ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 813/1475/17

адміністративне провадження №К/9901/30465/19, №К/9901/31167/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №813/1475/17

за позовом ОСОБА_1

до Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, голови Мостиської районної державної адміністрації Львівської області ОСОБА_7

про визнання протиправними і скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

за касаційними скаргами Мостиської районної державної адміністрації Львівської області і ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Запотічного І.І., суддів Глушка І.В., Довгої О.І.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у квітні 2017 року звернулася з адміністративним позовом до Мостиської районної державної адміністрації Львівської області (далі - «Мостиська РДА», «відповідач-1»), голови Мостиської районної державної адміністрації Львівської області ОСОБА_7 (далі - «Голова Мостиської РДА ОСОБА_7.», «відповідач-2»), в якому просила:

- визнати протиправними і скасувати розпорядження Голови Мостиської РДА ОСОБА_7. №6/01-07 від 20 січня 2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » та №45/01-05 від 9 березня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити позивачку на посаді начальника служби у справах дітей Мостиської РДА і зобов`язати відповідача-1 упродовж трьох календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 ;

- стягнути з Мостиської РДА середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу і моральну шкоду в розмірі 102500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані такими доводами: (1) відповідачі пропустили шестимісячний строк притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та звільнення; (2) заміна замка у службовому кабінеті ОСОБА_1 свідчить про недопуск її до робочого місця; (3) закриття дисциплінарного провадження стосовно позивачки 26 грудня 2016 року, неповідомлення позивачки про його закриття, а також відкриття нового дисциплінарного провадження того ж дня суперечить чинному законодавству; (4) пакет документів від 17 травня 2016 року щодо звільнення ОСОБА_1 і дві незаконні догани, які йому передували, свідчать про упереджене ставлення і переслідування позивачки керівництвом Мостиської РДА з метою наступного звільнення із займаної посади; (5) роботодавець не видав їй трудової книжки.

Також ОСОБА_1 зазначила, що станом на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи вона не ознайомлена під підпис із оскаржуваними розпорядженнями, що суперечить вимогам пункту 6 статті 77 Закону України «Про державну службу», а тому ці розпорядження належить скасувати.

Крім того, позивачка наголосила, що до працівника одночасно може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, а роботодавець при обранні виду дисциплінарного стягнення повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника, а також те, що рішення про застосування стягнення має бути оголошене в розпорядженні і повідомлене працівнику під підпис, чого відповідачі не врахували, а навпаки врахували дві догани, які були скасовані, що суперечить вимогам пункту 2 статті 67 Закону України «Про державну службу».

ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем -1 не дотримана процедура притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади, оскільки сам роботодавець «організував» вимушені прогули з метою наступного звільнення позивачки, вважає «сфабрикованим» факт її прогулу. Вказує, що через поганий стан здоров`я звернулася у Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих імені Ю. Липи (місто Винники), однак лікар ОСОБА_3 , попередньо пообіцявши видати листок непрацездатності, вчинив злочинні дії стосовно позивачки - вимагав від неї хабар за його закриття і видачу. Оскільки позивачка на це не погодилася, то і листок непрацездатності їй не виданий, у зв`язку з чим вона звернулася до правоохоронних органів.

Стосовно моральної шкоди, то позивачка обґрунтовує її переживаннями щодо цілковитої незаконності дій відповідачів, недопуском до робочого місця, постійними переслідуваннями з метою звільнення, у зв`язку з чим вона змушена була тричі звертатися до суду, що підсилило її психологічне розчарування щодо можливості відновлення своїх прав. Відтак вказує, що постійно відчувала психологічний дискомфорт і будучи безробітною змушена була прикладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Надаючи оцінку законності розпорядження Голови Мостиської РДА ОСОБА_7. від 20 січня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани, суд виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджується відсутність позивачки на роботі з 21 червня 2016 року до 11 липня 2017 року. Водночас суд врахував, що починаючи з червня 2016 року відповідач-1 здійснював неодноразові спроби зв`язатися з ОСОБА_1 для з`ясування причин її відсутності на роботі (усно, в телефонному режимі, письмово), проте безуспішно. Також роботодавець надсилав листи до закладів охорони здоров`я з метою з`ясувати причини відсутності позивачки на роботі, проте інформації, яка б підтверджувала її тимчасову непрацездатність не встановив. Сама позивачка також не надала суду пояснень чи спростувань того, чому вона не реагувала на телефонні дзвінки від працівників та письмові листи роботодавця про причини неявки на роботу.

Крім того, суд першої інстанції врахував посилання ОСОБА_1 на те, що бажаючи оформити листок непрацездатності через поганий стан здоров`я вона звернулася до закладу охорони здоров`я, проте лікар вимагав у неї неправомірну вигоду за закриття листка непрацездатності та його видачу. Щодо цих доводів позивачки суд зазначив, що факт вимагання неправомірної вигоди належить розглядати у порядку кримінального судочинства, тоді як письмових доказів звернення до закладу охорони здоров`я позивачка не надала, тому ці її доводи суд визнав необґрунтованими. Інших поважних причин щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі у період з 21 червня 2016 року до 11 січня 2017 року позивачка не навела і відповідних доказів не надала. Відтак суд дійшов висновку про законність розпорядження від 20 січня 2017 року про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Водночас порушень процедури здійснення дисциплінарного провадження, відкритого 26 грудня 2016 року, суд не встановив і зазначив, що копія цього розпорядження була направлена позивачці.

Щодо розпорядження від 9 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 , то суд встановив, що з 12 січня 2017 року до 28 лютого 2017 року позивачка також була відсутня на роботі і доказів щодо поважності причин відсутності на роботі не надала. Перші пояснення щодо вказаних обставин надала лише 1 березня 2017 року, які аналогічні доводам про невидачу листка непрацездатності лікарем без отримання неправомірної вигоди. Оскільки прогул було вчинено повторно, він тривав більше шести місяців і жодних доказів поважності причин своєї відсутності на роботі ОСОБА_1 не надала, то суд дійшов висновку про законність її звільнення відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу».

Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що під час здійснення дисциплінарних проваджень і прийняття оскаржуваних розпоряджень було досліджено всі матеріали, проаналізовано і враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини попередньої роботи позивачки, досвід її роботи, показники виконання службових завдань, наявних заохочень, наявність чи відсутність дисциплінарних стягнень, чим повністю дотримано вимоги чинного законодавства.

З огляду на те, що суд встановив законність оскаржуваних розпоряджень, то у задоволенні інших позовних вимог, які є похідними, відмовив.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 7 жовтня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив частково:

- визнав протиправними і скасував розпорядження голови Мостиської РДА ОСОБА_7. від 20 січня 2017 року №6/01-07 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » і від 9 березня 2017 №45/01-05 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновив позивачку на посаді начальника служби у справах дітей Мостиської РДА з 10 березня 2017 року;

- стягнув з Мостиської РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2017 року до 7 жовтня 2019 року в сумі: 67129,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Так, суд апеляційної інстанції встановив порушення відповідачами процедури здійснення дисциплінарного провадження і порушення строку притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у виді догани, з огляду на таке.

Відповідачам було відомо про відсутність ОСОБА_1 на роботі з 21 червня 2016 року, а також у них не було жодних відомостей щодо поважності причин її відсутності, відповідно, були обґрунтовані підстави допускати вчинення позивакою прогулу саме 21 червня 2016 року, а отже саме з цього дня розпочався перебіг шестимісячного строку накладення на неї дисциплінарного стягнення. Однак всупереч вимогам статей 65, 74 Закону України «Про державну службу» догану було накладено лише 20 січня 2017 року, тобто після закінчення шестимісячного строку з дня вчинення прогулу, що свідчить про протиправність оскаржуваного розпорядження від 20 січня 2017 року.

Також апеляційний суд зазначив, що догана накладається виключно за поданням дисциплінарної комісії, яке суб`єкт призначення має розглянути і прийняти відповідне рішення (закрити дисциплінарне провадження чи застосувати стягнення) протягом 10 днів з дня отримання. Проте Голова Мостиської РДА ОСОБА_7. не розглянув подання від 24 листопада 2016 року у десятиденний строк і не прийняв за його результатами жодного рішення.

Водночас 26 грудня 2016 року, тобто через понад місяць після внесення вказаного подання, голова дисциплінарної комісії подала голові Мостиської РДА службову записку, в якій просила закрити попередньо відкрите дисциплінарне провадження за фактом відсутності позивача на роботі з 21 червня 2016 року та відкрити нове, оскільки в процесі дисциплінарного провадження було допущено ряд порушень, а саме, не враховано вимог статті 66 Закону України «Про державну службу», що призвело до неправомірного висновку комісії. За результатами розгляду цієї службової записки відповідач-2 прийняв два розпорядження від 26 грудня 2016 року №1079 і №1080, якими закрив дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 і відкрив нове. Апеляційний суд дійшов висновку, що вказані дії та рішення голови Мостиської РДА не відповідають вимогам законодавства, оскільки: (1) Законом України «Про державну службу» не передбачено проведення двох дисциплінарних проваджень за фактом одного дисциплінарного проступку; (2) статтею 77 вказаного Закону передбачено лише одну підставу для закриття дисциплінарного провадження: якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку. Натомість зазначена службова записка чи недотримання дисциплінарною комісією вимог законодавства при здійсненні дисциплінарного провадження як підстава його закриття ні цим Законом, ні іншими нормативно-правовими актами, не передбачені.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у розпорядженнях №1079 і №1080 правовою підставою їх прийняття вказано статті 6, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», які визначають види актів місцевих державних адміністрацій та повноваження голів адміністрацій, і статей 68, 77 Закону України «Про державну службу», якими визначено суб`єктів, уповноважених ініціювати дисциплінарні провадження і врегульовано питання прийняття рішень про накладення дисциплінарного стягнення, тобто відповідач посилався на загальні норми законодавства, не вказуючи жодної конкретної підстави прийняття таких рішень.

Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани відбулось з грубим порушення вимог законодавства, а саме, не у порядку та не у спосіб, встановлені законом, що суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Водночас протиправність розпорядження про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у виді догани означає відсутність такої ознаки для звільнення позивачки, як систематичність прогулу (повторно протягом року), що унеможливлює її звільнення з посади державної служби відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу».

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції стягнув суму вимушеного прогулу на користь позивачки, застосувавши для визначення середньоденного заробітку дані довідки Мостиської РДА про заробітну плату ОСОБА_1 за 2017 рік, зокрема розмір її заробітної плати за березень 2017 року, а також кількість робочих днів у березні 2017 року на підставі відповідного листа Міністерства соціальної політики України.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції в цій частині позову відмовив, оскільки встановив, що позивачка не надала суду належних доказів того, у чому виражається моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди. Водночас сам по собі факт протиправної поведінки відповідачів, за висновком суду, не свідчить про завдання позивачці моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)

У касаційній скарзі Мостиська РДА просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року. Вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, що обґрунтовує такими доводами:

- суд неправильно застосував положення частини третьої статті 65 Закону України «Про державну службу» в частині пропуску відповідачами шестимісячного строку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани, так як прогул був триваючим, оскільки розпочався 21 червня 2016 року і закінчився лише датою звільнення позивачки - 9 березня 2017 року. До того ж з моменту вчинення ОСОБА_1 прогулу не пройшов рік, що дає підстави для застосування до неї вказаного дисциплінарного стягнення;

- суд дійшов необґрунтованого висновку про порушення відповідачами норм матеріального права щодо закриття одного і відкриття іншого дисциплінарного провадження (розпорядження від 26 грудня 2016 року №1079 і №1080) стосовно одного проступку позивачки, оскільки вчинення таких дій законодавством не заборонено, тоді як суд не зазначив, які саме норми матеріального права Мостиська РДА порушила.

ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року в частині:

- стягнення з Мостиської РДА на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2017 року 7 жовтня 2019 року в сумі: 67129,20 грн та змінити постанову в цій частині, задовільнивши у повному обсязі вимогу про стягнення з відповідача-1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період в сумі: 92251,21 грн;

- відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Мостиської РДА на користь позивачки моральної шкоди в сумі: 102500,00 грн і ухвалити нове рішення в цій частині, задовільнивши вказану вимогу у повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що:

- довідка про її заробітну плату за 2017 рік, на підставі якої апеляційний суд здійснив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, містить неправдиву інформацію, оскільки до неї не включено кошти грошової компенсації за невикористану позивачкою додаткову оплачувану відпустку. Так, скаржниця вказує, що середня заробітна плата повинна розраховуватися на підставі довідки від 6 листопада 2019 року №04-24/1, згідно якої її заробітна плата у березні 2017 року становила 5453,29 грн, а не 2296,84 грн. Відтак ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання різниці між стягнутою судом сумою і тією сумою, яка повинна була бути стягнута;

- суди не застосували пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - «Порядок №100»), щодо коригування заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадового окладу, який за час вимушеного прогулу позивачки підвищувався тричі;

- позивачка вважає, що довела упереджене ставлення до неї керівництва Мостиської РДА, спричинення їй моральних страждань (душевного болю, психологічного дискомфорту та інших негативних емоцій), тому має право на стягнення всієї суми моральної шкоди.

ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу Мостиської РДА, в якому просить залишити її без задоволення. У відзиві погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції, з яких її позов частково задоволений, вказує, що прогулу не вчиняла, оскільки він був вимушений і зумовлений протиправними діями лікаря, який вимагав неправомірну вигоду за закриття листка непрацездатності. Крім того, зазначає, що її не було поінформовано про закриття одного дисциплінарного провадження і відкриття іншого дисциплінарного провадження, чим порушено вимоги частини сьомої статті 77 Закону України «Про державну службу». Також ОСОБА_1 вказує, що відповідач-2 застосував до неї стягнення у виді звільнення, врахувавши ті дисциплінарні стягнення, які були скасовані судами. Крім того, зауважує, що деякі наявні у справі документи (том 2) не відповідають дійсності та були відсутні у справі під час її слухання в суді першої інстанції, тому позивачка змогла ознайомитися з ними лише в апеляційному суді. Окрім іншого, не погоджується зі встановленими судом першої інстанції обставинами внаслідок оцінки наявних у справі доказів.

Відповідачі відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 не подали, копію ухвали про відкриття касаційного провадження за її скаргою отримали 26 грудня 2019 року. Голова Мостиської РДА ОСОБА_7. відзиву на касаційну скаргу відповідача-1 також не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження за скаргою Мостиської РДА отримав 10 грудня 2019 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 працювала на посаді начальника служби у справах дітей Мостиської РДА із серпня 2007 року.

У період з 21 червня 2016 року до 11 січня 2017 року позивачка була відсутня на роботі, що підтверджується доказами, які дослідили суди попередніх інстанцій та перелік яких наведено у відповідних судових рішеннях. Водночас жодних доказів щодо поважності причин її відсутності на роботі у цей період ОСОБА_1 не надала.

Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що факт заміни вхідного замка у службовому кабінеті ОСОБА_1 не вплинув на її можливість потрапити на роботу і позивачка не надала суду будь-яких пояснень чи доказів того, що вона намагалася потрапити на свої робоче місце, але не змогла зробити цього у зв`язку із заміною замка.

Також суди встановили, що відповідачі намагалися з`ясувати причини відсутності позивачки на роботі, проте вона не реагувала на телефонні дзвінки та письмові листи від роботодавця з цього питання. У судах першої та апеляційної інстанцій причин таких своїх дій не пояснила.

Дисциплінарне провадження за фактом відсутності ОСОБА_1 на роботі з 21 червня 2016 року здійснювалося дисциплінарною комісією Мостиської РДА з серпня 2016 року і за його результатами комісія 24 листопада 2016 року внесла відповідачу-2 подання про звільнення позивачки із займаної посади у зв`язку з вчиненням нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (прогул без поважних причин).

Після внесення вказаного подання 26 грудня 2016 року голова дисциплінарної комісії подала голові Мостиської РДА службову записку, в якій просила закрити попередньо відкрите дисциплінарне провадження за фактом відсутності позивачки на роботі з 21 червня 2016 року та відкрити нове, оскільки в процесі дисциплінарного провадження було допущено ряд порушень, а саме, не враховано вимог статті 66 Закону України «Про державну службу», що призвели до неправомірного висновку комісії.

За результатами розгляду цієї службової записки Голова Мостиської РДА ОСОБА_7. прийняв два розпорядження від 26 грудня 2016 року №1079 і №1080, якими закрив дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 і відкрив нове.

Актом від 3 січня 2017 року зафіксовано відмову позивачки з`явитися на засідання дисциплінарної комісії і надати письмові пояснення про причини своєї відсутності на роботі з 21 червня 2016 року.

Дисциплінарна комісія направила відповідачеві-2 подання від 11 січня 2017 року про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у виді догани.

20 січня 2017 року Голова Мостиської РДА ОСОБА_7. прийняв розпорядження №6/01-07 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », яким відповідно до пункту 12 частини другої статті 65, пункту 3 статті 66 Закону України «Про державну службу» за відсутність на роботі без поважних причин з 21 червня 2016 року оголосив позивачці догану за прогул без поважних причин. У вказаному розпорядженні підставою вказано подання дисциплінарної комісії від 11 січня 2017 року, доповідна записка керівника апарату відповідача-1 Сатурчак Н.С. від 20 січня 2017 року.

У матеріалах справи міститься лист від 23 січня 2017 року №02-34/142, яким надіслано позивачці розпорядження від 20 січня 2017 року №6/01-17, а також акт від 15 лютого 2017 року про відмову позивачки від ознайомлення із цим розпорядженням.

Крім того, суди встановили, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі з 12 січня 2017 року до 28 лютого 2017 року, що підтверджується доказами, які дослідили суди попередніх інстанцій та перелік яких наведено у відповідних судових рішеннях. Жодних доказів щодо поважності причин своєї відсутності на роботі у цей період ОСОБА_1 не надала.

На підставі службової записки керівника апарату Мостиської РДА Сатурчак Н.С. 23 січня 2017 року дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ порушила дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, а саме, відсутності на роботі без поважних причин.

Дисциплінарна комісія повідомила ОСОБА_1 про порушення дисциплінарного провадження стосовної неї і запросила на засідання, яке відбулося 7 лютого 2017 року і на яке позивачка не з`явилася.

22 лютого 2017 року відбулося чергове засідання дисциплінарної комісії, на яке запрошено ОСОБА_1 , однак вона відмовилася з`явитися на засідання і надати письмові пояснення щодо її відсутності на роботі, водночас усно зобов`язалася прийти на наступне засідання дисциплінарної комісії, яке мало відбутися 28 лютого 2017 року о 15 год 00 хв. Однак на засідання 28 лютого 2017 року позивачка також не з`явилася, письмових пояснень з приводу її відсутності на роботі не подала.

Крім того, у матеріалах дисциплінарної справи містяться листи Мостиської РДА від 31 січня 2017 року №02-34/231, від 2 лютого 2017 року №02-34/264, від 14 лютого 2017 року №02-34/357 про надання ОСОБА_1 пояснень щодо поважності причин її відсутності на роботі.

Також з метою з`ясування факту перебування ОСОБА_1 у закладах охорони здоров`я Мостиська РДА направляла листи у Мостиську КЦРЛ (від 2 лютого 2017 року №02-34/262) та Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації (від 2 лютого 2017 року №02-34/263/).

1 березня 2017 року ОСОБА_1 надала пояснення, в яких повідомила, що 21 червня 2016 року звернулася до шпиталю у смт. Винники у зв`язку з поганим самопочуттям. Лікар цього закладу ОСОБА_3 запевнив, що листок непрацездатності відкритий, однак пізніше вимагав неправомірну вигоду за закриття листка непрацездатності та співпрацю з іншими невідомими позивачу особами, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів. На роботу не виходила, оскільки сподівалася, що листок непрацездатності буде закритий, для того щоб надати його роботодавцю.

Відповідач-2 розглянув 1 березня 2017 року пояснення ОСОБА_1 і своєю резолюцією зобов`язав ОСОБА_5 підготувати документи в Львівську обласну державну адміністрацію на погодження її звільнення.

3 березня 2017 року Мостиська РДА отримала погодження начальника служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації В.В. Лиса про звільнення ОСОБА_1 . Також 6 березня 2017 року відповідач-1 отримав погодження заступника голови Львівської обласної державної адміністрації О.О. Стоколос-Ворончук про звільнення ОСОБА_1 з посади.

Голова Мостиської РДА ОСОБА_7. 9 березня 2017 року прийняв розпорядження №45/01-05 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким відповідно до пункту 12 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої, частини п`ятої статті 66, пункту 4 частини першої статті 83, пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» позивачку звільнено з посади начальника служби у справах дітей Мостиської РДА 9 березня 2017 року за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: прогулу без поважних причин з 12 січня до 28 лютого 2017 року, що вчинений систематично (повторно протягом року). У вказаному розпорядженні підставою для його прийняття вказано: подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ від 28 лютого 2017 року, пояснення начальника служби у справах дітей районної державної адміністрації ОСОБА_1 від 1 березня 2017 року, розпорядження відповідача-2 від 20 січня 2017 року №6/01-07 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », погодження начальника служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації В. Лиса від 3 березня 2017 року №359/3, погодження заступника голови Львівської обласної державної адміністрації О. Стоколос-Ворончук від 6 березня 2017 року №5/13-1422/0/2-17/3-25.

10 березня 2017 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від проставлення підпису про ознайомлення і отримання копії розпорядження про її звільнення і надіслано це розпорядження на адресу місця проживання позивачки.

Вважаючи протиправними розпорядження відповідача-2 від 20 січня 2017 року і від 9 березня 2017 року, якими на неї накладено догану і звільнено з посади, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною першою статті 8 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, державний службовець зобов`язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 64 цього Закону за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями частини першої статті 65 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Види дисциплінарних проступків визначені частиною другою вказаної статті, серед яких пунктом 12 передбачено такий вид дисциплінарного проступку як прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено строки, протягом яких державний службовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Так, державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

Аналогічна норма міститься і в частині п`ятій статті 74 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до частини першої статті 66 указаного Закону до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Водночас частинами другою - п`ятою цієї статті визначено види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування залежно від виду дисциплінарного проступку.

Частиною третьою статті 66 Закону України «Про державну службу» визначено, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

За частиною п`ятою вказаної норми, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частина сьома статті 66, частина третя статі 74 зазначеного Закону).

Приписами частин першої, другої статті 68 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення, окрім зауважень, накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до частин першої, десятої, одинадцятої статті 69 цього ж Закону для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Частинами першою - третьою статті 73 Закону України «Про державну службу» закріплено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця (частина друга статті 74 Закону України «Про державну службу»).

Статтею 77 цього ж Закону передбачено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).

Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року №586-XIV передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

За пунктами 1, 10 частини першої статті 39 вказаного Закону, Голови місцевих державних адміністрацій: очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень; здійснюють інші функції, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційні скарги Мостиської РДА і ОСОБА_1 подані до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

З огляду на викладене, Верховний Суд звертає увагу скаржників, що є судом права, а не фактів, а отже не може додатково перевіряти наявні у справі докази, в результаті оцінки яких суди встановили конкретні обставини справи, тому переглядає правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених обставин.

Однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції є висновок апеляційного суду про порушення відповідачами вимог статей 65, 74 Закону України «Про державну службу» щодо неможливості притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності після спливу шести місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку.

Так, застосовуючи відповідні норми статей 65, 74 Закону України «Про державну службу» суд зазначив, що відповідачам було відомо про відсутність ОСОБА_1 на роботі з 21 червня 2016 року і у них не було жодних відомостей щодо поважності причин її відсутності на роботі, відповідно, були обґрунтовані підстави допускати вчинення позивакою прогулу саме 21 червня 2016 року, а отже саме з цього дня розпочався перебіг шестимісячного строку накладення на неї дисциплінарного стягнення. Однак догану було накладено лише 20 січня 2017 року, тобто після закінчення шестимісячного строку з дня вчинення прогулу.

Проте, погоджуючись із доводами Мостиської РДА, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину третю статті 65 і частину п`яту статті 74 Закону України «Про державну службу» щодо спливу шестимісячного строку притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у виді догани, з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 , зокрема, у період з 21 червня 2016 року до 11 січня 2017 року була відсутня на роботі без поважних причин. Тобто протягом указаного часу позивачка до роботи не приступала і перебувала у безперервному прогулі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики надала тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення». Так, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Оскільки позивачка була відсутня на роботі у період з 21 червня 2016 року до 11 січня 2017 року безперервно, то прогул як дисциплінарний проступок був триваючим.

Верховний Суд у постановах від 12 грудня 2018 року у справі №818/501/16, від 3 жовтня 2019 року у справі №818/3584/15 та від 16 жовтня 2019 року у справі №805/3724/15-а також дійшов висновку, що прогул є триваючим правопорушенням. Зокрема, у постанові від 3 жовтня 2019 року Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що достатньо навіть відсутності працівника на робочому місці протягом попереднього робочого дня до дня застосування дисциплінарного стягнення для висновку про правомірність накладення стягнення за прогул.

У справі, що розглядається, позивачка з 21 червня 2016 року до дня застосування дисциплінарного стягнення у виді догани перебувала у безперервному прогулі, тобто прогул тривав більше шести місяців і позивачка не надала жодних доказів на підтвердження поважності причин її тривалої відсутності на роботі. До того ж суд першої інстанції встановив, що довгий час відповідачі намагалися зв`язатися з ОСОБА_1 для відібрання пояснень щодо поважності причин відсутності її на роботі, направляли відповідні запити до закладів охорони здоров`я. Однак позивачка пояснень не подала, на роботу не з`являлася і на телефонні дзвінки не відповідала.

Викладене свідчить про те, що, застосувавши 20 січня 2017 року до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани, відповідачі не порушили шестимісячний строк притягнення, в тому числі враховуючи те, що прогули були вчинені позивачкою і 9 - 10 січня 2017 року, які були робочими днями (подання про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення від 11 січня 2017 року).

До того ж суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Мостиська РДА вперше вжила офіційних заходів для з`ясування причин відсутності позивачки на роботі лише 11 липня 2016 року шляхом направлення їй листа №02-34/1698, на який відповіді не отримала.

Водночас суди встановили, що відсутність ОСОБА_1 на роботі підтверджується актами від 21 липня 2016 року - 30 грудня 2016 року (том 6, а.с. 42-97).

Отже, з установлених судами обставин випливає, що до 21 липня 2016 року відповідачі не документували факт відсутності позивачки на роботі, а вживали заходів (направлення листа від 11 липня 2016 року, телефонні дзвінки, які залишалися без відповіді) щодо з`ясування причин її відсутності.

Відтак немає жодних підстав вважати, що відповідачі виявили факт прогулу позивачки до 21 липня 2016 року. До того ж суд апеляційної інстанції встановив, що дисциплінарне провадження за фактом відсутності ОСОБА_1 на роботі з 21 червня 2016 року здійснювалося дисциплінарною комісією Мостиської РДА з серпня 2016 року.

Із викладеного випливає висновок, що накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у виді догани 20 січня 2017 року було здійснено до спливу шести місяців, навіть якщо обраховувати цей строк з 21 липня 2016 року, тобто дня, коли вперше складено акт про відсутність позивачки на роботі.

Отже, враховуючи встановлені судами обставини і викладене тлумачення щодо застосування у спірних правовідносинах приписів статей 65, 74 Закону України «Про державну службу», Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про пропуск відповідачами шестимісячного строку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

Окрім вказаного, ще однією підставою для визнання протиправним розпорядження від 20 січня 2017 року про застосування до ОСОБА_1 догани є порушення Мостиською РДА процедури і строку розгляду подання дисциплінарної комісії від 24 листопада 2016 року.

Так, апеляційний суд встановив, що подання від 24 листопада 2016 року не було розглянуте Головою Мостиської РДА ОСОБА_7 у встановлений Законом України «Про державну службу» десятиденний строк, а саме провадження, за наслідками якого внесено це подання, було закрите розпорядженням від 26 грудня 2016 року №1079 (том 2, а.с. 207) і того ж дня відповідач-2 прийняв інше розпорядження №1080 про відкриття нового дисциплінарного провадження за фактом прогулу ОСОБА_1 .

Підставою для закриття і відкриття нового дисциплінарного провадження було встановлення дисциплінарною комісією факту недотримання нею ж вимог статті 66 Закону України «Про державну службу», що випливає зі змісту службової записки ОСОБА_6 від 26 грудня 2016 року на ім`я відповідача-2 (том 6, а.с. 5). Так, у цій записці повідомлено Голову Мостиської РДА ОСОБА_7. про те, що допущені порушення призвели до неправомірного висновку комісії.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що процедура розгляду подання і ухвалення керівником відповідного рішення врегульована статтею 77 Закону України «Про державну службу», яка передбачає таку підставу для закриття дисциплінарного провадження - якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку.

Разом з тим, вказана норма визначає види рішень суб`єкта призначення за результатами розгляду подання дисциплінарної комісії. Натомість у цій справі подання від 24 листопада 2016 року не було розглянуте взагалі, що дійсно виключає можливість притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності на підставі висновків, зафіксованих у цьому поданні.

Водночас оскільки прогул ОСОБА_1 з 21 червня 2016 року був триваючим, то у відповідача-2 були всі підстави для відкриття дисциплінарного провадження розпорядженням від 26 грудня 2016 року №1080. До того ж результати попереднього провадження не були реалізовані, а отже Голова Мостиської РДА ОСОБА_7 не порушив права позивачки, закривши попереднє дисциплінарне провадження.

Крім того, з аналізу статей 6, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» випливає, що голова місцевої державної адміністрації призначає керівників структурних підрозділів, несе відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень та має право видавати розпорядження в межах своїх повноважень.

Закон України «Про державну службу» не визначає порядок дій суб`єкта призначення у тому разі, коли дисциплінарна комісія самостійно встановила порушення нею порядку здійснення дисциплінарного провадження. Проте в силу вказаних статей Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова місцевої державної адміністрації, в тому числі як суб`єкт призначення у процедурі дисциплінарного провадження, вправі приймати розпорядження в межах своїх повноважень.

У пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України» вказано, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (також рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland, n. 73). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII).

В контексті спірних правовідносин варто зауважити, що принцип «належного урядування» дає можливість державним органам виправити допущені помилки, однак таке виправлення минулої помилки не повинно призводити до непропорційного втручання в набуте особою право, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Оскільки розпорядження №1079 про закриття дисциплінарного провадження не призвело до непропорційного втручання в особисте право ОСОБА_1 , а її прогул станом на 26 грудня 2016 року продовжував тривати, то Верховний Суд не вбачає порушень Закону України «Про державну службу» у діях відповідача-2, що виразилися у прийнятті розпоряджень №1079 і №1080.

Натомість виправлення Головою Мостиської РДА ОСОБА_7 як суб`єктом владних повноважень помилок, допущених під час здійснення дисциплінарного провадження, за результатами якого внесено подання від 24 листопада 2016 року, свідчить про реалізацію наданих йому повноважень у світлі забезпечення принципу «належного урядування», на особливій важливості дотримання якого Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях.

Водночас доводи позивачки, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що її не було поінформовано про закриття одного і відкриття іншого дисциплінарного провадження не спростовують вказаних висновків. Більше того, суд першої інстанції встановив, що дисциплінарна комісія повідомила ОСОБА_1 про порушення дисциплінарного провадження стосовної неї і запросила на засідання комісії, яке відбулося 7 лютого 2017 року, на яке позивачка не з`явилася, як і на наступні засідання, що відбулися 22 і 28 лютого 2017 року. Водночас ОСОБА_1 все ж подала пояснення від 1 березня 2017 року щодо причин відсутності її на роботі у період з 12 січня до 28 лютого 2017 року, що свідчить про її обізнаність із дисциплінарним провадженням, відкритим 26 грудня 2016 року.

З аналізу усіх встановлених судами обставин справи, Верховний Суд не встановив таких порушень процедури, які могли б свідчити про дефектність оскаржуваних розпоряджень відповідача-2 як рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятих за наслідками здійснення відповідних процедур дисциплінарних проваджень.

Водночас доводи позивачки щодо вимагання у неї неправомірної вигоди належить розглядати у порядку кримінального судочинства, тоді як жодних письмових доказів звернення до закладу охорони здоров`я позивачка не надала. Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання ОСОБА_1 на відповідні злочинні діяння не достатні для підтвердження поважності причин її прогулів з 26 червня 2016 року до 11 січня 2017 року і з 12 січня до 28 лютого 2017 року, що загалом становить більше восьми місяців відсутності на роботі без поважних причин.

У контексті викладеного також слід зауважити, що державний службовець повинен сумлінно виконувати свої посадові обов`язки на засадах верховенства права, законності та професіоналізму (з аналізу статей 4, 8 Закону України «Про державну службу»), з чого випливає висновок про необхідність реагувати на звернення роботодавця з приводу причин своєї відсутності на роботі у розумні строки.

Оскільки Верховний Суд встановив правомірність розпорядження від 20 січня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани, то у такому разі виконується ознака систематичності зафіксованих відповідачами прогулів у періоди з 26 червня 2016 року до 11 січня 2017 року і з 12 січня до 28 лютого 2017 року, що в силу частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» є підставою для звільнення. Водночас підстав для визнання протиправним розпорядження від 9 березня 2017 року Суд не встановив.

Відтак звільнення позивачки із займаної посади та припинення її державної служби є законним і здійсненим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України, а оскаржувані розпорядження відповідають критеріям, визначеним у статті 2 КАС України.

З огляду на викладене, Верховний Суд не надає оцінку доводам скаржника - ОСОБА_1 , оскільки визнання правомірним її звільнення виключає будь-які підстави для стягнення середнього заробітку та/або моральної шкоди.

Стосовно інших доводів позивачки, викладених у відзиві, то вони жодним чином не спростовують висновків, зроблених Верховним Судом у цій постанові і не впливають на законність оскаржуваних розпоряджень.

Так, позивачка вказує, що відповідач-2 при обранні їй виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення врахував догани, накладені 17 листопада 2016 року і 15 лютого 2017 року, які були скасовані судом. Проте, як вбачається зі змісту висновку і подання від 28 лютого 2017 року єдиною обставиною, яка обтяжує дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1 зазначено догану, накладену розпорядженням від 20 січня 2017 року №6/01-07, яку Верховний Суд визнав законною.

Стосовно доводів позивачки щодо порядку формування матеріалів справи судами попередніх інстанцій, то перевірка його дотримання не належить до компетенції Верховного Суду.

Отже, надавши оцінку усім ключовим доводам скаржників, які мають значення для правильного вирішення справи, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, в результаті чого помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки доводи касаційної скарги Мостиської РДА є обґрунтованими і знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи, то оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а відповідне рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Мостиської районної державної адміністрації Львівської області задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду