ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Справа№ 910/7252/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційних скарг Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Придніпровське» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Реклен Медіа»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.08.2019 (повний текст складено 16.08.2019)

у справі № 910/7252/18 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Медіа»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Придніпровське»

треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Реклен Медіа», Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсним односторонньої відмови від договору

та усунення перешкод в користуванні майном

В С Т А Н О В И В:

В червні 2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Медіа» (далі - ТОВ «Альфа-Медіа», позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Придніпровське» (далі - ОСББ «Придніпровське», відповідач) про визнання недійсною односторонньої відмови відповідача від Договору оренди №03/11-1 фасадної (зовнішньої) частини будівлі від 03.11.2017; про визнання недійсною односторонньої відмови відповідача від Договору оренди №03/11-2 фасадної (зовнішньої) частини будівлі від 03.11.2017; про зобов`язання відповідача не чинити перешкод у користуванні та розпорядженні майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 1/2 за Договором оренди №03/11-1 фасадної (зовнішньої) частини будівлі шляхом відновлення доступу до орендованого майна та повернення частини демонтованої металоконструкції; про зобов`язання відповідача не чинити перешкод у користуванні та розпорядженні майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 1/2 за Договором оренди №03/11-2 фасадної (зовнішньої) частини будівлі шляхом відновлення доступу до орендованого майна та повернення частини демонтованої металоконструкції. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що умовами вищезазначених Договорів оренди не передбачено можливості одностороннього розірвання договорів з ініціативи відповідача (орендодавця), тому повідомлення відповідача про відмову від договорів оренди підлягають визнанню судом недійсними, а оскільки ці Договори оренди не є припиненими (розірваними з ініціативи відповідача) позивач просив суд зобов`язати відповідача не чинити перешкод у користуванні та розпорядженні майном, переданих йому в оренду на підставі цих договорів.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що Договорами оренди передбачено право відповідача на односторонню відмову від договорів оренди, а саме: п. 10.2, п. 10.3, п. 10.4, п. 12.2.4, а використання позивачем частини зовнішнього фасаду багатоквартирного будинку, в якому відповідач є балансоутримувачем, без отримання відповідних дозвільних документів в порушення умов п. 6.2.7 Договорів, та вимоги місцевих органів влади, які регулюють рекламну діяльність, отримані відповідачем, призвели до непередбачуваних наслідків, зокрема, необхідності демонтажу рекламної вивіски, що загалом свідчить про використання фасаду будівлі з порушенням закону та умов Договорів оренди, наведене в сукупності з умовами п.п. 10.2, п. 10.3, п. 10.4, п. 12.2.4 Договорів дає відповідачу право для розірвання спірних договорів оренди. З огляду на відсутність у позивача дозволу на розміщення реклами, розірвання Договорів оренди та вимоги Управління з питань реклами КМДА про необхідність здійснення відповідачем демонтажу рекламних конструкцій, він був змушений це виконати. За твердженнями відповідача, 03.11.2017 попереднім головою правління відповідача Лебедєвим А.Є. з значним перевищенням повноважень, без рішення загальних зборів, було укладено Договір оренди фасадної (зовнішньої) частини будівлі №03/11-1 від 03.11.2017 та Договір оренди фасадної (зовнішньої) частини будівлі №03/11-2 від 03.11.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №910/7252/18, в позові відмовлено повністю. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що чинним законодавством України та умовами Договорів оренди відповідачу надано право на односторонню відмову від цих договорів, а тому права позивача, за захистом яких він звернувся до суду відповідачем не порушено. Судові рішення обґрунтовані тим, що внаслідок виданих Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вимог №001323-18 та №0013224-18 від 22.02.2018, згідно п. 10.2 Договорів склалися форс-мажорні обставини. Факт оскарження позивачем в адміністративному порядку розпорядження КМДА №833 від 18.05.2018 про надання дозволу на розміщення реклами на об`єкті оренди ТОВ «Реклен Медіа» не змінює факту настання форс-мажорних обставин, відповідно до яких у відповідача виникає право на розірвання договору в односторонньому порядку. Таким чином, внаслідок настання форс-мажорних обставин, відповідач мав право розірвати договори оренди на підставі ст. 783 ЦК України та п.п. 10.2, 10.4, 12.2.4 Договорів.

Постановою Верховного Суду від 22.05.2019 вищезазначені судові рішення скасовано, а справа передано до суду першої інстанції на новий розгляд з посиланням на те, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, зокрема, не встановлено чи можливе дострокове припинення Договорів на підставі п.12.2.4 (за форс-мажорних обставин) в результаті виданих Управлінням з питань реклами вимог №001313-18 та №0013224-18 від 22.02.2018 року з підстав, передбачених сторонами за змістом п.10.2 Договорів.

Судами не було встановлено, чи слід вважати підставою односторонньої відмови від Договорів посилання на форс-мажорні обставини, в зв`язку з наявністю чи відсутністю реклами та чи пов`язана чинність Договорів оренди з фактом розміщення рекламних матеріалів на об`єкті оренди.

Крім цього, судами не встановлено чи було дотримано відповідачем порядку одностороннього розірвання Договорів оренди за наявності форс-мажорних обставин з урахуванням п. 10.4 Договорів, де сторонами домовлено, що сторона, для якої склалися неможливі умови виконання цього Договору, зобов`язана негайно, але не пізніше 10-ти днів з їх настання, письмово повідомити іншу сторону.

За висновками Верховного суду, судами належним чином не з`ясовано, чи зазначалось у Вимозі Управління з питань реклами №001323-18 та Вимозі №0013224-18 від 22.02.2018 про демонтаж металоконструкції та елементів освітлення, що належать позивачу на праві власності, чи підлягав демонтажу лише рекламний банер, панно на фасаді будинку (будівлі) за адресою: м . Київ, вул. Бориса Гмирі, 1/2.

Судами взагалі не надано оцінки викладеним в позовній заяві обставинам, зокрема, щодо безпідставного надання відповідачем погодження третій особі-1 на розміщення реклами ТОВ «Реклен Медіа», як і не встановлено періоду та умов такого погодження, а також чи є таке погодження порушенням прав позивача за змістом Договорів оренди.

Верховний Суд також зазначив, що під час нового розгляду справи судам необхідно з`ясувати усі істотні обставини справи, дослідити подані учасниками справи докази, надати їм належну оцінку, встановити наявність або відсутність правових підстав для поновлення Договору оренди з огляду на предмет заявлених у справі позовних вимог та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

При новому розгляді справи позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити їх, вказуючи, що відповідач не мав передбачених умовами договору підстав для його розірвання в односторонньому порядку, оскільки вимоги Управління з питань реклами щодо порушень в сфері розміщення реклами не є рішеннями місцевих органів влади, які регулюють рекламну діяльність, як це передбачено п.10.2 Договорів. Крім цього, відповідач не повідомив у встановлений Договорами 10 денний строк про настання неможливих для виконання договорів умов (форс-мажорних обставин). Укладенням Договорів оренди фасадної частини будинку з третьою особою та погодженням розміщення на фасадних частинах реклами відповідач вчинив дії, які перешкоджають позивачу користуватися об`єктом оренди.

Відповідач при новому розгляді справи заперечив проти задоволення позовних вимог й просив суд відмовити у їх задоволенні, вказуючи на наявність форс-мажорних обставин, дотримання ним порядку розірвання договору та відсутність будь-яких перешкод зі сторони відповідача у використанні позивачем об`єкта оренди. Додатково зазначив, що спірними договорами передано позивачу в оренду фасадні частини будинку, проте не визначено які саме фасади було передано.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Реклен Медіа» (третя особа-1) при новому розгляді справи заперечувало проти задоволення позовних вимог, а Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа-2) під час нового розгляду справи жодних пояснень по суті спору не надало.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі №910/7252/18 позов задоволено частково. Зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Придніпровське» не чинити перешкод у користуванні та розпорядженні майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 1/2 за Договором оренди фасадної (зовнішньої) частини будівлі №03/11-1 від 03.11.2017 шляхом відновлення доступу до орендованого майна та повернення частини демонтованої металоконструкції. Зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Придніпровське» не чинити перешкод у користуванні та розпорядженні майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 1/2 за Договором оренди фасадної (зовнішньої) частини будівлі №03/11-2 від 03.11.2017 шляхом відновлення доступу до орендованого майна та повернення частини демонтованої металоконструкції. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Придніпровське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Медіа» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 524 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ОСББ «Придніпровське» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями відповідача, єдиним органом місцевої влади, який регулює рекламну діяльність в м. Києві, є виключно Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке й винесло рішення про демонтаж самовільно встановленої рекламної конструкції позивача. Жодного іншого органу місцевого самоврядування, яке може регулювати діяльність юридичних осіб у сфері реклами не створено та не існує. При цьому, позивач стверджував, що в п. 10.2 Договорів йдеться про рішення місцевих органів влади, адже це може бути декілька органів, в не виключно Київська міська рада, що безумовно включає й виконавчий орган Київської міської ради як єдиний орган, який регулює рекламну діяльність. За твердженнями відповідача, на підставі принципу свободи Договору сторони погодили умови форс-мажорних обставин - рішення місцевих органів влади щодо рекламної діяльності, які перешкоджають виконанню сторонами встановлених Договором умов, за яких виконання Договору є неможливим. Тобто, саме наявність рішення Управління в питань реклами КМДА є прямою підставою для припинення Договору. На переконання відповідача, за наявності рішення місцевого органу влади, що регулює рекламну діяльність (вимоги №001323-18 та вимоги №0013224-18 від 22.02.2018, виданих Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідач на підставі п. 12.2.4 Договорів мав повне право припинити договірні відносини. Проте ОСББ «Придніпровське» також дотримано умови п. 10.3 Договору щодо місячного повідомлення іншої сторони про розірвання Договору (хоча це не було обов`язком ОСББ «Придніпровське», оскільки строків повідомлення про припинення відносин саме при форс-мажорних обставинах Договорами не передбачено). Таким чином, відповідач вважав, що внаслідок настання форс-мажорних обставин, на підставі ст. 783 ЦК України, п.п. 10.2, 10.4, 12.2.4 Договорів, він мав право розірвати Договори оренди. Щодо висновків суду про те, що відсутність реклами позивача, в тому числі у зв`язку з неотриманням відповідного дозволу на її розміщення на орендованих площах не впливає на чинність укладених Договорів оренди, відповідач зазначив, що підставою припинення Договорів стала не відсутність чи наявність рекламних матеріалів, хоча єдиним можливим способом, метою та ціллю оренди фасадної стінки згідно п. 2.3Д Договорів є розміщення зовнішньої реклами шляхом встановлення спеціальної конструкції. Використання з іншою метою фасадних стінок Договорами не передбачено, а тому за відсутності у позивача дозволу на розміщення реклами та наявністю Вимог Управління реклами про демонтаж незаконно встановлених рекламних засобів, існуванням відповідного дозволу у ТОВ «Реклен Медіа», подальше виконання Договорів було не можливим. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції помилково розрізняє панно та металеву конструкцію, не аналізуючи при цьому Класифікатор типових рекламних засобів, відповідно до якого металева конструкція-каркас є частиною банера-панно на фасаді будинку, відтак вищезгаданими вимогами про демонтаж банеру, панно на фасаді будинку відповідача зобов`язано демонтувати не лише сам рекламний плакат, а й весь каркас та повністю металеву конструкцію, що є складовою банеру як рекламного засобу. Також відповідач вказував, що Договори з ТОВ «Реклен Медіа» вступили в силу лише після підписання актів прийому-передачі фасадної (зовнішньої) частини будівлі, без яких Договори не можна вважати укладеними, й така поведінка не може вважатися порушенням умов Договорів з позивачем, оскільки не мала жодних юридично значущих наслідків. При цьому, відповідач звертав увагу, що питання відносин між відповідачем та третьою особою-1 не були предметом розгляду даної справи, вони жодним чином не стосуються предмету спору, відтак неприпустимо вважати встановленим фактом як перешкоду Договір з третьою особою-1 та надання їй дозволу на розміщення реклами. Позивачем також не доведено, що укладені відповідачем з ним та з третьою особою Договори стосуються одних і тих же фасадних частин житлового будинку. За твердженнями відповідача, встановивши, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту в частині вимог про визнання недійсним одностороннього розірвання Договору, суд повинен був відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, адже наслідком невірно обраного способу захисту є відмова у задоволенні позову в повному обсязі. Крім цього, не маючи дозволу на розміщення реклами, позивач не мав права вимагати усунення перешкод у користуванні майном та повернення демонтованих рекламних металоконструкцій. Вказаними вимогами позивача обмежуються права співвласників - жителів будинку володіти, користуватись та розпоряджатись спільною сумісною власністю багатоквартирного будинку тощо.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ «Реклен Медіа» також оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями третьої особи-1, як вбачається з переліку правочинів, які є нікчемними, одностороння відмова від договору до цього переліку не входить, відтак висновок суду про нікчемність відмов від Договорів не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та є помилковим. На переконання третьої особи, позивачем не доведено, а судом не встановлено будь-яких фактичних обставин, які свідчать про наявність підстав, визначених ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання відмов від Договорів недійсними. Також третя особа-1 стверджувала, що саме Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є місцевим органом влади в розумінні п. 10.2 Договорів, що регулює рекламну діяльність, в тому числі шляхом прийняття індивідуальних актів. Відповідні місцеві органи влади регулюють правовідносини у сфері рекламної діяльності не лише шляхом прийняття нормативно-правових актів, про що помилково вказував позивач, а й шляхом прийняття ненормативних актів (індивідуальних актів), які також є регулятором суспільних відносин, однак мають разовий характер та стосуються конкретно визначеного суб`єкта. За твердженнями третьої особи, суд першої інстанції, вказуючи про порушення відповідачем умов Договорів, жодним чином не зазначив, в чому таке порушення полягає та яким чином укладення Договорів між відповідачем та третьою особою та погодження дозволу на розміщення реклами призводить до порушення умов Договорів. Крім цього, на переконання третьої особи, поза увагою суду залишись доводи відповідача та третьої особи про недоведеність позивачем обставин, на які він вказував як на підставу вимог про усунення перешкод у користуванні майном тощо.

Заперечуючи проти апеляційних скарг відповідача та третьої особи-1, позивач подав відзиви на них, в яких стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що оскільки за умовами Договорів сторони не передбачили одностороннього розірвання Договорів, така відмова є нікчемною в силу вимог законодавства. При цьому, позивачем доведено, а судом встановлено відсутність в Договорах права односторонньої відмови орендодавця від договорів та відсутність форс-мажорних обставин, як підстави для односторонньої відмови від Договорів оренди. З приводу посилання на дострокове припинення Договорів на підставі п. 12.2.4 (за форс-мажорних обставин), а саме, видачу Управлінням з питань реклами Вимог №001313-18 та №0013224-18 від 22.02.2018, які на думку апелянтів, є саме рішенням органів влади, що регулюють рекламну діяльність, позивач зазначив, що рішення місцевих органів влади в сфері рекламної діяльності є не будь-які рішення, що приймаються такими органами, а рішення, які приймаються згідно встановленої законодавством процедури та є нормативними актами, тобто такими, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права в сфері рекламної діяльності, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Більше того, рішеннями місцевих органів влади, які регулюють рекламну діяльність в м. Києві є Порядок розміщення реклами у місті Києві, затверджений Рішенням Київської міської ради 22.09.2011 № 37/6253, а також Правила розміщення рекламних засобів у місті Києві, затверджені Рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/2445, тобто це такі рішення, які приймаються відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про рекламу», «Про автомобільні дороги», «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067. Таким чином, позивач вважав, що розірвання Договорів на підставі п. 12.2.4 (за форс-мажорних обставин) можливе лише тоді, коли приймаються відповідні зміни до Порядку розміщення реклами у місті Києві, затвердженому Рішенням Київської міської ради 22.09.2011 № 37/6253, Концепцією розвитку зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженої Рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 № 20/735 та/або приймаються нові рішення, які регулюють рекламну діяльність, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Відтак, за твердженнями позивача, Вимоги №001313-18 та №0013224-18 від 22.02.2018, видані Управлінням з питань реклами, про виявлення порушень у сфері розміщення реклами не є підставою для розірвання Договорів, оскільки Управління з питань реклами здійснило лише контроль за дотриманням законодавства щодо розповсюдження та розміщення реклами, ці вимоги не є тими рішеннями місцевих органів влади, які регулюють рекламну діяльність (п. 10.2 Договорів). При цьому, позивач стверджував, що чинність Договорів оренди не прив`язується до факту розміщення рекламних матеріалів на об`єкті оренди та наявності чи відсутності дозвільних документів, а до факту оренди площини для розміщення на ній металевої конструкції та елементів освітлення. На переконання позивача, якби 21.03.2018 (під час дії Договорів між позивачем та відповідачем) ОСББ «Придніпровське» не погодило дозвіл на розміщення рекламного засобу ТОВ «Реклен Медіа», йому було відмовлено у видачі Розпорядження про надання дозволу на розміщення рекламних засобів. Позивачу було відмовлено у встановленні пріоритету та наданні дозволу на розміщення реклами в зв`язку із встановленням пріоритету на те ж саме місце за ТОВ «Реклен Медіа». Більше того, ТОВ «Реклен медіа» в додатках до пояснень третьої особи щодо позову від 02.07.2018, які містяться в матеріалах справи, додано копію дозволів на розміщення рекламних засобів, в яких є фотофіксація місця, на якому планується розташування рекламного засобу, яке є точно таким, як і в Актах прийому-передачі частини зовнішнього фасаду будівлі до Договорів оренди між позивачем та відповідачем. З приводу усунення перешкод у користуванні орендованим майном, позивач зазначав, що ОСББ «Придніпровське», знаючи про укладені та діючі Договори з ТОВ «Альфа- медіа», здійснення ремонтних робіт та встановлення металоконструкції для розміщення реклами, незважаючи на виконання ТОВ «Альфа-медіа» умов Договорів та всупереч умов цих Договорів видало дозволи на розміщення реклами та підписало Договір з ТОВ «Реклен Медіа», що свідчить, що ОСББ «Придніпровське» свідомо чинило протиправні дії, які шкодять інтересам позивача та є істотним порушенням Договорів. За умовами п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 5.2.1, 5.2.3, 5.2.8 Договорів відповідач взяв на себе обов`язок не лише передати в оренду майно, але й не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися майном за умовами укладених між сторонами Договорів тощо.

В наданих апеляційному суду відповіді на відзив та письмових поясненнях відповідач на спростування доводів позивача, наведених у відзивах на апеляційні скарги, навів обґрунтування своєї позиції, які аналогічні викладеним в його апеляційній скарзі. При цьому, в письмових поясненнях, які надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду, відповідач додатково зазначив, що незалежно від будь-яких обставин, на які посилався позивач, строк дії спірних договорів закінчився 31.12.2020, відтак в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання не чинити перешкод у користуванні майном має бути відмовлено з огляду на закінчення строку дії таких Договорів.

В поданому апеляційному суду клопотанні про дослідження доказів третя особа-1 також вказувала на закінчення 31.12.2020 строку спірних Договорів, в зв`язку з чим право позивача на користування спірним майном, яке виникло на підставі цих Договорів оренди, припинилось, а отже таке право не підлягає судовому захисту. Відтак третя особа-1 просила дослідити наявні в матеріалах справи копії Договорів оренди та надати правову оцінку факту закінчення їх дії на момент вирішення спору в суді апеляційної інстанції.

За змістом наданих апеляційному суду заперечень позивач з приводу посилань на закінчення строку дії Договорів зазначив, що по-перше має бути встановлено, чи мав відповідач право в односторонньому порядку відмовитись від виконання умов Договорів оренди фасадної частини будинку під час їх дії, а по по-друге, як правильно було встановлено судом першої інстанції, на сьогоднішній день на орендованому фасаді будівлі досі знаходиться майно позивача, яким без будь-якого дозволу користується третя особа-1. Відтак, оскільки докази монтажу цих конструкцій та відповідні договори підряду знаходяться в матеріалах справи, а його вартість не відшкодована, відповідних договорів оренди на це майно не укладено, це майно на сьогодні є власністю позивача, якому необхідний доступ до нього для його обслуговування, з`ясування вищенаведених питань не залежить від строку дії Договорів, тим більше, що питання закінчення строку дії наведених Договорів є предметом іншого позову тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 16.02.2021 з`явились представники позивача та відповідача, третьої особи-1, представник третьої особи-2 не з`явився не зважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їй відповідної ухвали суду про оголошення перерви, яку за даними сайту Укрпошта за штрих-кодовим ідентифікатором 0411633438641 отримано уповноваженим представником третьої особи-2 - 26.01.2021.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 16.02.2021 представник третьої особи-2, явка якої в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явився не зважаючи на її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надіслала, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цього учасника за наявними у справі матеріалами.

Представники відповідача та третьої особи-1 в даному судовому засіданні надали пояснення, в яких підтримали свої апеляційні скарги, просив їх задовольнити за наведених в них підстав, оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційних скарг відповідача та третьої особи-1, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-1, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги відповідача та третьої особи-1 не підлягають задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 03.11.2017 між ОСББ «Придніпровське» (відповідач, орендодавець за договором) та ТОВ «Альфа-Медіа» (позивач, орендар за договором) укладено Договір оренди №03/11-1 фасадної (зовнішньої) частини будівлі (далі - Договір 1), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає на умовах оренди в строкове платне користування об`єкт оренди, визначений умовами цього договору.

03.11.2017 між ОСББ «Придніпровське» (відповідач, орендодавець за договором) та ТОВ «Альфа-Медіа» (позивач, орендар за договором) укладено Договір оренди №03/11-2 фасадної (зовнішньої) частини будівлі (далі - Договір 2), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає на умовах оренди в строкове платне користування об`єкт оренди, визначений умовами цього договору (далі разом - Договори оренди).

За змістом п.2.2 Договорів оренди об`єкт оренди, який передається в оренду розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі 1/2 .

Відповідно до п.3.1 Договорів оренди об`єкт оренди надається в оренду орендарю строком на 35 місяців і 28 днів.

Положеннями п. 3.2 Договорів оренди сторони погодили, що строк оренди за умовами цього договору, відраховується з дати підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкта оренди в оренду та закінчується датою підписання сторонами акту прийому-передачі (повернення) об`єкта оренди.

Орендар згідно п.4.1 Договорів оренди зобов`язаний вносити орендну плату за користування об`єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені даним договором.

За умовами 4.2 Договорів оренди на період, коли розміщення/експонування зовнішньої реклами не здійснюється щомісячна плата за договором становить 16 500,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.4.3 Договорів оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта орендар щомісячно має сплачувати орендну плату за користування об`єктом в розмірі 27 500,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Положеннями п. 6.2.7 Договорів оренди сторони погодили, що орендар зобов`язаний самостійно за свій рахунок отримати відповідні дозволи та погодження, необхідні для здійснення господарської діяльності. Орендар приймає на себе всі претензії і відповідальність, що виникає або може виникнути з боку контролюючих органів і третіх осіб у зв`язку із здійсненням діяльності без необхідних дозвільних документів, дозволів, погоджень, тощо, а також самостійно сплачує штрафні санкції, збитки, якщо такі будуть нараховані.

Відповідно до п.10.2 Договорів оренди форс-мажорними обставинами сторони домовились вважати рішення місцевих органів влади, які регулюють рекламну діяльність, а також не санкціоновані дії інших юридичних чи фізичних осіб, які призвели до непередбачуваних наслідків.

За умовами п.10.3 Договорів оренди, у випадку, якщо обставини нездоланної сили будуть діяти більше одного календарного місяця, кожна із сторін має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, письмово сповістивши іншу сторону за першої ж нагоди, але не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати його розірвання та врегулювати всі спірні питання. При цьому сторони здійснюють розрахунки за цим договорами по факту виконаних зобов`язань, що оформлюється актом звірки виконаних взаємних зобов`язань.

Згідно п.10.4 Договорів оренди сторона, для якої склалися не можливі умови виконання цього договору, зобов`язана при настанні та припинені вищезазначених обставин, негайно, але не пізніше 10-ти днів з їх настання, письмово повідомити іншу сторону.

У відповідності до п.12.2 Договорів оренди договір може бути припинений достроково: п. 12.2.1 за взаємною згодою сторін; п. 12.2.2 за передбачених цим договором умов; п. 12.2.3. за рішенням господарського суду; п. 12.2.4. за форс-мажорними обставинами.

За умовами п.12.3 Договорів оренди у випадку дострокового розірвання договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт оренди на визначених в розділі 7 цього договору умовах.

02.01.2018 між сторонами було укладено Додаток №1 до Договору оренди 1, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину зовнішнього фасаду будівлі (об`єкт оренди) за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 1/2., розмір спеціальної конструкції 16000x40000.

02.01.2018 між сторонами було укладено Додаток №1 до Договору оренди 2, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину зовнішнього фасаду будівлі (об`єкт оренди) за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 1/2, розмір спеціальної конструкції 16000x40000.

Матеріалами справи встановлено, що 05.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Неон центр» (виконавець за договором) та ТОВ «Альфа-медіа» (позивач, замовник за договором) було укладено Договір №05-02 на виконання робіт (далі - Договір від 05.02.2018), за умовами п.1.1 якого замовник замовляє виконавцеві виконання на платній основі комплексу робіт по виготовленню, монтажу та електропідключенню 2-х металоконструкцій габаритними розмірами 16 300x31 800 мм (далі - моделі).

Відповідно до п.1.2 Договору від 05.02.2018 монтаж та електропідключення моделей здійснюється силами виконавця за наступною адресою: м. Київ, вулиця Б. Гмирі, 1/2 3-й та 4-й під`їзди.

Згідно акту № ОУ-00031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконавцем були проведені роботи (надані послуги) по рахунку №СФ-000025 від 05.02.2018, а саме - монтажні роботи за адресою: м. Київ, вулиця Б . Гмирі , 1/2.

В подальшому, 13.02.2018 Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було здійснено позапланову перевірку дотримання правил розміщення зовнішньої реклами, за результатами якої було складено акти обстеження та встановлено, що реклама, розміщена позивачем на будинку за адресою: 02140, місто Київ, вул. Бориса Гмирі, 1/2, встановлена з порушеннями Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, Правил благоустрою міста Києва, Порядку розміщення реклами в м. Києві, Правил розміщення рекламних засобів в м. Києві та Порядку розміщення вивісок в м. Києві, що полягає у самовільному розміщенні реклами.

За результатами перевірки Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було висунуто відповідачу дві вимоги №001323-18 та №0013224-18 від 22.02.2018 про необхідність здійснення демонтажу рекламної металоконструкції, зобов`язано про усунення зазначених порушень повідомити Управління з питань реклами в письмовій формі з фото фіксацією усунених зауважень у термін до 05.03.2018 та попереджено, що у разі невиконання цих вимог протягом 3 днів, конструкції будуть демонтовані Комунальним підприємством «Київреклама».

Відповідно до п. 2 протоколу засідання Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Придніпровське» №22/03-1 від 22.03.2018 прийнято рішення розірвати Договір оренди фасадної (зовнішньої) частини будівлі №03/11-1 від 03.11.2017, укладений між ОСББ «Придніпровське» та ТОВ «Альфа-Медіа», та повідомити належним чином ТОВ «Альфа-Медіа» про зазначене рішення.

Відповідно до п. 3 вказаного вище протоколу прийнято рішення розірвати Договір оренди фасадної (зовнішньої) частини будівлі №03/11-2 від 03.11.2017, укладений між ОСББ «Придніпровське» та ТОВ «Альфа-Медіа», та повідомити належним чином ТОВ «Альфа-Медіа» про зазначене рішення.

На виконання рішення правління ОСББ «Придніпровське» згідно протоколу №22/03-1 від 22.03.2018, відповідачем 22.03.2018 направлено засобами поштового зв`язку на адресу позивача повідомлення про розірвання Договору оренди 1 та повідомлення про розірвання Договору оренди 2 з 22.04.2018, що підтверджується описом вкладення та квитанцією ПАТ «Укрпошта», наявними в матеріалах справи.

Вищезгадані рішення правління ОСББ «Придніпровське» мотивоване відсутністю повноважень голови Правління на підписання Договорів оренди з огляду на те, що ці Договори оренди підписано головою Правління одноособово та без відповідного рішення Правління чи рішення Загальних зборів. Крім цього, Договори оренди укладено головою Правління за значно заниженими цінами, чим в свою чергу було завдано значної шкоди ОСББ.

Крім цього, у вказаних рішеннях ОСББ «Придніпровське» є посилання на наявність форс-мажорних обставин та можливість розірвання Договорів в зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором згідно ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору (ст. 628 ЦК України) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Спірні правовідносини регулюються главою 58 ЦК України (найм (оренда).

Відповідно до ст. 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Положеннями ст. 783 ЦК України встановлено виключні права вимоги наймодавця про розірвання договору, а саме, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За змістом ч.ч. 2,3 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, у порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором ( ст. 188 ГК України).

Як встановлено матеріалами справи, умовами Договорів оренди передбачено, у яких випадках сторони можуть ініціювати дострокове розірвання договору, зокрема, у випадку наявності рішення місцевих органів влади, які регулюють рекламну діяльність (.п.10.2, 10.3, 10.4, 12.2.4 Договорів оренди).

За умовами п.10.2 Договорів оренди форс-мажорними обставинами сторони домовились вважати рішення місцевих органів влади, що регулюють рекламну діяльність, а також не санкціоновані дії інших юридичних чи фізичних осіб, які призвели до непередбачуваних наслідків.

Як передбачено ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, озміщення об`єктів зовнішньої реклами у місті Києві врегульовано Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, Порядком розміщення реклами у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради 22.09.2011 №37/6253 із відповідними змінами, та Правилами розміщення рекламних засобів у місті Києві, затвердженими рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/2445 із відповідними змінами.

З метою уніфікації всіх процедур з питань розміщення зовнішньої реклами, реклами на транспорті комунальної власності та реклами в ліфтах будинків комунальної власності міста Києва, рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 37/6253 затверджено «Порядок розміщення реклами в місті Києві» із відповідними змінами.

Відповідно до ч.1, 2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом, При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

За змістом ч.3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених п.п. 4 і 16 ст. 26, п.п. 1. 29 і 31 ст.43 та ст.ст. 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Конституційним Судом України (рішення від 16.04.2009 у справі №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)) проведено розмежування правових актів та зазначено, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти (акти індивідуальної дії) передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме, індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. Тобто такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Рішеннями місцевих органів влади, які регулюють рекламну діяльність, є не будь-які рішення, що приймаються такими органами, а, зокрема, рішення, які приймаються згідно встановленої законодавством процедури та є нормативними актами, тобто такими, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права в сфері рекламної діяльності, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, які приймаються відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про рекламу», «Про автомобільні дороги», «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067. Разом з цим, вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №001323-18 та №0013224-18 від 22.02.2018 про необхідність здійснення демонтажу рекламної металоконструкції, за своєю правовою природою не є рішенням місцевого органу влади, з огляду на приписи зазначених вище норм чинного законодавства, оскільки вказані вимоги є актами індивідуальної дії (ненормативними актами) та є обов`язковими для виконання виключно для позивача, який в свою чергу, після усунення порушень, визначених вказаними вимогами не позбавлений права повторного розміщення рекламних засобів на орендованих площах за умови їх отримання. Зазначені вимоги Управління вичерпали свою дію, після здійснення демонтажу рекламного банера, та не змінюють порядку та правил розміщення рекламних засобів як для позивача, так і для іншого широкого кола осіб.

За таких обставин, факт пред`явлення Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вимог про усунення порушень, неможливо розцінювати як форс-мажорні обставини в розумінні п.10.2 Договорів оренди, оскільки Управління з питань реклами здійснило лише контроль за дотриманням законодавства з розповсюдження та розміщення реклами, що не є тими рішеннями місцевих органів влади, які регулюють рекламну діяльність (п.10.2 Договорів). Відповідно доводи апелянтів в цій частині як безпідставні та необґрунтовані відхиляються апеляційним судом.

Крім цього, вказаними вище вимогами зобов`язано зняти самовільно встановлений рекламний банер (пано), а не металоконструкцію та елементи освітлення, що також свідчить про можливість повторного розміщення рекламного матеріалу позивачем на орендованих фасадах будівлі після отримання відповідних дозволів та погоджень.

Разом з цим, умовами п.п.4.2, 4.3, 6.2.7 Договорів оренди визначено, що позивач незалежно від розміщення/експонування зовнішньої реклами або не розміщення такої реклами сплачує відповідачеві щомісячну плату за Договорами, а отримання відповідних дозволів та погоджень, необхідних для здійснення господарської діяльності, прийняття на себе всіх претензій, що виникають або можуть виникнути з боку контролюючих органів і третіх осіб в зв`язку із здійсненням діяльності без необхідних дозвільних документів, дозволів, погоджень, а також сплата штрафних санкцій та збитків, якщо такі будуть нараховані, є виключно відповідальністю позивача.

Таким чином, відсутність реклами позивача, в тому числі в зв`язку з неотриманням відповідного дозволу на розміщення реклами на орендованих площах не звільняє орендаря від обов`язку сплати орендних платежів за Договорами та не впливає на чинність укладених Договорів оренди. Вимоги Управління щодо демонтажу рекламного банера за умовами Договорів, а також будь-які несприятливі наслідки розміщення рекламного носія без погодження (штрафи, збитки) є виключною відповідальністю відповідача, й не є підставою для припинення договірних відносин за Договорами оренди.

За таких обставин, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність форс-мажорних обставин в силу приписів п.10.2 Договорів оренди, відтак у відповідача не було підстав для розірвання Договорів в односторонньому порядку на підставі п.12.2.4 Договорів оренди.

З приводу посилань ОСББ «Придніпровське» на дотримання процедури повідомлення позивача про припинення відносин при форс-мажорних обставинах, слід зазначити, що оскільки судом встановлено відсутність форс-мажорних обставин, які б могли бути підставою для розірвання договору в односторонньому порядку, дотримання порядку повідомлення позивача про настання таких обставин відповідно до Договорів не впливає на вирішення справи.

Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, зокрема, листами Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №076-2613-ОД від 28.11.2017, №276-284 від 21.02.2018 та розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №883 від 18.05.2018, відповідач за відсутності підстав для розірвання Договорів оренди, за умови виконання позивачем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів, та після встановлення позивачем металоконструкцій з освітленням на орендованих фасадах, до закінчення строку їх дії, 21.03.2018 уклав аналогічний договір з третьою особою-1 та надав погодження на розміщення реклами ТОВ «Реклен Медіа», чим фактично в супереч положенням п.п.2.1, 2.2, 3.1, 5.2.1, 5.2.3, 5.2.8 Договорів оренди створив перешкоди позивачу у використанні об`єктів оренди,

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими, а тому обов`язком позивача відповідно до ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачами в справі.

Положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто він повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Рішенням Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 (абз. 10 п. 9) зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За змістом ст.16 ЦК України, захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміні правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, зазначеною нормою визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За змістом ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст.16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст.16 ЦК України визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком згідно ст. 16 ЦК України, що визначено окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

За приписами ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на наведене та відсутність підстав для розірвання відповідачем Договорів оренди в односторонньому порядку, що свідчить про їх чинність на погоджених сторонами умовах, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у даному випадку ефективним способом захисту прав позивача, як власника рекламних конструкцій та орендаря за дійсними Договорами оренди, є усунення перешкод в користуванні спірним майном шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 1/2 за Договором оренди 1 шляхом відновлення доступу до орендованого майна та повернення частини демонтованої металоконструкції, а також зобов`язання відповідача не чинити перешкод в користуванні та розпорядженні майном за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 1/2 за Договором оренди 2 шляхом відновлення доступу до орендованого майна та повернення частини демонтованої металоконструкції.

Натомість, вимоги позивача про визнання недійсними повідомлень відповідача про розірвання Договорів в односторонньому порядку не є ефективним способом захисту порушеного права на користування орендованим майном, оскільки їх задоволення судом не призведе до відновлення порушеного права позивача. Більше того, за відсутності підстав для одностороннього розірвання Договорів, зазначені вимоги не створюють для відповідача жодних наслідків, оскільки є нікчемними і не потребують додаткового визнання їх недійсними у судовому порядку.

Твердження відповідача (апелянта) про те, що встановивши, що позивачем обрано невірний спосіб захисту в частині вимог про визнання недійсним одностороннього розірвання Договору, суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані, адже як вимоги про визнання недійсним односторонньої відмови від Договорів, так й вимоги про усунення перешкод в користуванні майном є самостійними вимогами, тому відмова у задоволенні позову в частині визнання недійсним односторонньої відмови від Договорів через невірно ораний спосіб захисту не може бути підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

З приводу доводів відповідача та третьої особи шодо того, що позивачем отримано в оренду невизначені фасади будівлі та відсутне майно позивача на цих фасадах, слід зазначити, що за матеріалами справи, на виконання укладених між позивачем та відповідачем Договорів оренди 02.01.2018 ними підписано акти приймання-передачі орендованого майна, відповідно до яких позивач отримав в оренду фасади будівлі за адресою м. Київ, вул. Б.Гмирі, 1/2 . Згадані акти містять фото таблиці із зображенням орендованих фасадів. Крім цього, позивачем встановлено елементи металоконструкції та зовнішнього освітлення після надання доступу відповідачем до орендованих фасадів, що свідчить про наявність згоди між сторонами Договорів щодо об`єктів оренди.

Матеріалами справи також встановлено, що 24.04.2018 ОСББ «Придніпровське» демонтовано рекламні конструкції позивача, й 24.04.2018 між ОСББ «Придніпровське» та ТОВ «Муравей-Україна» укладено Договір зберігання майна №33399, за умовами якого згідно Акту приймання-передачі майна на зберігання №1323 від 24.04.2018 відповідачем передано на зберігання ТОВ «Муравей-Україна» металевий каркас довжиною 3 метри в кількості 56 шт., металевий каркас довжиною 2 метри в кількості 2 шт., металевий каркас довжиною 2,5-2,8 метрів в кількості 4 шт., металевий каркас довжиною 3 метри в кількості 6 шт., банера в кількості 2 шт., шпильки в кількості 19 шт., що загалом становить 2,30 куб. м.

Як вище згадувалось, 05.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Неон центр» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-медіа» (замовник) укладено Договір №05-02 на виконання робіт, за умовами п. 1.1 якого замовник замовляє виконавцеві виконання на платній основі комплекс робіт по виготовленню, монтажу та електропідключенню 2-х металоконструкцій габаритними розмірами 16 300x31 800 мм (далі - моделі).

Відповідно до п. 1.2 Договору від 05.02.2018 монтаж та електропідключення моделей здійснюється силами виконавця за наступною адресою: м. Київ, вулиця Б. Гмирі, 1/2 3-й та 4-й під`їзди.

Як вбачається з акту № ОУ-00031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконавцем проведено роботи (надано послуги) по рахунку №СФ-000025 від 05.02.2018 року, а саме - монтажні роботи за адресою: м. Київ, вулиця Б. Гмирі, 1/2.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів демонтажу відповідачем встановленого позивачем електроосвітлення на спірних орендованих площах. Відповідачем не доведено, що при демонтажі металоконструкцій також було здійснено демонтаж та передано на зберігання й елементи освітлення та електропідключення конструкції.

Судом враховано, що за змістом положень ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства також визначено на підставі ч. 3 ст. 2 ГПК України принцип змагальності сторін, сутність якого визначена положеннями ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Кожна сторона на підставі ч. 1 ст. 74 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача не чинити перешкод у користуванні та розпорядженні майном за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 1/2 за Договорами оренди 1 та 2 шляхом відновлення доступу до орендованого майна та повернення частини демонтованої металоконструкції, які доведено позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, в іншій частині позовних вимог слід відмовити за вище наведених підстав.

Посилання відповідача та третьої особи на те, що на момент розгляду справи апеляційним судом строк дії Договорів закінчився (31.12.2020), що, на думку позивача, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання не чинити перешкод, слід зазначити, що предметом даного спору є визнання недійсним односторонньої відмови від Договорів та усунення перешкод в користуванні майном, отже суд з`ясовував наявність у відповідача права в односторонньому порядку відмовитись від виконання умов Договорів оренди, а також підстав для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном позивача на орендованому фасаді будівлі шляхом відновлення доступу до орендованого майна та повернення частини демонтованої металоконструкції. З`ясування вищенаведених питань не залежить від строку дії укладених сторонами Договорів, а закінчення їх строку під час розгляду справи апеляційним судом не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в частині вимог про усунення перешкод в користуванні майном та для скасування цілком законного та обґрунтованого рішення суду.

Доводи апелянтів з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянтів за текстом їх апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Придніпровське» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Реклен Медіа» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі № 910/7252/18 - без змін.

Матеріали справи № 910/7252/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.03.2021

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

О.В. Тищенко