РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Кремінна

03 березня 2021 року Справа № 414/3517/19

Провадження № 2-о/414/1/2021

Кремінський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю секретаря: Олєйнікової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна цивільну справу за заявою адвоката Михайлова Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Служба у справах дітей Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України та встановлення материнства, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Михайлов С.В. в інтересах ОСОБА_1 27 грудня 2019 року звернувся до суду із заявою, яку він уточнив під час розгляду справи, в обґрунтування якої посилається на те, що остання не маючи жодного документу про встановлення особи та не перебуваючи у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 в пологовому будинку в м. Стаханові /зараз Кадіївка/ Луганської області, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території, народила доношену дитину - хлопчика. Їй було видана медичне свідоцтво про народження дитини від 17 січня 2017 року, де зазначено ім`я матері - її сестра ОСОБА_2 , яка мала правовстановлюючі документи. Для отримання свідоцтва про народження дитини на території України вона звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про видачу свідоцтва про народження дитини, але отримала відмову у зв`язку з невизнанням медичних документів, виданих на непідконтрольній Україні території та зазначенням проте, що дитину народила інша особа. Тому проситьсуд встановити факт народження дитини та встановити факт її материнства.

ОСОБА_1 та її представник адвокат Михайлов С.В. у судовому засіданні свої вимоги підтримали.

Представник заінтересованої особи в особізавідуючої сектором з питань опіки та піклування служби у справах дітей Кремінської районної державної адміністрації Луганської області Мельник С.А. у судовому засіданні проти задоволення заявлених вимог не заперечувала.

Представник заінтересованої особи в особі начальника відділу ДРАЦС Кошелєвої А.В. у судове засідання не з`явилася, у заяві на ім`я суду /а.с.88/ просить розглянути справу за її відсутності та вказала про відсутність заперечень проти вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, свідка, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року із змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації цивільного стану факту народження.

Згідно з ч. 1 ст. 317 цього Кодексу заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Частина 1 ст. 125 СК України зазначає, якщо мати та батько не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 131 цього Кодексу заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Докази, які додані до справи, свідчать про наступне.

Свідок ОСОБА_3 суду повідомила, що її хресниця ОСОБА_1 , яка не має батьків у пологому будинку м. Стаханова /Кадіївка/ Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1 народила хлопчика. Документів, які б засвідчували її особу, вона на той час не мала. Згодом вона її з дитиною забрала до себе до місця свого проживання.

Із змісту медичного свідоцтва про народження № 26 Стахановського пологового будинку так званої «ЛНР» вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13 год. 55 хв. народила хлопчика на 40 тижні вагітності вагою 3220 грам /а.с. 8/.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 18 квітня 2018 року /а.с.10-12/ встановлено факт народження громадянки України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Лисичанську Луганської області, батьки названі з її слів. ОСОБА_1 24 вересня 2018 року отримала паспорт громадянки України /а.с.5/.

Згідно до свідоцтва про народження /а.с.6/ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Рубіжне Луганської області народила доньку ОСОБА_4 , батьком якої записано ОСОБА_5 .

Актом від 19 грудня 2019 року /а.с.7/ встановлено, що ОСОБА_1 разом з двома дітьми з ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Хлопчика, який народився у м. Стаханові /Кадіївка/, ОСОБА_1 назвала ОСОБА_6 .

Відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючихde factoорганів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

Неможливість отримання заявником у м. Стаханові /Кадіївки/ необхідних документів для реєстрації факту народження дитини виникла внаслідок відсутності у неї будь-яких правовстанавлюючих документів, які б посвідчували її особу, та розташування цього міста на тимчасово окупованій території України та проведенням у зв`язку з цим на зазначеній території ООС.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовив ОСОБА_1 у державній реєстрації народження дитини на підставі видачі медичного документу про народження невстановленого зразка на непідконтрольній Україні території та зазначенням породіллею іншої жінки (а.с.9).

Відповідно до висновку судової медико-генетичної експертизи із застосуванням методу аналізу ДНК /а.с.79-82/ біологічне материнство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_7 складає 99,9% і вважається доведеним.

У даному випадку заявник не має іншої можливості, крім як у судовому порядку, звернутися за підтвердженням факту народження дитини та встановлення материнства в порядку, визначеному у заяві з посиланням на ч. 2 ст. 132 СК України для подальшої реалізації її прав та інтересів, тому суд з огляду на вказані докази погоджується з вимогами заявника.

Згідно приписів ч. 4 ст. 317 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 317, 319, 354, 355 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву адвоката Михайлова Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Служба у справах дітей Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України та встановлення материнства задовольнити.

Встановити факт того, що громадянка України ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Лисичанськ Луганської області, РНОКПП відсутній/ ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13 год. 55 хв. у Стахановському пологовому будинку в м. Кадіївка Луганської області на 40 тижні вагітності народила дитину чоловічої статі вагою 3220 грам.

Встановити материнство ОСОБА_1 стосовно дитини чоловічої статі, ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення /складання/, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.М. Ковальов