КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2021 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,
за участю:
захисника Сапонова О.В.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Сапонова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 2 грудня 2020 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючий на посаді бригадира в БК «Мегастайл» який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 24 жовтня 2020 року приблизно о 12.25 годин на а/д М-06 Київ-Чоп 19 км керував автомобілем «ЗАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погоджуючись з постановою суду, адвоката Сапонов О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити.
В апеляційній скарзі адвокат посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною з огляду на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що для притягнення до адміністративної відповідальності за диспозицією будь-якої їх статей особливої частини КУпАП станом на 24 жовтня 2020 року ОСОБА_1 мав вчинити певну протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Захисник посилається на те, що дії, які поставлені у вину ОСОБА_1 , виходять за межі диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП в редакції чинній як станом на 24 жовтня 2020 року, так і станом на дату ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, так і станом на дату складання та подання по Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що 1 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ, яким статтю 130 КУпАП викладено іншій редакції, а саме передбачена відповідальність за керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На переконання апелянта, дії, які інкриміновані ОСОБА_1 , починаючи з 1 липня 2020 року та до теперішнього часу виходять за межі диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, як і станом на винесення оскаржуваної постанови, так і станом на день подання апеляційної скарги.
Апелянт зазначає про те, що змістом доданих до цієї апеляційної скарги фотокопій заяв громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 24 жовтня 2020 року приблизно о 12.25 годин, на авто дорозі М-06 Київ-Чоп 19 км, ОСОБА_1 керував автомобілем «ЗАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 , виконуючи службове завдання, повинен був якомога найшвидше доставити документи в офіс роботодавця, тобто, перебував в стані крайньої необхідності, а тому відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про будь-яке адміністративне правопорушення підлягає закриттю внаслідок вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Також, захисник зазначає про те, що матеріалами справи підтверджується огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, який був проведений 24 жовтня 2020 року о 18.20 год. лише тому, що, прибувши до КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня Соціотерапія» фактично 24 жовтня 2020 року біля 14 год., ОСОБА_1 вимушений був чекати у черзі більш 4 годин, очікуючи, поки лікар не проведе огляд осіб, які були примусово доставлені на огляд до КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня Соціотерапія» працівниками поліції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Сапонова О.В., а також ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, опитавши свідків під час апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 321576 від 24 жовтня 2020 року письмові пояснення свідків від 24 жовтня 2020 року, відповідно до яких ОСОБА_1 в присутності останніх відмовився від проходження огляду для визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку (ас. 11).
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції.
Під час апеляційного розгляду захисник Сапонов О.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, пояснив, що на час, коли подія мала місце, ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності. Свідки - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які були в автомобілі з ОСОБА_1 , можуть підтвердити вказані обставини. Під час розгляду справи в суді першої інстанції суд ОСОБА_1 не вислухав, останній був позбавлений можливості будь-що пояснити на підтвердження своєї позиції та обставини, які на той час були. На час, коли автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений, останній пояснював працівникам поліції, що йому необхідно терміново доставити документи в офіс, так як він бригадир. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у лікаря-нарколога, але зазначав про те, що огляд пройде після того, як доставить документи. ОСОБА_1 у подальшому самостійно пройшов огляд у лікаря нарколога, але дотримання 2-годинного терміну не залежало від його волі, оскільки необхідно було доставити документи і доїхати до закладу охорони здоров`я. На момент, коли працівники поліції пропонували ОСОБА_1 проїхати до лікаря нарколога, а ОСОБА_1 дійсно відмовився, але, на переконання сторони захисту, ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, що є випадком, коли особа звільняється від адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу захисника, просив її задовольнити, суду апеляційної інстанції пояснив, що 23 жовтня 2020 року в селі Пашківці закінчували ремонт школи. 24 жовтня 2020 року повертався до Києва. Транспортний засіб під його керуванням був зупинений працівниками поліції через те, що автомобіль рухався в лівій смузі, а не в правій смузі, яка була вільна, на що ОСОБА_1 пояснив, що він рухався з с. Білогородки. Далі працівники поліції запитали, чи не вживав він будь-яких речовин, так як у нього бліде обличчя, на що він відповів, що нічого не вживав. Працівники поліції запропонували йому проїхати до закладу охорони здоров`я до лікаря-нарколога на огляд до м. Боярка або ж відмовитись від проходження огляду у лікаря-нарколога. ОСОБА_1 пояснив про те, що він зможе пройти огляд тільки після того, як вирішить свої проблеми. Працівник поліції повідомив, що так робити не можна, або потрібно їхати в медичний заклад або відмовлятись від проходження огляду. Він повідомив, що на даний час не може проїхати та зазначив, щоб писали відмову. Далі працівники поліції у присутності двох свідків повідомили, що він відмовляється від проходження огляду у лікаря-нарколога, склали протокол. Про те, що він відмовився від проходження огляду у лікаря-нарколога через роботу, свідкам говорив працівник поліції. В подальшому, він запитав у працівників поліції, чи може він далі керувати транспортним засобом, на що інспектор повідомив, що він не може керувати транспортним засобом, а його товариш не мав при собі документів. Маршрутним таксі разом з товаришем поїхали до Києва, відвезли на офіс документи, поїхали до закладу охорони здоров`я по вул. Петра Запорожця для того, щоб пройти огляд. В лікарні для того, щоб самостійно пройти огляд, необхідно було документи. Працівники поліції водійське посвідчення вилучили, тому він очікував у лікарні паспорт, який привезла цивільна дружина. Для того, щоб здати аналізи, йому необхідно було чекати тривалий час, так як осіб, які були у доставлені супроводі працівників поліції, приймали без черги. Через деякий час він забрав результати, і, за порадою адвоката ці результати потрібно було долучити до справи. Він поїхав на Чайківське відділення поліції, а там йому повідомили, що справу направили до УПП у м. Києві по вул. Народного Ополчення, 9, а з УПП у м. Києві повідомили, що справу направлено до Святошинського районного суду м. Києва. На момент, коли подія мала місце, він відмовився від проходження огляду у лікаря нарколога з тих обставин, що на будівництві працювали люди з різних областей України, хлопцям необхідно було видати заробітню плату, більш того, у хлопців були квитки на потяг, і тому, він поспішав.
Допитаний під час апеляційного розгляду за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що працівники поліції в осінню пору зупинили його транспортний засіб та попросили засвідчити, що водій відмовляється проїхати до лікаря нарколога. Працівники поліції в його присутності та присутності іншого свідка запропонували водію проїхати до лікарні, на що водій повідомив, що поспішає, можливо можна пройти пізніше, на що інспектор повідомив, що так не можна Після того, як водій повідомив інспектору поліції, що відмовляється від огляду через певні обставини, на водія було складено документи про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Зовнішній вигляд у водія був нормальний, водій виглядав так, як і на час розгляду справи в апеляційному суді. Поведінка у водія була спокійна. Чи був присутній тремер рук у водія, не може сказати, оскільки на руки не звертав увагу.
Допитаний за клопотанням захисту свідок ОСОБА_2 суду апеляційної інстанції пояснив, що разом з ОСОБА_1 працюють в будівельній компанії «Мегастайл». На момент, коли подія мала місце, разом з ОСОБА_1 їхали до Києва, так як раніше працювали за Києвом. Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР України, так як транспортний засіб рухався не у тій смузі руху, що потрібно було. ОСОБА_1 спілкувався з працівниками поліції, і в останніх виникла підозра, що ОСОБА_1 щось вживав, у зв`язку з чим працівники поліції запропонували ОСОБА_1 освідування у лікаря. Але їхати з працівниками поліції вони не могли, так як здавали об`єкт, і потрібно було доповісти керівництву, а офіс керівництва знаходився в Оболонському районі м. Києва. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду та повідомляв, що пройде освідування самостійно. У подальшому працівники поліції склади протокол, а він ( ОСОБА_2 ) разом з ОСОБА_1 своїм ходом добрались до офісу, автомобіль залишили. Після того, як вирішили питання, пов`язане з роботою, поїхали до медичного закладу, щоб ОСОБА_1 пройшов освідування. Транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції зупинили близько першої половини дня, а в медичний заклад вони потрапили пізніше, до того ж ще й очікували в лікарні, так як була черга, біля лікарні було 3 поліцейських автівки.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Згідно з п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.
З огляду на те, що працівниками поліції під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього виявлені ознаки, які можуть свідчити про його перебування у стані наркотичного сп`яніння, та ОСОБА_1 працівником поліції була висунута вимога пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що останній відмовився, обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, знайшли своє об`єктивне підтвердження та свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що дії, які інкриміновані ОСОБА_1 , починаючи з 1 липня 2020 року та до теперішнього часу виходять за межі диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, як і станом на винесення оскаржуваної постанови, так і станом на день подання апеляційної скарги, є непереконливими з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом першої інстанції, 24 жовтня 2020 року.
1 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, яким запроваджується інститут кримінальних проступків та яким, у тому числі, Кримінальний кодекс України, було доповнено статтею 286-1, відповідно до якої кримінальним проступком стало в тому числі і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, 17 червня 2020 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 9 квітня 2020 року, який 2 липня 2020 року підписаний Президентом України, а 3 липня 2020 року - опублікований в офіційній парламентській газеті «Голос України». Зазначеним Законом виключено підпункт 171 Закону № 2617-VIII, яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Згідно з частиною першою ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» зі змінами та доповненнями, підписані Президентом України закони публікуються в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному веб-сайті Верховної Ради України. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною.
Згідно із частиною другою та третьою ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України є «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур`єр», газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України».
З аналізу наведених Законів № 2617-VIII та № 720-IX, порядку та періоду набуття ними чинності, вбачається, що кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, діяла в період з 1 по 3 липня 2020 року, та скасована з 4 липня 2020 року і, починаючи з цього часу особи, які вчинили такі протиправні дії, несуть адміністративну відповідальність, передбачену ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому апеляційним судом не береться до уваги те, що на офіційному сайті Верховної Ради України не внесені зміни у КК України та КУпАП, оскільки ця система не є офіційним друкованим виданням, в яких здійснюється оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» та ст. 139 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України».
Доводи апелянта про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що він перебував у стані крайньої необхідності, є необґрунтованими з огляду на відсутність будь-яких об`єктивних доказів на підтвердження зазначених обставин.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що до апеляційної скарги додано фотокопії заяв, зі змісту яких встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд у медичному закладі на стан сп`яніння із запізненням з об`єктивних причин, і у нього не було встановлено будь-якого стану сп`яніння, є безпідставними, оскільки законодавством чітко визначено порядок та процедура проходження огляду водія у лікаря нарколога, що є обов`язком водія. Більш того, відповідно до положень ст. 266 КУпАП огляд у медичному закладі проводиться за обов`язкової участі працівника поліції, а проведення огляду з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, є недійсним.
З огляду на викладене під час апеляційного розгляду справи не встановлена невідповідність постанови місцевого суду вимогам закону, матеріалам чи обставинам справи, а всі обставини вчинення адміністративного правопорушення місцевим судом досліджені повно та об`єктивно, у зв`язку з чим апеляційний суд доходить висновку, що постанова судді місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою та підстави для її скасування відсутні, а, відтак, апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 2 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,- залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Сапонова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А. Васильєва
