розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" та Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 02.12.20р. суддею Вороняк А. С. о 12:00 год. у м.Луцьку, повний текст складено 10.12.20р.

та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 10.12.20р. суддею Вороняк А.С. о 14:58 год. у м.Луцьку, повний текст складено 15.12.20р.

у справі № 903/628/20

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"

про стягнення 1149643,56 грн.

за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО"

про визнання недійсним договору поставки №98/18-ВЛ від 02.04.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.12.2020р. у справі №903/628/20 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" до Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" про стягнення 1149643,56грн. задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" 595273,36грн., з них: 231899,96грн. пені, 322468,40грн. 36% річних, 40905,00грн. інфляційних втрат та 17244,62грн. судового збору.

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" до Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" в частині стягнення 554370,19грн., з них: 231901,79грн. пені та 322468,40грн. 36% річних відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" про визнання недійсним договору поставки №98/18-ВЛ від 02.04.2018р. - відмовлено.

Також, додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 10.12.2020р. у справі №903/628/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 95842,32грн. витрат на професійну правничу допомогу, з яких: 61 293,07грн. витрат на правничу допомогу по первісному позову та 34 549,25грн. витрат на правничу допомогу по зустрічному позову.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" про винесення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу на суму 57079,02грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення 322468,40грн. 36% річних та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення первісного позову в частині стягнення 36% річних у повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін. Також, просить стягнути з відповідача за первісним позовом судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Крім того, просить змінити розподіл судових витрат, понесених сторонами при розгляді справи судом першої інстанції, а саме витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем та стягнутих з відповідача відповідно до додаткового рішення від 10.12.2020р. у справі №903/628/20. Водночас, до матеріалів апеляційної скарги скаржником додано попередній (орієнтовний ) розрахунок судових витрат у справі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив, що виходячи з принципів розумності. справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Однак, не погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині визначення правової природи відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, та можливості зменшення її розміру;

- зазначає, що норми ЦК України встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами;

- констатує, що погоджуючись зі зменшенням загального розміру процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання, суд першої інстанції неправомірно вважає їх господарськими санкціями, розмір яких може бути зменшений у розумінні наведених норм матеріального права;

- з урахуванням наведених норм матеріального права, позивач робить висновок, що обумовлені сторонами в пункті 7.2 "в" договору поставки проценти річних не можуть бути зменшені за аналогією неустойки (пені) на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, також не може бути відмовлено в їх стягненні тільки з тих підстав, що їх розмір або загальний розмір заборгованості є неспівмірним до суми основного боргу, оскільки їх стягнення не залежить від задоволення вимог про стягнення основного боргу;

- додає, що у відзиві на позов відповідач не посилався на протиправні дії позивача при укладанні договору поставки, яким і узгоджено сторонами розмір процентів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Також відсутні докази незаконного збагачення позивача, який виконав свої зобов`язання, фактично поставивши товар відповідачу, який вчасно не виконав своїх зобов`язань, достовірно знаючи про ті негативні фінансові наслідки, які потягне за собою неналежне виконання грошового зобов`язання;

- на підставі викладеного позивач вважає, що оскаржуване судове рішення першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 322 468,40грн. 36% річних має бути скасоване та ухвалене в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення 36% річних в розмірі 644 936,80грн.;

- також відповідно до ст.123, ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України позивач за первісним позовом заявляє про те, що протягом п`яти днів після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції Позивачем будуть надані суду всі докази, що підтверджують розмір судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу, які Позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/628/20 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І..

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.01.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" на рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.20р. у справі №903/628/20 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2020р. у справі №903/628/20 і призначено справу №903/628/20 до розгляду на 02.02.2021р. об 14:30год.. Також, задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" - адвоката Бохана С.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/628/20 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" - адвокату Бохану С.О. участь в судовому засіданні у справі №903/628/20, призначеному на 02.02.2021р. об 14:30год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням, Державне підприємство "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині задоволення первісного позову та ухвалити нове рішення, яким у такому позові відмовити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- зауважує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені так і процентів річних за час затримки розрахунку, проте обмеження розміру нарахувань лише на 50%, що становить 595273,36грн., з яких: 231899,96грн. пені, 322468,40грн. 36% річних, відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справах №902 417/18;

