ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1816/21 Справа № 212/7360/20 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідачі Криворізька міська рада, Покровська районна в місті Кривому Розі рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року, яка прийнята суддею Колочко О.В. у м. Кривому Розі, повний текст ухвали суду складено 08 жовтня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ :

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою до Криворізької міської ради, Покровської районної в місті Кривому Розі ради про припинення права власності та визнання права власності.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Криворізької міської ради, Покровської районної в місті Кривому Розі ради про припинення власності та визнання права власності відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Роз`яснено позивачам їх право звернення з позовом до господарського суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалу суду.

Вважають, що судом першої інстанції не в повній мірі були з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме те, що спірне нерухоме майно було внесено позивачами, як учасниками ТзОВ «Холдінг Фейт», в якості частки з метою формування статутного капіталу. Після припинення ТзОВ «Холдінг Фейт», на підставі рішення загальних зборів учасників підприємства, майно юридичної особи не було передано її учасникам.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами виник саме з корпоративних правовідносин, зокрема, з приводу процедури передання учасникам товариства майна юридичної особи у зв`язку із її припиненням, а тому даний спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, так як останній підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції України,судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів»,суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

За змістомстатті 16 Цивільного кодексу України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений законом або договором, чи іншим способом, що є ефективним та не суперечить закону.

Відповідно до положеньстатті 19 ЦПК України,суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Підвідомчість господарських справ установленастаттею 20 ГПК України,згідно з пунктом 3 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до пункту 8 частини першоїстатті 2 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства»,корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Як встановлено в частинах першій, третійстатті 167 Господарського кодексу України(далі -ГК України), корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Справи, що виникають з корпоративних відносин - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто на правах і правомочностях особи, передбачених законом і статутними документами, у зв`язку з наявністю у цієї особи частини в статутному фонді (майні) господарського товариства.

Таким чином, за змістомстатті 167 ГК України,ознаками корпоративних прав є те, що суб`єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є припинення право власності ТзОВ «Холдінг Фейт» на нерухоме майно та визнання за позивачами право власності на це майно.

Зі змісту позову слідує, що спір, поданий на розгляд суду, виник у зв`язку внесенням позивачами,як учасникамиТзОВ «ХолдінгФейт»,в якостічастки зметою формуваннястатутного капіталу,та післяприпинення діяльностіТзОВ «ХолдінгФейт» напідставі рішеннязагальних зборівучасників підприємства,майно юридичноїособи небуло переданоїї учасникам,тобто позивачампо справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що правовідносини які виникли між сторонами у цій справі стосуються розпорядження корпоративними правами, а тому із урахуванням наведених норм процесуального права такі правовідносини є господарськими, а тому спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах ВС від 23 травня 2018 року у справі №911/3494/16, від 13 лютого 2019 року у справі №756/10182/16-ц та від 12 лютого 2020 року у справі №296/1151/12-ц.

У зв`язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що спірне нерухоме майно було внесено позивачами, як учасниками ТзОВ «Холдінг Фейт», в якості частки з метою формування статутного капіталу. Після припинення ТзОВ «Холдінг Фейт», на підставі рішення загальних зборів учасників підприємства, майно юридичної особи не було передано її учасникам, оскільки спір стосовно визнання права власності на майно у статутному капіталі товариства є таким, що виник з корпоративних відносин, тому спірні правовідносини мають господарський характер, а спір виник з господарських правовідносин.

На підставі викладеного,колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які б стали підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вимогам процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст.374, 381, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 березня 2021 року.

Головуючий:

Судді: