Справа № 202/3440/20
Провадження № 2/202/302/21
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря - Гемай В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Звертаючись до суду позивач зазначила, про таке. З 17.01.2009 сторони перебувають у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дочка - ОСОБА_3 . Однак з липня 2016 між позивачем та відповідачем шлюбні відносини припинені. Дитина проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні. Батько дитини з червня 2017 року по лютий 2020 перебував у місцях позбавлення волі, матеріальної допомоги на утриманні дитини не надає. Позивач вважає, що подальше спільне життя з відповідачем не можливе, а тому просила розірвати шлюб. Крім того, позивач просила стягнути на її користь аліменти на утримання їхньої доньки у розмірі 10 000,00 грн. Заявлена сума була обґрунтована щомісячними витратами на дитину у розмірі 16 800, 00 грн., з яких харчування, додаткове зайняття з англійської мови, змагання з художньої гімнастики, проїзд, спортивний масаж та щорічними витратами, які складають 62 950, 00 грн. з яких одяг та взуття, аптечка для дитини, шкільна форма, навчальні підручники, міжнародний турнір з гімнастики, костюми для виступів, спортивний інвентар, спортивне екіпірування, спортивні збори.
Відповідач, заявлені вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення з нього 1/4 від його доходів. Свої заперечення мотивував тим, що він розуміє про необхідність утримувати та забезпечувати дитину, в той же час та обставина, що він перебував у місцях позбавлення волі, на сьогодні, позбавляє його можливості утримувати дитину на суму заявлену позивачем. Додатково, для прикладу, відповідач посилався на рішення суду від 30.07.2019 у справі № 202/2780/19, де суд на утримання дитини стягнув 2 000, 00 грн.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
11.06.2020 представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 13.07.2020 відкрито провадження, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні.
06.10.2020 представником позивача було подано заяву про долучення до справи копій документів.
Судові засідання були призначені на 14.08.2020, 07.10.2020, 26.11.2020.
14.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
19.01.2021 ухвалено рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
17.01.2009 між сторонами було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, яке було видане 17.01.2009 Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 17.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.
Доказів на підтвердження понесення витрат позивачем на дитину, у відповідних розмірах, з харчування, додаткових занять з англійської мови, проїзд від місця проживання до школи, гімнастики, спортивний масаж, одяг, взуття, аптечка для дитини, шкільної форми, навчальних підручників, костюмів для виступів, спортивного інвентарю, спортивного екіпірування суду не надано.
ІV. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність. При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У підтвердження витрат понесених позивачем на утримання спільної з відповідачем дитини, представником позивача було долучено грамоти за участь спільної доньки - ОСОБА_3 у Всеукраїнських та міжнародних змаганнях з художньої гімнастики, про участь у спортивних зборах з художньої гімнастики, про сплату внесків, бронювання авіаквитків для участі в міжнародних змаганнях з художньої гімнастики.
Так, надані зі сторони позивача вказані вище докази (за заявою), подані з порушенням вказаних вище норм, а саме не містять вказівки про статус документа (оригінал/копія), хоча зі змісту заяви про доручення вбачається, що надаються саме копії. В документах відсутнє посилання на посвідчення документів, дату, ким вони посвідчені і т.д.
Окрім того, інформація, викладена ТОВ «Золота гірка» щодо отримання коштів у розмірі 7 000, 00 грн. за участь ОСОБА_3 у спортивних змаганнях не містить жодного підпису, дати, вихідних, вхідних реквізитів, що позбавляє суд вважати доказ таким, що підтверджує обставини викладені у позові.
Рахунок, наданий представником позивача № 1912296921, відповідно до якого ОСОБА_3 обрано маршрут Київ Талін , має відмутку, що даний рахунок для інформації та сплаті не підлягає.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до обґрунтованого висновку, що докази, які надані представником позивача за заявою від 06.10.2020, надані в порушення процедури передбаченої законодавством, а тому судом відхиляються.
V. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.91 та набула чинності для України 27.09.91, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй від 20.11.59, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Окрім того, згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Отже, закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 вказаної вище статті свідчить, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень.
Враховуючи вищенаведені обставини, з метою захисту прав дитини, а також те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у межах ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2021 рік» та ст. 182 СК України.
В той же час, суд зазначає, що підстави для стягнення аліментів, у розмірі, що перевищує передбачений/рекомендований законодавством мінімум має бути в суді доведено наявністю інших необхідних витрат (окрім додаткових витрат), а також, можливістю боржника сплачувати аліменти у відповідній частині.
Проте, позивач, при зверненні до суду таких доказів не надала, а тому, підстави для стягнення з відповідача аліментів на доньку у розмірі по 10 000, 00 грн. з огляду на відсутність об`єктивних та достатніх доказів задоволенню не підлягає.
Посилання відповідача на рішення суду від 30.07.2019, як на приклад, де суд на утримання дитини стягнув 2 000, 00 грн. судом до уваги, також, не береться, оскільки дане рішення суду приймалось за участю інших сторін по справі, за іншими обставинами, в тому числі аліменти стягувались на повнолітню дитину під час навчання, що за порядком визначення розміру аліментів є відмінним від стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
Щодо заперечень відповідача та пропозиції стягнення з нього аліментів у 1/4 частці від його доходу замість заявленої позивачем твердої суми, суд зазначає, що зміна способу присудження аліментів це вихід за межі позовних вимог, та є порушенням положення частини третьої статті 181 СК України, оскільки спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина (Постанова КЦС ВС від 11.03.2020 № 759/10277/1 (61-22317св19). Таким чином, суд у даному конкретному випадку може ухвалити рішення про стягнення аліментів лише у твердій сумі.
Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України, шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу не відповідало б інтересам одного із них, інтересам їх дітей, які мають істотне значення.
Статтею 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, що відповідає ст. 51 Конституції України. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.48, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
З огляду на вищевикладене і приймаючи до уваги те, що шлюбні відносини між сторонами по даній справі припинені, суд дійшов висновку про те, що сім`я сторін розпалася остаточно, примирення бути не може і шлюб підлягає розірванню.
Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 181, 182, 184 СК України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 31, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -
ВИРІШИВ
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований 17.01.2009 Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 17, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти в твердій грошовій сумі на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 500, 00 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнення здійснювати з 11.06.2020 і до досягнення дитиною повноліття.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
В іншій частині позову відмовити повністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.01.2021.
Головуючий суддя: Г.О. Кухтін
