-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Ухвала
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 320/7161/16-ц
провадження № 61-1178ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 грудня
2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укртелеком», третя особа - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, про усунення порушень прав споживача та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
від 11 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, у позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укртелеком», третя особа - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, про усунення порушень прав споживача та стягнення моральної шкоди відмовлено.
20 січня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року (надійшла до суду 25 січня 2021 року), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 01 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху
з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати уточнену касаційну скаргу з зазначенням підстав (підстави) касаційного оскарження та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги
і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи та надати докази поважності причин строку пропуску подачі касаційної скарги. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
26 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 01 лютого 2021 року.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У заяві заявник просить поновити строк на касаційне оскарження
з посиланням на те, що копію постанови Запорізького апеляційного суду
від 08 грудня 2020 року вона отримала 21 грудня 2020 року, що підтверджено доказами.
За таких підстав строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.
Проте вимоги ухвали суду касаційної інстанції виконано не в повному обсязі, а саме, в уточненій касаційній скарзі не вказано конкретні підстави касаційного оскарження передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що не згодна з вимогою Верховного Суду щодо зазначення підстав касаційного оскарження та вважає, що судді Верховного Суду мають самі зазначати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Однак, Верховний Суд звертає увагу заявника, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Отже, вимога суду про зазначення підстав подачі касаційної скарги не
є особистою примхою судді, а є прямою вимогою цивільного процесуального кодексу України.
Також у своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що не згодна з тим, що
у супровідному листі зазначено лише її ім`я та прізвище, та не зазначено «по-батькові».
Відповідно до пункту 4.20 Інструкції з діловодства Верховного Суду, затвердженої наказом керівника апарату Верховного Суду 31 січня
2020 року № 11, у разі надсилання документа фізичній особі спочатку зазначаються в називному відмінку власне ім`я та прізвище, а потім поштова адреса.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 375 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України
від 18 липня 2007 року № 950 і від 17 січня 2018 року № 55»: слова «по батькові» виключено; слова «ім`я», «Ім`я» в усіх відмінках замінено відповідно словами «власне ім`я», «Власне ім`я» у відповідному відмінку;
у додатках до Інструкції у додатку 1 слово «Ім`я» замінено словами «Власне ім`я»; у додатку 5 слово «ініціали» замінено словами «власне ім`я».
Таким чином, при направленні листа заявнику Верховний Суд діяв чітко
і виключно в межах Інструкції з діловодства.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду
від 01 лютого 2021 року строк для усунення недоліків слід продовжити
та повідомити про це заявника.
Керуючись статтями 127, 185, 388 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для подачі касаційної скарги задовольнити. Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подачі касаційної скарги.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 01 лютого 2021 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць
скопійовано
-
скопійовано
-
