ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/93/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонський області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`зання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі відповідач, ГУ Держгеокадастр) від 28.12.2020 № 12610-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки»;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області прийняти наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населених пунктів на території Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області із земель сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер земельної ділянки 6523584000:04:001:0903;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 05.03.2020 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6523584000:04:001:0903) у власність, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області. Відповідно до отриманого наказу ГУ Держгеокадастру № 4498-сг від 02.04.2020 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою та відповідно приватним підприємством «Каховка-Альянс» розроблено даний проект. Позивач зазначає, що у пункті 10 «Підсумкова оцінка документації із землеустрою» висновку про розгляд документації із землеустрою від 18.06.2020 за №12188/82-20, складеного експертом державної експертизи Корчмою Ю.О., зазначено що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу погоджується, у зв`язку з чим, проект землеустрою погоджено у спосіб, передбачений Земельним кодексом України. ОСОБА_1 вважає наказ від 28.12.2020 № 12610-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» протиправним, оскільки відмова ГУ Держгеокадастру не вмотивована належним чином, не містить в собі підстав для такої відмови, що визначені ст.ст. 123, 1861 Земельного кодексу України. Посилаючись у позові також на постанови Верховного Суду України від 30.08.2018 по справі №817/586/17, від 27.10.2020 по справі № 480/313/19, від 06.03.2019 по справі № 1640/2594/18, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та за ч. 1 ст. 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням судового рішення з огляду на неналежні дії відповідача, ухилення останнього від затвердження проекту землеустрою, всупереч вимогам чинного законодавства.

16.01.2021 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

08.02.2021 до суду надійшов відзив на адміністративний позов від представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає про законність та обґрунтованість спірного наказу від 28.12.2020 № 12610-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», оскільки Перелік обмежень щодо використання земельних ділянок, який міститься в поданому проекті землеустрою ОСОБА_1 містить порушення постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», а саме: неповний перелік обмежень, оскільки в затвердженому Порядку №1051 зазначено останній код 10.25, а Перелік позивача закінчується кодом 10.7, у зв`язку з чим Перелік обмежень щодо використання земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства; в порушення ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» в кадастровому плані земельної ділянки не зазначений повний номер кадастрового номеру; висновок про розгляд документації із землеустрою, зроблений експертом державної експертизи Корчма Ю.О., містить помилку, щодо форми власності, яка зазначена, як комунальна, однак на момент розроблення документації форма власності була державна. Також, у відзиві зазначено про наявність втручання в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру щодо зобов`язання затвердження документації із землеустрою, посилаючись на Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2, постанову Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №П-278/10, ухвалу від 31.07.2014 №К/800/62158/13, 12.11.2014 №К К800/57908/13, від 03.09.2014 по справі №К9991/62411/12, від 09.07.2014 по справі № К/800/24673/13, від 05.03.2015 по справі №К800/35996/14, постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13, постанови Верховного Суду України від 18.03.2014 по справі № 21-11а14 та від 21.05.2013 справа № 21-87а13. Також, ГУ Держгеокадастр зауважив, що відповідно до Указу Президента України від 15.10.2020 № 449 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та наказу Головного управління від 15.01.2021 № 13 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», відповідно земельну ділянку з кадастровим номером 6523584000:04:001:0903 передано до комунальної власності Зеленопідської сільської ради територіальної громади, у зв`язку з чим, відповідач по справі не є розпорядником спірної земельної ділянки. Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом зазначає наступне.

05.03.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 2,0 га, що розташована на території Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства.

02.04.2020 відповідно до ст.ст. 151, 22, 33, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про особисте селянське господарство», Положення про Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (в редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53), Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області прийнято наказ за № 4498-сг «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», пунктом 1 якого ОСОБА_1 надано «дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства». Відповідно до пункту 2 даного наказу «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає розробленню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства».

Відповідно до заяви від 16.04.2020 ОСОБА_1 та договору від 16.04.2020 № 42 укладеного між позивачем та приватним підприємством «Каховка - Альянс», та на підставі наказу ГУ Держгеокадастру № 4498-сг від 02.04.2020, було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Дані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до ст.ст. 151, 118 та 122 Земельного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», Положення про Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (в редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53), враховуючи висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.06.2020 № 12188/82-20, Головним управління Держгеокадастру у Херсонській області 28.12.2020 прийнято наказ № 12610-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки».

В наказі від 28.12.2020 № 12610-сг підставами для відмови зазначено:

«- перелік обмежень щодо використання земельної ділянки не відповідає вимогам Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1051;

- на кадастровому плані відсутній кадастровий номер земельної ділянки (стаття 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр»);

- у пункті 6 висновку про розгляд документації із землеустрою від 18.06.2020 № 12188/82-20 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області зазначено комунальну форму власності земельної ділянки на момент складання документації із землеустрою (частина 4 статті 122 Земельного кодексу України).».

Даний наказ є предметом розгляду у даній справі.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено позицію позивача, яка ґрунтується на відсутності у відповідача правових підстав для прийняття спірного наказу від 28.12.2020 № 12610-сг, оскільки позивачем дотримано вимоги чинного законодавства щодо розроблення проекту землеустрою та подання його на затвердження, в свою чергу, позиція відповідача ґрунтується на законності прийнятого спірного наказу, оскільки під час подання проекту землеустрою на затвердження було виявлено недоліки у самому проекті та помилку у висновку експерта.

Суд вважає необхідним зазначити, що згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.ч.1-3 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно чч. 6-8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Судом встановлено, що позивач на свою заяву від 05.03.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 02.04.2020 № 4498-сг «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», отримала відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Федорівської сільської ради Каховського району

Відповідно до ч. 1 ст. 1861 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин від 10.10.2020) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 4 зазначеної статті визначено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Відповідно до ч. 5 ст. 1861 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частиною 6 зазначеної вище статті чітко визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру Корчма Ю.О. було проведено аналіз документації із землеустрою на відповідність її положенням вимог земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, документації із землеустрою, результати якого викладені у висновку від 18.06.2020 № 12188/82-20, з якого вбачається, що поданий проект землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення їй земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області із земель сільськогосподарського призначення державної власності відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (п. 8 висновку).

Зауважень та пропозицій у експерта не виникало, про що зазначено в пункті 9 висновку та відповідно до пункту 10 висновку підсумковою оцінкою документації із землеустрою визначено про погодження зазначеного проекту ОСОБА_1 .

Таким чином, з дослідженого судом висновку експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру Корчма Ю.О. від 18.06.2020 № 12188/82-20, який було виконано відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 1861 Земельного кодексу України вбачається наявність погодження експерта проекту землеустрою ОСОБА_1 без жодних зауважень та пропозицій.

Обставини погодження сторонами не заперечуються, але відповідач зауважив, що даний висновок експерта містить помилку щодо п. 6 висновку, в якому зазначено комунальну форму власності земельної ділянки на момент складання документації із землеустрою, що стало однією із підстав для відмови у затвердження ГУ Держгеокадастром документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 . Щодо інших позицій, викладених у висновку державного експерта у відповідача зауважень не виникло, та у спірному наказі відповідно не зазначено.

Частиною 8 статті 1861 Земельного кодексу України визначено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

З обставин справи вбачається, що відповідачем ГУ Держгеокадастру було 28.12.2020 винесено спірний наказ № 12610-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» із зазначенням відповідних підставі такої відмови. Суд зазначає, що даний наказ ГУ Держгеокадастру було винесено з урахуванням висновку експерта від 18.06.2020 № 12188/82-20, яким погоджено зазначений вище проект ОСОБА_1 та даний висновок не містив жодних вказівок щодо наявності недоліків поданого ОСОБА_1 проекту та не зазначено жодних зауважень та пропозицій, у зв`язку з чим суд вбачає наявність протиріччя в діях відповідача ГУ Держгеокадастру щодо відмови позивачу у затвердженні документації із землеустрою, яким було враховано висновок експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру про погодження проекту.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 14 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким чином, норми статтей 123 та 1861 Земельного кодексу України визначають, що єдиною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Та в разі отримання висновку державного експерта про погодження проекту документації із землеустрою, відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 1861 Земельного кодексу України, суб`єкт владних повноважень відповідно має прийняти рішення про затвердження останнього або про відмову у затвердженні згідно ч. 5 ст. 1861 Земельного кодексу України з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері, з дотриманням ч. 6 ст. 1861 Земельного кодексу України.

Зокрема, у спірному рішенні ГУ Держгеокадастру від 28.12.2020 № 12610-сг зазначено підстави для відмови, зокрема, перелік обмежень щодо використання земельної ділянки не відповідає вимогам Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 №1051 (далі Порядок № 1051), що полягає у відсутності в Переліку обмежень останнього коду 10.25, відповідно даний Перелік закінчується із зазначенням коду 10.7.

Відповідно до пп. 4 п. 102 зазначеного Порядку № 1051 (в редакції від 20.10.2020) до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у пункті 23 цього Порядку, на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Пунктом 23 Порядку № 1051 визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель: 1) назва та код, обліковий номер обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з додатками 2 і 6 та пунктами 28 і 30-1 цього Порядку; 2) контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною; 3) площа обмеження (в цілому і за окремими контурами); 4) перелік заборонених видів діяльності та обов`язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження; 5) опис режимоутворюючого об`єкта (за його наявності): найменування; контури меж режимоутворюючого об`єкта з координатами поворотних точок та довжиною; площа (в цілому і за окремими контурами); характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження; 6) інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів.

Відповідно до Додатку 6 до Порядку № 1051 вбачається зазначення Переліку обмежень починаючи з коду 01 із зазначенням відповідної назви обмеження, та площі, із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 1058 від 23.11.2016, № 105 від 07.02.2018, з 07.02.2018 даний Перелік закінчувався кодом 10.7, та внесеними змінами постановою Кабінету Міністрів України № 134 від 12.02.2020, було доповнено певними позиціями, та відповідно, з 12.02.2020 він закінчується кодом 10.25.

З дослідженого судом Переліку обмежень щодо використання земельної ділянки від 16.04.2020 № 42 (арк. 34 Проекту землеустрою) вбачається, що земельна ділянка гр. ОСОБА_1 площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту Федорівської сільської ради не обтяжена сервітутами і не має обмежень у використанні, прав третіх осіб на використання земельної ділянки немає. Відповідно, Перелік обмежень починається із коду 01 та закінчується кодом 10.7. Даний Перелік підписаний та скріплений печаткою інженером землевпорядником ОСОБА_2 , класифікаційний сертифікат № 014387.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо зазначення у Переліку обмежень не повного складу позицій та звертає увагу, що під час складання висновку експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру від 18.06.2020 № 12188/82-20, у експерта зауважень щодо даного Переліку не виникло, щодо недоліків у висновку, які б слугували відмові у його погодженні, не зазначено, підпункт 5 пункту 6 висновку має зазначення «наявність обмежень на земельній ділянці: відсутні», що як наслідок спростовує твердження відповідача про порушення ОСОБА_1 положень вимог Порядку № 1051 щодо Переліку обмежень, також суд звертає увагу на малозначність даного порушення, вчиненого інженером-землевпорядником ОСОБА_2 під час складання Переліку обмежень щодо використання земельної ділянки та зазначає, що відповідачем не надано суду належних обґрунтувань щодо наявності в даному випадку підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою, що визначено ст.ст. 123, 1861 Земельного кодексу України.

Щодо зазначеної відповідачем другої підстави для відмови у затвердженні проекту із землеустрою, що полягає у відсутності у кадастровому плані кадастрового номеру земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.11.2011 (в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин від 04.12.2020, далі Закон №3613-VI) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Таким чином Державний земельний кадастр містить в собі єдину державну систему відомостей щодо землі, розташованої в межах кордону країни, їх цільове призначення, обмеження іу користуванні та інші відомості щодо земельних ділянок, які знаходять на території України із визначенням їх відповідного статусу та призначення, як наслідок кадастровий номер земельної ділянки є ідентифікатором земельної ділянки, який присвоюється їй внаслідок визначення її статусу та призначення, що присвоюється під час державної реєстрації даної земельної ділянки.

Даним Законом №3613-VI передбачено ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, повноваження органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, склад відомостей та безпосереднє ведення Державного земельного кадастру, положення та вимоги до учасників даних правовідносин.

З дослідженого судом проекту землеустрою виготовленого ПП «Каховка - Альянс» вбачається, що зазначення кадастрового номеру земельної ділянки «6523584000:_(2,0000 га)». Судом встановлено, що спірна земельна ділянка має кадастровий номер 6523584000:04:001:0903, та в п. 1.2 пояснювальної записки (стор. 4 проекту) містить зазначення земельної ділянки, яка проектується до відведення за рахунок сформованої земельної ділянки державної власності за кадастровим номером «65235840000:04:001:0751»; відповідно до викопіювання з кадастрової карти (арк. 12 проекту) зазначено опис меж, зокрема із півдня землі державної власності (кадастровий номер 6523584000:04:001:0749), землі із заходу державної власності (кадастровий номер не визначено), в акті встановлення та погодження меж землекористування від 16.04.2020 (арк. 18 проекту) зазначено, зокрема, від В до Г землі державної власності (кадастровий номер 6523584000:04:001:0749), від Г до А землі державної власності (кадастровий номер не визначено), в акті прийому передачі межових знаків на зберігання (арк.28 проекту) зазначено межі земельної ділянки з кадастровим номером 6523584000:004:001:__(пропущено), на арк. 30 проекту розглянуто кроки межового знака № 20_._-001-00001, № 20_._-001-00002, № 20_._-001-0003, № 20_._-001-0004, № 20_._-001-00005, № 20_._-001-00006 та вказано кадастровий номер 6523584000:04:001. Тобто, матеріали проекту землеустрою по спірній земельній ділянці, зокрема в кадастровому плані, кадастровий номер зазначено не в повному обсязі, містяться відповідні пропущення.

Відповідно до положень ст.1 Закону №3613-VI кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Серед документів, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру є індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст; індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони, кадастрового кварталу; кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру; Поземельні книги.

Відповідно до положень чч. 1-2, 3 ст. 34 Закону №3613-VI на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки. Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі.

Порядок складання та затвердження вимог до оформлення кадастрових планів земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 35 Закону №3613-VI кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим). Кадастрова карта (план) ведеться в електронній (цифровій) формі.

Зміст та вимоги щодо відображення інформації на кадастровій карті (плані) встановлюються Порядком ведення Державного земельного кадастру. Складовою частиною кадастрової карти (плану) є індексна кадастрова карта (план), порядок складання якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Та суд зазначає, що відповідно до ст. 16 Закону №3613-VI земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України.

Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону №3613-VI при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Позивач ОСОБА_1 згідно поданої заяви до ГУ Держгеокадастру претендує на отримання права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів території Федорівської сільської ради Каховського району, Херсонської області, відповідно до матеріалів проекту із землеустрою для визначення спірної земельної ділянки були взяті результати польових та камеральних робіт, складено кадастровий план земельної ділянки із зазначенням конфігурації та її площі, мір ліній по периметру межі, з описом суміжних землекористувачів та землевласників та на камеральному етапі робіт по координатах вершин кутів повороту меж земельної ділянки складено кадастрові плани земельних ділянок в масштабі 1:5000, кадастровий номер на спірну земельну ділянку не визначено.

Наявний в матеріалах витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.07.2020 НВ-6508152252020, в якому зазначено про реєстрацію 13.07.2020 відділом у Каховському районі Міськрайонного управління у Каховському районі та м. Новій Каховці Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на підставі проекту від 16.04.2020 ПП «Каховка-Альянс» та відповідно зареєстровано кадастровий номер земельної ділянки 6523584000:04:001:0903 із цільовим визначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га та відповідно до Кадастрового плану земельної ділянки згідно Додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.07.2020 НВ-6508152252020 кадастровий номер земельної ділянки зазначено відповідно - 6523584000:04:001:0903. Суд звертає увагу відповідача, що відомості щодо кадастрового номера земельної ділянки містяться у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.07.2020 НВ-6508152252020, проект землеустрою містить в собі документацію щодо розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення можливої земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що на даному етапі не визначає саме кадастровий номер земельної ділянки, а лише встановлює її місцезнаходження, межі та інші ознаки які надають можливість або виключають її для відповідного відведення у власність. Визначивши усі необхідні ознаки земельної ділянки на стадії внесення відомостей до Державного земельного кадастру присвоюється спірній земельній ділянці відповідний кадастровий номер, що відповідно встановлює неможливість зазначення у проекті землеустрою кадастрового номеру земельної ділянки лише за виключенням того випадку, коли земельна ділянка вже має свій кадастровий номер, але у випадку спірної земельної ділянки на яку претендувала ОСОБА_1 під час подання заяви на розроблення проекту землеустрою, визначена у схемах та планах земельна ділянка не мала відповідного свого кадастрового номеру.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів в обґрунтування зазначеної у спірному наказі від 28.12.2020 № 12610-сг підстави щодо відмови у затвердженні проекту через відсутність у кадастровому плані повного кадастрового номеру спірної земельної ділянки, а також суд зазначає, що висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру від 18.06.2020 № 12188/82-20 жодних зауважень щодо кадастрового номеру спірної земельної ділянки не зазначено.

Відповідачем по справі третьою підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки згідно наказу від 28.11.2020 № 12610-сг, зазначено порушення у п. 6 висновку експерта від 18.06.2020 № 12188/82-20 щодо невірної форми власності спірної земельної ділянки на момент складання документації. Відповідач наполягає на тому, що земельна ділянка мала форму власності державну, а експертом вказано у висновку форму власності - комунальну.

З дослідженого судом висновку експерта від 18.06.2020 № 12188/82-20 вбачається в п. 6 «форма власності на момент складання документації із землеустрою: комунальна», та враховуючи досліджений судом проект землеустрою ПП «Каховка-Альянс» суд приходить до висновку про ймовірну допущену описку експертом ГУ Держгеокадастру та не вбачає дану підставу, як грубе порушення вимог чинного законодавства під час складання висновку даним експертом, оскільки усі документи щодо розроблення документації із землеустрою містять відомості щодо державної форми власності спірної земельної ділянки.

Враховуючи положення вищевказаних норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст.1861 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках про погодження проекту із землеустрою.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на зазначені вище підстави для відмови ОСОБА_1 у затвердженні документації із землеустрою та наданні земельної ділянки у власність, оскільки висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру від 18.06.2020 № 12188/82-20 погоджено проект землеустрою ОСОБА_1 .

Відповідно, жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 1861 Земельного кодексу України, норми ст. 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру від 18.06.2020 № 12188/82-20 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.07.2020 НВ-6508152252020 сформовано та зареєстровано, присвоєно кадастровий номер земельної ділянки - 6523584000:04:001:0903, та спірний наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 28.12.2020 № 12610-сг не містить в собі законодавчо обґрунтованої відмови у затвердженні проекту землеустрою, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно, зазначена правова позиція суду узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 27.10.2020 № 480/313/19, від 06.04.2019 по справі № 1640/2594/18.

Виходячи з вищевикладеного судом встановлено порушене право позивача на затвердження документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які суб`єкт владних повноважень повинен вчинити за законом.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити документацію із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такої документації без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Зокрема, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені ст.ст. 123, 1861 Земельного кодексу України, наказ від 28.12.2020 № 12610-сг суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, належним способом захисту, необхідним для поновлення права позивача ОСОБА_1 є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області прийняти відповідне рішення про затвердження документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .

Суд не приймає до уваги зауваження відповідача щодо передання до комунальної власності Зеленопідської сільської ради територіальної громади спірної земельної ділянки згідно Указу Президента України від 15.10.2020 № 449 та постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113, наказу ГУ від 15.01.2021 № 13, у зв`язку з чим на час розгляду справи Головне управління Держгеокадастру не є розпорядником спірної земельної ділянки на яку претендує позивач ОСОБА_1 , оскільки предметом розгляду у даній справі є наказ ГУ Держгеокадастру від 28.12.2020 № 12610-сг, відповідно його правомірність та законність розглядаються судом із дотриманням положень ч. 3 ст. 3 КАС України.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).

Частина 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що позивачем доведено протиправність та незаконність спірного наказу ГУ Держгеокадастру від 28.12.2020 № 12610-сг, відповідачем в свою чергу не надано суду належних та достатніх доказів в обґрунтування прийнятого спірного наказу відповідно до вимог діючого законодавства.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ Держгеокадастру подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду суд зазначає, що ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок. В даному спорі суд не вбачає підстав для зобов`язання ГУ Держгеокадастру подати звіт про виконання судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання даного рішення суду. Суд вважає необґрунтованим посилання в позовній заяві позивача ОСОБА_1 на підставу для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення з огляду на неналежні дії відповідача, ухилення останнього від затвердження проекту землеустрою, всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки така позиція має ознаки суб`єктивного відношення позивача щодо її спірного питання та не може бути належним та достатнім доказом для задоволення судом зазначеної заяви.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст.383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України позивачу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 28.12.2020 № 12610-сг «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки».

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області прийняти наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населених пунктів на території Федорівської сільської ради Каховського району Херсонської області із земель сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер земельної ділянки 6523584000:04:001:0903.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Університетська, 136а, м. Херсон, 73000) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 109020100