або будь-яких інших витрат клієнта, або з дня вчинення правочину, або будь-яке інше застосування інформації, отриманої клієнтом від фірми, для отримання майнової вигоди тощо.

Таким чином, як встановлена судами сплата відповідачем позивачу коштів у розмірі 160 000,00 грн, що здійснена ТОВ «Крістал-Сіті» після подання ОСОБА_1 позову у січні 2018 року та до винесення судом першої інстанції свого рішення 11 квітня 2018 року, так і присуджена судом першої інстанції до стягнення сума, відповідають критерію майнової вигоди згідно з домовленостями позивача та Адвокатського бюро.

Неправильним є посилання апеляційного суду та ТОВ «Крістал-Сіті» в його касаційній скарзі на правову позицію Верховного Суду у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 462/9002/14-ц (провадження № 61-9880св18), оскільки обставини наведеної справи та справи, що переглядається в касаційному порядку, не є тотожними, зокрема у справі № 462/9002/14-ц йдеться про спір між клієнтом та адвокатом про стягнення коштів за договором про надання правової допомоги, клієнтом було сплачено основну вартість послуг у передбаченому договорі розмірі, але позивач просила стягнути додаткову винагороду відповідно до пункту 4.4 договору у розмірі 10,0 % від суми, що становить експертну вартість частини квартири (що є значно більшою, ніж сума основної винагороди), за досягнення позитивного рішення у справі, у свою чергу відповідач звернулась із зустрічним позовом про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг у частині додаткової винагороди.

Посилання в касаційній скарзі ТОВ «Крістал-Сіті» на пункти 1, 48 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» не приймаються, оскільки згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на пункт 1 частини другої статті 137 та частину восьму статті 141 ЦПК України не приймаються посилання в касаційній скарзі ТОВ «Крістал-Сіті» на те, що за статтею 133 ЦПК України судові витрати включають в себе лише фактично понесені сторонами на дату постановлення відповідного судового рішення витрати, пов`язані з розглядом справи, та зводяться до неправильного тлумачення відповідачем положень процесуального законодавства.

Окрім цього, ТОВ «Крістал-Сіті» у судах першої та апеляційної інстанцій просило зменшити розмір витрат на правничу допомогу у десять разів, натомість в суді касаційної інстанції - взагалі виключити їх зі складу присуджених ОСОБА_1 судових витрат.

Отже, доводи касаційної скарги ТОВ «Крістал-Сіті» не знайшли своє підтвердження, а обґрунтування апеляційним судом підстав зменшення витрат на професійну правничу допомогу (гонорару адвоката) не відповідає наведеним положенням ЦПК України та Додаткової угоди про умовний гонорар.

Щодо розміру умовного гонорару Адвокатського бюро

Погоджуючись із доводами касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо необґрунтованості мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині відмови у стягненні 20,0 % умовного гонорару адвоката із присудженої судом суми, колегія суддів не вбачає підстав для визначення суми витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката) у встановленому позивачем та погодженим судом першої інстанції розмірі, оскільки при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема, умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), що також не було враховано апеляційним судом.

За умовами Додаткової угоди про умовний гонорар, 20,0 % від розміру майнової вигоди клієнта за домовленістю сторін сплачуються, в тому числі, за умови набрання законної сили рішенням суду, яке прийнято на користь клієнта.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої-другої статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскільки станом на дату ухвалення судом першої інстанції рішення від 11 квітня 2018 року, у зв`язку з його апеляційним оскарженням, не набрало законної сили, то підстав для задоволення вимоги про стягнення 20,0 % умовного гонорару на цю дату в частині задоволених позовних вимог у суду не було.

Окрім цього, судом першої інстанції позовні вимоги, на підставі додаткових пояснень позивача та часткової сплати коштів відповідачем, задоволено лише на суму 149 218,69 грн, тобто 20,0 % умовного гонорару мають розрахуватися від сум 160 000,00 грн + 149 218,69 грн, а не 160 000,00 грн + 195 434,64 грн, на що суд першої інстанції не звернув увагу.

Оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на дату прийняття своєї постанови згідно з установленими статтею 367 ЦПК України межами, то підстав для задоволення вимоги про стягнення 20,0 % умовного гонорару в частині задоволених позовних вимог на цю дату у суду також не було.

Таким чином, правильною основою для розрахунку умовного гонорару адвоката на даному етапі спірних правовідносин є 160 000,00 грн (здійснена відповідачем часткова оплата коштів, перевірена судом апеляційної інстанції), а його розмір має складати 32 000,00 грн (20,0 % від 160 000,00 грн).

Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, нетривалість судового провадження у справі в суді першої інстанції (позов поданий наприкінці січня 2018 року, рішення суду першої інстанції прийнято 11 квітня 2018 року), часткове задоволення позовних вимог на суму 149 218,39 грн, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної Адвокатським бюро роботи, Верховний Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим Адвокатським бюро (представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ) обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для їх зменшення немає.

Посилання в касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на те, що насправді ТОВ «Крістал-Сіті» сплачено на користь позивача 258 981,89 грн, не приймаються, оскільки суд касаційної інстанції в силу статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, а також положення Додаткової угоди про умовний гонорар.

Так як суд першої інстанції неправильно визначився із розміром витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката), то підстав для залишення в силі рішення суду першої інстанції у суду касаційної інстанції також немає.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційних скарг) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, обставини справи встановлені судами повно, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги ТОВ «Крістал-Сіті», часткове задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , скасування рішення суду першої інстанції в частині щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката) і постанови апеляційного суду та ухвалення нового судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Крістал-Сіті» 32 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційних скарг), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістал-Сіті» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу (гонорару адвоката) та постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістал-Сіті» на користь ОСОБА_1 32 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко