Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 712/1485/20

провадження № 61-17059 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач житлова комісія Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ),

третя особа адміністрація Державної прикордонної служби України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Вініченка Б. Б., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота (військова частина НОМЕР_1 ) (далі ЖК Головного центру підготовки особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота), третя особа адміністрація Державної прикордонної служби України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він проходив службу у Головному центрі підготовки особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота.

Відповідно до витягу з наказу начальника Головного центру підготовки особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота від 26 червня 2018 року № 250-ос його, старшого прапорщика, було звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

Вислуга років станом на 26 червня 2018 року становить: календарна 27 років 02 місяці 06 днів; пільгова 00 років 04 місяці 20 днів; всього 27 років 06 місяців 26 днів.

У період з 07 квітня 2014 року по 17 червня 2014 року він брав участь в антитерористичній операції на сході України та є учасником бойових дій і ветераном ДПСУ, отримує пенсію по вислузі років.

Оскільки його вислуга на військовій службі становить більше 20 років, власного житла він та члени його сім`ї не мають, а тому він відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання житла для постійного проживання, у зв`язку з чим перебуває на квартирному обліку у Головному центрі особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень, як учасник бойових дій.

У листопаді 2019 року відповідачем проінформовано про настання його черги на отримання житлового приміщення у поточному році, а також про право на отримання компенсації та її орієнтовний розмір.

02 грудня 2019 року він звернувся із заявою до голови житлової комісії щодо надання згоди на отримання грошової компенсації за житло. 04 грудня 2019 року комісією було прийнято рішення про направлення його облікової житлової справи зі списками виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення та розрахунком виплати компенсації на розгляд до адміністрації ДПСУ.

Вищевказане рішення житлової комісії суперечить Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2015 року № 728 (далі Порядок), оскільки комісією не було прийнято жодного рішення про виплату чи невиплату йому грошової компенсації. Згідно з листом-відповіддю адміністрації ДПСУ від 24 грудня 2019 року рішення про виплату йому грошової компенсації за належне для отримання житло житловою комісією не приймалось. Таким чином, рішенням ЖК Головного центру підготовки особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота оформленим протоколом від 04 грудня 2019 року № 8 фактично було відмовлено йому у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за житло.

Вказаними протиправними діями відповідача порушено його права.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення ЖК Головного центру підготовки особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота оформлене протоколом від 04 грудня 2019 року № 8 щодо відмови йому, старшому прапорщику запасу, у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення; визнати за ним право на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення; зобов`язати ЖК Головного центру підготовки особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота здійснити нарахування та виплату йому, старшому прапорщику запасу, грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жилого приміщення.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2020 року у складі судді Романенко В. А. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Судові витрати компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у переліку осіб, що мають право на грошову компенсацію відповідно до Порядку, відсутня така категорія осіб, як звільнені з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, тому правові підстави для здійснення виплати позивачу грошової компенсації за належне йому для отримання житло відсутні, оскільки його було звільнено у запас по закінченню строку контракту.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з інших правових підстав.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки житловою комісією відповідача 04 грудня 2019 року не приймалось рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї жилого приміщення, тому відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування рішення ЖК Головного центру підготовки особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота, оформленого протоколом від 04 грудня 2019 року № 8.

Вимога ОСОБА_1 про визнання за ним права на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жилого приміщення є безпідставною у зв`язку з відсутністю факту порушення, невизнання або оспорювання такого права. Крім того, визнання права особи на отримання грошової компенсації за належне їй для отримання жилого приміщення не відноситься до компетенції суду, передбачене вищевказаним Порядком та підлягає судовому захисту за умов, визначених у статті 15 ЦК України.

Передчасною є вимога позивача про зобов`язання житлової комісії здійснити нарахування та виплату йому грошової компенсації за жиле приміщення, оскільки на час розгляду справи відсутнє рішення житлової комісії про відмову у здійсненні вказаних нарахувань та виплати компенсації ОСОБА_1 .

Висновок суду першої інстанції про відсутність у житлової комісії відповідача правових підстав для прийняття рішення щодо виплати грошової компенсації військовослужбовцю запасу ОСОБА_1 , є безпідставним, так як рішення комісією про відмову позивачу у виплаті грошової компенсації не приймалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 712/1485/20 з Соснівського районного суду м. Черкаси.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що житловою комісією відповідача не було прийнято відповідного рішення про надання позивачу грошової компенсації за житло, тобто фактично відмовлено у її нарахуванні і виплаті. Відповідачем зазначалось про те, що ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті рішення щодо виплати грошової компенсації за належне для отримання житло у зв`язку з відсутністю на це правових підстав.

Таким чином, право позивача на отримання грошової компенсації за житло оспорюється та не визнається відповідачем, а тому таке право ОСОБА_1 підлягає захисту у судовому порядку.

Позивача було звільнено з військової служби у запас, унаслідок чого він належить до кола осіб, на яких розповсюджується дія частини дев`ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 2 Порядку, тому він мав право на отримання грошової компенсації за житлове приміщення.

Крім того, вислуга ОСОБА_1 становить більше 20 років військової служби, а саме 27 років 06 місяців 26 днів. Позивач з 1998 року перебуває на квартирному обліку, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, є учасником бойових дій, має необхідну вислугу років, звільнений в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, що дає йому право на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення. Протиправними діями відповідача порушено права позивача на житло, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи особи, яка подала відзив

У грудні 2020 року Головний центр підготовки особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. Відсутні докази письмового інформування відповідачем позивача про настання його черги для отримання компенсації за житло. Також відсутня відмова відповідача у виплаті позивачу грошової компенсації за житло, тому права останнього не порушені.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з витягом з наказу начальника Головного центру підготовки особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота від 26 червня 2018 року № 250-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 , контролера-начальника бюро перепусток комендантського відділення, звільнено з військової служби в запас наказом начальника Головного центру підготовки особового складу від 29 травня 2018 року № 207-ос за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням підпункту «ї», які в особливий період, крім проведення мобілізації та введення воєнного стану проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких не закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом 2 частини третьої статті 23 Закону, пункт 1 частини восьмої статті 26 Закону, з правом носіння військової форми одягу (а.с. 12).

Вислуга років ОСОБА_1 станом на 26 червня 2018 року становить: календарна 27 років 02 місяці 06 днів; пільгова 00 років 04 місяці 20 днів; всього 27 років 06 місяців 26 днів. Остаточною датою закінчення проходження військової служби є 26 червня 2018 року, що підтверджується витягом з наказу начальника Головного центру підготовки особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота від 26 червня 2018 року № 250-ОС (а.с. 12).

02 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до голови житлової комісії Головного центра підготовки особового складу імені генерал-майора І. Момота із заявою, в якій вказав, що він згоден на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання житло; про розмір вказаної грошової компенсації поінформований; претензій майнового чи морального характеру до ДПСУ з приводу виплати компенсації чи її розміру не має і не матиме (а.с. 13).

Відповідно до витягу з протоколу спільного рішення командування та ЖК Головного центру підготовки особового складу ДПСУ імені генерал-майора І. Момота від 04 грудня 2019 року № 8 при розгляді заяви старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 від 02 грудня 2019 року щодо надання згоди на отримання грошової компенсації, а також додатково вивчивши представлені заявником документи, житлова комісія вирішила направити облікову житлову справу ОСОБА_1 зі списками виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення та розрахунком виплати компенсації на розгляд до адміністрації ДПСУ (а.с. 19).

Згідно з листом-відповіддю адміністрації ДПСУ від 24 грудня 2019 року № 0.704-12876/0/6-19-Вих рішення про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за належне йому для отримання житло житловою комісією не приймалося (а.с. 15).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Згідно з пунктом 2 Порядку дія цього Порядку поширюється на: військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, та членів їх сімей; осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі, та членів їх сімей; сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; сім`ї померлих осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів.

Військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла (пункт 3 Порядку).

За змістом частини першої статті 9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом. А згідно зі статтею 48-1 вказаного кодексу порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.

У спірних правовідносинах відповідач у межах та у порядку, встановленому законом, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу, визначеного Законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу проходження публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України). А за змістом пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба належить до служби публічної.

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства не звернули уваги на те, що позивач, мотивуючи позов положеннями Конституції України та Порядку, оскаржив відмову у призначенні йому, як військовослужбовцю, учаснику бойових дій, грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. Така гарантія соціального захисту як вказана компенсація є однією з передбачених зазначеним законом пільг для осіб, які проходили військову, тобто публічну службу.

Таким чином, суди не врахували, що спір між сторонами є публічно-правовим, і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, унаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з розглядом справи з порушенням юрисдикції, вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Подібні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, провадження № 14-62 цс 20.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України.

Закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі, то відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

У зв`язку з викладеним скасуванню підлягає й рішення районного суду.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом запозовом ОСОБА_1 до житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина НОМЕР_1 ), третя особа адміністрація Державної прикордонної служби України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець