ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 р. м. Чернівці cправа № 824/415/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Сокирянське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Сокирянське лісове господарство" (далі - позивач, ДП "Сокирянський лісгосп") звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просить :

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС в Чернівецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Чернівецькій області) від 02.12.2019 року №0001640501, №0001650501, №0001660501, № 0001670501, №0001680501, №0001690501, №0001700501, №0001710501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в період який перевірявся ДП "Сокирянський лісгосп" на підставі контракту здійснювало поставку деревини паливної у вигляді колод мяколистяних, хвойних та твердолистяних порід. Митне оформлення товару відбулося з дотриманням вимог митного законодавства України.

Також позивач зазначав, що електронні митні декларації, інвойси, специфікації на відвантаження деревини паливної твердолистяних порід, накладні, акти відповідності лісопродукції, сертифікати походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експертних операцій, які були оформленні в зв`язку із виконанням ДП "Сокирянський лісгосп" умов контракту, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, встановлених для первинних документів, містять відомості про господарську операцію та мають всі обов`язкові реквізити, а тому зазначеними документами підтверджується реалізація (експорт) за період липень-грудень 2016 р., компанії Integra Global Trade LP деревини паливної у вигляді колод твердолистяних порід: дуб, граб, ясен згідно договору від 28.03.2016 р., в загальній кількості 4173,75 м3 на суму 104335,25 Євро.

Окрім того позивач, зауважував, що належний йому на праві власності комплекс нежитлових будівель та споруд та всі його окремо взяті будівлі належать до класу 1271.8 як такі, що є "Будівлями підприємств лісівництва та звірівництва", а отже не є об`єктом оподаткування і податок на нерухоме майно на неї не повинен нараховуватись.

Тому позивач вважає, що висновки контролюючого органу щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

20.03.2020 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/415/20-а відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 11:30 год. 27.04.2020 р.

17.04.2020 р. відповідач не погоджуючись із поданим позовом подав до суду відзив, в якому вказував, що перевіркою встановлено невідповідність між даними в експортних митних деклараціях, поданих позивачем у Чернівецьку митницю ДФС та даними в імпортних деклараціях, наданих митними органами Румунії щодо кодів товару згідно з УКТ ЗЕД та вартості товарів за період з 01.07.2016 р. по 31.12.2016 р. Таким чином, ДП "Сокирянське лісове господарство" в результаті здійснених порушень за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 301583, 00 грн, занижено показники рядка 2350 "Чистий фінансовий результат (прибуток)" Звіту про фінансові результати підприємства та відповідно рядок 01 "Чистий прибуток (дохід)" Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями на 1373,8 тис.грн; не нараховано та не перераховано до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 75% в загальній сумі 1030350,00 грн.

Окрім того, відповідач зазначав, що позивач за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не декларував та не сплачував. Перевіркою встановлено, що будівлі, які використовуються ДП "Сокирянський лісгосп", як приміщення для конторських та адміністративних цілей, є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно відповідно до Податкового Кодексу України.

Таким чином, представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

27.04.2020 р. відкладено розгляд справи до 10:00 год. 27.05.2020 р.

27.05.2020 р. відкладено розгляд справи до 10:30 год. 16.06.2020 р.

16.06.2020 р. відкладено розгляд справи до 11:30 год. 08.07.2020 р.

08.07.2020 р. відкладено розгляд справи до 11:30 год. 22.07.2020 р.

22.07.2020 р. судом оголошено перерву до 11:00 год. 16.09.2020 р.

16.09.2020 р. судом оголошено перерву до 09:30 год. 07.10.2020 р.

07.10.2020 р. відкладено розгляд справи до 16:00 год. 28.10.2020 р.

28.10.2020 р. відкладено розгляд справи до 11:30 год. 09.11.2020 р.

09.11.2020 р. відкладено розгляд справи до 12:00 год. 30.11.2020 р.

30.11.2020 р. судом оголошено перерву до 15:30 год. 21.12.2020 р.

21.12.2020 р. відкладено розгляд справи до 14:00 год. 20.01.2021 р.

20.01.2021 р. представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача також подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

Державне підприємство "Сокирянське лісове господарство" знаходиться за адресою 60221, Чернівецька область, Сокирянський район, с. Шишківці, станція Васкауци, вул. Залізнична, будинок 5-в (Т. 2 а.с. 161 - 164).

На підставі направлень від 18.09.2019 р. №212, 213, 214, 215 виданих Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області посадовими особами відповідача, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, плану -графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 р., на підставі наказу №35 від 05.09.2019 р. проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р., валютного законодавства з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р., іншого законодавства за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2019 р., за результатами якої 07.11.2019 р. складено акт перевірки №865/24-13-05-01/35361371 (Т. 1 а.с. 23 - 113).

Під час перевірки виявлені наступні порушення:

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 301583,00 грн, в тому числі за три квартали 2016 р. на суму 181883,00 грн, за 2016 р. на 119700,00 грн;

- п. 1 відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затверджено постановою Кабінету міністрів Україні від 23.02.2011 р.№138, не нараховане та не перераховано до державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 75 відсотків за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. в загальній сумі 1256550,00 грн. в тому числі за ІІІ квартал 2016 р. у сумі 757800,00 грн, за 2016 р. у сумі 498750,00 грн;

- порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 43015,00 грн;

- порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого, встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на загальну суму податкових зобов`язань 27598,99 грн;

- порушення вимог п.п. 256.11.1, п.п. 256.11.2 п.п. 256.11.5 п. 256.11 ст. 256, п. 257.2 ст. 257 ПК України та вимог п. 65 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2007 р. №761, в частині визначення та сплати нормативної вартості додатково заготовленої деревини в порядку рубок головного користування фактично одержаної в обсягах, які більш як на 15 відсотків перевищують вихід заготовленої деревини (лісоматеріалів круглих) зазначених у відповідних лісорубних квитах виданих в порядку рубок головного користування ліміту 2019 р., внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з рентної плати за ІІ квартал 2019 р. на суму 50571,34 грн;

- порушення вимог п.п. 266.1.1 п. 266.1, п.п. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.3.1, 266.3.3 п. 266.3, п.п. 266.7.5 ст. 266 ПК України занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 77593,24 грн, в тому числі за ІІ півріччя 2016 р. 6918,61 грн, за 2017 р. 29478,40 грн, за 2018 р. 26401,46 грн та за І півріччя 2019 р. 14794,77 грн.

- порушення вимог п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, а саме: неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 р., 2017 р., 2018 р. та 2019 р.;

- порушення вимог п. 176.2 б) ст. 176 та п. 119.2 ст. 119 ПК України у формі №1-ДФ протягом періоду з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. не включено в повному обсязі виплати фізичним особам-підприємцям;

- порушення вимог п.п. 176.2 а) п. 176.2 ст. 176, п.п. 177.8 ст. 177 ПК України ДП "Сокирянський лісгосп" в перевіряємий період не утримало та не перерахувало податок з доходів фізичних осіб по фізичній особі-підприємцю, по якому відсутні документи, що підтверджують його реєстрацію як платника податків;

- порушення вимог п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, п. 168.1 ст. 168 п.п. 176.2 а) п. 176.2 ст.176 ПК України з урахуванням змін, внесених Законом №71-ІІІ Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р. у період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. позивачем не утримано та не перераховано військовий збір з доходів, які підлягають оподаткуванням ПДФО, зокрема, встановлено не утримання в повному обсязі та не перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 461,20 грн.

За результатами виявлених порушень 02.12.2019 р. відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення рішення:

- №0001640501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднаннями) на 409050,00 грн (Т. 1 а.с. 171);

- №0001650501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 149625,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 119700,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 29925,00 грн (Т. 1 а.с. 172);

- №0001660501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 12151,59 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на 9721,27 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2430,32 грн (Т. 1 а.с. 173);

- №0001670501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 46739,79 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на 37391,83 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями ( штрафами) на суму 9347,96 грн (Т. 1 а.с. 174);

- №0001680501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 8723,29 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на 6978,63 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями ( штрафами) на суму 1744,66 грн (Т. 1 а.с. 175);

- №0001690501, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 510,00 грн (Т. 1 а.с. 176);

- №0001700501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 30406,87 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на 10725,50 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями ( штрафами) на суму 2681,37 грн (Т. 1 а.с. 177);

- №0001710501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 7321,75 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на 5857,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями ( штрафами) на суму 1464,35 грн (Т. 1 а.с. 178).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями п. 49.2 ст. 49 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету унітарними підприємствами, не входить до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного ст. 9 та 10 ПК України.

Однак, порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено Постановою Кабінет Міністрів України від 23.02.2011 р. № 138 (далі - Порядок № 138).

Згідно з п. 1, 2, 3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.

Відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що позивач в період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р.: занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 301583,00 грн (в тому числі ІІІ квартал 2016 р. 181883,00 грн, ІV квартал 2016 р. - 119700,00 грн); занижено показники рядка 2350 "Чистий фінансовий результат (прибуток) Звіту про фінансові результати підприємства та, відповідно, рядок 01 підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями на 1373,8 тис. грн (у тому числі: ІІІ квартал 2016 р. - 828,4 тис. грн, ІV квартал 2016 р. - 545,4 тис. грн); не нараховано та не перераховано до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 75 % в загальній сумі 1030350,00 грн (в тому числі за ІІІ квартал 2016 р. - 621300,00 грн, ІV квартал 2016 р. - 409050,00 грн, чим порушено п. 1 Порядку №138.

Судом встановлено, що державне підприємство "Сокирянське лісове господарство" на підставі контракту №CHER-SK-IG-01/2016 від 28.03.2016 р. укладеного з фірмою Integra Global Trade LP (Suite 2, 5 St. Vinsent str., Edinburg, EH 36SW, Scotland, UK, RegCode Sl 24686, Великобританія) здійснювало поставку товарів, а саме: деревина паливна у вигляді колод твердолистяних порід.

Згідно п. 5.1.1 контракту від 28.03.2016 р. №CHER-SK-IG-01/2016 отримувачем товару є компанія EGGER ROMANIA S.R.L. Radauti (Romania, Radauti, str. Austriei, 2).

Згідно доповнень до контракту від 01.08.2014 р. №CHER-SK-BES-01/2014 від 31.12.2015 р. №5 та від 04.04.2016 р. №6 Продавець продає, а Покупець купляє деревину паливну у вигляді колод м`яко листових та хвойних порід дерев. Умови поставки DAP Вадул-Сірет, FCA с. Шишківці.

В період з 01.07.2016 р. по 31.12.2016 р. ДП "Сокирянське лісове господарство" подало до митного оформлення у Чернівецьку митницю ДФС електронні митні декларації типу ЕК10АА та товаросупровідні документи (інвойси), згідно яких підприємством на виконання контракту від 28.03.2016 р. №CHER-SK-IG-01/2016 експортовано товар - Деревину паливну у вигляді колод твердолистяних порід: дуб, граб, ясен довжиною 20 см, діаметром 10 см - 50 см -89,59 м3 загальною вартістю 104335,25 Євро (2937059,70 грн), який переміщувався у вагонах. В графі 33 електронної митної декларації зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД - 4401100000.

Перевіркою встановлено заниження вартості експортованих ДП "Сокирянське лісове господарство" Румунській компанії EGGER ROMANIA S.R.L. товарів на загальну суму 1644754,31 грн (в тому числі: ІІІ квартал 2016 р. - 979713,16 грн, ІV квартал 2016 р. - 665041,15 грн).

Також, в акті перевірки зафіксовано, що на порушення вимог п. 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, позивачем занижено показник рядка 2000 "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати підприємства за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. на загальну суму 1644,7 тис. грн (в тому числі: ІІІ квартал 2016 р. 979,7 тис. грн, ІV квартал 2016 р. - 665,0 тис. грн.).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п. 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Згідно з п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Верховною Радою України 28.12.2014 р. прийнято Закон України за №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», положення якого у частині справляння податку на прибуток підприємств набрали чинності 01.01.2015 р. (далі - Закон №71-VIII).

Законом №71-VIII викладено розділ ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу в новій редакції та передбачено розрахунок об`єкта оподаткування податком на прибуток на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (п.134.1.1 п.134.1 ст.134).

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

На виконання умов вищевказаного договору від 28.03.2016 р. №CHER-SK-IG-01/2016 судом досліджено наступні документи, які містяться в матеріалах справи, а саме копії електронних митних декларацій, інвойсів, специфікації на відвантаження деревини паливної твердолистяних порід, накладними ЦИМ/СМГС, актами відповідності лісопродукції, Сертифікатами походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експертних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме Банківських виписок, позивачем за період липень-грудень 2016 р. було отримано від компанії EGGER ROMANIA S.R.L. Radauti Romania, за поставлену деревину паливну, грошові кошти в сумі 115000,00 Євро.

Також судом досліджено Звіт про залишки та рух лісопродукції по складах (універсальний звіт) ДП "Сокирянський лісгосп" за період липень - грудень 2016 р., відповідно до записів якого станом на 01.07.2016 р. на підприємстві рахувались дров`яна деревина - дрова (ГОСТ 3243-88 для палива (штб) в кількості 167,6510 м3.

За період липень-грудень 2016 р. позивачем, відповідно до даних вищевказаного Звіту, було оприбутковано дров`яної деревини - дрова (ГОСТ 3243-88 для палива (штб)) в кількості 14602,9180 м3 та реалізовано дров`яної деревини - дрова (ГОСТ 3243-88 для палива (штб)) в кількості 14257,2180 м3 , в тому числі компанії EGGER ROMANIA S.R.L. Radauti Romania в кількості 4173,75 м3.

Окрім того, під час дослідження електронних митних декларацій, судом встановлено, що вони не містять будь яких відміток про відмову в митному оформленні в графі D/J "Відмітки митного органу відправлення/призначення", з чого можна зробити висновок, що зазначені в них відомості щодо найменування товарів, їх ваги та кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, коду товару згідно з УКТ ЗЕД та їх митної вартості відповідають всім вимогам, щодо митного законодавства України на момент митного оформлення.

Також судом встановлено, що зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, є належними та допустимими підтвердженнями реальності вчинення господарських операцій.

Вказані обставини також підтверджуються висновком експерта судово-економічної експертизи від 22.04.2020 р. наданим судовим експертом Перепелюк С.М. (Т. 3 а.с. 190 - 205).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що електронні митні декларації, інвойси, специфікація на відвантаження деревини паливної твердолистяних порід, накладних ЦИМ/СМГС, актів відповідності лісопродукції, Сертифікатів походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експертних операцій, оформленні у відповідності до вимог чинного законодавства, встановлених для первинних документів відповідно до Закону №996 та положення №88, містять відомості про господарську операцію та мають всі обов`язкові реквізити, а тому зазначеними документами підтверджується реалізація (експорт) ДП "Сокирянське лісове господарство", за період липень-грудень 2016 р., компанії EGGER ROMANIA S.R.L. Radauti Romania деревини паливної у вигляді колод твердолистяних порід: дуб, граб, ясен, згідно договору від 28.03.2016 р. №CHER-SK-IG-01/2016 в загальній кількості 4173,75 м3 на суму 104335,25 Євро.

Стосовно доводів відповідача, що перевіркою встановлено невідповідність між даними в експортних митних деклараціях, поданих ДП "Сокирянське лісове господарство" у Чернівецьку митницю ДФС та даними, в імпортних деклараціях, наданих митними органами Румунії (щодо кодів товару згідно з УКТ ЗЕД та вартості товарів) за період з 01.07.2016 р. по 31.12.2016 р., суд зазначає наступне.

Згідно інформації, наданої митними органами Республіки Румунія (лист від 20.12.2017 р. №5.985/SIVCU/BIA) класифікацію таких товарів митними органами Румунії було проведено відповідно до групи 4403 УКТ ЗЕД "Лісоматеріали необроблені, з видаленою або невидаленою корою або заболонню, або начорно брусовані або небрусовані".

Таким чином відповідачем, встановлено, що ДП "Сокирянське лісове господарство" порушено вимоги ст. 2-1 Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" в частині подання до митного оформлення та експорту ділової деревини (УКТ ЗЕД 4403) під виглядом дров паливних (УКТ ЗЕД 4401).

Як вбачається із матеріалів справи, Чернівецькою митницею ДФС було складено протоколи від 13.06.2018 р. №17/40800/18, №1708/40800/18, №1709/40800/18, №1710/40800/18 про порушення митних правил відносно особи, що подавала електронні митні декларації, в яких зазначено неправдиві відомості, щодо коду товару згідно УКТ ЗЕТ та вартості товарів експортованих ДП "Сокирянський лісгосп" на адресу румунської компанії EGGER ROMANIA S.R.L. Radauti.

Разом з тим судом встановлено, що постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці в справі 725/3444/18 від 23.07.2018 р., залишеною в силі постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 11.10.2018 р. розглянуто адміністративну справу, яка надiйшла вiд Чернівецької митниці ДФС, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , за ч.1 cт.483. Митного Кодексу України (Т. 1 а.с. 179 - 193, 195 - 211).

Вказаним рішенням закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України у зв`язку з закінчення на момент розгляду справи адміністративного правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 78 КАС України врегульовано підстави звільнення від доказування. Так, ч. 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом ч.4 ст.78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Як вбачається із матеріалів справи, в рішенні Першотравневого районного суду м. Чернівці в справі 725/3444/18 від 23.07.2018 р., залишеним в силі постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 11.10.2018 р. встановлено, що відповідно до графи 54 електронних митних декларацій особою, яка їх подавала являється гр. ОСОБА_1 .

Таким чином, у вищезазначених протоколах був зроблений висновок про те, що ОСОБА_1 , як особа, яка уповноважена на роботу з митницею ДП "Сокирянське лісове господарство" вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу документів, які містять неправдиві відомості щодо коду згідно УКТЗЕД та вартості товару, у зв`язку з чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 483 ч. я1 МК України.

Згідно ст.68 МК України, українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Згідно ст. 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Крім цього, згідно вимог вказаної статті, під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковим.

Однак, як вбачається із наданих матеріалів провадження (протоколи про порушення митних правил), що задеклароване ОСОБА_1 найменування і код товару згідно УКТЗЕД, які нібито містили неправдиві відомості, Чернівецькою митницею ДФС не коригувались і жодні вмотивовані рішення уповноважених осіб, передбачені вказаною нормою закону, не виносились з цього приводу і не приєднувались до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заниження позивачем податку на прибуток в сумі 301583,00 грн, в тому числі за три квартали 2016 р. в сумі 181883,00 грн та за 2016 р. в сумі 119700,00 грн, не нарахування та неперерахування до Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) в розмірі 75% за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. в загальній сумі 1030350,00 грн, в тому числі за ІІІ кв. 2016 р. в сумі 621300,00 грн та за 2016 р. в сумі 409050,00 грн документально та нормативно не підтверджується.

Беручи до уваги обставини викладені вище, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.12.2019 р. №0001640501 та №0001650501, які з огляду на їх безпідставність слід визнати протиправними та скасувати.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 02.12.2019 р. №0001660501, №0001670501, №0001680501, №0001690501, №0001700501 та №0001710501, суд зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем зафіксовано, що за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. ДП "Сокирянський лісгосп" податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не декларував та не сплачував. Перевіркою повноти визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. встановлено його заниження в загальній сумі 77593,25 грн.