- зазначає, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" вважає, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, обмеження судом розміру нарахувань лише на 50%, що становить 595273,36грн., з них: 231899,96грн. пені, 322468,40грн. 36% річних, не відповідає зазначеним принципам;

- додає, що ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", як покупцем було частково сплачено вартість поставленого позивачем товару на суму: 324282,26грн., що свідчить про часткове виконання зобов`язань. У зв`язку з фінансовим становищем підприємства, виникла заборгованість перед позивачем щодо виконання грошового зобов`язання за вказаним договором поставки. В порядку примусового виконання рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2019р. у справі №903/125/19, в межах виконавчого провадження №60484495 державним виконавцем було накладено арешт на рахунки та майно боржника ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України". Проте, незважаючи на наявну заборгованість по заробітній платі працівникам підприємства, 20.08.2020р. рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2019р. у справі №903/125/19 було виконане, на виконання якого підприємством сплачені наступні грошові суми в розмірі 2 104 739,30грн., а саме: 11.06.2020р. було сплачено суму в розмірі 100 674,77грн.; 12.08.2020р. було сплачено суму в розмірі 2 104 739,30грн.. При цьому, підприємство не вчиняло жодних дій щодо ухилення виконання вказаного рішення суду;

- зауважує, що підприємством в порядку виконання зазначеного рішення суду, сплачено розмір санкцій у вигляді штрафу, пені, процентів річних, інфляційних в розмірі 711149,99грн., що фактично дорівнює половині вартості поставленого позивачем товару - 1 350 000,00грн.. При цьому, загальна вартість штрафних санкцій у вигляді штрафу, пені, процентів річних, інфляційних, з врахуванням вже сплачених 711 149,99грн. та задоволених за даним позовом - 595273,36грн., становить 1306423,35грн.. Тобто вартість поставленого товару в розмірі 1350000,00грн., в яку закладено прибуток позивача, фактично дорівнює розміру штрафних санкцій у вигляді штрафу, пені, процентів річних, інфляційних, що є не справедливим, непропорційним, адже наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора - позивача, ніж належне виконання такого зобов`язання;

- вказує, що враховуючи викладені обставини та те, що позивач вже звертався до суду та наявне рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2019р. у справі №903/125/19 про стягнення на його користь 2 061149,99грн., з них 1 350 000,00грн. основної заборгованості, 150 709,33грн. пені, 167 428,23грн. штрафу, 301 562,59грн. 36% річних, 91 449,84грн. інфляційних та станом на 20.08.2020р. таке рішення суду було виконане, що на думку відповідача за первісним позовом, такий розмір стягнених з нього коштів є достатнім аби відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання, тому вважає, що в суду першої інстанції, все ж були підстави не тільки для зменшення розміру пені та 36% річних обмеживши їх нарахування, а й для відмови в цій частині в позові;

- констатує, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначені вище обставини не з`ясував, не надав належної оцінки письмовим доказам у справі, що призвело до невідповідності висновків, викладених в рішенні суду фактичним обставинам справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду 16.01.2021р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020р. у справі №903/628/20 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

02.02.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду 16.01.2021р. про залишення апеляційної скарги без руху надійшла заява від 27.01.2021р. про усунення недоліків із додатками, зокрема, платіжним дорученням від 27.01.2021р. №36 про сплату судового збору в сумі 13393,65грн..

02.02.202р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії довіреності на представника позивача за первісним позовом.

02.02.202р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.02.2021р. об 11:00год.. Також, задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" - адвоката Бохана С.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/628/20 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" - адвокату Бохану С.О. участь в судовому засіданні у справі №903/628/20, призначеному на 11.02.2021р. об 11:00год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2021р. у справі №903/628/20, призначено справу №903/628/20 до розгляду на 11.02.2021 р. об 11:00год., а також об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" на рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020р. у справі №903/628/20 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження у справі №903/628/20.

Також, не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, Державне підприємство "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині задоволення заяви та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що додаткове рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що задовольняючи частково заяву ТОВ "СПЕКТР-АГРО", суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) вартість наданих представником послуг складає 118 372,09грн. витрат на правничу допомогу по первісному позову та 34 549,25грн. витрат на правничу допомогу по зустрічному позову, що в сумі складає 152921,34грн.;

- зазначає, що вказані докази, суд першої інстанції вважав достатніми для підтвердження факту понесення позивачем судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом правничої допомоги на суму 152 921,34грн.. При цьому в оскаржуваному рішенні суд, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката пропорційну розміру задоволених позовних вимог первісного позову до 51,77%, що складає 61 293,07грн. витрат на правничу допомогу по первісному позову;

- зауважує, що в актах, а також детальному описі робіт (наданих послуг) наданих адвокатом Боханом С.О. при наданні послуги професійної правничої допомоги у справі №903/628/20 сторони договору про надання правової допомоги конкретизували, які саме послуги надав адвокат в рамках цього договору та їх вартість;

- на думку підприємства, аналіз судової практики та підготовка вищезазначених документів не вимагають значного обсягу юридичної і технічної роботи, ураховуючи те, що основний обсяг роботи був виконаний представником позивача під час розгляду справи №903/125/19, зокрема, рішенням Господарського суду Волинської області від 11.06.2019р. у справі №903/125/19, вже встановленні обставини та не потребують доведення на підставі яких представником позивача було підготовлено та подано позовну заяву у даній справі, що не потребувало збору додаткових доказів, значного часу для підготовки позову, справа не представляє великої складності, розрахунок позовної заяви та розрахунок вимоги ТОВ "СПЕКТР-АГРО" є ідентичним - за відповідною формулою здійснено розрахунок суми пені, 36% річних та інфляційних витрат на заборгованість, що стягнута рішенням суду у справі №903/125/19, що не є складним та не займає зазначено часу, аналогічно щодо зустрічного позову, представник позивача суду першої інстанції був присутній у трьох судових засіданнях, які проводились у режимі відеоконференції, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг вважаємо, що суд не врахував зазначені обставини, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення 61 293,07грн. витрат на правничу допомогу по первісному позову та 34 549,25грн. витрат на правничу допомогу по зустрічному позову, при цьому обмежившись лише пропорційно розміру задоволених позовних вимог первісного позову до 51,77%;

- вважає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначені вище обставини не з`ясував, не надав належної оцінки письмовим доказам у справі, що призвело до невідповідності висновків, викладених в рішенні суду фактичним обставинам справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду 16.01.2021р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2020р. у справі №903/628/20 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

02.02.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду 16.01.2021р. про залишення апеляційної скарги без руху надійшла заява від 27.01.2021р. про усунення недоліків із додатками, зокрема, платіжним дорученням від 27.01.2021р. №37 про сплату судового збору в сумі 3153,00грн..

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2020р. у справі №903/628/20, призначено справу №903/628/20 до розгляду на 11.02.2021р. об 11:00год., а також об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2020р. у справі №903/628/20 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження у справі №903/628/20.

Згідно із п.8.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, затвердженого рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду 04.10.2018р. №1 відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів. Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів. Враховуючи принцип незмінності складу суду, повторний авторизований розподіл справи з метою заміни члена колегії для вирішення процесуальних клопотань (клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції) у період між судовими засіданнями, не проводиться.

Згідно до п.9.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, затвердженого рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду 04.10.2018р. №1, у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) на строк, що не призводить до порушення строків вирішення справи, повторний автоматизований розподіл не проводиться. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про неможливість проведення судового засідання помічником головуючого судді (судді-доповідача), а у разі відсутності такого помічника - особою, яка виконує його обов`язки. Інформація про неможливість проведення судового засідання розміщується на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет. До матеріалів справи також долучається Довідка про неможливість проведення судового засідання, яка засвідчується підписом такого помічника судді із зазначенням його прізвища та ініціалів. Після усунення обставин, передбачених пунктом 9.3 справа призначається до розгляду в судовому засіданні.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Савченка Г.І. судове засідання у справі №903/628/20 призначене на 11.02.2021р. об 11:00год. не відбулось.

Учасники справи повідомлені про неможливість проведення судового засідання у телефонному режимі, а також шляхом розміщення відповідної інформації на сторінці суду офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, учасники справи які прибули в судове засідання повідомлені про неможливість проведення судового засідання.

Як вбачається із табеля комп`ютерної програми "Діловодства спеціалізованого суду" суддя-учасник колегії Савченко Г.І. перебував на лікарняному в період з 11.02.2021р. по 19.02.2021р..

18.02.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" надійшов письмовий відзив на апеляційні скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021р. призначено справу №903/628/20 до розгляду на 02.03.2021р. об 14:30год.. Також, задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" - адвоката Бохана С.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/628/20 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" - адвокату Бохану С.О. участь в судовому засіданні у справі №903/628/20, призначеному на 02.03.2021р. об 14:30год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Представник ТОВ "СПЕКТР-АГРО" в судовому засіданні 02.03.2021р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020р. у справі №903/628/20 скасувати частково, а вимоги апеляційної скарги задовольнити у повному обсязі. Крім того, просить змінити розподіл судових витрат, понесених сторонами при розгляді справи судом першої інстанції, а саме витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем та стягнутих з відповідача відповідно до додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2020р. у справі №903/628/20.

Представник ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" в судовому засіданні 02.03.2021р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення та додаткове рішення місцевого суду незаконними та необґрунтованими. Просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020р. у справі №903/628/20 скасувати, а вимоги апеляційної скарги задовольнити у повному обсязі. Також, просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2020р. у справі №903/628/20, а вимоги апеляційної скарги задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 02.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (покупець) укладено договір поставки №98/18-ВЛ з додатками (далі договір) (а.с.5-17), згідно п.1.1 якого, в строки, визначені договором, постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до п.1.2 договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до Договору та у видаткових накладних, які є невід`ємною його частиною.

У відповідності до п.2.4 договору, покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару , визначеної врахуванням вимог п.п.2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника вказаного в тексті цього договору.

Пунктом 2.10 договору встановлено, що у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов`язань по цьому договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: 1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п.2.6 договору; 2) в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2."в" договору; 3) в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п.7.2 а) договору; 4) в рахунок сплати штрафу, передбаченого п.7.2 б) договору; 5) в рахунок оплати вартості (ціни) товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого товару; 6) в рахунок оплати різниці ціни товару, передбаченої п.2.2.3 договору.

Згідно п.п.а), б), в) п.7.2 договору у випадку порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець: сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання; у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; сплачує на користь постачальника 36% відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

У відповідно до п.7.3 договору, керуючись ст.259 ЦК України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням, що виникли на підставі цього договору до 3 років, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через 3 роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем за первісним позовом грошових зобов`язань згідно договору позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" 2379287,54грн..

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.06.2019р. у справі №903/125/19 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 16.10.2019р.) позов задоволено частково та стягнуто з ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь ТОВ "Спектр-Агро" 2061149,99грн. (нарахованих станом на 22.04.2019р.), з них 1350000,00грн. заборгованості, 150709,33грн. пені, 167428,23грн. штрафу, 301562,59грн. 36 % річних, 91449,84грн. інфляційних, а також 35689,31грн. витрат по судовому збору та 7900,00грн. витрат на правову допомогу. В стягненні пені на суму 150709,33грн. та штрафу в розмірі 167428,22грн. відмовлено.

Рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2019р. у справі №903/125/19 набрало законної сили 02.10.2019р..

В подальшому, на виконання постанови суду апеляційної інстанції Господарським судом Волинської області було видано наказ від 16.10.2019р. №903/125/19.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" про стягнення 1149643,56грн., з них: 463801,76грн. пені, 644936,80грн. 36% річних та 40905,00грн. індексу інфляції. Також просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №98/18-ВЛ від 02.04.2018р. в частині своєчасної оплати, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 36% річних.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/628/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.09.2020р..

24.09.2020р. на адресу Господарського суду Волинської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що загальна сума штрафних санкцій у вигляді штрафу, пені, процентів річних, інфляційних, з врахуванням вже сплачених 711149,99грн. та нарахованих за даним позовом 1149643,56грн. становить 1860793,55грн., в той час, як вартість поставленого товару складає 1350000,00грн. та є значно меншою, ніж розмір штрафних санкцій, що не є справедливим, оскільки наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Також, 24.09.2020р. від Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України надійшла зустрічна позовна заява, в якій позивач просить суд прийняти зустрічний позов до розгляду з первісним позовом; визнати недійсним договір поставки №98/18-ВЛ від 02.04.2018р., укладений між ТОВ "СПЕКТР-АГРО" та Державним підприємством "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" та стягнути з ТОВ "СПЕКТР-АГРО" судові витрати.

Зокрема, обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву, Державне підприємство "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" посилається на те, що договір поставки №98/18-ВЛ від 02.04.2018р. укладений Державним підприємством "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України всупереч вимогам ст.ст.1, ч.7 ст.ст.2, 3 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки згідно вищевказаного договору товару було придбано на загальну суму 1674282,26грн., що перевищує розмір, встановлений законом.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.09.2020р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України". Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом та повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 21.10.2020р..

В судовому засіданні 21.10.2020р. Господарський суд Волинської області ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.10.2020р. повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться 02.11.2020р..

В судовому засіданні 02.11.2020р. Господарським судом Волинської області оголошено перерву до 02.12.2020р..

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 02.12.2020р. у справі №903/628/20 первісний позов задоволено частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Також, додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 10.12.2020р. у справі №903/628/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст.692 ЦК України.

За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (покупець) укладено договір поставки №98/18-ВЛ з додатками (договір), згідно п.1.1 якого, в строки, визначені договором, постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Однак, враховуючи неналежне, несвоєчасне та неповне виконанням відповідачем за первісним позовом грошових зобов`язань згідно Договору позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" 2379287,54грн..

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.06.2019 у справі №903/125/19 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 16.10.2019) позов задоволено частково та стягнуто з ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь ТОВ "СПЕКТР-АГРО" 2061149,99грн. (нарахованих станом на 22.04.2019р.), з них 1350000,00грн. заборгованості, 150709,33грн. пені, 167428,23грн. штрафу, 301562,59грн. 36% річних, 91449,84грн. інфляційних, а також 35689,31грн. витрат по судовому збору та 7900,00грн. витрат на правову допомогу. В стягненні пені на суму 150709,33грн. та штрафу в розмірі 167428,22грн. відмовлено.

Згідно ч.1 ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2019р. у справі №903/125/19 набрало законної сили 02.10.2019р..

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов`язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі №910/11249/17.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Господарського суду Волинської області від 11.06.2019 у справі №903/125/19, залишеним в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019р., стягнуто з ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь ТОВ "СПЕКТР-АГРО" 2061149,99грн..

Надалі, на виконання рішення суду Господарським судом Волинської області було видано наказ від 16.10.2019р. №903/125/19.

Однак, як встановлено судом, що перерахування коштів, як погашення боргу згідно наказу №903/125/19, виданого 16.10.2019р. відбулося 12.06.2020р. в сумі 100674,77грн. та 20.08.2020р. в сумі 2004064,53грн., про що свідчить платіжні доручення №№5303, 7534(а.с.31-32).

Таким чином, станом на час розгляду даної справи у суді заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за наказом Господарського суду Волинської області №903/125/19 відсутня.

Відповідно до п.п.а), б), в) п.7.2 договору поставки №98/18-ВЛ від 02.04.2018р., у випадку порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець: сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання; у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; сплачує на користь Постачальника 36% відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, аналізуючи вище викладене слід дійти висновку, що у п.п."в" п.7.2 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановили її в розмірі 36% річних від простроченої суми.

Згідно п.7.3 договору, керуючись ст.259 ЦК України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням, що виникли на підставі цього Договору до 3 років, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через 3 роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 534 ЦК України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Також, п.2.10 договору передбачено, що у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов`язань по цьому договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: 1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п.2.6 договору; 2) в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2."в" договору; 3) в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п.7.2 а) Договору; 4) в рахунок сплати штрафу, передбаченого п. 7.2 б) договору; 5) в рахунок оплати вартості (ціни) товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого товару; 6) в рахунок оплати різниці ціни товару, передбаченої п.2.2.3 договору.

Як вбачається з матеріалів справи та з розрахунку позивача за первісним позовом, що міститься в позовній заяві, після винесення рішення Господарського суду Волинської області, відповідачем були зараховані наступні суми:

З суми 100674,77грн., сплаченої 12.06.2020р.:

- 35689,31грн. зараховано в рахунок оплати витрат позивача (витрати по сплаті судового збору за рішенням Господарського суду Волинської області від 11.06.2020р.);

- 7900,00грн. зараховано в рахунок оплати витрат позивача (витрати на професійну правничу допомогу за зазначеним рішенням від 11.06.2020р.);

- 57085,46грн. зараховано в рахунок оплати 36% річних.

