УХВАЛА

04 березня 2021року

м. Київ

справа № 751/5507/20

провадження № 61-3189ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» (далі - АТ «ОГС «Чернігівгаз») про визнання незаконними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до АТ «ОГС «Чернігівгаз», в якому просив:

- визнати незаконними дії АТ «ОГС «Чернігівгаз» щодо не встановлення йому індивідуального лічильника газу як побутовому споживачу у кв. АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати АТ «ОГС «Чернігівгаз» встановити йому індивідуальний лічильник газу, як побутовому споживачу, у кв. АДРЕСА_1 .

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що відповідно до статей 3, 6 Закону України «Про забезпечення

комерційного обліку природного газу» та пункту 4 Тимчасового положення «Про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку», позивач має право самостійно придбати лічильник газу, звернутися до оператора ГРМ для узгодження порядку дій щодо встановлення лічильника газу та отримати відповідну компенсацію. Суд указав, що позивач має право на встановлення лічильника газу до 01 січня 2021 року, яке повинно забезпечити йому АТ «ОГС «Чернігівгаз», тобто на час розгляду справи права позивача, як споживача природного газу, не порушені.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконною відмову АТ «ОГС «Чернігівгаз» у встановленні ОСОБА_1 індивідуального лічильника газу у кв. АДРЕСА_1 .

Зобов`язано АТ «ОГС «Чернігівгаз» за свій рахунок встановити ОСОБА_1 , як побутовому споживачу, індивідуальний лічильник газу у кв. АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив з того, що відмова споживачу встановити індивідуальний лічильник газу суперечить вимогам статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним.

У березні 2021 року АТ «ОГС «Чернігівгаз» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв`язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «ОГС «Чернігівгаз» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про визнання незаконними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Судді:В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко