Справа № 188/1074/20

Провадження № 2/188/36/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі Олійник В.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Руденка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (далі відповідач) про визнання права на земельну частку (пай).

Позивач в обґрунтування позову вказує, що в період з 31.10.1985 року по 06.09.1989 року, з 11.01.1994 року по 08.11.1997 року, та з 29.03.2000 року по 22.10.2002 року він за власним бажанням перебував у членах радгоспу «Дніпропетровський» та в зв`язку із реорганізацією підприємства в членах його правонаступника колективного сільськогосподарського підприємства (далі КСП) «Дніпропетровське», АФ «Дніпро» на території Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області з якого звільнився через затримку виплати заробітної плати.

05 серпня 1995 року на підставі рішення № IV сесії XXII скликання Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 05.08.1995 КСП «Дніпропетровське» Петропавлівського району Дніпропетровської області, яке є правонаступником радгоспу «Дніпропетровський» Петропавлівського району Дніпропетровської області, було передано державний акт на право колективної власності на землю цього підприємства. На момент отримання колективним сільськогосподарським підприємством державного акту на право колективної власності на землю позивач перебував у членах підприємства, тому він вважає, що має право на земельну частку.

Після припинення трудових відносин із КСП «Дніпропетровське» він продовжив свої трудові відносини на території Межівського району Дніпропетровської області.

В 2019 році від знайомого, який проживає на території Петропавлівського району Дніпропетровської області і працював разом зі ОСОБА_2 в КСП «Дніпропетровське», йому стало відомо, що той отримав право на земельну частку (пай) із земель КСП і на цей час має у приватній власності земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва на території Української сільської ради.

Після отримання вказаної інформації ОСОБА_2 звернувся до відділу у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та 16.05.2019 отримав інформацію про те, що в списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, який є додатком 1 до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого на користь КСП «Дніпропетровське» Петропавлівського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 значиться під № 986. Позивач звернувся до відповідача, як до органу, що має право розпорядженнями землями сільськогосподарського призначення, в тому числі і що належали КСП «Дніпропетровське» після його ліквідації, та землями запасу із заявою про виділення на його користь земельної частки (паю), але йому відмовлено та запропоновано звернутись до місцевого суду.

Позивач, посилаючись на норми Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», п.2 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.95, ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок», просить визнати за ним право на земельну частку (пай), площею 10,84 гектари в умовних кадастрового одиницях без визначення її в натурі (на місцевості), за рахунок земель товарного сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту на території Української сільської ради Петропавлівського район) Дніпропетровської області, як члену КСП «Дніпропетровське», внесеному під номером 986 до додатку 1 (списку громадян-членів КСП) до державного акту на право колективної власності на землю, виданого на користь колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпропетровське» 05 серпня 1995 року на підставі рішення IV сесії XXII скликання Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 05.08.1995р.

Ухвалою суду від 26 листопада 2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11 грудня 2020 року.

Відповідач письмового відзиву на позов із зазначенням заперечень проти позову і доказів на їх підтвердження суду в порядку, визначеному ст.178 ЦПК України, не надав.

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 22 лютого 2021 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, надав для огляду трудову книжку позивача.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пославшись на те, що позивач не довів свого членства у КСП «Дніпропетровське», зокрема, воно не підтверджується архівними довідками, які витребував відповідач і які його представник надав суду, був звільнений за прогул. У разі задоволення позову представник відповідача просив залишити на позивачеві судові витрати, враховуючи, що відповідач не порушував його прав та законних інтересів.

Вислухавши заяви по суті представників сторін, вивчивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 11.01.1994 по 07.05.1996 перебував у трудових відносинах з радгоспом «Дніпропетровський» та в зв`язку із реорганізацією підприємства 01.06.1995 відповідно до чинного на той час Положення «Про порядок перетворення радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій у колективні сільськогосподарські підприємства», затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Державного комітету по харчовій промисловості, Фонду державного майна, Міністерства економіки і Міністерства юстиції від 27 січня 1994 р. № 27/4/62/9/4/5, став членом його правонаступника колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпропетровське» на території Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Ці обставини підтверджуються доданою до позовної заяви копією трудової книжки позивача (а.с.7-8).

Відповідно до ч.1 ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Оглянутим в судовому засіданні оригіналом трудової книжки позивача та наданою представником відповідача архівною довідкою підтверджено, що параграфом 3 наказу №8-К по радгоспу «Дніпропетровський» від 10.01.1994 позивач прийнятий трактористом відділення імені Жовтня з 12.01.1994 згідно з поданою заявою.

Згідно з рішенням Української сільської Ради народних депутатів від 05 серпня 1995 №IV-XXII було виготовлено та видано 05 серпня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству «Дніпропетровське» державний акт на право колективної власності на землю, який посвідчував, що вказаному власнику передається у колективну власність 16 024,5 га землі в межах згідно з планом. Зазначений державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №12 (а.с. 10).

На момент отримання колективним сільськогосподарським підприємством вказаного державного акту на право колективної власності на землю позивач перебував у членах підприємства, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Статтею 25 ЗК України передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю) (ч.1).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій (ч.10).

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням (ч.11).

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають всі працівники колишніх сільськогосподарських підприємств, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в них і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Враховуючи, що на час отримання КСП «Дніпропетровське» державного акту на право колективної власності на землю позивач був членом цього колективного підприємства, він має право на земельну частку (пай) в землях цього КСП.

За зверненням позивача до відділу у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області йому 16.05.2019 надана письмова відповідь з інформацією про те, що він перебуває під № 986 у списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, який є додатком 1 до державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «Дніпропетровське» Петропавлівського району Дніпропетровської області; середній розмір земельної частки (паю) по КСП «Дніпропетровське» складав 10,84 умовних кадастрових гектарів; сертифікат про право на земельну частку (пай) на позивача не виготовлявся (а.с. 9).

Відповідно до пункту 7 Указу Президента України № 720 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Згідно зі ст.1 Закону України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) (ст.2 вказаного Закону)

Стаття 5 цього Закону відносить виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) до повноважень сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснюється, що судам потрібно мати на увазі, що згідно зі статтею 25 Земельного кодексу України (далі ЗК) при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) (п.23).

Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Суд вважає, що в даному випадку позивач правильно визначив в якості відповідача орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі з земель резервного фонду.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували позовні вимоги. Як вбачається із запису №17 від 07.05.1996 у трудовій книжці позивача, він дійсно був звільнений за п.4 ст.40 КЗпП України, тобто за прогул без поважних причин, але застосування такого дисциплінарного стягнення не впливає на право власності позивача на земельну частку (пай) в землях КСП «Дніпропетровське», яке у нього виникло 05 серпня 1995 року після отримання КСП «Дніпропетровське» державного акту на право колективної власності на землю, який посвідчував, що вказаному власнику передається у колективну власність 16 024,5 га землі в межах згідно з планом і одним із співвласників цієї землі, зазначеним під № 986 у списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, що є додатком 1 до державного акту на право колективної власності на землю, є позивач (а.с10).

Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідач жодних підстав для позбавлення позивача права власності на земельну частку (пай) в землях КСП «Дніпропетровське» не навів.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд дійшов висновку, що обставини, на які послався позивач у позові, підтверджені належними та допустими доказами, які у їх сукупності є достатніми для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладають у разі задоволення позову на відповідача.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 279,21 грн (а.с.1, 22), який суд вважає за можливе залишити на позивачеві, враховуючи, що відповідач не порушував його прав та законних інтересів.

На підставі викладеного, ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст.25 ЗК України, ст.ст.1, 2, 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пунктів 1, 2, 7 Указу Президента України № 720 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Положення «Про порядок перетворення радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій у колективні сільськогосподарські підприємства», затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Державного комітету по харчовій промисловості, Фонду державного майна, Міністерства економіки і Міністерства юстиції від 27 січня 1994 р. № 27/4/62/9/4/5, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339126, місце знаходження: 52720, вул. Гагаріна, 1, с. Українське Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 як колишнім членом колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпропетровське» Петропавлівського району Дніпропетровської області право на земельну частку (пай) площею 10,84 гектари в умовних кадастрового одиницях без визначення її в натурі (на місцевості), за рахунок земель товарного сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів на території Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити на позивачеві ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпропетровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суддя П. О. Бурда