Згідно ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Відповідно до п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом "ж" 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

В силу вимог п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 р. №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) " Будівлі для культової та релігійної діяльності" належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Таку позицію підтримує Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2020 за № 823/1751/17.

Крім того, суд зауважує, що звільненню від оподаткування підлягають саме об`єкти нерухомості (будівлі), а не підприємства (з урахуванням видів діяльності) від обов`язку сплати податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Судом встановлено, що ДП "Сокирянський лісгосп" є власником наступних об`єктів, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень:

- нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення та споруди лісового господарства, площею 470,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право власності САС 933039 від 17.03.2010 р. видане Ломачинецькою сільською радою, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.03.2010 р., реєстраційний номер 29954705;

- нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення та споруди лісового господарства, площею 309,5 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Свідоцтво про право власності САС 770162 від 14.12.2009 р. видане Сокирянською міською радою, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.12.2009 р., реєстраційний номер 29180831;

- нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення та споруди лісового господарства, площею 528,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Свідоцтво про право власності САС 933040 від 17.03.2010 р. видане Романковецькою сільською радою, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.03.2010 р., реєстраційний номер 29958886. Загальна площа земельної ділянки під нежитловою будівлею (Б) 781,0 кв.м.;

- нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення та споруди лісового господарства, площею 2962,0 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_4 . Свідоцтво про право власності САС 933043 від 23.03.2010 р. видане Шашковецькою сільською радою, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.03.2010 р., реєстраційний номер 29964206;

- нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення та споруди лісового господарства, площею 553,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_5 . Свідоцтво про право власності САС 176006 від 08.09.2008 р. видане виконавчим комітетом Івановецької сільською радою, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.10.2008 р., реєстраційний номер 24629106;

- нерухоме майно, а саме: комплекс, нежитлових приміщень та споруд, площею 771,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_6 . Свідоцтво про право власності САС 176007 від 08.09.2008 р. видане виконавчим комітетом Бузовицької сільської ради, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.09.2008 р., реєстраційний номер 24629140.

Судом встановлено, що вказані приміщення використовуються позивачем в адміністративних цілях, а саме: контора лісництва, А, площею 107,9 кв.м., розташована за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, с. Ломачинці, вул. Шлях, 90; контора лісництва, А, площею 214,2 кв.м., розташована з адресою: Чернівецька, область, Сокирянський район, с. Романківці, вул. Кисилбасівська, буд. 3; контора нижнього складу, А, площею 435,5 кв.м. та адмінбудинок Б, площею 394,6 кв.м, розташовані за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, с. Шишківці, ст. Васкауци, вул. Залізнична, буд. 5-в; адмінбудівля, А-1, площею 216,7 кв.м. розташована за адресою: Чернівецька область, Кельменецький район, с. Іванівці, вул. Яремчука, 55; адмінбудівля, А-11, площею 396,8 кв.м., розташована за адресою: Чернівецька область, Кельменецький район, с. Бузовиця, вул. Центральна, 3.

Відтак, об`єкти нерухомості, які на праві власності належить позивачу, не підпадають під дію п. "ж" п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується юридичною особою у власній господарській діяльності.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 р. у справі №806/2461/17 (провадження №К/9901/27759/18) та від 11.12.2018 р. у справі №822/2614/16.

Враховуючи наведене, також те, що обставини, викладені в позовній заяві, є необґрунтованими та безпідставними, тому відсутні підстави для скасування судом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 02.12.2019 р. №0001660501, №0001670501, №0001680501, №0001690501, №0001700501 та №0001710501.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 02.12.2019 р. №0001660501, №0001670501, №0001680501, №0001690501, №0001700501 та №0001710501 контролюючим органом винесено правомірно і обґрунтовано.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими частково. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність прийняття всіх оскаржуваних рішень, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до платіжного доручення №25442 від 17.03.2020 р. позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 9712,94 грн.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 4856,47 грн.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, то такі у позовній заяві обґрунтовано тим, що з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до адвоката ОСОБА_2 , у зв`язку з чим між ними 08.11.2019 р. укладено договір про надання правової допомоги (Т. 4 а.с. 14).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 р. у справі № 10.12.2019 р.

На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 08.11.2019 р. (Т.4 а.с. 14);

- додатку №1 до договору про надання професійної правової допомоги від 08.11.2019 р. (Т. 4 а.с. 5);

- акт виконаних робіт №1 від 08.07.2020 р. (Т. 4 а.с. 4);

- квитанція №1 від 08.07.2019 р., №2 від 16.07.2019 р. та №3 від 22.07.2019 р. по 10000,00 грн кожна (Т. 4 а.с. 6, 7, 8).

Як вбачається із акту виконаних робіт №1 від 08.07.2020 р. вартість однієї години наданих адвокатом послуг становить 500,00 грн.

Згідно вказаного акту адвокатом надано наступну правничу допомогу: консультації 3000,00 грн (загальним часом 6 год.); вивчення документів - 5000,00 грн (10 год.), аналіз судової практики з аналогічних питань 4000,00 грн (8 год.), складання скарги до ДПС України 4000,00 грн (8 год.), складання позовної заяви 8500,00 грн (17 год.), написання відповіді на відзив 4000,00 грн (8 год.), підготовка заяв і клопотань - 1000,00 грн (2 год), участь представника в судовому засіданні - 500,00 грн

Загальна вартість послуг адвоката становить 30000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання - передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правничої допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.

Однак, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Суд вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 30000,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами майнового характеру, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 10000,00 грн.

Крім того, позивачем понесені судові витрати на проведення судової експертизи у сумі 20000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 24755 від 19.12.2019 р. та №24819 від 27.12.2019 (Т. 3 а.с. 246, 247).

Зокрема, разом із позовом позивач подав до суду Висновок судово-економічної експертизи № 20 від 22.04.2020 р. судового експерта Перепелюк Світлани Миколаївни, складений на його замовлення (Т. 3 а.с. 190 - 205).

22.04.2020 р. складено акт здачі - прийняття експертних робіт, згідно якого судовий експерт Перепелюк Світлана Миколаївна передав, а позивач прийняв Висновок судово-економічної експертизи від 22.04.2020 р. Загальна вартість робіт склала 20000,00 грн (Т.3 а.с. 248).

За змістом ч. 3, 5 8 ст. 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження факту витрат на проведення експертизи позивачем надано платіжні доручення № 24755 від 19.12.2019 р. та №24819 від 27.12.2019 р. Зі змісту Висновку судово-економічної експертизи № 20 від 22.04.2020 р. встановлено, що експертне дослідження проведено з питань предмету адміністративного позову, відтак понесені витрати на проведення експертизи пов`язані з розглядом справи.

Враховуючи рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, а також те, що у справі міститься документальне підтвердження понесення позивачем судових витрат пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 20000,00 грн, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Суд звертає увагу, що судова експертиза стосувалась саме заниження податку на прибуток та не нарахування та неперахування до Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) в розмірі 75 % .

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 20000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС в Чернівецькій області від 02.12.2019 року №0001640501, №0001650501.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь державного підприємства "Сокирянське лісове господарство" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати у розмірі 34856,47 грн, з яких судовий збір у розмірі 4856,47 грн, витрати на правничу допомогу 10000,00 грн та витрати пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 20000,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Державне підприємство "Сокирянське лісове господарство" вул. Залізнична, 5-В, станція Васкауци, с. Шишківці, Сокирянський район, Чернівецька область, 60221, Код ЄДРПОУ 35361371)

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, Код ЄДРПОУ 43143196)

Суддя І.В. Маренич