Справа №463/2285/20

Провадження №1-кс/463/14/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова

Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу - ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Начальника Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 , -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова зі скаргою на бездіяльність Начальника Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі ДБР), ОСОБА_5 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Скаргу мотивує тим, що звернувся в ДБР із заявою від 19.02.2020 про факти вчинення пов`язаних з корупцією кримінальних правопорушень, однак начальник Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_6 безпідставно не вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а натомість в листі від 21.02.2020 №О-1000/12-03Н-20 зазначає, що трудові спори, згідно із ст.232 КЗпП підлягають безпосередньому розгляду у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.

В той же час ВССУ в інформаційному листі від 09.11.2012 роз`яснив, що відповідно до вимог ч.1 ст. 214 КПК бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення і саме в цьому контексті слід оцінювати доводи заявників в разі оскарження бездіяльності прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Тобто законом передбачено обов`язок слідчого, прокурора прийняти заяву про злочин і зареєструвати її, будь-яка відмова не допускається.

Оскільки всупереч вимогам ст.214 КПК України відповідні відомості до ЄРДР внесені не були, тому просить визнати незаконною бездіяльність начальника Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_6 , яка полягає у невнесенні відповідних відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вчинених службовими особами УПМ ДПА у Львівській області та суддями за ознаками складів злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 375, 423, 424 КК України та зобов`язати начальника Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Г. Ніколайчука внести відповідні відомості про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вчинені службовими особами УПМ ДПА у Львівській області та суддями за ознаками складів злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 375, 423, 424 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник підтримали скаргу з мотивів викладених в ній та просили скаргу задовольнити.

Уповноважена особа ДБР в останнє судове засідання не з`явилася, причин неявки слідчому судді не повідомила, разом з тим скерувала заперечення проти скарги, тому вважаю можливим проводити розгляд скарги у її відсутності, оскільки у відповідності до вимог ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши пояснення особи, яка подала скаргу, його представника, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У відповідності до вимог пункту 1 глави 2 розділу I Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року N 298, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. З вищевказаної норми закону вбачається, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.

Статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року та інших.

Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що «недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Згідно з положенням ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст. 55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3). Аналогічні роз`яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення є одним з основних засад судочинства, встановлених статтею 129 Конституції України.

Згідно з правовими висновками, викладеним у Рекомендації CM/REC (2010) 12 Комітету Ради Європи від 17 листопада 2010 року, судді не зобов`язані роз`яснювати, якими переконаннями вони керувалися при прийнятті судових рішень (п. 15). Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Як вбачається з заяви ОСОБА_3 у ній зазначено про вчинення службовими особами ДПА у Львівській області, ГУ ДПС у Львівській області та суддями Яворівського та Жовківського районних судів Львівської області пов`язаних з корупцією правопорушень.

Разом з тим, зі скарги ОСОБА_3 та його заяви про скоєння пов`язаних з корупцією правопорушень від 19.02.2020, не вбачається об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінальних правопорушень, а зводяться до незгоди з діями суддів в процесі розгляду справи з участю заявника, що за своїм змістом є протиправним намаганням втрутитися у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів.

Не містить скарга ОСОБА_3 та його заява про скоєння пов`язаних з корупцією правопорушень від 19.02.2020 і об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами ДПА у Львівській області, ГУ ДПС у Львівській області, а викладені у заяві обставини зводиться до незгоди з діями останніх, які були предметом судового розгляду у справах під головуванням суддів Яворівського та Жовківського районних судів Львівської області.

Враховуючи вищенаведене приходжу до висновку, що підстави для задоволення скарги ОСОБА_3 відсутні.

Керуючись вимогами статей 22, 60, 107, 214, 303, 306, 307, 309, 372 КПК України, -

постановив:

в задоволені скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Начальника Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1