З суми 2004064,53грн., сплаченої 20.08.2020р.:

- 244477,13грн. - зараховано в рахунок оплати 36% річних;

- 91449,84грн. - зараховано в рахунок оплати індексу інфляції;

- 150709,33грн. - зараховано в рахунок оплати пені;

- 167428,23грн. - зараховано в рахунок оплати штрафу;

- 1350000,00грн. зараховано в рахунок оплати вартості товару.

З огляду на викладене, позивачем нараховано відповідачу за первісним позовом за період з 23.04.2019р. по 19.08.2020р. (дата остаточного розрахунку - 20.08.2020р.) пеню в сумі 463801,76грн., 36% річних в сумі - 644936,80грн. та інфляційні втрати в сумі 40905,00грн..

Однак, як вбачається з розрахунку позивача загальна сума пені та 36% річних за період з 23.04.2019р. по 19.08.2020р. складає 1108738,56грн., що становить більш, ніж 82% від суми основної заборгованості.

Також, відповідачем за первісним позовом вже сплачено на виконання наказу Господарського суду Волинської області від 16.10.2019 №903/125/19 562614,69грн., з них 244477,13грн. 36% річних, 150709,33грн. пені та 167428,23грн. штрафу.

Водночас, у відзиві на позовну заяву від 24.09.2020р. відповідач за первісним позовом вказує, що вартість поставленого товару є значно меншою, ніж розмір штрафних санкцій, що не є справедливим, оскільки наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Додатково повідомляє, що відповідно до довідки показників фінансового стану підприємства, у останнього наявна кредиторська заборгованість по заробітній платі, що у разі задоволення позовних вимог призведе до фактичного припинення господарської діяльності державного підприємства.

В порядку примусового виконання рішення суду у справі №903/125/20, в межах виконавчого провадження №60484495 державним виконавцем було накладено арешт на рахунки та майно боржника ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА", що підтверджується інформацією про виконавче провадження від 23.09.2020р. та довідками показників фінансового стану підприємства за 2019 рік та станом на 01.07.2020р. (а.с.91-97).

Позивач за первісним позовом просить стягнути 463801,76грн. пені, нарахованої з 23.04.2019р. по 19.08.2020р. на заборгованість в розмірі 1350000,00грн..

Водночас, перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом та місцевим господарським судом розрахунки пені, нарахованої з 23.04.2019р. по 19.08.2020р. на заборгованість в розмірі 1350000,00грн., колегія суддів погоджується з їх розрахунками суду першої інстанції та вважає до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає 463799,93грн. пені. нарахованої за вказані вище відповідні періоди, у стягненні 1,83грн. слід йому відмовити.

Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 36% річних в сумі 644936,80грн., нарахованої з 23.04.2019р. по 19.08.2020р. на заборгованість в розмірі 1350000,00грн., а також інфляційні витрати в сумі 40905,00грн., нарахованих з вересня 2019р. по червень 2020р. на заборгованість в розмірі 1350000,00грн..

Водночас, перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом та місцевим господарським судом розрахунки 36% річних, нарахованих 23.04.2019р. по 19.08.2020р. на заборгованість в розмірі 1350000,00грн., та інфляційних втрат, нарахованих з вересня 2019р. по червень 2020р. на заборгованість в розмірі 1350000,00грн. колегія суддів погоджується з їх розрахунками та вважає, що до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає 644936,80грн. 36% річних та 40905,00грн. інфляційних втрат, нарахованих за вказані вище відповідні періоди.

У відповідності до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст.551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правила ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р.).

У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом з тим за ч.3 ст.509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засадсправедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч.2 ст.216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч.3 ст.216 ГК України).

За частинами 1 та 2 ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 7.2 укладеного сторонами договору, положень ст.611 та ч.3 ст.692, ст.625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Слід зазначити. що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06. 2019р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві слід дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, що відповідач за первісним позовом повністю сплатив вартість поставленого товару, а також штрафні санкції, 36% річних, інфляційні втрати згідно рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2020 у справі №903/125/19, на загальну суму 2061149,99грн., тобто на 711149,99грн. (2061149,99грн. 1350000,00грн.) більше вартості самого товару.

