ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2021 р. Справа№ 910/11159/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Міністерства охорони здоров`я України
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2020
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2020
у справі №910/11159/20 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Василенко Ірини Євгеніївни
до Міністерства охорони здоров`я України
про стягнення 111 431,46 грн
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Василенко Ірина Євгеніївна (далі - ФОП Василенко І.Є., позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України, відповідач) про стягнення 111 431,46 грн заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №ІС-4.8/57 від 22.04.2019 щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг протягом лютого-квітня 2020 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 у справі №910/11159/20 позов задоволено повністю, стягнуто з МОЗ України на користь ФОП Василенко І.Є. заборгованість в сумі 111 431,46 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач подав належні електронні докази досягнення ним мети завдання, що узгоджена сторонами у Технічному завданні, шляхом підготовки щоденних, щотижневих та щомісячних аналітичних звітів, які передбачені у розділі V «Очікувані результати» Додатку А «Технічного завдання» до договору; надсилання відповідачеві вказаних звітів засобами електронного зв`язку на електронні адреси працівників МОЗ України, в тому числі, на офіційну електронну поштову адресу прес-служби МОЗ України zapyt@moz.gov.ua, підтверджується відомостями з електронної поштової скриньки moz.monitoring@gmail.com, обліковий запис якої належить позивачеві, що встановлено судом під час огляду електронної пошти позивача в судовому засіданні; будь-які претензії щодо невиконання чи неналежного виконання зі сторони позивача зобов`язань за договором протягом спірного періоду не пред`являлось.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 у даній справі стягнуто з МОЗ України на користь ФОП Василенко І.Є. 12 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалюючи вказане рішення, виходячи зі змісту договору про надання правової допомоги та акту приймання-передачі наданих послуг, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з огляду на те, що розгляд даної справи здійснювався у спрощеному позовному провадженні, зважаючи на малозначність справи в розумінні приписів частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості витрат на оплату правничої допомоги, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до ціни позову, у зв`язку з чим вважав за необхідне покласти на відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 12 000,00 грн, що є пропорційним до предмета спору, складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.
Не погодившись із вищезазначеними рішеннями, МОЗ України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю та зменшити суму витрат на правову допомогу.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані рішення суду першої інстанції є незаконними, прийнятими за нез`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказував на те, що позивач не виконав свої зобов`язання за договором щодо надання послуг, у зв`язку з чим відсутні підстави для підписання відповідних актів та здійснення їх оплати; позивачем систематично, протягом лютого, березня, квітня 2020 року порушувалися вимоги щодо подання щомісячних звітів, які б підтвердили надання ним обумовлених умовами договору послуг; з аналізу інформації, яка надана позивачем на флеш-накопичувачі в підтвердження складання аналітичних звітів, вбачається, що такі звіти отримувались Міністерством від ТОВ «Лукмі Україна», а не від позивача; позивач не підтвердив надання послуг саме уповноваженим представником відповідача на узгоджені сторонами електронні адреси, оскільки такі не визначені договором; судом помилково зазначено про те, що будь-які претензії щодо невиконання чи неналежного виконання зі сторони позивача зобов`язань за договором протягом спірного періоду не пред`являлось, враховуючи, що такі претензії не могли бути надані відповідачем, оскільки позивачем не були надані результати виконаних ним послуг.
Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі №826/19299/15 щодо реальності господарських операцій з надання послуг з консультування з питань комерційної діяльності, керування та юридичних послуг, позивач вказав на те, що послуги, які нібито надавались позивачем, неможливо кваліфікувати як послуги, що відповідають умовам Технічного завдання, оскільки їх зміст не відповідає вимогам встановленим договором.
Крім того, апелянт наголошував на необхідності зменшення визначеної судом до стягнення з відповідача суми витрат позивача на правничу допомогу, вказуючи на те, що така є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МОЗ України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 у справі №910/11159/20; встановлено, що розгляд апеляційної скарги буде здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено ФОП Василенко І.Є. строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що доводи апелянта про неотримання звітності на виконання умов договору до моменту надсилання позивачем листа-вимоги від 25.05.2020 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, відсутність підстав для здійснення оплати послуг не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи; уповноважені представники відповідача, починаючи з лютого 2020 року, отримували звітність від позивача, однак не вчиняли жодних дій для її затвердження та розрахунку за послуги; за практикою відносин між сторонами, яка склалась з моменту укладення договору, звітність надсилалась засобами електронного зв`язку з адреси moz.monitoring@gmail у такій саме формі із зазначенням торгівельної марки компанії LOOQME, яка забезпечувала позивача даними для аналізу та підготовки звітів, тому у позивача були обґрунтовані очікування, що продовжуючи виконувати умови договору у тому самому порядку, відповідач буде затверджувати звітність та здійснювати оплату, як це було попередні 10 місяців; отримуючи послуги за договором протягом спірного періоду, відповідач не надавав жодних зауважень щодо якості послуг.
Також позивач наголошував на безпідставності посилань апелянта на постанову Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №826/19299/15, оскільки викладені у ній висновки стосуються оцінки реальності господарської операції в розумінні Податкового кодексу України в адміністративному спорі з контролюючим органом щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Крім того, позивач вказував на необґрунтованість апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, що розмір винагороди за надання правової допомоги позивачеві, який визначений у договорі з адвокатським об`єднанням як фіксована сума не може змінюватися в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу; аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач також просив стягнути з МОЗ України на користь ФОП Василенко І.Є. понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 27 000,00 грн.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 22.04.2019 в межах реалізації Проекту «Поліпшення охорони здоров`я на службі у людей» (Проект), що фінансується відповідно до Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Банк) від 19.03.2015 № 8475-UA (Угода про позику), між МОЗ України (у тексті договору - замовник) та ФОП Василенко І.Є. (у тексті договору - консультант) було укладено договір №ІС-4.8/57 (далі - договір), за умовами якого замовник бажає, щоб консультант виконав нижчевказані послуги, а консультант має намір виконати вказані послуги.
У пункті 1 «Послуги» договору сторони узгодили: (і) консультант надає послуги, обумовлені в Додатку А «Технічне завдання та обсяг послуг», що є невід`ємною складовою даного договору (далі - Послуги). (іі) консультант надає звіти, перелічені в Додатку Б «Обов`язки консультанта по звітуванню», в терміни, вказані в даному Додатку.
Пунктом 2 «Термін» договору визначено, що консультант надає послуги протягом періоду, який починається з дати підписання договору і триває до 30.09.2020 або будь-якого іншого періоду, що може бути в подальшому погоджений сторонами у письмовому вигляді. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Датою закінчення дії договору є дата кінцевого терміну виконання Угоди про позику.
Пунктом 3 «Оплата» договору визначено порядок оплати послуг.
А. Максимальна сума за послуги, надані відповідно до Додатку А, не перевищує 24150,00 доларів США.
Б. Оплата. Замовник оплачує консультанту надані послуги за щомісячною ставкою у відповідності до погоджених ставок, вказаних в Додатку В «Кошторис витрат на послуги та ставки».
Г. «Умови оплати». Послуги консультанта оплачуються відповідно до Угоди про позику за рахунок коштів, передбачених в спеціальному фонді Державного бюджету України. Платежі здійснюються в національній валюті України (гривня) за офіційним курсом Національного банку України на день виставлення рахунку координатору проекту, що визначений у п. 4, не пізніше ніж через 30 днів після подання консультантом Звіту про надані послуги та його затвердження.
Пунктом 4 «Адміністрування» договору встановлено: А. Координатор. Замовник призначає Ковтонюка Павла Анатолійовича, заступника Міністра охорони здоров`я України, координатором замовника. Координатор несе відповідальність за координацію діяльності за даним договором, прийняття та затвердження звітів та інших документів, що підлягають подачі замовнику консультантом, а також за прийняття та затвердження рахунків на оплату.
За умовами пункту 5 «Стандарти якості послуг, що надаються» договору, консультант бере зобов`язання надати послуги на найвищому рівні стандартів професійної та етичної компетентності та сумлінності.
Пунктом 14 «Припинення» договору встановлено: А. За ініціативою замовника. Замовник може припинити дію даного договору за умови письмового повідомлення консультанта принаймні за 10 (десять) робочих днів до визначеної дати після настання будь-якої з наступних подій:
(а) якщо консультант не усуває недоліки у виконанні своїх зобов`язань за договором протягом 7 (семи) робочих днів після отримання повідомлення або протягом подальшого періоду, про що замовник може погодитись у письмовому вигляді;
(b) якщо консультанта визнано неплатоспроможним або банкрутом;
(с) якщо консультант, на думку замовника або банку, замішаний в корупції, шахрайстві, змові, примусовій або перешкоджаючій практиці (як це визначено в переважаючих процедурах банку; щодо санкцій) в конкурентній боротьбі за виконання чи при виконанні договору.
У Додатку А до договору сторони визначили Технічне завдання та обсяг послуг на консультативні послуги (індивідуальний консультант) за посадою «Консультант із проведення комплексного моніторингу та аналізу інформаційного поля Проекту та реформ охорони здоров`я».
Згідно з розділом ІІ Технічного завдання, мета цієї роботи полягає у моніторингу засобів масової інформації (телеканали, друковані та інтернет ЗМІ) та соціальних мереж на предмет згадування Проекту та реформ охорони здоров`я МОЗ України, підготовці аналітичних звітів відповідно до технічного завдання, а також консультаційної підтримки МОЗ України у впровадженні Кластеру «Інформація і комунікація» Частини 2 Проекту (далі - Кластер), який спрямований на підвищення обізнаності експертного середовища та широкої громадськості у заходах з реформування системи охорони здоров`я та їхніх результатах та підсумках, та популяризації Проекту.
Відповідно до розділу ІІІ Технічного завдання, консультант має виконати наступні завдання: 1) проведення моніторингу та аналізу інформаційного поля; 2) підготовка аналітичних звітів, що полягає: (і) підготовка щоденних графічних аналітичних звітів, що містять загальний огляд згадувань Проекту і реформ охорони здоров`я МОЗ України за попередню добу і надається щоденно з понеділка по п`ятницю до 10:00 ранку; (іі) підготовка щотижневих аналітичних звітів із загальним оглядом згадувань Проекту і реформ охорони здоров`я МОЗ України та сумарно за тиждень і огляду інформаційних трендів і рекомендації щодо роботи з ними до 14:00 понеділка - моніторинг за попередній тиждень; (ііі) підготовка щомісячних аналітичних звітів, що окрім графічного аналізу містять текстовий аналіз із зазначенням основних тематичних трендів місяця, акцентів в темах, які висвітлювалися, специфіки подачі однієї події різними джерелами, джерела поширення негативу, їх органічне або замовне походження не пізніше 10 числа місяця; 3) консультативна та технічна підтримка; 4) координація зацікавлених сторін.
Згідно з розділом IV «Тривалість і місце роботи» консультант забезпечує надання послуг з дати укладення договору до 30.09.2020 або протягом іншого періоду, як буде вирішено сторонами на момент укладення контракту, за умови задовільного виконання завдань. Місцем роботи є місто Київ, Україна.
У розділі V Технічного завдання визначені очікувані результати, а саме очікується, що результатом роботи консультанта за цим Технічним завданням буде забезпечення/досягнення: щоденні звіти з понеділка по п`ятницю до 10:00, відповідно до вимог, викладених у п. 2 цього Технічного завдання; щотижневі аналітичні довідки до 14:00 понеділка, наступного за звітним тижнем, відповідно до вимог, викладених у п. 2 цього Технічного завдання; щомісячні звіти - не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, відповідно до вимог, викладених у п. 2 цього Технічного завдання; щомісячне оновлення переліку лояльних лідерів суспільної думки; щомісячний SWОТ-аналіз комунікацій слабких та сильних сторін, можливостей, загроз комунікації.
Відповідно до розділу VI Технічного завдання, консультант в рамках виконання завдання буде підпорядковуватись Координатору Проекту та працюватиме під безпосереднім керівництвом Консультанта з комунікаційної підтримки реформ Кластеру «Інформація і комунікація» ГКПП. Протягом 10-денного терміну після закінчення кожного місяця Консультант має надавати замовнику звіти про надані послуги за формою, встановленою замовником. Звіти мають бути підготовлені у спосіб, придатний для читання і розуміння замовником.
У пункті 3 Додатку Б до договору «Обов`язки консультанта по звітуванню» узгоджено, що протягом 10-денного терміну після закінчення кожного місяця консультант має надавати замовнику звіти про надані послуги та відповідний акт про надані послуги за форматом, який буде надано замовником.
Додатком В до договору визначений кошторис на послуги та ставки, відповідно до якого оплата послуг з 01.01.2020 по 30.09.2020 встановлена за ставкою 1400 доларів США за місяць.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання умов даного договору, позивач у 2019 році та у січні 2020 року надав обумовлені договором послуги, що підтверджується актами про надані послуги № 2 від 14.06.2019 на суму 38089,71 грн, № 4 від 30.08.2019 на суму 36029,06 грн, № 6 від 23.10.2019 на суму 34827,97 грн, № 9 від 20.12.2019 на суму 32886,53 грн, №10 від 06.02.2020 на суму 35041,16 грн, які підписані сторонами договору без зауважень. Позивачем були складені звіти про надані консультаційні послуги за вказаний вище період, які затверджені відповідачем, а саме, Координатором Проекту.
Послуги у період з травня 2019 року по січень 2020 року оплачені відповідачем у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.
В подальшому, як зазначає позивач, у період з лютого по квітень 2020 року ФОП Василенко І.Є. продовжувала надавати визначені договором послуги та надсилала засобами електронного зв`язку на електронні адреси працівників МОЗ України, в тому числі, на офіційну електронну поштову адресу прес-служби МОЗ України (zapyt@moz.gov.ua) щоденні звіти та короткий аналіз моніторингу засобів масової інформації, щотижневі, щомісячні звіти, що підтверджується відомостями з електронної поштової скриньки moz.monitoring@gmail.com.
За твердженням позивача, починаючи з лютого 2020 року, відповідач, який продовжував отримувати засобами електронного зв`язку визначені договором послуги, без пояснення причин, відмовився затверджувати звіти про надання консультаційних послуг та оплачувати їх вартість.
У зв`язку з цим, 25.05.2020 позивач поштовим зв`язком надіслав відповідачеві лист-вимогу про оплату наданих послуг в сумі 111 431,46 грн (за лютий 2020 року в сумі 34385,40 грн, за березень 2020 року в сумі 39286,10 грн, за квітень 2020 року в сумі 37759,96 грн) зі звітними документами, а саме, актами за надані послуги, розрахунками вартості, табелями обліку використання робочого часу, звітами про надання консультаційних послуг, рахунками-фактурами, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0100172127295, накладною від 25.05.2020 та реєстрацією даного листа в МОЗ України 29.05.2020 за №19/24616/0/1-20. Аналогічні документи також були надіслані на електронні адреси уповноважених осіб відповідача - Буглак Марії, Білану Юрію.
Листом № 23-04/16309/2-20 від 11.06.2020 з посиланням на умови договору щодо зобов`язання консультанта надавати щомісячно звіт про надані послуги та відповідний акт про надані послуги (пп. (іі) пункту 1), а також щоденні, щотижневі та щомісячні звіти та аналітичні довідки (пункт V Технічного завдання), відповідач повідомив про відсутність підстав для оплати послуг у зв`язку з неотриманням вказаних документів до моменту отримання листа-вимоги від 25.05.2020. Також відповідач відхилив посилання позивача на те, що інформаційні послуги, надані за вказаний період, були прийняті замовником, з огляду на те, що такі не знайшли документального підтвердження, оскільки не були оформлені актами про надані послуги.
Разом з цим, відповідач у листі від 11.06.2020 повідомив позивача про те, що послуги за травень 2020 року потребують підтвердження - для визначення того, кому та коли послуги були надані, оскільки згідно Технічного завдання мали б бути надані консультанту з комунікаційної підтримки реформ. Звіт, акт виконаних робіт і табель обліку робочого часу мають бути надані у письмовій формі. Запропоновано консультанту виправити недоліки у роботі протягом 7-ми робочих днів та надати належно оформлені звіти із підтверджуючими документами (у тому числі знімками з екрану (скріншотами) з відображенням електронної адреси осіб, яким надсилалися звіти, а також датою надсилання звітів) щодо здійснених виправлень.
11.06.2020 відповідач отримав від позивача лист-вимогу про оплату наданих послуг від 01.06.2020, у якому просив розрахуватись за отримані послуги за травень 2020 року в сумі 37668,26 грн.
Також 01.06.2020 позивач надіслав відповідачеві претензію №1 щодо врегулювання відносин та оплати заборгованості, у якій просив вжити необхідні дії щодо врегулювання заборгованості та сплатити вартість наданих з 01.02.2020 по 31.05.2020 послуг моніторингу засобів масової інформації шляхом перерахування грошових коштів у сумі 149099,72 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 11.06.2020.
Листом № 12-06/19108/2-20 від 08.07.2020 відповідач повідомив позивача про припинення дії договору відповідно до п. 14 А, оскільки витребувані документи та інформація всупереч статті 14 договору у встановлений термін консультантом надані не були, недоліки у наданні послуг та виконанні зобов`язань не усунуто. Отримання вказаного листа про відмову від договору підтверджується позивачем у позовній заяві.
Листом № 12-06/19612/2-20 від 13.07.2020 відповідач відмовив у задоволенні претензії № 1 від 01.06.2020 на суму 149099,72 грн з огляду на те, що за період з лютого по травень 2020 року послуги не прийняті замовником відповідними актами, як це передбачено пунктом 3 Додатку Б «Обов`язки консультанта по звітуванню» до договору, а за відсутності підписаних сторонами актів їх оплата не може бути здійснена.
Посилаючись на те, що відповідач не здійснив оплату за надані позивачем у період лютий-квітень 2020 року послуги, отримання яких у відповіді на претензію відповідач не заперечував, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення заборгованості.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи апелянта вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Таким чином, укладення ФОП Василенко І.Є. та МОЗ України договору №ІС-4.8/57 від 22.04.2019 було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов`язку із здійснення їх оплати.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У підпункті Б пункту 3 договору узгоджено, що замовник оплачує консультанту надані послуги за щомісячною ставкою у відповідності до погоджених ставок, вказаних в Додатку В «Кошторис витрат на послуги та ставки».
Згідно з підпунктом Г. «Умови оплати» пункту 3 договору послуги консультанта оплачуються відповідно до Угоди про позику за рахунок коштів, передбачених в спеціальному фонді Державного бюджету України. Платежі здійснюються в національній валюті України (гривня) за офіційним курсом Національного банку України на день виставлення рахунку Координатору проекту, що визначений у п. 4, не пізніше ніж через 30 днів після подання консультантом Звіту про надані послуги та його затвердження.
З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2020 відповідач отримав від позивача як додаток до листа-вимоги від 25.05.2020 пакет звітної документації за лютий, березень та квітень 2020 року про надання послуг на суму 111 431,46 грн, а саме: табель використання часу, звіти №№ 11, 12, 13 про надані послуги, розрахунки вартості послуг, акти №№11, 12, 13 про надані послуги, що підтверджує виконання ним вимог пункту 3 Додатку Б до договору.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та змісту пункту підпункту Г. «Умови оплати» пункту 3 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг на момент розгляду справи настав.
Проте, в порушення умов укладеного сторонами договору, відповідач надані протягом спірного періоду позивачем послуги не оплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані послуги на момент ухвалення оскаржуваного рішення склав 111 431,46 грн.
Жодних доказів оплати відповідачем наданих позивачем за договором послуг матеріали справи не містять та відповідачем ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.
При цьому, судом першої інстанції правомірно відхилено твердження відповідача про відсутність у нього підстав для оплати послуг у зв`язку з неподанням відповідних звітів позивачем, оскільки як було встановлено вище, звіти про надані послуги відповідач отримав 29.05.2020 разом з вимогою про оплату та будь-які заперечення з приводу ненадання, надання послуг не в повному обсязі, невідповідності послуг умовам Додатку А «Технічне завдання» договору саме за період лютий - квітень 2020 року, відповідач позивачеві не пред`явив, а подані звіти безпідставно не затвердив.
Претензія щодо якості та повноти наданих звітів та їх відповідність Технічному завданню до позивача була пред`явлена відповідачем у листі від 11.06.2020 та від 08.07.2020 лише щодо послуг за травень 2020 року, заборгованість за який не є предметом спору у даній справі.
