Дата документу 27.01.2021 Справа № 554/7121/20

Провадження № 2/554/743/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року Октябрськийрайонний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Гальонкіної Ю.С.,

за участю секретаря Юрченко А.О.,

представника відповідача Філоненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Октябрського районного суду у м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Держави Україна в особі Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про відшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Держави Україна в особі Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, у якому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України 33454,00 грн. шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що визнаний неконституційним та 4050,00 грн витрат на правову допомогу.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивач з 21 лютого 2000 року має статус особи з інвалідністю 3 групи, а з 27 березня 2018 року має статус особи з інвалідністю 2 групи, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» передбачалось, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі: інвалідам першої групи 10 мінімальних пенсій за віком, другої групи 8 та третьої - 7 мінімальних пенсій за віком відповідно.

У свою чергу,Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 ст. 13 викладено в наступній редакції: «Щорічно до 05 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Проте, вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

При цьому згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Згідно з п. 26 Розділу VI «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного Кодексу України встановлено, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявності фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Прикінцеві та Перехідні положення закону доповнені зазначеним пунктом із ЗУ «Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності з 01 січня 2015 року.

Отже, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

Однак, 27 лютого 2020 року рішенням Конституційного Суду України у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України окремих положень пункту 26 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного кодексу України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного Кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявності фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

У зв`язку з чим 14 липня 2020 року представник позивача звернувся до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про надання інформації про можливість нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2005-2020 рокивідповідно до ст.. ст.. 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» із врахуванням раніше виплачених сум, у досудовому порядку.

Проте, на вказаний запит йому була надана відповідь про те, що за період з 2015 по 2020 роки включно, позивачу була нарахована та виплачена щорічна разова грошова допомога до 05 травня у розмірах, що були визначені Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства. Інформація щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірах, що були визначені Кабінетом Міністрів України за період з 2005 по 2014 роки, відсутня так як відповідно до номенклатури справ Центру, термін зберігання документів складає 5 років.

Позивач не згоден з такою позицією, оскільки виплати разової грошової допомоги до 05 травня у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тобто у розмірі меншому, ніж 8 мінімальних пенсій за віком для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи є збитками, які має відшкодувати держава відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України, тому просив задовольнити позов.

07 серпня 2020 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позов підтримують, просять задовольнити.

Представник відповідача Державної казначейської служби України подав відзив на позов та просив у задоволенні позову відмовити.

Представник Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Радюк М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що одним з головних завдань Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (далі Центр) є підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат, здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат. Виплата щорічної разової грошової допомоги у відповідному році здійснюється Міністерством соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у місті ( у разі їх утворення) рад. Відповідно до Бюджетного Кодексу України Кабінет Міністрів України має право встановлювати розміри соціальних виплат, не визначені законом, в абсолютних сумах у межах бюджетних призначень, встановлених за відповідними бюджетними програмами, до законодавчого врегулювання такого питання.

Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/20 набирає чинності з дня його ухвалення та зворотньої дії не має.

Відповідно до статті 56 Конституції України, особа має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Будь якого нормативно правового акту про визнання рішення, дій чи бездіяльності Центру неправомірними, судом не приймалося.

Отже, і підстави для стягнення з Центру шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що визнаний неконституційним - відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, надавши належну правову оцінку зібраним доказам, суд вважає, що у задоволенні позову потрібно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ст.5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно дост.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 з 21 лютого 2000 року має статус особи з інвалідністю 3 групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , а з 27 березня 2018 року має статус особи з інвалідністю 2 групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 27 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» передбачалось, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі: інвалідам першої групи 10 мінімальних пенсій за віком, другої групи 8 та третьої - 7 мінімальних пенсій за віком відповідно.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у пункті 20 вказано, що статтю 13 частини 5 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: «Щорічно до 05 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення, зокрема, пунктів 20-22 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду України вказані положення визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Відповідно до ч. 2 ст. 17-1 військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року Прикінцеві та Перехідні положення Розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, зокрема, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявності фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 8 розділу VI Бюджетного кодексу України також визначено, що Кабінет Міністрів України має право встановлювати розміри соціальних виплат, не визначені законом, в абсолютних сумах у межах бюджетних призначень, встановлених за відповідними бюджетними програмами, до законодавчого врегулювання такого питання.

На виконання вказаних положень у 2015 році відповідно Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» і для осіб з інвалідністю в наслідок війни 3 групи становив 2200,00 гр.

У 2016 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що виплата разової грошової допомоги до 05 травня інвалідам війни 3 групи здійснюється у розмірі 2310,00 грн.

У 2017 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що виплата разової грошової допомоги до 05 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни 3 групи здійснюється у розмірі 2700,00грн.

У 2018 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що виплата разової грошової допомоги до 05 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи здійснюється у розмірі 3 265 грн.

У 2019 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 170 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що виплата разової грошової допомоги до 05 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи здійснюється у розмірі 3 400 грн.

Норми цих постанов є чинними та неконституційними не визнавалися.

У подальшому 27 лютого 2020 року рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018/3393/18 за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України окремих положень пункту 26 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного кодексу України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного Кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявності фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Наведене положення визнано неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Указані обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом до держави Україна про відшкодування шкоди, заподіяної актом, що визнаний неконституційним, відповідно до приписів ч.3ст.152 Конституції України, як норми прямої дії, та22 ЦК України.

Відповідно до ч.3ст.152 Конституції Україниматеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.16ЦКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3).

У п.1 іп.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»роз`яснено, що відповідно дост.8 Конституціїв Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Як зазначено в статті 8 Конституції України, вона має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, а відтак суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідностіКонституціїі в усіх необхідних випадках застосовуватиКонституціюяк акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись наКонституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано.

Рішенням від 27 лютого 2020 року (далі - Рішення) Конституційний Суд України визнав неконституційними окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та Перехідні положення» Бюджетного Кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявності фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визнано таким, що не відповідає Конституції України та зазначив, що це положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, іншого тлумачення другого абзацу резолютивної частини Рішення Суду не може бути.

Даним рішенням не встановлювалися будь-які права чи обов`язки осіб та на підставі цього рішення не виникли нові правовідносини.

При цьому положення, яке визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України, втратило чинність з дня його ухвалення і зворотної дії в часі не має, іншого тлумачення рішення Конституційного Суду України не передбачено.

Стаття 1166ЦКУкраїни визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Відповідальність держави за зобов`язаннями визначено у Главі 11 ЦК Українита ст.ст.1173-1175 ЦК України.

Зокрема, ст.1175ЦКУкраїни передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Статтею 170 ЦК Українипередбачено, що держава здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Зобов`язання держави в деліктних правовідносинах виконує Державна казначейська служба України, на яку постановою Кабінету Міністрів України покладена функція по здійсненню управління наявними коштами Державного бюджету України. Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, оскільки згідно з п.п.1 пункту 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Державна казначейська служба України. Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженимпостановою КМУвід03серпня2011р.№845 (зі змінами та доповненнями). Згідно з п.п.3 п.35 цього Порядку передбачено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності.

Аналіз указаних норм свідчить про те, що положенняст.1175 ЦК Українипідлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується.

У випадках, коли закони чи інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у зв`язку з цим втрачають чинність, вказана норма не підлягає застосуванню.

При цьому, положення ч.3 ст.152 Основного Закону, на які посилається позивач, прямо відсилається на спеціальний закон, а тому відшкодування шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, не може здійснюватися в іншому, аніж у встановленому законом порядку.

Проте, закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на даний час не прийнятий.

Положення статті 1175 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини, оскільки вона врегульовує відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований, а не законом, визнаним неконституційним, тому застосуванню в даному випадку не підлягає.

У свою чергу, шкода -це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Поряд із поняттям «шкода» законодавець використовує поняття «збитки».

Відповідно до ст.22 ЦКзбитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, збиткице грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.

Отже, стаття 22 ЦК Українипрактично визначає лише такий спосіб захисту, як відшкодування збитків.

Разом з цим, суд зазначає, що недоотримані суми щорічної разової грошової допомоги не можна вважати збитками у розумінніст. 22 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3ст.12ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимогст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81ЦПКУкраїни встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини не підпадають під діюст.1175 ЦК України, оскільки ця норма права підлягає застосуванню у разі визнання незаконним і скасування нормативно-правового акту, а у даному випадку визнані неконституційними окремі положенняПрикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України, який є законом, а спеціальний закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами, що визнані неконституційними, на даний час не прийнятий, тому позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, не підлягають задоволенню на підставі ч.3ст.152 Конституції України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку що позов є безпідставним, а тому у його задоволенні потрібно відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно дост. 141 ЦПК України.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави стягувати з відповідача будь-які судові витрати.

Ураховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору, суд покладає його на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81,259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Держави Україна в особі Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про відшкодування шкоди- відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , проживає за адресою: 38150, Полтавська область, Зіньківський район, с. Човно-Федорівка;

відповідач 1: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, ЄДРПОУ 37567646, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601;

відповідач 2: Держава Україна в особі Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, код ЄДРПОУ 02770127, вул. Ціолковського, 47, м. Полтава, 36023.

Повний текст рішення складено 01 лютого 2021 року.

Суддя Ю.С. Гальонкіна