Отже, з огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені і 36% річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, є обмеження розміру нарахувань на 50% та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 231899,96грн. (463799,93грн. / 2 = 231899,96грн.) пені та 322468,40грн. (644936,80грн. / 2 = 322468,40грн.) 36% річних, а у задоволенні позову в частині стягнення 554370,19грн., з яких 231901,79грн. (231899,96грн. + 1,83 = 231901,79грн.) пені та 322468,40грн. 36% річних слід йому відмовити.

Стосовно зменшення інфляційних витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вже зазначалось, відповідальність, визначена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, інфляційні втрати нараховані за період з 23.04.2019р. по 19.08.2020р. на заборгованість 1350000,00грн., які складають 40905,00грн. зменшенню не підлягають.

Також, стосовно зустрічного позову ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" про визнання недійсним договору поставки №98/18-ВЛ від 02.04.2018, слід зазначити наступне.

Зокрема, 24.09.2020р. ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір поставки №98/18-ВЛ від 02.04.2018р., укладений між ТОВ "СПЕКТР-АГРО" та Державним підприємством "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (а.с.24-26).

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги заявник покликається на те, що договір поставки №98/18-ВЛ від 02.04.2018р. укладений Державним підприємством "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України всупереч вимогам ст.ст.1, ч.7 ст.2, 3 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки згідно вищевказаного договору товару було придбано на загальну суму 1674282,26грн., що перевищує розмір, встановлений законом.

Згідно ст.16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом. Таким чином, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, та настання відповідних наслідків.

З 19.02.2016р. набрав чинності Закон України "Про публічні закупівлі", яким установлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до п.п.5, 9, 17 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі в редакції, яка діяла на день укладення оспорюваного договору):

договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари;

замовники замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків;

послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренда), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт.

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Згідно ч.7 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі", забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, Державне підприємство Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" є правонаступником Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" відповідно до наказу Національної академії аграрних наук України №95 від 16.06.2016р. та постанови президії Національної академії аграрних наук України №8 від 25.05.2016р..

Відповідно до Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України в новій редакції, підприємство є державним підприємством, заснованим на основі державної власності та перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном (а.с.72-78).

Таким чином, Державне підприємство "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб`єкт господарювання.

Частиною 9 ст.73 ГК України встановлено, що державні унітарні підприємства, до яких відноситься Державне підприємство "Спецагролізинг", діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГК України, державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього кодексу.

Згідно ст.75 ГК України, державне комерційне підприємство зобов`язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік. Основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів. Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

Державне підприємство "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України утворене з метою організаційно-господарського забезпечення Науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців, нових засобів захисту рослин і тварин, штамів мікроорганізмів, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки, тощо (п.2.1 Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи позивач за зустрічним позовом не обґрунтовує та не доводить, що послуги за оспорюваним договором є такими, що забезпечують потреби держави, а не власні потреби.

Згідно преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Водночас, позивач за зустрічним позовом не повідомляє та не доводить, що товар згідно оспорюваного договору було придбано за рахунок коштів державного бюджету, тоді як оспорюваний договір не містить посилань про закупівлю відповідних товарів за рахунок одержаних державних коштів.

Отже, враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції суд, що позивачем за зустрічним позовом не доведено підстав для розповсюдження сфери дії Закону України "Про публічні закупівлі" на правовідносини сторін при укладенні оспорюваного договору, а тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити за безпідставністю.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що первісні позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити частково, а у зустрічному позові - відмовити.

Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Стосовно питання вирішення судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог, слід зазначити наступне.

03.12.2020р. до Господарського суду Волинської області від позивача за первісний позовом надійшла заява про ухвалення додаткового рішення №0312/20 від 03.12.2020р. та про стягнення із відповідача 152921,10грн. понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. В підтвердження понесених витрат позивачем представник подає договір про надання правової допомоги №6 від 21.01.2019р., акти здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової допомоги №37 від 02.12.2021р. на суму 118372,09грн., №38 від 02.12.2020р. на суму 34549,25грн., детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с.151-155).

Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК України).

Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст.244 ГПК України).

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1-3 ст.126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №6 від 21.01.2019р., укладеного між позивачем за первісним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (замовником) та адвокатом Боханом Сергієм Олександровичем (надалі договір), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. Зокрема, відповідно до пункту 1.2 договору про надання правничої допомоги адвокат надає замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в господарських судах України усіх інстанцій (а.с.36).

Згідно п.п.3.1, 3.2 договору, за правову допомогу, передбачену в пункті 1.2 договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеною додатками до цього договору. В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору, умови та порядок розрахунків з адвокатом за надання правової допомоги, визначаються сторонами в додатках до цього договору. За домовленістю сторін оплата правової допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу.

Представництво позивача в суді здійснював адвокат Бохан Сергій Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6846/10 від 05.09.2018р., що діяв на підставі довіреності від 28.12.2019р. (а.с.38-39).

Так, на виконання вимог вказаних пунктів договору про надання правничої допомоги допомоги сторонами укладено додаток №51 від 20.08.2020р., який визначає порядок оплати юридичних послуг адвокату за надання професійної правничої допомоги у спорі про стягнення з ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь замовника нарахованого розміру пені, 36% річних та інфляційних втрат за договором поставки №98/18-ВЛ від 02.04.2018р. адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів замовника у Господарському суді першої інстанції (Господарський суд Волинської області) (а.с.37).

У пункті 2 додатку №51 до договору наведена калькуляція вартості послуг адвоката, в т.ч. оплата професійної правничої допомоги за прийняття рішення на користь клієнта в розмірі 10% від стягненої суми, а відповідно до пункту 3 додатку сторони домовились, що розмір оплати професійної правничої допомоги за годину роботи адвоката становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день укладення даного додатку (2197,00грн.:2 = 1098,50грн.) (а.с.37).

Водночас, судом враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.052020р. у справі №904/4507/18: домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) вартість наданих представником послуг складає 118372,09грн. витрат на правничу допомогу по первісному позову та 34549,25грн. витрат на правничу допомогу по зустрічному позову, що в сумі складає 152921,34грн. (а.с.155-156).

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом правничої допомоги на суму 152921,34грн..

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Кодексу).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Кодексу).

Водночас, у відзиві на первісну позовну заяву від 24.09.2020р. відповідач за первісним позовом зазначає, що заявлений позивачем попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 164809,11грн. є неспівмірними та такими, що не підлягають до задоволення; крім того вказує, що відповідно до довідки показників фінансового стану підприємства, у останнього наявна кредиторська заборгованість по заробітній платі, що у разі задоволення позовних вимог призведе до фактичного припинення господарської діяльності державного підприємства. Крім того, в порядку примусового виконання рішення суду у справі №903/125/20, в межах виконавчого провадження №60484495 державним виконавцем було накладено арешт на рахунки та майно боржника ДП "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА", що підтверджується інформацією про виконавче провадження від 23.09.2020р. та довідками показників фінансового стану підприємства за 2019 рік та станом на 01.07.2020р. (а.с.87-97).

Як свідчить рішення суду першої інстанції від 02.12.2020р. у даній справі, яке підтримано судом апеляційної інстанції, первісний позов задоволено частково та із заявлених 1 149 643,56грн. з відповідача стягнуто 595 273,36грн., що становить 51,77% ціни позову (595273,36грн. * 100% / 1 149 643,56грн. = 51,77%).

При цьому, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені і 36% річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, у своєму рішенні суд дійшов висновку про обмеження розміру нарахувань на 50% (а.с.144-149).

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат за первісним позовом, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката пропорційну розміру задоволених позовних вимог первісного позову до 51,77%, що складає 61293,07грн. витрат на правничу допомогу по первісному позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2019р. у справі №903/125/19.

Також, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу за зустрічним позовом та дослідивши наданий позивачем детальний опис робіт (наданих послу) та Акт №38 від 02.12.2020р., суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу за зустрічним позовом є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, і підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі в сумі 34549,25грн..

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржниками не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладених у апеляційних скаргах.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020р. та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2020р. у справі №903/628/20 слід залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" та Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" та Державного підприємства "Дослідне господарство "ПЕРЕМОГА" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020р. та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2020р. у справі №903/628/20 - без змін.

2. Справу №903/628/20 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "04" березня 2021 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Джерело:ЄДРСР 95342075

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 02.03.2021 по справі № 903/628/20 Північно-західний апеляційний господарський суд

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

118 786 140

24 437

2 576

528 935

22 618 435

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 02.03.2021 по справі № 903/628/20 Північно-західний апеляційний господарський суд

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!