ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 808/4261/15

адміністративне провадження № К/9901/40789/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства «Запоріжринок» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2015 (суддя - Калашник Ю.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Прокопчук Т.С.) у справі № 808/4261/15.

встановив:

Комунальне підприємство «Запоріжринок» (далі - КП «Запоріжринок») вернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) від 29.05.2015 №0000902208.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017, позов задоволено частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 29.05.2015 №0000902208 в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8217227,22 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя посилається на неповне з`ясування всіх обставин справи та зазначає, що в акті перевірки повністю відображено факти порушення позивачем пунктів 2.6, 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що свідчить про правомірність нарахування штрафних санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу КП «Запоріжринок» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведена фактична перевірка господарської одиниці КП «Запоріжринок» - ринку по вул.40 Років Радянської України у м. Запоріжжя.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 30.12.2014 № 0012/08/01/22/01559577, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України, в частині неоприбуткування готівкових коштів в касі Критого ринку на суму 1867797,73 грн.

На підставі названого акту перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 № 0000172208, згідно з яким нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 9344463,65грн.

Не погоджуючись із зазначений рішенням, позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Запорізькій області подано скаргу від 18.03.2015 № 228.

З метою об`єктивного розгляду скарги та перевірки питань, що стали предметом оскарження, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі наказу №293 від 12.05.2015 проведено позапланову документальну перевірку КП «Запоріжринок» щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій за період з 01.10.2014 по 20.12.2014.

За наслідками цієї перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області складено акт перевірки від 22.05.2015 № 0041/08-01-22/01559577, в якому відображено висновки про порушення позивачем:

пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637, а саме - неоприбуткування готівки на суму 242483,84 грн., неповне оприбуткування готівки на суму 136980,38 грн., та несвоєчасне оприбуткування готівки на суму 1095,00 грн.;

пункту 2.8. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637 - перевищення ліміту залишку готівки на суму 92453,06 грн.

На підставі акту перевірки від 22.05.2015 № 0041/08-01-22/01559577 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015 № 0000902208, згідно з яким до КП «Запоріжринок» застосовані штрафні санкції у розмірі 8222702,22 грн.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637, а саме: неоприбуткування готівкових коштів у центральній касі позивача на загальну суму 207035,95 грн. судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору від 26.12.2012 № 3680 на розрахунково-касове обслуговування з банком Філія «Запорізька РУ» АТ Банк «Фінанси та Кредит» КП «Запоріжринок» здійснює операції по інкасації готівкових коштів.

Згідно наказу КП «Запоріжринок» № 99 від 11.04.2014 касир-контролер Критого ринку веде касову книгу в електронній формі. Критий ринок, має свою касу, та веде касову книгу, відмінну від касової книги КП «Запоріжринок».

Під час проведення позапланової перевірки посадовими особами контролюючого органу касова книга не досліджувалась, оскільки перевірка проводилась не за місце розташуванням Критого ринку, а за юридичною адресою КП «Запоріжринок».

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу про порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637 судами попередніх інстанцій встановлено, що КП «Запоріжринок» своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі здійснював оприбуткування готівкових коштів у період, за який проводилася позапланова перевірка центральної каси підприємства, тобто, здійснював облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК), а також здійснював облік готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Водночас, надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, необхідно враховувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18.

Так, Велика Палата Верховного Суду в цьому судовому рішенні зазначила, що відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08.06.1995 № 1к/95-ВР Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.

Положеннями абзацу третього статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

06.07.1995 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» цього Закону визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і норма пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлюють для суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, обов`язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів у повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 2 цього Закону, денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій.

При цьому, як було зазначено, абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлювалась відповідальність за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Разом із тим, прийнятим 06.07.1995 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначено розділом V «Відповідальність за порушення вимог цього Закону».

З огляду на швидке урегулювання парламентом правовідносин у сфері готівкових операцій (Указ № 436/95 прийнято 12.06.1995, а Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - 06.07.1995) та враховуючи положення статті 18 Конституційного Договору, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавча гілка влади в найкоротший термін усунула прогалину в регулюванні суспільних правовідносин у сфері готівкових розрахунків та визначила відповідальність за можливі правопорушення у цій сфері саме в силу закону.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу).

Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і того, що визначено пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фактично полягає в одних і тих самих діях.

Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.

Оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то наведений вище Указ припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду, відступивши від правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 02.04.2013 у справі № 21-77а13, наголосила на неможливості застосування положень Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

В свою чергу, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, яке визнається протиправним та скасовується, інше податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, яке б відповідало закону, або давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин Верховний Суд вважає за необхідне погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій суду про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2015 №0000902208 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 8037796,10 грн. безвідносно до мотивів, якими такий висновок обґрунтований.

Також за наслідками позапланової перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області відображено висновок про перевищення ліміту залишку готівки в центральній касі підприємства за 20.11.2014 у сумі 36 376,17 грн. і 28.11.2014 у сумі 56 076,89 грн., чим порушено пункт 2.8 Положення «Про ведення касових операцій»

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Судами встановлено, що позивач передає готівкову виручку до банку Філія «Запорізька РУ» АТ Банк «Фінанси та Кредит» на підставі договору від 26.12.2012 № 3680 на розрахунково-касове обслуговування.

З метою з`ясування всіх обставин по справі, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 призначено судову бухгалтерську експертизу у справі № 808/4261/15, на вирішення якої були поставлені питання та згідно експертного дослідження, отримано висновок експерта № 228 від 15.12.2016.

На поставлене питання «Чи підтверджується документально завищення встановленого ліміту каси у період з 01.10.2014 по 20.12.2014 у наступних касах КП «Запоріжринок»: центральна каса КП «Запоріжринок», каса структурного підрозділу Критий ринок?» у висновку експерта вказано, що в результаті проведеного дослідження, перевищення встановленого ліміту каси залишків готівкових грошових коштів у центральній касі КП «Запоріжринок» (вул. Рекордна, 2) та касі Критого ринку (вул. Незалежной України / Сталеварів, 47а/2), за період 01.10.2014-20.12.2014, документально не підтверджується.

Також експерту поставлено питання «Чи є перевищення та на яку суму перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі КП «Запоріжринок» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2»?

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 було питання поставлене експерту «На яку суму є перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі КП «Запоріжринок» (за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2?)» замінено на питання «На яку суму є перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі КП «Запоріжринок» (за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2) 20.11.2014 та 28.11.2014?».

По цьому питанню експертом вказано, що в результаті проведеного дослідження, перевищення встановленого ліміту залишків готівкових грошових коштів в центральній касі КП «Запоріжринок» (вул. Рекордна,2) 20.11.2014 та 28.11.2014. документально не підтверджується.

Беручи до уваги висновки експерта та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судами встановлено, що КП «Запоріжринок» своєчасно здавало готівку до банку, що здійснює розрахунково-касове обслуговування без перевищення ліміту залишку готівки. Підтверджено здавання готівки для зарахування її до банківського розрахункового рахунку. Відокремлений підрозділ Критий ринок своєчасно наприкінці дня здійснював здавання готівки до каси КП «Запоріжринок», яка касиром у супроводі бухгалтера доставлялась до відділення банку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог підлягають залишенню без змін.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 у справі № 808/4261/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова