печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55161/20-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Диба І.Б.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: Перший відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державна казначейська служба України, Міністерство юстиції України
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період невиконання судового рішення,-
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2020 року представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив суд стягнути за рахунок коштів з державного бюджету України на його користь інфляційні втрати в сумі 5158,42 грн та 2714,98 грн як три проценти річних за період несвоєчасного виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 27 вересня 2017 року за період з 06 лютого 2018 року до 31 жовтня 2020 року, а всього 7873,40 грн. Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 27 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 06 лютого 2018 року, Чернівецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області зобов`язано повернути ОСОБА_1 сплачені за автомобіль марки Fiat Doblo, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 кошти в сумі 68996,41 грн.
У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду в добровільному порядку ОСОБА_1 звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, яким 28 березня 2018 року відкрито виконавче провадження.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Мельника Ю.М. від 18 липня 2018 року №56068450 замінено сторону у виконавчому проваджені з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на Перший відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.
В подальшому виконавче провадження передано для виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ).
Таким чином, станом на момент подання позову на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження №56068450 з примусового виконання виконавчого листа №711/9761/15-ц, що виданий 22 лютого 2018 року Придніпровським районним судом м. Черкас про зобов`язання Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області повернути ОСОБА_1 сплачені за автомобіль марки Fiat Doblo, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 кошти в сумі 68996,41 грн.
16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 частково повернуто кошти в сумі 35931,03 грн.
З метою захисту своїх прав, позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету інфляційні втрати в сумі 2089,39 грн та 747,17 грн як три проценти річних від суми прострочення в розмірі 35065,03 грн, а всього 2836,56 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року в справі №757/57849/19-ц позов залишено без задоволення, а ухвалою цього суду від 11 березня 2020 року провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкції - закрито.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача інфляційні втрати та три проценти річних за період несвоєчасного виконання рішення суду з 06 лютого 2018 року до 16 жовтня 2018 року в сумі 2836,56 грн, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, вирішено питання розподілу судових витрат.
Отже, наявність судового рішення про повернення коштів за договором купівлі-продажу майна на електронному аукціоні, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору та не звільняє боржника від цивільно-правової відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.
За таких обставин, позивач просив про задоволення позову.
Ухвалою судді від 17 грудня 2020 року в справі відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
27 січня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. До клопотання представник позивача додав квитанції про переказ коштів ОСОБА_1 ОСОБА_2 , детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та квитанцію про відправку клопотання відповідачам.
08 лютого 2021 року Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) подала відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Казначейство прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним, тому відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства й висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за дії інших державних органів. Крім того, спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження», яким стягнення інфляційних втрат не передбачено.
Від інших відповідачів відзиви не надійшли, в судове засідання їх представники не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 27 вересня 2017 року у справі № 711/9761/15-ц, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 06 лютого 2018 року постановлено розірвати договір купівлі-продажу автомобіля марки Fiat Doblo, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який був укладений за результатами проведення електронних торгів, а саме: лота № 37922, за результатами якого був складений протокол від 16 лютого 2015 року № 50736 про проведення електронних торгів. Зобов`язано Чернівецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Чернівецькій області повернути ОСОБА_1 сплачені за автомобіль марки Fiat Doblo, 2007 року випуску, кошти в сумі 68996,41 грн. Зобов`язано Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України повернути ОСОБА_1 гарантійний внесок за участь у торгах в сумі 3425,84 грн та додаткову винагороду організатору торгів в сумі 205,55 грн.
Вказане рішення суду від 27 вересня 2017 року набрало законної сили 06 лютого 2018 року і 22 лютого 2018 року позивачеві видано виконавчий лист.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Мельником Ю.М. від 28 березня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56068450 для зобов`язання Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Чернівецькій областіповернути ОСОБА_1 сплачені за автомобіль марки Fiat Doblo, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 кошти в сумі 68996,41 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкас від 11 червня 2018 року задоволено заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Чернівецькій областіпро заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону виконавчого провадження ВП № 56068450 з примусового виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 27 вересня 2017 року у справі № 711/9761/15-ц, а саме: боржника - Чернівецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на його правонаступника - Перший відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 18 липня 2018 року замінено сторону у виконавчому провадженні № 56068450 а саме: боржника - Чернівецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на його правонаступника - Перший відділ державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.
16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 повернуто 35931,03 грн, решта коштів у сумі 33065,38 грн повернуті не були.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкас від 11 грудня 2018 року задоволено скаргу ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області в особі державного виконавця про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Визнано бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області в особі державного виконавця Мельника Ю.М., яка полягає у невиконанні вимог частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» в межах виконавчого провадження № 56068450 - неправомірною. Зобов`язано Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області в особі державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Мельника Ю.М. виконати вимоги частини першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» в межах виконавчого провадження № 56068450.
Постановою старшого виконавця відділу примусового виконання рішень від 22 вересня 2020 року замінено назву боржника з Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на Перший відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, скасовано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України про стягнення штрафних санкцій та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Постановлено стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 06 лютого 2018 року до 16 жовтня 2018 року в сумі 2836,56 грн, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Дані обставини відповідачі не заперечували.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (частина друга статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 14-16 цс18.
Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін у цій справі як грошових зобов`язань, до прострочення відповідача застосовується частина друга статті 625 ЦК України. Основою для розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат є сума невиплаченої заборгованості.
Ураховуючи те, що ДКСУ прострочило грошове зобов`язання по виплаті позивачу присудженої рішенням суду заборгованості слід дійти висновку про виникнення у позивача права на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.
Разом з тим, заявляючи вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, позивач зазначив період, за який здійснюється розрахунок, а саме: з 06 лютого 2018 року (дата набрання рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 27 вересня 2017 року законної сили) до 31 жовтня 2020 року на неповернуту частину заборгованості в розмірі 33065,38 грн, в той час як постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 стягнуто суми інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 06 лютого 2018 року до 16 жовтня 2018 року в сумі 2836,56 грн, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
За таких обставин, період нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних слід розраховувати з 17 жовтня 2018 року до 31 жовтня 2020 року, тобто за 745 днів.
Відсотки річних за 746 днів становлять 2024 грн (33065,38 х 3 х745/365/100).
Інфляційні втрати за період з 17 жовтня 2018 року до 31 жовтня 2020 року становлять 3057,82 грн. Індекс інфляції за весь період складає 1,0924789.
Відповідно до п. 48 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
Згідно з п. 50 Порядку виконання рішень компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується Казначейством, якщо боржником є державний орган.
Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, перевіреним судом, 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за термін, протягом якого рішення суду не було виконано, становить загальну суму у розмірі 5081,82 грн.
За статтею 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Частиною 2 цієї статті визначено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно з ст. 2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави, її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 15 квітня 2015 року № 215, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
З огляду на положення ст. 2 ЦК України та ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, сума майнової шкоди підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Крім того, частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Звертаючись до суду з позовом, представник позивача подав до суду договір про надання правової допомоги, квитанції про переказ коштів ОСОБА_1 ОСОБА_2 на суму 1005,03 грн, 1400 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом на суму 2440.03 грн, та квитанцію про відправку клопотання відповідачам в сумі 35 грн.
За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, вимога позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2405,03 грн, судових витрат в сумі 35 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 55, 56, 129 Конституції України, Цивільного кодексу України, ст. 25 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ); Державної казначейської служби України; Міністерства юстиції України про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період невиконання судового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 % річних від несплаченої суми, інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди у розмірі 5081 (п`ять тисяч вісімдесят одна) гривня 82 копійки, 2405,03 грн витрат на професійну правничу допомогу, 35 грн судових витрат та 840, 00 грн витрат по сплаті судового збору, шляхом списання з Державною казначейськоюслужбою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідачі: Перший відділ відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 183, код ЄДРПОУ 41659926);
Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646);
Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).
Повний текст рішення складений 04 березня 2021 року.
Суддя О.Л. Бусик
