707/2367/20
2/707/257/21
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
25 лютого 2021 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Смоляра А.О.
при секретарі Зарубі Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором б/н від 02.03.2010р. в розмірі 12417,55грн. В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачем умов кредитного договору щодо порядку повернення кредитних коштів.
Згідно правил ч.6 ст.19ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповіднодо ухвали суду від 19.01.2021 року про відкриття провадження, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
16.02.2021 року відповідач надала відзив, в якому просила відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у позові в повному обсязі у зв`язку з відсутністю у позивача доказів на укладання самого договору, неправомірним нарахуванням позивачем заборгованості по тілу кредиту, процентам та пені, а також просила застосувати позовну давність яка є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором б/н від 02.03.2010 року.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 02.03.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (у зв`язку зі зміною типу товариства змінено назву на АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з умовами якого було відкрито картковий рахунок на ім`я відповідача.
Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, позичальник в повному обсязі приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, і які разом із пам`яткою клієнта і тарифами складають договір банківського обслуговування.
З Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що 04.09.2010, 13.04.2011, 14.04.2011, 27.05.2011, 21.08.2011, 05.09.2011, 05.09.2012, 31.01.2017, 04.09.2018 років відбувалася зміна кредитного ліміту.
Свої зобов`язання за договором кредиту позивач виконав в повному обсязі.
Внаслідок порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором б/н від 02.03.2010р. та несвоєчасною сплатою належних платежів, за відповідачем утворилася заборгованість, яка складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредита - 6676,44 грн.; в т.ч. заборгованість за простороченим тілом кредита - 6676,44 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 - 2399,20 грн., пеня 3341,91 грн.
За таких обставин позивач вимагає стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 12417,55 грн.
Надаючи оцінку доводам сторін суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому чи дійсно, та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі приймає позичальник.
У ситуації, коли є сумніви у тому чи прийняті, та які саме умови прийнято споживачем - позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним цілому.
Конструкція договору приєднання, викладена у частині першій статті 634 ЦК України, полягає не у тому, що споживач зобов`язаний самостійно ознайомитися з умовами і правилами надання послуг, пропонованими однією стороною, а у тому, що споживач може лише до них приєднатися, не маючи можливості обговорювати умови договору приєднання, пропонуючи свої зміни тощо. Проте сама воля споживача на приєднання до певних умов такого договору має бути однозначною та свідчити про певне її спрямування на досягнення згоди саме на певних умовах, запропонованих банком.
Відтак, у законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору.
Водночас, у Анкеті-заяві від 02.03.2010 року, на яку посилається банк у позовній заяві, що підписана позичальником, базова процентна ставка за кредитним лімітом не встановлена.
У наведеній заяві, підписаній сторонами, також відсутні умови договору про розмір комісії за використання ліміту, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальниці.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, вона зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких, визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких, визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальниця), стягнути складові її повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також пеню.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02.03.2010 року, посилався на Витяг з «Тарифів» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.
Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови кредитування розуміла відповідач, була ознайомлена і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначених цих документах, доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів від суми неповернутого в строк кредиту відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів від суми неповернутого в строк кредиту відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеній у постанові у справі №753/6301/18 (провадження № 61-15657св19) від 15 липня 2020 року.
За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банком дотримано вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Крім того, суд зауважує, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також зважаючи на вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати її виконання в будь-який час, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що належними доказами у справі обґрунтовується лише фактичне використання відповідачем кредитних коштів, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6676,44 грн., що підтверджується витягом руху коштів по розрахунковому рахунку відповідача.
Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача.
Згідност. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідност. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідност. 260 ЦК України,позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 1,5 ст. 261ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Застосування строку позовної давності по платіжним картам роз`яснено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року, справа №6-14цс14, де зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Судом встановлено, що у відповідності до умов кредитного договору б/н від 02.03.2010 відповідачу були надані кредитні картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 остання терміном дії до 10/21. Позивач із вимогами про стягнення заборгованості за кредитом звернувся 02.11.2020 року.
Виходячи з аналізу норм ст.ст.256,261,267 ЦК України, роз`яснень викладених у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із даними вимогами в межах позовної давності, а відтак відсутні підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення тіла кредиту.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму у розмірі 6676,44 грн.,а врешті вимог позову слід відмовити, за недоведеністю заявлених вимог.
За правиламист. 141 ЦПК Україниз відповідача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної суми позову.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2102грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 12417,55 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 6676,44 грн., що становить 53,76 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1130,16 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259,263-265,268, 280-282,288-289 Цивільно-процесуального кодекс України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області 17.01.2001 року) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570 рах. № НОМЕР_7 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299) заборгованість за договором в сумі 6676 грн.44 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області 17.01.2001 року) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570 рах. № НОМЕР_7 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299) судові витрати в сумі 1130 грн. 16коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: О. А. Смоляр