Посилання відповідача на невідповідність послуг Технічному завданню та умовам договору з огляду на те, що кожен файл, який містить звітну інформацію відповідає документам, які готувала для МОЗ України інша особа - ТОВ «Лукмі Україна», також правомірно відхилені місцевим господарським судом, оскільки будь-яких заперечень щодо невідповідності наданих аналітичних матеріалів до позивача зі сторони відповідача та його уповноваженої особи - Координатора Проекту протягом спірного періоду не пред`являлось, а доводи про приналежність складених звітів іншій особі ґрунтуються на припущеннях, так як не підтверджені будь-якими доказами.
Крім того, в листі від 26.10.2020 ТОВ «Лукмі Україна», у відповідь на адвокатський запит №1 від 23.10.2020 повідомило, що за умовами договору, укладеного між ним та МОЗ України, аналітичні звіти на електронну адресу останнього ним не надсилались.
Разом з тим, зі змісту листів, які направлялись відповідачем позивачеві, вбачається, що будь-яких заперечень щодо якості та повноти підготовлених аналітичних матеріалів за період лютий-квітень 2020 року відповідачем не висувалось. Такі зауваження відповідач висунув лише під час розгляду даної справи судом першої інстанції.
При цьому, судом першої інстанції правомірно враховано, що юридичний аналіз положень статей 6-7 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Цивільні відносини між сторонами договору можуть регулюватися звичаєм ділового обороту, яким є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Отже, аналізуючи правову природу договору, слід звертати увагу не тільки на його назву, але приймати до уваги суть зобов`язань сторін, які передбачені договором, оскільки договір може мати в собі положення різних видів цивільно-правових договорів, а його назва не завжди може відобразити суть договірних зобов`язань. Сторони можуть послуговуватися при виконанні договірних зобов`язань звичаями ділового обороту, які не заборонені згідно з умовами договору.
Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів є частиною ділових звичаїв в Україні.
Відповідно до статей 3, 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронні документи стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17.
На переконання колегії суддів, позивачем надано належні електронні докази на підтвердження досягнення ним мети завдання, що узгоджена сторонами у Технічному завданні, шляхом підготовки щоденних, щотижневих та щомісячних аналітичних звітів, які передбачені у розділі V «Очікувані результати» Додатку А «Технічного завдання» до договору.
Надсилання відповідачеві вказаних звітів засобами електронного зв`язку на електронні адреси працівників МОЗ України, в тому числі, на офіційну електронну поштову адресу прес-служби МОЗ України: zapyt@moz.gov.ua, підтверджується відомостями з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 , обліковий запис якої належить позивачеві, що встановлено судом першої інстанції під час огляду електронної пошти позивача в судовому засіданні 30.10.2020, а будь-які претензії щодо невиконання чи неналежного виконання зі сторони позивача зобов`язань за договором протягом спірного періоду не пред`являлось.
З наведених підстав місцевим господарським судом правомірно відхилені доводи відповідача щодо надсилання результатів послуг неуповноваженим особам замовника та на невстановлені електронні адреси.
Крім того, за результатом дослідження електронної пошти позивача, судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами в рамках виконання договору №ІС-4.8/57 від 22.04.2019 усталеною була практика обміну сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надсилання електронних листів на електронні адреси, які повідомлялись працівниками відповідача та жодних зауважень до виникнення спірного періоду в останнього не виникало.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 826/19299/15 також правомірно відхилені місцевим господарським судом, оскільки висновки касаційного суду у наведеній справі стосуються оцінки наявних у ній доказів фактичного здійснення оспорюваних господарських операцій сторін спору, та не містять правової позиції щодо застосування норми права.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що отримання послуг відповідачем не спростовано, а позивачем належними та допустимими доказами доведено настання строку здійснення їх оплати, водночас, доказів оплати наданих позивачем послуг відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 111 431,46 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог повністю, а саме, стягнення з МОЗ України на користь ФОП Василенко І.Є. заборгованості в сумі 111 431,46 грн.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги МОЗ України про наявність підстав для скасування додаткового рішення у справі з огляду на неправомірність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач зазначив, що у зв`язку з розглядом даної справи він очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 27 000,00 грн.
У судовому засіданні 30.10.2020 в порядку частини 8 статті 129 ГПК України до закінчення судових дебатів позивачем подано заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат ФОП Василенко І.Є. на професійну правничу допомогу після прийняття рішення по суті позовних вимог.
