ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2021Справа № 910/20326/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Державного підприємства "КОНОТОПСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД "АВІАКОН"

до Державного агентства резерву України

про стягнення 12 099, 55 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "КОНОТОПСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД "АВІАКОН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості у сумі 12 099, 55 грн

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №10/1/211-06 від 10.02.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20326/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

25.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості відповідача.

12.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що відсутня можливість зареєструвати кредиторську заборгованість перед Державним підприємством "КОНОТОПСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД "АВІАКОН" у Державній казначейській службі України.

23.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача та вказав, що наведене відповідачем не може бути підставою не виконання зобов`язань по договору.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2006 між Державним підприємством "КОНОТОПСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД "АВІАКОН" (зберігач, позивач) та Державним комітетом з державного матеріального резерву (комітет, відповідач) укладений договір №10/1/211-06 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - договір), відповідно до умов якого зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках/, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача. Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою ) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1 (п.1.1 та п. 1.2 договору).

Відповідно до пунктів 1.2. та 2.2. договору зберігач зобов`язався вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду; закладати на відповідальне зберігання цінності, передбачені номенклатурою. Цінності, що закладаються на зберігання повинні відповідати стандартам та технічним умовам.

Також, зберігач зобов`язався надсилати комітетові акти форми №1 протягом п`яти робочих днів з моменту здійснення операцій; відшкодовувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у 5-денний термін після виявлення втрати, нестачі або пошкодження; проводити відпуск цінностей тільки за нарядами комітету впродовж 30 днів з дати оформлення наряду; проводити освіження та заміну цінностей на продукцію аналогічного асортименту і якості самостійно без залучення додаткових коштів з поданням комітетові акту форми №1 протягом 3 робочих днів після здійснення операцій (п.п. 2.3. - 2.6. договору).

Згідно із п.п. 2.7. та 2.8. договору, зберігач зобов`язаний щороку подавати комітетові: станом на 1 січня - звіт форми №12 до 20 січня наступного за звітним року; станом на 1 липня - інформацію про результати перевірки якості та умов зберігання цінностей, а також про відповідність цінностей цілям, для яких вони призначені, за формою, встановленою комітетом до 10 серпня кожного року; щороку разом з річним звітом форми №12 зобов`язаний подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік.

Поряд з тим, у відповідності до пунктів 3.1 - 3.3 договору комітет зобов`язався відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі; оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово - відпускними цінами, що діють на час закладення на основі попередньо укладеного договору закладення цінностей мобілізаційного резерву; контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан.

Вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відшкодування витрат ( з урахуванням податку на додану вартість ) із зберігання цінностей здійснюється за узгодженням між комітетом та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з комітетом кошторису витрат, затверджених комітетом акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати). У разі коли комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Відповідно до п. 7.3. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей (до повного виконання нарядів комітету на відпуск матеріальних цінностей).

Сторонами договору погоджено кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей (мобілізаційного) резерву у складському приміщенні на 2020 рік, а саме річний розмір витрат зберігача становить 24 019,43 грн.

На виконання умов договору позивачем 29.07.2020 направлено на адресу відповідача Акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "КОНОТОПСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД "АВІАКОН" за І півріччя 2020 року від 28.07.2020 на загальну суму 12 099,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором № 10/1/211-06 від 10.02.2006 та кошти з оплати послуг у розмірі 12 099,55 грн позивачу не сплатив, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12 099,55 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що договір № 10/1/211-06 від 10.02.2006 за своєю правовою природою є договором зберігання.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2 ст. 938 ЦК України).

У пункті 1.2. договору сторони погодили, що відповідач передає, а позивач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою ) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

У статті 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" вказано, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціями витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 532 (далі - Порядок №532).

Пунктами 2, 3, 4, 5 Порядку № 532 передбачено, що сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.Сума витрат, що підлягають відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву визначається з урахуванням: 1) умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву; 2) середнього розміру суми витрат; 3) розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву; 4) обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей. Залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології матеріальні цінності державного резерву можуть зберігатися: 1) у складських приміщеннях закритого та закритого опалюваного типу; 2) на відкритих огороджених майданчиках; 3) у холодильних камерах; 4) у резервуарах для зберігання нафтопродуктів; 5) у підземних газових сховищах; 6) у зерносховищах. Держрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тонни зернових культур в зерносховищі.

Згідно з п. 7 Порядку, відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Сторони погодили кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей (мобілізаційного) резерву у складському приміщенні на 2020 рік, що становить річний розмір витрат зберігача - 24 019,43 грн.

Відповідно до звіту позивача, затвердженого директором Державного підприємства "КОНОТОПСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД "АВІАКОН", витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складському приміщенні становить 12 099,55 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем складено Акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» за І півріччя 2020 року від 28.07.2020, за змістом якого позивачем надано послуги по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на суму 12 099,55 грн, в тому числі - 2 016,59 грн ПДВ.

Акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 28.07.2020 з боку відповідача не підписаний.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем 29.07.2020 направлено на адресу відповідача супровідний лист за вих№2275 від 29.07.2020 разом з додатками: Акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "КОНОТОПСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД "АВІАКОН" за І півріччя 2020 року від 28.07.2020 на загальну суму 12 099,55 грн; звіт; пояснювальна до звіту; розрахунок фонду оплати праці; бухгалтерська довідка; витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Направлення на адресу відповідача супровідного листа за вих№2275 від 29.07.2020 з додатками підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 29.07.2020 №4160100741565 та скріншот веб-сторінки АТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення (отримано відповідачем 03.08.2020).

Заперечень щодо отримання акту на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 28.07.2020 відповідачем не надано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що акт від 28.07.2020 є таким, що отриманий відповідачем.

Окрім того, в матеріалах справи наявні пояснювальна до звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного( мобілізаційного) резерву, копія розрахунку фактичного фонду оплати праці комірника складу мобілізаційного резерву ДП "Авіакон" за І півріччя 2020 року та розрахунок фактичного фонду оплати праці сторожів для цілодобової охорони складу мобілізаційного резерву за І півріччя 2020 року.

Позивачем до матеріалів справи надано бухгалтерську довідку ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" за підписом директора та головного бухгалтера, відповідно до якої залишкова вартість будівлі (інвентарний №1032) станом на 01.01.2020 складає 297656,76 грн, у тому числі під матеріальними цінностями мобілізаційного резерву - 119864,23 грн. (розраховано пропорційно зайнятої площі під матеріальними цінностями мобілізаційного резерву).

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від підписання акту від 28.07.2020 на загальну суму 12 099,55 грн та відмови від прийняття наданих послуг, суд прийшов до висновку, що послуги надані позивачем на загальну суму 12 099,55 грн є прийняті відповідачем та підлягають оплаті відповідачем в обумовлені договором строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.2. договору, сторони погодили, що відшкодування витрат ( з урахуванням податку на додану вартість ) із зберігання цінностей здійснюється за узгодженням між комітетом та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з комітетом кошторису витрат, затверджених комітетом акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати). У разі коли комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.

Враховуючи зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що строк, протягом якого відповідач зобов`язаний виконати обов`язок по сплаті позивачу вартості наданих послуг, настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Заперечуючи проти задоволення позивних вимог відповідач посилається на неможливість зареєструвати кредиторську заборгованість перед позивачем у Державній казначейській служби України, у Держрезерву відсутні можливості для здійснення відшкодування витрат пов`язаних із зберіганням матеріальних цінностей мобрезерву. При цьому, відповідач проти факту надання послуг позивачем за Актом на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "КОНОТОПСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД "АВІАКОН" за І півріччя 2020 року від 28.07.2020 не заперечує.

Посилання відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 46 Бюджетного кодексу України встановлені стадії виконання бюджету за видатками та кредитуванням: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов`язань; 4) отримання товарів, робіт і послуг; 5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань; 6) використання товарів, робіт і послуг для виконання завдань бюджетних програм; 7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.47 Бюджетного Кодексу України).

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 2 статті 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов`язання третьою особою не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов`язання зі сплати заборгованості у сумі 12 099,55 грн.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань зі сплати заборгованості у сумі 12 099,55 грн., оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов`язання.

Оскільки, заборгованість відповідача по договору № 10/1/211-06 від 10.02.2006 належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12 099,55 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги Державного підприємства "КОНОТОПСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД "АВІАКОН" до Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості у сумі 12 099, 55 грн

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 28, ідентифікаційний код 37472392) на користь Державного підприємства "КОНОТОПСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД "АВІАКОН" (41600, Сумська обл., місто Конотоп, ВУЛИЦЯ РЯБОШАПКА, 25, ідентифікаційний код 12602750) заборгованість у розмірі 12 099,55 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.03.2021.

Суддя О.В. Гулевець