У судовому засіданні 30.10.2020, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, суд першої інстанції постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на 13.11.2020.
06.11.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу разом з документальним підтвердженням їх понесення.
Так, в якості доказів понесення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, позивачем надано суду копії договору про надання правової допомоги №1-19/06/2020 від 19.06.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС`ЮС» та ФОП Василенко І.Є., рахунку-фактури №02/11/2020 на оплату у розмірі 27 000,00 грн, акта приймання-передачі наданих послуг від 03.11.2020, ордера серії АІ №1046407, виданого Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС`ЮС» на ім`я адвоката Овод А.П., а також квитанцію №0.0.1893568436.1 від 04.11.2020 на суму 27 000,00 грн та роздруківку з профайла адвоката Овода А.П. з Єдиного реєстру адвокатів України.
З вказаних документів вбачається, що 19.06.2020 між Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС`ЮС» (у тексті договору - адвокатське об`єднання) та ФОП Василенко І.Є. (у тексті договору - клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №1-19/06/2020, відповідно до умов якого (п. 1.1) клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з приводу захисту порушених прав та представництва інтересів клієнта в судах України всіх інстанцій щодо стягнення заборгованості за надані послуги на виконання договору №ІС-4.8./57 від 22.04.2019 у розмірі 111 431,46 грн.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальні та інші документи правового характеру в інтересах клієнта; представлення в установленому порядку інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції під час здійснення господарського судочинства, а також в інших судах, державних органах, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами; адвокати адвокатського об`єднання можуть здійснювати інші види адвокатської діяльності, які не заборонені законом в інтересах клієнта.
У пункті 4.1 договору між клієнтом та адвокатським об`єднанням погоджено, що вартість послуг адвокатського об`єднання (гонорар), що включає усю необхідну правову допомогу для представництва інтересів клієнта, є фіксованою і становить 27000,00 грн за представництво в кожній судовій інстанції (суд першої інстанції, апеляційний суд, Верховний Суд).
Сторони домовилися, що клієнт протягом 5 (п`яти) робочих днів після виставленого рахунку-фактури перераховує адвокатському об`єднанню гонорар (пункт 4.2 договору).
Детальний опис наданих послуг, рівень спеціалістів, які їх надавали, погоджується між адвокатським об`єднанням та клієнтом в акті приймання-передачі із зазначенням специфікації (пункт 4.3 договору).
Так, з підписаного між Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС`ЮС» та ФОП Василенко І.Є. Акту приймання-передачі наданих послуг від 03.11.2020 вбачається, що сторони підтвердили приймання-передачу послуг згідно детального опису наданих послуг, а саме: підготовка позовної заяви, що включає аналіз первинних документів, законодавства та судової практики; підготовка заяви про усунення недоліків; аналіз відзиву на позовну заяву, підготовка відповіді на відзив та клопотання про огляд судом електронної пошти позивача; представництво у судовому засіданні 06.10.2020; підготовка заяви про долучення додаткових доказів на підтвердження обґрунтованості позову та клопотання про поновлення пропущеного строку; представництво у судовому засіданні 20.10.2020; аналіз пояснень відповідача, підготовка адвокатського запиту та заперечення на пояснення; представництво у судовому засіданні 27.10.2020; представництво у судовому засіданні 30.10.2020.
Згідно з п. 4 вказаного Акту приймання-передачі наданих послуг сторони погодили, що послуги надані у повному обсязі, у визначений договором строк та відповідають вимогам клієнта, клієнт не має претензій до виконавця щодо строку та якості наданих послуг.
Відповідно до квитанції №0.0.1893568436.1 від 04.11.2020 позивач перерахував на користь Адвокатського об`єднання «ЛЕКС`ЮС» 27 000,00 грн з призначенням платежу «за надання послуг зг дог 1-19/06/2020 від 19.06.20р. зг р/ф 02/11/2020 ФОП Василенко І.Є.»
Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір судових витрат позивача в частині витрат на правничу допомогу документально підтверджений та становить 27 000,00 грн.
Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом з тим, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в оскаржуваному додатковому рішенні суду першої інстанції, у судовому засіданні 13.11.2020 відповідач заперечив проти заявлених витрат на професійну правничу допомогу та заявив усне клопотання про зменшення витрат на оплату, оскільки вони не є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг. При цьому, відповідач зауважив, що детальний опис наданих послуг не містить кількості витрачених годин щодо кожної дії позивача та їх вартість, а також включає витрати щодо підготовки заяви про усунення недоліків позовної заяви, що не є правомірним.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді першої інстанції, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, з урахуванням часу здійснення представництва адвокатом інтересів позивача у даній справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що розгляд даної справи здійснювався у спрощеному позовному провадженні, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості витрат на оплату правничої допомоги, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до ціни позову (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 12 000,00 грн, що є пропорційним до предмета спору, складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, виходячи зі змісту договору про надання правової допомоги №1-19/06/2020 від 19.06.2020 та акту приймання-передачі наданих послуг.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо необхідності зменшення визначеної судом та покладеної на відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу, оскільки місцевим господарським судом були враховані вищенаведені заперечення відповідача та з їх урахуванням зменшено заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 позовні вимоги задоволено повністю, з огляду на приписи ч. 4 ст.129 ГПК України та наявні в матеріалах справи докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення від 13.11.2020 у даній справі.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 та додаткове рішення Господарського міста Києва від 13.11.2020 у справі №910/11159/20 прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга МОЗ України має бути залишена без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
При цьому, колегія суддів задовольняє викладене у відзиві на апеляційну скаргу клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, надану йому адвокатом під час апеляційного провадження у справі в сумі 27 000,00 грн, з огляду на наступне.
В якості доказів понесення витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції у вказаному розмірі, позивачем додано до відзиву на апеляційну скаргу копії наступних документів:
- рахунку-фактури №15/01/2021 від 15.01.2021 на суму 27 000,00 грн;
- платіжного доручення №23 від 15.01.2021 про сплату Василенко І.Є. на користь Адвокатського об`єднання «ЛЕКС`ЮС» 27 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за правову допомогу зг рахунку №15/01/2021 від 15.01.2021 року. За надання послуг правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у справі №910/11159/20»;
- акта приймання-передачі наданих послуг від 15.01.2021, в якому сторони підтвердили приймання-передачу послуг згідно детального опису наданих послуг на суму 27 000,00 грн, а саме: підготовка клопотання та ознайомлення 12.01.2021 з матеріалами справи в Північному апеляційному господарському суді; аналіз апеляційної скарги МОЗ України; підготовка відзиву на апеляційну скаргу.
Також в матеріалах справи наявна копія ордера серії АІ №1079224, виданого Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС`ЮС» адвокату Овод А.П на надання правничої (правової) допомоги ФОП Василенко І.Є. у Північному апеляційному господарському суді.
Отже, розмір судових витрат позивача в частині витрат на правничу допомогу в Північному апеляційному господарському суді документально підтверджений та становить 27 000,00 грн.
Разом з тим, як було зазначено вище, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Водночас, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема вказавши, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
При цьому, колегія суддів наголошує, що за приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Однак, під час розгляду апеляційної скарги, МОЗ України, яке належним чином повідомлялося про розгляд даної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, розмір яких було вказано у відзиві на апеляційну скаргу, який разом з доказами їх понесення був направлений на адресу відповідача.
Таким чином, відповідачем, відповідно до ст. 126 ГПК України, не доведено належними та допустимим доказами неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що до переліку виконаних адвокатом робіт, витрати щодо яких заявлені позивачем, були включені виключно ті роботи, що були необхідними для розгляду поданої ним апеляційної скарги. Витрати по жодним іншим роботам адвоката не включалися позивачем до судових витрат.
За таких обставин, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді апеляційної інстанції, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг та відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, на підставі ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги ФОП Василенко І.Є. в сумі 27 000,00 грн покладаються на МОЗ України.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 у справі №910/11159/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 у справі №910/11159/20 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 у справі №910/11159/20 залишити без змін.
4. Стягнути з Міністерства охорони здоров`я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7; ідентифікаційний код 00012925) на користь Фізичної особи-підприємця Василенко Ірини Євгеніївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 27 000 (двадцять сім тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
5. Матеріали справи №910/11159/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз
